Базисна терапія хп

• Корекція моторики і тонусу;

• Етіотропна терапія

Рис.3. Ступінчаста схема лікування ХП.

Вказані принципи застосовують на стартовому етапі стаціонарного лікування ХП. На другому етапі стаціонарного лікування застосовують тактику, аналогічну вказаній у російських стандартах.

Тривалість стаціонарного лікування ХП(в залежності від важкості перебігу) – 20–30 днів (при відсутності ускладнень), при важкому перебігу – 5–6 тижнів.

Вимоги до результатів стаціонарного лікування:досягнення клінічної ремісії.Допустима ремісія з дефектом (наявність псевдокист, не повністю усунена панкреатична стеаторея, некомпенсований дуоденостаз).

11.ОсОбливості Реабілітаційної ТерапіЇ та профілактики, прогноз і працездатність

Основні компоненти реабілітаційної терапії: апаратна фізіотерапія, санаторно-курортне лікування з застосуванням мінеральних вод, фітотерапія.

11.1. Апаратна фізіотерапія.

Фізіотерапія ХП недостатньо розроблена і в ряді випадків погано переноситься. Застосовується на другому етапі стаціонарного лікування (затухаюче загострення), в умовах денного стаціонару, санаторію та поліклініки (нестійка ремісія).

Мета: А. Знеболюючий ефект, протинабрячна та антиферментна дія.

Б. Репарація паренхіми ПЗ, помірна стимуляція екскреторної функції (при потребі її підвищення).

Методики впливу на ПЗ.

А. Для знеболення, зменшення запальної і ферментної активності:

• електрофорез або «електродрегінг» (при цьому лік наноситься не на прокладки електродів, а на шкіру над патологічним вогнищем):

• з контрикалом (на обл. pancreasз боку спини) – по 5000 ОД на 2 мл 50% димексиду на процедуру, з «+», сила струму 10–15 мА, 15–20 хв., щодня, курс 5–7 днів;

• з новокаїном 5–10%, з «+», сила струму до 12–15 мА, 15–20 хв., щодня або через день, курс 10–15 днів;

• з оксибутиратом натрію – 10 мл 20% розчину розводять у такій же кількості 100% димексиду, з «+», сила струму 10–15 мА, 15–20 хв., 10–15 процедур;

• з іншими ліками – даларгіном, платифіліном, атропіном, гастроцепіном і т.д.

• Магнітотерапія змінним магнітним полем (апарат «Полюс–1 та ін.) – частота імпульсів 50 Гц, потужність 17,5 мТл, 20–30 хв., 15–20 сеансів.

• Синусоїдальні модульовані струми (СМС) у знеболюючому режимі: IVрід роботи, змінний режим, частота – 100 Гц, глибина модуляцій 75–100%, 5–7 процедур, щодня або через день.

• Рідше застосовують знеболюючі різновиди діадинамічних струмів (наприклад, ОВ, ДВ) – така ж кількість процедур.

• Лазерне опромінення крові (потужність світлового пучка не більше 1 мВт) – через підключичну вену, 40 хвилин, 3–5 опромінень, можлива також лазеро-пунктура (та акупунктура) відповідних біологічно-активних точок.

• При переважанні запальних явищ над больовим синдромом – мікрохвильова терапія, наприклад, ДМХ (дециметрохвильова терапія) – апарат «Волна–2», потужність 40 Вт, 10 хв., через день, 8–10 процедур; ефективні також сантиметрохвильова (апарат «Луч–2») та міліметрохвильова терапії (синоніми – інформаційно-хвильова, магнітно-резонансна терапія), у т.ч. по біологічно-активних точках.

Б. Для м’якої функціональної стимуляції ПЗ з профілактикою болю та запальних змін – при екскреторній недостатності, в фазі клініко-інструментальної ремісії ХП:

• ультразвукова терапія – інтенсивність 0,2–0,4 Вт/см², 5 хвилин, через день, 8–15 процедур;

• індуктотермія або УВЧ в слаботеплових дозах, по 10–15 хв., через день, 8–12 процедур.

11.2. Санаторно-курортне лікування (СКЛ).

Показання: ремісія рецидивуючого ХП (при легкому чи середньої важкості перебігу), не раніше ніж через 6 місяців після чергового загострення, а також латентна форма ХП:

Протипокази:загострення (рецидив) ХП, больова форма ХП, важкий перебіг хвороби з наявністю ускладнень.

Основні курорти:а) на Україні – Закарпатська група курортів (санаторії «Квітка полонини», «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Шаян» та ін.), Моршин, Трускавець;

б) за її межами – Ессентуки, Желєзно-водськ, Боржомі, БардейовськеКупелє, Карлові Вари тощо.

А. Внутрішній прийом мінеральних вод.

При ХП використовують води, що містять магній, кальцій, сульфати, гідрокарбонати, кремній, бор, фтор, цинк, марганець і, в якійсь мірі, хлор.

Таблиця 1.