8.Діагностичні критерії нвк:

Розрізняють три групи критеріїв:

І. Специфічні (достатні для постановки діагнозу НВК):

• наявність діареї і / або ректальної крові строком понад 6 тижнів;

• наявність при ендоскопії запалення слизової оболонки товстої кишки з геморагіями і / або виразками;

• гістопатологічні дані за НВК при біопсії або аутопсії.

ІІ. Типові (підстава запідозрити НВК):

• наявність тільки ендоскопічних даних (при відсутності клініки);

• наявність клінічних даних (тривала кривава діарея), ендоскопічно – лише еритема слизової оболонки;

• наявність клініко-ендоскопічних даних при відсутності патогістологічного підтвердження.

ІІІ. Можливі (діагноз НВК не виключається):

• неповні клінічні дані, не підтвердженні іншими дослідженнями.

7. Диференційну діагностику НВК проводять, перш за все, з:

• інфекційними ентероколітами (сальмонельоз, дизентерія, ієрсініоз, хламідіоз, туберкульоз, кампілобактеріоз, стафілококова токсикоінфекція та ін.);

• з паразитарними ентероколітами (амебіоз);

• з гострими вірусними ентероколітами: ротавірусними, аденовірусними, цитомегаловірусними;

• з ентеритами та колітами іншого генезу: токсичними, ішемічними, радіаційними і т.д.;

• з пухлинами товстої кишки;

• зі склеродермією;

• з кровотечею з гемороїдальних вузлів та ін.

У 1520% пацієнтів НВК важко відрізнити від хвороби Крона  ще одного неспецифічного запального захворювання кишок неясного генезу (особливо на ранніх етапах захворювання).

\

Ознаки	НВК	Хвороба Крона
І.Клінікоінструментальні: - кров’яниста діарея - ректальні кровотечі - біль у животі - проктит - перианальна локалізація - безперервність змін слизової - сегментарність процесу -залучення інших відділів ШКТ, окрім товстої кишки - запальні конгломерати, що пальпуються - стриктури - свищі - виразки -рецидиви після колектомії - малігнізація (при тривалому перебігові хвороби)	90100% дуже часто іноді 98100% не буває характерно нема не буває нема дуже рідко дуже рідко спочатку поверхневі не бувають іноді (до 20% випадків)	50% іноді часто 50% 3050% не характерно характерно характерно часто часто часто глибокі іноді значно рідше, але частіше, ніж у загальній популяції
ІІ.Патоморфологічні: - поширеність (глибина) запалення - клітинні інфільтрати - залози - гранульоми - фіброз - нориці і тріщини - залучення в процес: а) лімфовузлів б)тонкої кишки в)прямої кишки	слизова поліморфноядерні патологія нема рідко дуже рідко нема дуже рідко 98100%	трансмуральне ураження лімфоцитарні нормальні характерно характерно характерно характерно характерно 50%

10. Принципи лікування нвк:

1. Дієта стіл № 4 – 4-б за Певзнером.

2. Базисна терапія.

10.2.1.Засоби першої лінії (основні):

а) Препарати, що містять 5-аміносаліцилову кислоту (5-АСК):

• Сульфасалазин по 0,5г за 1 год. до їди з лужним питтям (сода, молоко, мінеральна вода)  4 раз/день. При хорошій переносимості препарату і в залежності від важкості дозу поступово збільшують:

легкийступінь важкості середнійступінь важкості важкийступінь

2-4 г / добу; 4-8 г / добу; до 8-12 г / добу.

Після настання ремісії лікування продовжують попередніми дозами ще 3-4 тижні, далі дозу поступово зменшують до підтримуючої 1-1,5 г / добу, яку приймають до 1 року і більше.

• Салофальк (месалазин) (краще переноситься хворими, призначається при непереносимості сульфасалазина). Випускається в таблетках та в тюбиках для мікроклізм по 0,5 г. Інші препарати месалазину  пентаза, салозинал.

Дози:

легка форма НВК середня важкість важка форма НВК

1,5 г / добу; 23 г / добу; 3-4 г / добу.

в 34 прийоми

• Асакол (месаламін)  до 4,8 г/добу;

• Олсалазин до 4 г/добу.

б) Глюкокортикоїди:

Показання:

• важке протікання;

• гострі форми;

• відсутність ефекту від інших методів лікування при хронічних формах: починають через 4 – 5 днів при відсутності ефекту від аміносаліцилатів:

• легка форма НВК – преднізолон 20 мг / добу;

• середня форма НВК – 40-60 мг / добу преднізолону;

• важка форма НВК – в / в 125 мг гідрокортизону  4 раз / добу протягом 5 днів, далі замінюють на преднізолон 40-60 мг / добу.

Останніми роками застосовується новий кортикостероїдний препарат будесонід (ентокорт, буденофальк та ін.). Він має меншу системну дію і краще переноситься. При лікуванні проктиту добрий ефект спостерігається при застосуванні гідрокортизонових клізм (препарат «Кортенема» по 100 мг в тюбику).

10.2.2. Засоби другої лінії ( резервні):

а) негормональні імунодепресанти:

• азатіоприн (імуран) по 50–100 мг/добу (часто в комбінації з преднізолоном);

б) при легких формах, особливо при непериносимості аміносаліцилатів та супутньому дисбактеріозі ІІІIV ст..  антибактеріальні засоби:

• нітрофурани, наприклад, фуразолідон по 0,1 г 3 р./день перорально або розчинені 5 таблеток на 50 мл води в мікроклізмі;

• фталазол 46 г/добу перорально або 510 таблеток на 50 мл води в мікроклізмі;

• метронідазол (трихопол)  500 мг 2р./день 1 місяць  в якості додаткового препарату при неповній компенсації активності процесу базисними препаратами на протязі 2530 днів.

1. Боротьба з діарейним синдромом:

1. в’яжучі та обволікуючі препарати:

• танальбін по 0,5 г  3 р./ день до їди;

• вісмуту нітрат по 0,5 г  3 р./ день за 30 хв. до їди;

• кальцію карбонат по 0,5 г3 р./день за 30 хв. до їди.

б) адсорбенти:

- вугілля активоване (карболен) по 2 табл.3 р./ день протягом 3–5 днів;

- поліпефан – призначається у вигляді гранул перед їдою по 1 столовій ложці в 1/2–1 стакан кип’яченої води 3 рази / день протягом 5–7 днів;

- ентеросгель – по схемі;

- смекта по 1 порошку 2–3 рази на день на 100 мл води, 5–7 днів;

- каопектат по 1–2 табл.2–3 р./ день, запити водою;

- сабсимплекс (симетикон) по 2 табл.3 р./день після їди.

в) препарати, що сповільнюють моторику кишок (при вираженій діареї, що не коригується іншими засобами):

• імодіум (лоперамід) 2 капсули ранком і по 1 капсулі після стільця, але не більше 6 капсул на добу;

• кодеїн по 0, 015 г 3р./день 35 днів та інші.

4. Корекція анемії:

а) препарати заліза – в / м:

• феррум-лек;

б) при важкій формі та гемоглобіні 100 г/ л і нижче – переливання крові, еритроцитарної маси.

1. Підтримуюча загальнозміцнююча терапія:

• вітаміни;

• амінокислоти, глюкоза – в / в;

• алое, ФІБС та інші біостимулятори;

• ретаболіл по 1 мл 5% розчину 1 раз на 10 днів.

6. Для нормалізації травлення  ферментні препарати: панкреатин, креон, панцитрат, панзинорм, дигестал, дистал, мезим, солізим та ін.  не менш як 2 табл. під час кожного прийому їжі 46 тижнів.

7. Для корекції дисбактеріозу ІІІ ст. застосовується прийом пробіотиків (біфікол, біфіформ, лінекс, йогурт, ацидофілус та ін.). При супутньому дисбактеріозі ІІІIV ст. паралельно вживають антибактеріальні засоби (див. 10.2.2.б). Антибіотики широкого спектру дії при НВК з супутнім дисбактеріозом, як правило, не застосовуються.

8. Фітотерапія:

Проводять при легкій формі НВК, а також для профілактики загострень хвороби. Застосовують питний прийом (по 50 мл 23 р./день) та ректальне введення відварів рослин з протизапальною та в`яжучою, кровоспинною дією (звіробій, деревій, кропива, ромашка, гірчак, арніка, шалфей, кора дуба, вільхові шишки, шкурка граната, листя грецького горіха та ін.), а також заспокійливі рослини (м`ята, меліса) з обов`язковим лікарським контролем стану пацієнта.

1. Гіпербарична оксигенація(ГБО):

• 1 курс на завершальному етапі стаціонарного лікування в період загострення (активності) та 1 курс в рік для підтримання ремісії.

Застосування ГБО поряд з базисною терапією НВК дозволяє більш ніж у 2 рази збільшити частоту досягнення тривалої ремісії (у 49% хворих НВК).

10. Хірургічне лікування:

а) Невідкладна хірургічна операція показана в таких випадках, як:

• токсична дилатація;

• перфорація;

• масивна кровотеча;

• відсутність ефекту від інтенсивної терапії та в/в застосування глюкокортикоїдів при важкій формі НВК протягом 5 днів.

б) Планове оперативне втручання (колектомія):

• при тривалому лікуванні гормонами на фоні незатухаючого хронічного активного процесу ІІ – ІІІ ст;

• при вираженій дисплазії слизової та тенденції до канцерогенезу.

Тривалість стаціонарного лікування НВК: легка форма  1015 днів, середньої важкості  2830 днів, важка форма  до двох і більше місяців.