Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Protokoly standar likuv / Протокол_опортуніст_у_ВІЛ_СНІД_дітей.DOC
Скачиваний:
28
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
1.78 Mб
Скачать

Клінічні варіанти та ознаки віл-енцефалопатії у дітей.

Таблиця 1

Прогресуюча енцефалопатія.

Підгострий тип

«Плато» тип

Втрата раніше придбаних навиків: мовних, моторних

Придбані навики не втрачаються, але подальший розвиток дитини - значно уповільнено

Прогресуючі рухомі порушення

(зазвичай симетричні):

  • порушення тонкої моторики

  • порушення грубої моторики

  • у дітей раннього віку - спастична тетраплегія або м’язова гіпотонія

  • у старших дітей - спастична диплегія або м’язова гіпотонія

  • порушення жування, ковтання

  • дизартрія

  • окуломоторні дисфункції

(ністагм, страбізм)

  • парез лицевого нерву

Рухомі дисфункції (не прогресуючі в часі та проявах), частіше спастична диплегія

Придбана мікроцефалія

Придбана мікроцефалія

Соціальна дезадаптація, апатія деменція

Втрата когнітивних функцій, деменція

Затримка темпів когнітивного розвитку корелює із затримкою росту голови (мозку)

Пірамідна недостатність

Екстра пірамідна недостатність (брадикінезія, чутлива до L-допа)

Мозочкові порушення (атаксія, тремор, порушення ходи, тощо)

Судоми, розвиваються 16-18% дітей, в більшості фебрильного характеру, по типу інфантильних міоклоній

Швидкий розвиток клінічних ознак (1-2 тижні), рідше – повільний

Повільний розвиток клінічних ознак

Статична енцефалопатія.

Затримка психомоторного розвитку без ознак прогресу (стабільний дефіцит)

Придбані навики не втрачаються, подальший розвиток дитини продовжується, але уповільнено

Стабільно низький коефіцієнт інтелекту

Рухомі порушення, без ознак прогресування

Етіологічні чинники :

безпосередня дія ВІЛ,

внутрішньоутробна експозиція токсичних речовин, наркотиків, алкоголю, недоношеність, ускладнення перінатального періоду, порушення харчування, метаболічні, ендокринні, для старших дітей – психоціальні умови.

Діагностика.

Специфічних діагностичних маркерів ВІЛ-енцефалопатії не існує. Діагноз базується на анамнестичних та фізикальних даних. Всі діти, які народжені ВІЛ позитивними жінками, до встановлення остаточного інфекційного статусу, а також ВІЛ-інфіковані діти потребують проведення систематичного моніторингу фізичного, моторного, нервово-психічного та розумового розвитку за участю невролога, психіатра, психолога, логопеда, педагога згідно стандартів для дітей різник вікових груп.

Додаткові методи дослідження нервової системи при підозрі на розвиток віл-енцефалопатії.

1. Комп’ютерна томографія головного мозку/ магнітно резонансна томографія головного мозку. Найбільш типовими змінами, що вказують на користь діагнозу ВІЛ-енцефалопатія є:

  • атрофія мозку/ мозочку

  • вентрикулоділятація

  • вогнищеві зміни у білій речовині головного мозку

  • вогнища звапнення в базальних гангліях.

2. Дослідження спинномозкової рідини. Часто-густо в дитини спостерігається нормальний ліквор. Зміни ліквору, притаманні ВІЛ-енцефалопатії, можуть супроводжуватись наступними ознаками:

  • збільшення вмісту білка (білково-клітинна дисоціація)

  • помірний лімфоцитарний плеоцитоз.

Для підтвердження діагнозу доцільним є визначення кількості РНК ВІЛ в спиномозковій рідині.

3. Дослідження з метою виключення опортуністичних інфекцій (таблиця 4 даного розділу).

4. Електроенцефалографія:

  • можуть зустрічатись вогнища патологічного збудження мозку.