- •Клінічний протокол
- •Термінологія
- •Діагностика віл-інфекції у дітей.
- •Серологічні методи діагностики віл-інфекції.
- •Елімінація материнських антитіл.
- •Молекулярно- генетичні та вірусологічні методи дослідження.
- •Інтерпретація результатів дослідження зразків крові на віл-інфекцію у дітей до 18 місяців.
- •Клінічна класифікація віл-інфекції у дітей (вооз, 2005 рік).
- •Клінічна стадія 2
- •Клінічна стадія 3
- •Клінічна стадія 4
- •Імунологічні категорії віл-інфекції у дітей.
- •Характеристика стадій хвороби.
- •Класифікація віл-інфекції у дітей cdc-1994 .
- •Категорія а: легкі клінічні симптоми віл-інфекції
- •Категорія в: симптом середньої важкості.
- •Категорія с: важкі клінічні прояви
- •Імунологічні категорії віл інфекції у дітей. Таблиця3
- •Бактеріальні інфекції у дітей з віл/снід.
- •Бактеріальні респіраторні інфекції.
- •Диференціальний діагноз.
- •2. Етіотропна (антибактеріальна) терапія.
- •Вибір емпіричної антибактеріальної терапії при бактерійній пневмонії у дітей. Таблиця 1
- •Антибактеріальна терапія залежно від виду бактерійного збудника. Таблиця 2
- •Дози антибактеріальних препаратів.
- •Профілактика.
- •Бактеріемія.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Профілактика.
- •Бактеріальний менінгіт.
- •Емпірична антибактеріальна терапія менінгіту, залежно від віку.
- •Дози антибактеріальних препаратів при менінгіті.
- •3.Патогенетична терапія.
- •Профілактика.
- •Бактеріальні інфекції шкіри.
- •Бактерійні шкірні інфекції і їх прояви. Таблиця 7
- •Атипові мікобактеріози.
- •Вірусні інфекції. Цитомегаловірусна інфекція Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Інфекція, спричинена вірусом простого герпесу (hsv). Епідеміологія
- •Інфекція, спричинена вірусом вітряної віспи-оперізуючого лишаю (vzv).
- •Інфекція, спричинена людським папіломавірусом (hpv). Епідеміологія.
- •Клінічні прояви:
- •Лікування.
- •Вірусний гепатит с. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Вірусний гепатит в. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Грибкові інфекції у дітей з віл/снід. Pneumocystis jiroveci (попередня назва carinii) пневмонія.
- •Кандидозна інфекція. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Криптококоз.
- •Гістоплазмоз.
- •Кокцидіоїдомікоз. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Паразитарні інфекції у дітей з віл/снід. Токсоплазмоз.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Криптоспоридіоз.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Мікроспоридіоз.
- •Діагностика.
- •Диференціальна діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Амебіаз.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Лямбліоз.
- •Діагностика. Виявлення цист і/ або вегетативних форм паразитів в нативному мазку фекалій.
- •Лікування.
- •1. Метронідазол 15 мг/кг/день, всередину в 3 прийоми або фуразолідон 6-8 мг/кг/доб, всередину в 4 прийоми. Курс лікування 10 днів.
- •Віл-енцефалопатія та інші неврологічні прояви віл інфекції.
- •Віл-енцефалопатія.
- •Клінічні варіанти та ознаки віл-енцефалопатії у дітей.
- •Діагностика.
- •Додаткові методи дослідження нервової системи при підозрі на розвиток віл-енцефалопатії.
- •Лікування віл енцефалопатії.
- •Антиретровірусна терапія віл-енцефалопатії.
- •Патогенетична терапія віл енцефалопатії.
- •Варіанти ураження нервової системи у дітей з віл-інфекцією.
- •Невідкладні неврологічні стани у дітей з віл-інфекцією.
- •Диференційний діагноз судомних станів у дітей.
- •Діагностичні критерії основних причин судом.
- •Алгоритм обстеження і лікування дітей з епілептичними припадками.
- •15-20Мг/кг в/в (вводити повільно із швидкістю 0.5-0.75 мг/кг/хвилина),
- •Моніторинг неврологічного стану у дітей з перінатальним контактом та інфікованих віл.
- •Віл-кардіопатія та судинні порушення.
- •Семіотика серцево-судинних проявів у дітей з віл інфекцією:
- •Інтерпретація ознак та ймовірна етіологія кардіальних уражень у дітей.
- •Ділятаційна кардіоміопатія.
- •Діагностика.
- •Дисфункція лівого шлуночка.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Легенева гіпертензія.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Міокардит.
- •Етіологія міокардитів.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Перикардит.
- •Етіологія перикардитів.
- •Діагностика.
- •Моніторинг серцевих уражень та диспансерний нагляд за віл-інфікованими дітьми з кардіоваскулярною патологією.
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при ураженнях серця і судин у дітей з віл інфекцією.
- •Віл-нефропатія.
- •Гіпонатріемія.
- •Клінічні ознаки гіпонатріемії.
- •Гіповолемія.
- •Гіповолемія.
- •Лікування.
- •Гіперкаліемія.
- •Лікування.
- •Гематурія.
- •Причини гематурії у віл-інфикованих дітей.
- •Лейкоцитурія.
- •Причини лейкоцитурії у віл-інфикованих дітей.
- •Протеїнурія.
- •Гостра ниркова недостатність.
- •Характеристика нефротоксичної дії медикаментів у дітей з віл-інфекцією.
- •Ураження ротоглотки у дітей з віл/снід.
- •Грибкові ураження ротоглотки.
- •Вірусні ураження ротоглотки.
- •Вірус вітряної віспи-оперізуючого лишаю.
- •Волосатоклітинна лейкоплакія.
- •Людські папіломавіруси.
- •Цитомегаловірус.
- •Бактеріальні ураження ротоглотки.
- •Неопластичні ураження ротоглотки.
- •Інші ураження ротоглотки.
- •Гематологічні прояви віл-інфекції у дітей. Анемія.
- •Критерії хронічної анемії у дітей з віл/снід.
- •Рекомендації з призначення еритропоетину для лікування анемії у віл позитивних.
- •Алгоритм лікувальної тактики при анемії. Показання до терапії:
- •Нейтропенія.
- •Причини розвитку та принципи лікування нейтропенії у дітей з віл-інфекцією.
- •Тромбоцитопенія.
- •Причини розвитку та принципи лікування тромбоцитопенії у дітей з віл-інфекцією.
- •Ідиопатична тромбоцитопенія.
- •Коагулопатія.
- •Причини розвитку та принципи лікування коагулопатій у дітей з віл-інфекцією.
- •Актуальні питання туберкульозу у дітей з віл/снід.
- •Клінічна класифікація туберкульозу. І. Тип туберкульозного процесу.
- •Іі. Клінічні форми туберкульозу.
- •IV. Ускладнення.
- •V. Категорія диспансерного нагляду.
- •VI. Ефективність лікування.
- •VII. Наслідки туберкульозу.
- •Порядок обстеження дітей з сумнівним, позитивним, гіперергічним або наростаючим туберкуліновим тестом:
- •Первинна профілактика туберкульозу у віл-інфікованих дітей.
- •Вплив віл інфекції на діагностику туберкульозу у дітей.
- •Система балів для встановлення діагнозу туберкульоз у дітей.
- •Клінічні маркери легеневого туберкульозу.
- •Найбільш часті форми туберкульозу у дітей з віл-інфекцією.
- •Інші варіанти поза легеневого туберкульозу у дітей з віл-інфекцією.
- •Строки розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень, які підлягають розслідуванню після застосування вакцини бцж.
- •Характеристика реакцій та ускладнень бцж вакцини.
- •Показання для консультації фтизіатра при підозрі на ускладнення щеплення бцж-вакциною:
- •Основні протитуберкульозні препарати, які застосовуються у дітей та їх дози.
- •Неходжкінська лімфома (нхл).
- •Гладком'язові пухлини.
- •Саркома Капоші.
- •Вастінг-синдром.
- •Способи підвищення енергетичної цінності і вмісту харчових інгредієнтів в живленні.
- •Концепція паліативної допомоги дітям з віл-інфекцією.
- •Особливості паліативної допомоги дітям.
- •Три - рівні знеболення за системою вооз:
- •Причини розвитку і засоби усунення нудоти і блювоти при паліативному лікуванні.
- •Лихоманка неясного ґенезу.
- •Класифікація лихоманки неясного ґенезу.
- •Література.
- •Профілактика інфекційних хвороб у дітей з віл/снід.
- •Первинна профілактика мас .
- •Вакцинопрофілактика у дітей з віл/снід.
- •Визначення важкої імуносупресії у віл інфікованих дітей в залежності від віку.
- •Пасивна імунізація.
- •Взаємодія лікарських засобів, які застосовуються для лікування опортуністичних інфекцій та патологічних станів, які пов’язані з віл інфекцією та сніДом.
Дози антибактеріальних препаратів при менінгіті.
Таблиця 6
|
Антибіотик |
Доза |
Максимальна добова доза |
|
Амікацин |
17 - 22,5 мг/кг/день кожні 8 -12 годин |
750-900 міліграм |
|
Ампіцилін |
200-400 мг/кг/день кожні 6 годин |
12 г |
|
Цефотаксим |
200-300 мг/кг/день кожні 6 годин |
12 г |
|
Цефтріаксон |
100 мг/кг/день кожні 12 годин |
3-4 г |
|
Цефтазидім |
150 мг/кг/день кожні 8 годин |
6 г |
|
Цефепім |
150 мг/кг/день кожні 8-12 годин |
2 г |
|
Хлорамфенікол (левоміцетин) |
75-100 мг/кг/день кожні 6 годин |
2-4 г |
|
Триметоприм/сульфаметаксазол |
15-20 мг/кг/день по триметоприму кожні 8 годин |
1,2 г по триметоприму |
|
Меронем |
120 мг/кг день кожні 8 годин |
6 г |
|
Оксацилін |
120-200 мг/кг/день кожні 8 годин |
12 г |
|
Пеніцилін |
300 000-500 000 ОД/кг/день кожних 4 години |
20-24 млн. ОД |
|
Рифампін |
20 мг/кг/день кожні 12 годин |
600 міліграм |
|
Тейкопланін |
|
|
|
Ванкоміцин |
45-60 мг/кг/день кожні 6 годин |
2 г |
|
Тикарцилін |
200-300 мг/кг/день кожні 4-6 годин |
18 г |
|
Піперациллін |
200-300 мг/кг/день кожні 6 годин |
18 г |
|
Ципрофлоксацин |
20-30 мг/кг/день кожні 8 годин |
1,5 г |
Примітка: вказані дози антибіотиків для дітей старше за 1 місяць.
Антибіотики при менінгіті вводяться тільки внутрішньовенно. У перші 2-4 дні антибіотикотерапії призначають дексаметазон. Його вводять за 15-30 хвилин до інфузії антибіотика в дозі 0,4 мг/кг/день кожні 8-12 годин.
Відміна антибіотикотерапії здійснюється при санації ліквору - цитоз не повинен перевищувати 50 клітин 1 мкл ліквору і більше 70% клітин повинні складати лімфоцити. Контрольну люмбальную пункцію проводять після поліпшення загального стану, зникнення менінгеальних знаків і ознак інтоксикації, стійкої нормалізації температури тіла і загального аналізу крові.
При рецидиві менінгіту призначають повторний курс антибіотиків, використовуючи препарати резерву.
3.Патогенетична терапія.
Дезінтоксикаційна терапія проводиться 5% розчином глюкози з додаванням з 7,5% розчином хлористого калію, сольовими розчинами (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рінгера). Загальна кількість рідини, що вводиться за добу, не повинна перевищувати 2/3 фізіологічної потреби (при нормальному діурезі і відсутності дегідратації). З добового об'єму, об'єм інфузії не повинен перевищувати 1/2 фізіологічної потреби. З другої доби дотримуються нульового водного балансу і об'єм інфузії повинен бути у розмірі 1/3 –1/3 фізіологічної потреби. При олігоурії і анурії введення рідини різко обмежують, до моменту відновлення діурезу.
При ознаках набряку головного мозку призначають глюкокортикостероїди (3-5 мг/кг/доб., по преднізолону) і здійснюють дегідратаційну терапію лазіксом і манітолом.
4. Симтоматична терапія проводиться за загальноприйнятою схемою.