
- •Клінічний протокол
- •Термінологія
- •Діагностика віл-інфекції у дітей.
- •Серологічні методи діагностики віл-інфекції.
- •Елімінація материнських антитіл.
- •Молекулярно- генетичні та вірусологічні методи дослідження.
- •Інтерпретація результатів дослідження зразків крові на віл-інфекцію у дітей до 18 місяців.
- •Клінічна класифікація віл-інфекції у дітей (вооз, 2005 рік).
- •Клінічна стадія 2
- •Клінічна стадія 3
- •Клінічна стадія 4
- •Імунологічні категорії віл-інфекції у дітей.
- •Характеристика стадій хвороби.
- •Класифікація віл-інфекції у дітей cdc-1994 .
- •Категорія а: легкі клінічні симптоми віл-інфекції
- •Категорія в: симптом середньої важкості.
- •Категорія с: важкі клінічні прояви
- •Імунологічні категорії віл інфекції у дітей. Таблиця3
- •Бактеріальні інфекції у дітей з віл/снід.
- •Бактеріальні респіраторні інфекції.
- •Диференціальний діагноз.
- •2. Етіотропна (антибактеріальна) терапія.
- •Вибір емпіричної антибактеріальної терапії при бактерійній пневмонії у дітей. Таблиця 1
- •Антибактеріальна терапія залежно від виду бактерійного збудника. Таблиця 2
- •Дози антибактеріальних препаратів.
- •Профілактика.
- •Бактеріемія.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Профілактика.
- •Бактеріальний менінгіт.
- •Емпірична антибактеріальна терапія менінгіту, залежно від віку.
- •Дози антибактеріальних препаратів при менінгіті.
- •3.Патогенетична терапія.
- •Профілактика.
- •Бактеріальні інфекції шкіри.
- •Бактерійні шкірні інфекції і їх прояви. Таблиця 7
- •Атипові мікобактеріози.
- •Вірусні інфекції. Цитомегаловірусна інфекція Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Інфекція, спричинена вірусом простого герпесу (hsv). Епідеміологія
- •Інфекція, спричинена вірусом вітряної віспи-оперізуючого лишаю (vzv).
- •Інфекція, спричинена людським папіломавірусом (hpv). Епідеміологія.
- •Клінічні прояви:
- •Лікування.
- •Вірусний гепатит с. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Вірусний гепатит в. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Грибкові інфекції у дітей з віл/снід. Pneumocystis jiroveci (попередня назва carinii) пневмонія.
- •Кандидозна інфекція. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Криптококоз.
- •Гістоплазмоз.
- •Кокцидіоїдомікоз. Епідеміологія.
- •Клінічні прояви.
- •Паразитарні інфекції у дітей з віл/снід. Токсоплазмоз.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Криптоспоридіоз.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Мікроспоридіоз.
- •Діагностика.
- •Диференціальна діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Амебіаз.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Лямбліоз.
- •Діагностика. Виявлення цист і/ або вегетативних форм паразитів в нативному мазку фекалій.
- •Лікування.
- •1. Метронідазол 15 мг/кг/день, всередину в 3 прийоми або фуразолідон 6-8 мг/кг/доб, всередину в 4 прийоми. Курс лікування 10 днів.
- •Віл-енцефалопатія та інші неврологічні прояви віл інфекції.
- •Віл-енцефалопатія.
- •Клінічні варіанти та ознаки віл-енцефалопатії у дітей.
- •Діагностика.
- •Додаткові методи дослідження нервової системи при підозрі на розвиток віл-енцефалопатії.
- •Лікування віл енцефалопатії.
- •Антиретровірусна терапія віл-енцефалопатії.
- •Патогенетична терапія віл енцефалопатії.
- •Варіанти ураження нервової системи у дітей з віл-інфекцією.
- •Невідкладні неврологічні стани у дітей з віл-інфекцією.
- •Диференційний діагноз судомних станів у дітей.
- •Діагностичні критерії основних причин судом.
- •Алгоритм обстеження і лікування дітей з епілептичними припадками.
- •15-20Мг/кг в/в (вводити повільно із швидкістю 0.5-0.75 мг/кг/хвилина),
- •Моніторинг неврологічного стану у дітей з перінатальним контактом та інфікованих віл.
- •Віл-кардіопатія та судинні порушення.
- •Семіотика серцево-судинних проявів у дітей з віл інфекцією:
- •Інтерпретація ознак та ймовірна етіологія кардіальних уражень у дітей.
- •Ділятаційна кардіоміопатія.
- •Діагностика.
- •Дисфункція лівого шлуночка.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Легенева гіпертензія.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Міокардит.
- •Етіологія міокардитів.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Перикардит.
- •Етіологія перикардитів.
- •Діагностика.
- •Моніторинг серцевих уражень та диспансерний нагляд за віл-інфікованими дітьми з кардіоваскулярною патологією.
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при ураженнях серця і судин у дітей з віл інфекцією.
- •Віл-нефропатія.
- •Гіпонатріемія.
- •Клінічні ознаки гіпонатріемії.
- •Гіповолемія.
- •Гіповолемія.
- •Лікування.
- •Гіперкаліемія.
- •Лікування.
- •Гематурія.
- •Причини гематурії у віл-інфикованих дітей.
- •Лейкоцитурія.
- •Причини лейкоцитурії у віл-інфикованих дітей.
- •Протеїнурія.
- •Гостра ниркова недостатність.
- •Характеристика нефротоксичної дії медикаментів у дітей з віл-інфекцією.
- •Ураження ротоглотки у дітей з віл/снід.
- •Грибкові ураження ротоглотки.
- •Вірусні ураження ротоглотки.
- •Вірус вітряної віспи-оперізуючого лишаю.
- •Волосатоклітинна лейкоплакія.
- •Людські папіломавіруси.
- •Цитомегаловірус.
- •Бактеріальні ураження ротоглотки.
- •Неопластичні ураження ротоглотки.
- •Інші ураження ротоглотки.
- •Гематологічні прояви віл-інфекції у дітей. Анемія.
- •Критерії хронічної анемії у дітей з віл/снід.
- •Рекомендації з призначення еритропоетину для лікування анемії у віл позитивних.
- •Алгоритм лікувальної тактики при анемії. Показання до терапії:
- •Нейтропенія.
- •Причини розвитку та принципи лікування нейтропенії у дітей з віл-інфекцією.
- •Тромбоцитопенія.
- •Причини розвитку та принципи лікування тромбоцитопенії у дітей з віл-інфекцією.
- •Ідиопатична тромбоцитопенія.
- •Коагулопатія.
- •Причини розвитку та принципи лікування коагулопатій у дітей з віл-інфекцією.
- •Актуальні питання туберкульозу у дітей з віл/снід.
- •Клінічна класифікація туберкульозу. І. Тип туберкульозного процесу.
- •Іі. Клінічні форми туберкульозу.
- •IV. Ускладнення.
- •V. Категорія диспансерного нагляду.
- •VI. Ефективність лікування.
- •VII. Наслідки туберкульозу.
- •Порядок обстеження дітей з сумнівним, позитивним, гіперергічним або наростаючим туберкуліновим тестом:
- •Первинна профілактика туберкульозу у віл-інфікованих дітей.
- •Вплив віл інфекції на діагностику туберкульозу у дітей.
- •Система балів для встановлення діагнозу туберкульоз у дітей.
- •Клінічні маркери легеневого туберкульозу.
- •Найбільш часті форми туберкульозу у дітей з віл-інфекцією.
- •Інші варіанти поза легеневого туберкульозу у дітей з віл-інфекцією.
- •Строки розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень, які підлягають розслідуванню після застосування вакцини бцж.
- •Характеристика реакцій та ускладнень бцж вакцини.
- •Показання для консультації фтизіатра при підозрі на ускладнення щеплення бцж-вакциною:
- •Основні протитуберкульозні препарати, які застосовуються у дітей та їх дози.
- •Неходжкінська лімфома (нхл).
- •Гладком'язові пухлини.
- •Саркома Капоші.
- •Вастінг-синдром.
- •Способи підвищення енергетичної цінності і вмісту харчових інгредієнтів в живленні.
- •Концепція паліативної допомоги дітям з віл-інфекцією.
- •Особливості паліативної допомоги дітям.
- •Три - рівні знеболення за системою вооз:
- •Причини розвитку і засоби усунення нудоти і блювоти при паліативному лікуванні.
- •Лихоманка неясного ґенезу.
- •Класифікація лихоманки неясного ґенезу.
- •Література.
- •Профілактика інфекційних хвороб у дітей з віл/снід.
- •Первинна профілактика мас .
- •Вакцинопрофілактика у дітей з віл/снід.
- •Визначення важкої імуносупресії у віл інфікованих дітей в залежності від віку.
- •Пасивна імунізація.
- •Взаємодія лікарських засобів, які застосовуються для лікування опортуністичних інфекцій та патологічних станів, які пов’язані з віл інфекцією та сніДом.
Профілактика.
Дивись профілактику бактерійних пневмоній.
Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту.
У ВІЛ-інфікованих дітей часто розвиваються інфекції шлунково-кишкового тракту. Клінічні прояви кишкових інфекцій схожі з такими у дітей без ВІЛ-інфекції. Проте, за наявності імуносупресії зростає ризик розвитку генералізованих форм.
Найбільш частими збудниками діареї у ВІЛ -інфікованих дітей є: Salmonella, Shegella, Campilobacter, Esherichia coli., Clostridium difficile, Yersinia enterocolitica. Ці інфекції виникають при будь-якій кількості CD4+лімфоцитів. Основний механізм передачі – фекально-оральний.
Характерними клінічними проявами є шлунково-кишкові розлади і загальна інтоксикація. Ексикоз частіше розвивається при секреторних діареях, причиною яких є ентеротоксигенні і ентеропатогенні ешеріхії та у ряді випадків сальмонели. Всі інші із зазначених збудників викликають інвазивні діареї.
Шигельозу притаманний колітичний синдром: випорожнення, які супроводжуються тенезмами - мізерні, часті, з домішками слизу і прожилок крові. Перебіг захворювання важкий, в 50% супроводжується розвитком бактеріемії.
Для сальмонельозу характерні тривка повторна блювота і ентеритний синдром, можлива гепатоспленомегалія. Випорожнення буро-зеленого кольору (типу «болотяного баговиння»), рідкі, рясні, смердючі.
Для кампілобактеріозу характерні рідкі випорожнення з домішками слизу і крові, в 10% випадків розвивається бактеріемія.
При кишковому ієрсиніозі: інтоксикації і діарея поєднуються з висипкою, жовтяницею, гепатоспленомегалією, артралгіями.
Захворювання, викликане Clostridium difficile, розвивається після застосування антибіотиків широкого спектру дії, особливо ампіциліну, кліндаміцину, цефалоспоринів. Основний прояв – псевдомембранозний коліт.
До основних ускладнень кишкових інфекцій відносяться: інфекційно-токсичний шок:
ексикоз;
ДВС-синдром;
гостра ниркова недостатність;
набряк-набухання головного мозку;
парез кишечника;
випадання прямої кишки;
кишкова кровотеча;
перитоніт.
Діагностика.
В загальному аналізі крові - лейкоцитоз, нейтрофільний зсув вліво, підвищена ШОЕ.
При копрологічному дослідженні - підвищена кількість лейкоцитів, еритроцитів, наявність слизу.
При бактеріологічному дослідженні калу, блювотних мас, промивних вод, крові і сечі (у разі можливої бактеріемії) - збудник захворювання.
За відсутності позитивних результатів бактеріологічного дослідження використовують серологічні методи – реакцію аглютинації, реакцію пасивної гемаглютинації, в яких оцінюють титр наростання антитіл в парних сироватках.
При клостридіозі, підтвердженням захворювання є виявлення в калі токсинів клостридій методом ІФА або використання цитотоксичного тесту на культурі клітин.
Диференціальний діагноз.
Проводиться з іншими кишковими захворюваннями, викликаними бактеріями, грибами, вірусами, паразитами, гельмінтами; з генералізованими інфекціями, що протікають з ураженням кишечника (Mycobacterium avium); хірургічними захворюваннями -перитоніт, інвагінація, апендицит, панкреатит, пілоростеноз; пухлинами – поліпи, злоякісні утворення кишечника; спадковими хворобами і алергічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту – целіакія, муковісцедоз, харчова алергія та ін. Необхідно також пам'ятати про можливу побічну дію лікарських препаратів, у тому числі і антиретровірусних, що проявляються діареєю.
Лікування.
Антибактеріальна терапія показана всім дітям з ВІЛ-інфекцією.
При легких формах у дітей без імуносупресії: ТМП/СМК 6-10 мг/кг/доба по триметоприму, 2 рази на день, всередину.
При середньотяжких і тяжких формах захворювання, а також у дітей з імуносупресією призначають цефалоспорини III покоління:
цефотаксим: 100 - 200 мг/кг/доба, кожні 6 або 8 годин, в/м або в/в або
цефтріаксон 50-100 мг/кг/доба, кожні 12 або 24 години, в/м або в/в.
У хворих з нейтропенією перевага віддається цефтазидиму 100-150 мг/кг/день, кожні 8 годин в/м або в/в.
При необхідності зміни антибіотиків (див. табл. 2) можуть бути використані з урахуванням чутливості: амінопеніциліни стійкі до дії -лактамаз (аугментин, уназин), цефалоспорини IV покоління, аміноглікозиди, карбопенеми, фторхінолони (дітям до 13 років за життєвими показаннями). При тяжких септичних формах використовують поєднання 2-3-х антибіотиків (цефалоспорини III-IV поколінь або карбопенеми + аміноглікозиди, амінопеніциліни + аміноглікозиди тощо).
При кампілобактеріозі призначають еритроміцин 40 мг/кг/день, кожні 6 годин всередину, при тяжких формах – в/в або азитроміцин 5-10 мг/кг, 1 раз на день, всередину. Дітям старше 8 років може бути призначений тетрациклін 10-25 мг/кг/день, 2 рази на день, всередину.
При ієрсиніозі може бути призначений левоміцетин 50 - 75 мг/кг/день, кожні 6-8 годин, всередину або в/в залежно від тяжкості. Можуть бути використані також цефотаксим або гентаміцин.
При клостридіозі призначають метронідазол 30-40 мг/кг/день кожні 8 годин, всередину або внутрішньовенно. Може бути застосований ванкоміцин 10-50 мг/кг/день, кожні 6-8 годин, всередину.
Препарати, що гальмують перистальтику (лоперамід, ломотил), протипоказані дітям при клостридіозі, а також всім дітям до 2-х років незалежно від ґенезу діареї.
Курс лікування бактерійних кишкових інфекцій 7-14 днів, залежно від тяжкості. При септичних формах – 21 день (для сальмонельозу – 4-6 тижнів).
2. Патогенетична терапія, яка включає оральну або парентеральну регідратацію, дезінтоксикаційну терапію, дієту, а також симптоматична терапія призначається за загальноприйнятими правилами (дивися Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей, розділу інвазивних і секреторних інфекційних діарей від 09.07.2004.).