- •Основи менеджменту та маркетингу
- •1. Поняття про організації.
- •2. Поняття “менеджмент”.
- •3 . Менеджмент як вид професійної діяльності
- •4. Сфери та рівні менеджменту.
- •5. Ролі та якості менеджера.
- •6. Еволюція управлінської думки. Школа наукового управління.
- •7. Еволюція управлінської думки. Адміністративна школа.
- •Принципи управління Анрі Файоля
- •Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера
- •8. Еволюція управлінської думки. Поведінкова теорія менеджменту.
- •9. Еволюція управлінської думки. Кількісний підхід (школа науки управління).
- •10. Інтегровані підходи до управління (процесний, системний, ситуаційний).
- •11. Основи теорії прийняття рішень.
- •12. Класична модель прийняття рішень.
- •13. Поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.
- •15. Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення.
- •16. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів.
- •17. Методи обгрунтування управлінських рішень.
- •18. Модель задачі теорії статистичних рішень.
- •19. Теорія ігор.
- •20. Експертні методи прийняття рішень.
- •22. Цілі управлінського планування.
- •23. “Управління за цілями” (mbo – management by objectives).
- •24. Стратегічне планування. Поняття стратегії та її рівней.
- •25. Визначення місії фірми.
- •26. Зовнішній аналіз.
- •27. Внутрішній аналіз.
- •28. Swot-аналіз.
- •29. Визначення цілей діяльності організації.
- •30. Розробка загальнокорпоративної стратегії.
- •31. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Метод “пакетного менеджменту”.
- •32. Матриця bcg.
- •Частка участі в ринку
- •33. Нова матриця bcg.
- •Розмір переваги
- •34. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Підхід з позиції моделі “життєвого циклу продукту”.
- •35. Методи вибору стратегій бізнесу.
- •Стратегія Стратегія
- •Стратегія фокусування
- •36. Надання стратегії конкретної форми.
- •38. Класична теорія організації.
- •39. Неоласична теорія організації.
- •40. Сучасна теорія організації. Вплив технології
- •41. Сучасна теорія організації. Вплив розміру організації.
- •42. Сучасна теорія організації. Вплив середовища.
- •43. Сучасна теорія організації. Вплив стратегії.
- •44. Основи організаційного проектування. Розподіл праці. Проектування робіт.
- •Вплив методів перепроектування робіт на базові параметри роботи
- •45. Основи організаційного проектування. Департаменталізація.
- •Після видокремлення окремих підрозділів здійснюється наступний етап організаційного процесу.
- •46. Основи організаційного проектування. Делегування повноважень.
- •Повноваження, що передаютья підлелим, бувають трьох типів: лінійні; штабні; функціональні.
- •47. Основи організаційного проектування. Діапазон контролю.
- •Порівняльна характеристика високої та плоскої структур організації
- •48. Основи організаційного проектування. Механізми координації.
- •49. Типи організаційних структур.
- •50. Управління організаційними змінами.
- •51. Управління організаційними змінами. Опір організаційним змінам.
- •Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін
- •53. Управління організаційними змінами. Проведення організаційних змін.
- •54. Поняття і сутність мотивації.
- •Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
- •55. Змістовні теорії мотивації. Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу.
- •Загальні приклади
- •Організаційні приклади
- •56. Змістовні теорії мотивації. Теорія erg Клейтона Альдерфера.
- •57. Змістовні теорії мотивації. Теорія потреб Девіда МакКлеланда.
- •Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:
- •58. Змістовні теорії мотивації. Теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.
- •59. Процесні теорії мотивації. Теорія очікувань в. Врума.
- •5.4.Модель мотивації за в. Врумом
- •60. Процесні теорії мотивації. Теорія справедливості” Стейсі Адамса.
- •61. Процесні теорії мотивації. Модель Портера-Лоулера.
- •62. Поняття і сутність лідерування.
- •63. Форми влади.
- •64. Методи впливу на підлеглих.
- •65. Лідерування.
- •66. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
- •67. Континуум стилів керування р.Лайкерта.
- •68. Двомірне трактування стилів керування.
- •3. Ситуаційні теорії лідерування
- •69. Ситуаційні теорії лідерування. Модель керування ф.Фідлера.
- •71. Процес комунікації.
- •71. Міжособові і організаційні комунікації.
- •Ефективність комунікаційних мереж
- •71. Управління комунікаційними процесами.
- •"Арена" "Темна пляма"
- •72. Поняття та процес контролю.
- •73. Види управлінського контролю.
- •74. Параметри ефективної системи контролю.
- •2. Інструменти управлінського контролю
- •75. Класифікація засобів управлінського контролю.
- •76. Аналіз фінансових коефіцієнтів.
- •77. Бюджетування.
- •78. Процес бюджетування.
- •78. Аудит.
- •79. Інструменти операційного контролю.
- •80. Контроль поведінки робітників в організації .
- •Маркетинг як особливий тип управління
- •81. Сутність, мета і функції маркетингу.
- •82. Сфера діяльності та принципи маркетингу.
- •83. Функції маркетингу.
- •84. Стратегія маркетингу.
- •85. Вивчення товару і комплексне дослідження ринку.
- •86. Прогнозування товарного ринку.
- •87. Формування потреб і прогнозування попиту.
- •88. Збір даних про товари, конкурентах і аналіз конкурентоспроможності підприємства
- •89. Сегментація ринку і позиціонування товару.
- •90. Організація руху товару і стимулювання збуту.
- •91. Планування і контроль в системі маркетингу.
71. Процес комунікації.
У вузькому розумінні комунікації – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує.
В теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.
Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:
наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передавання; одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;
наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інфомації, призначеної для передавання;
наявність канала комунікації, тобто засоба за допомогою якого передається інформація;
наявність зворотнього зв’язку, тобто процесу передавання повідомлення у зворотньому напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття і зрозумілості отриманого ним повідомлення.
В процесі комунікації, модель якого наведена на рис.8.1., виділяють такі етапи:
формування концепції обміну інформацією;
кодування та вибір каналу;
передавання повідомлення через канал;
декодування;
усвідомлення змісту ідеї відправника;
зворотній зв’язок.
Розглянемо детальніше зміст кожного з етапів процесу комунікації.
1. Процес комунікації починається з формулювання концепції обміну інформацією. На цьому етапі відправник вирішує, що конкретно, яку саме інформацію він бажає зробити предметом комунікації. При цьому відправник має:
а) чітко уявляти собі мету такої комунікації (навіщо вона здійснюється і чого він намагається у кінцевому результаті досягти);
б) чітко усвідомлювати відповідність концепції комунікації конкретній ситуації (чи доречний за теперішньої ситуації обмін даною інформацією з іншою конкретною особою).
2. Кодування – це процес трансформації (перетворення) концепції комунікації у повідомлення за допомогою слів, інтонацій голосу, рисунків, жестів, виразів обличчя тощо. Повідомлення є реальним фізичним продуктом процесу кодування інформації.
Результативність кодування залежить від:
здібностей (хисту) відправника відповідним чином кодувати інформацію, що призначена для обміну;
ставлення відправника щодо інформації, яка кодується;
ступеня обізнаності (глибини знань) відправника про інформацію, що кодується;
соціокультурного середовища, в якому знаходиться відправник.
На цьому ж етапі вибирається канал для передавання повідомлення.
Канал комунікації – це засіб, за допомогою якого передається інформація. На вибір каналу комунікації впливають такі фактори:
тип символів, що використовуються для кодування інформації;
характер повідомлення, що передається;
вагомість і привабливість даного каналу для одержувача повідомлення;
конкретні переваги або недоліки того чи іншого типу каналу.
Для підвищення результативності комунікації рекомендується використовувати два або більше каналів для передавання одного і того самого повідомлення.
3. Передавання повідомлення по каналу являє собою фізичну доставку повідомлення від відправника до одержувача. На цьому етапі суттєвим є вплив перешкод ("шумів"). Перешкоди – це все те, що спотворює (викривлює) сутність або зміст повідомлення. Вони практично завжди супроводжують комунікації. Діяльність менеджера по управлінню комунікаціями багато у чому пов’язана із з’ясуванням причин шумів і послабленням їх впливу на комунікацію.
4. Декодування означає перекладання отриманого повідомлення у форму, зрозумілу для отримувача. Коли символи, обрані відправником, мають одне і те саме значення для отримувача повідомлення, останній зрозуміє (усвідомить), що мав на увазі відправник. Проте на практиці така ситуація складається далеко не завжди. Частіше одержувач тлумачить сутність та зміст повідомлення інакше ніж його розумів відправник. До того ж слід враховувати вплив на процес передавання повідомлення різних перешкод (шумів). Все це зрешто вимагає здійснення п’ятого етапу процесу комунікації.
5. Заключний етап комунікації – це зворотній зв’язок. Його можна розглядати як процес, в якому відправник і одержувач міняються місцями. В процесі зворотнього зв’язку отримувач повідомлює відправнику про те, як він зрозумів зміст повідомлення. При цьому одержувач:
кодує інформацію про те, як він сприйняв і зрозумів повідомлення;
обирає відповідний канал комунікації;
передає це повідомлення відправнику.
Відпрвник, в свою чергу:
декодує це повідомлення;
порівнює інформацію відправника з оригінальною концепцією комунікації і визначає ступінь їх взаєморозуміння.
Безумовно, наявність зворотнього зв’язку збільшує тривалість комунікації, ускладнює процес, але підвищує його ефективність, забезпечує впевненість у правильності інтерпретації концепції комунікації.