- •Основи менеджменту та маркетингу
- •1. Поняття про організації.
- •2. Поняття “менеджмент”.
- •3 . Менеджмент як вид професійної діяльності
- •4. Сфери та рівні менеджменту.
- •5. Ролі та якості менеджера.
- •6. Еволюція управлінської думки. Школа наукового управління.
- •7. Еволюція управлінської думки. Адміністративна школа.
- •Принципи управління Анрі Файоля
- •Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера
- •8. Еволюція управлінської думки. Поведінкова теорія менеджменту.
- •9. Еволюція управлінської думки. Кількісний підхід (школа науки управління).
- •10. Інтегровані підходи до управління (процесний, системний, ситуаційний).
- •11. Основи теорії прийняття рішень.
- •12. Класична модель прийняття рішень.
- •13. Поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.
- •15. Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення.
- •16. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів.
- •17. Методи обгрунтування управлінських рішень.
- •18. Модель задачі теорії статистичних рішень.
- •19. Теорія ігор.
- •20. Експертні методи прийняття рішень.
- •22. Цілі управлінського планування.
- •23. “Управління за цілями” (mbo – management by objectives).
- •24. Стратегічне планування. Поняття стратегії та її рівней.
- •25. Визначення місії фірми.
- •26. Зовнішній аналіз.
- •27. Внутрішній аналіз.
- •28. Swot-аналіз.
- •29. Визначення цілей діяльності організації.
- •30. Розробка загальнокорпоративної стратегії.
- •31. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Метод “пакетного менеджменту”.
- •32. Матриця bcg.
- •Частка участі в ринку
- •33. Нова матриця bcg.
- •Розмір переваги
- •34. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Підхід з позиції моделі “життєвого циклу продукту”.
- •35. Методи вибору стратегій бізнесу.
- •Стратегія Стратегія
- •Стратегія фокусування
- •36. Надання стратегії конкретної форми.
- •38. Класична теорія організації.
- •39. Неоласична теорія організації.
- •40. Сучасна теорія організації. Вплив технології
- •41. Сучасна теорія організації. Вплив розміру організації.
- •42. Сучасна теорія організації. Вплив середовища.
- •43. Сучасна теорія організації. Вплив стратегії.
- •44. Основи організаційного проектування. Розподіл праці. Проектування робіт.
- •Вплив методів перепроектування робіт на базові параметри роботи
- •45. Основи організаційного проектування. Департаменталізація.
- •Після видокремлення окремих підрозділів здійснюється наступний етап організаційного процесу.
- •46. Основи організаційного проектування. Делегування повноважень.
- •Повноваження, що передаютья підлелим, бувають трьох типів: лінійні; штабні; функціональні.
- •47. Основи організаційного проектування. Діапазон контролю.
- •Порівняльна характеристика високої та плоскої структур організації
- •48. Основи організаційного проектування. Механізми координації.
- •49. Типи організаційних структур.
- •50. Управління організаційними змінами.
- •51. Управління організаційними змінами. Опір організаційним змінам.
- •Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін
- •53. Управління організаційними змінами. Проведення організаційних змін.
- •54. Поняття і сутність мотивації.
- •Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
- •55. Змістовні теорії мотивації. Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу.
- •Загальні приклади
- •Організаційні приклади
- •56. Змістовні теорії мотивації. Теорія erg Клейтона Альдерфера.
- •57. Змістовні теорії мотивації. Теорія потреб Девіда МакКлеланда.
- •Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:
- •58. Змістовні теорії мотивації. Теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.
- •59. Процесні теорії мотивації. Теорія очікувань в. Врума.
- •5.4.Модель мотивації за в. Врумом
- •60. Процесні теорії мотивації. Теорія справедливості” Стейсі Адамса.
- •61. Процесні теорії мотивації. Модель Портера-Лоулера.
- •62. Поняття і сутність лідерування.
- •63. Форми влади.
- •64. Методи впливу на підлеглих.
- •65. Лідерування.
- •66. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
- •67. Континуум стилів керування р.Лайкерта.
- •68. Двомірне трактування стилів керування.
- •3. Ситуаційні теорії лідерування
- •69. Ситуаційні теорії лідерування. Модель керування ф.Фідлера.
- •71. Процес комунікації.
- •71. Міжособові і організаційні комунікації.
- •Ефективність комунікаційних мереж
- •71. Управління комунікаційними процесами.
- •"Арена" "Темна пляма"
- •72. Поняття та процес контролю.
- •73. Види управлінського контролю.
- •74. Параметри ефективної системи контролю.
- •2. Інструменти управлінського контролю
- •75. Класифікація засобів управлінського контролю.
- •76. Аналіз фінансових коефіцієнтів.
- •77. Бюджетування.
- •78. Процес бюджетування.
- •78. Аудит.
- •79. Інструменти операційного контролю.
- •80. Контроль поведінки робітників в організації .
- •Маркетинг як особливий тип управління
- •81. Сутність, мета і функції маркетингу.
- •82. Сфера діяльності та принципи маркетингу.
- •83. Функції маркетингу.
- •84. Стратегія маркетингу.
- •85. Вивчення товару і комплексне дослідження ринку.
- •86. Прогнозування товарного ринку.
- •87. Формування потреб і прогнозування попиту.
- •88. Збір даних про товари, конкурентах і аналіз конкурентоспроможності підприємства
- •89. Сегментація ринку і позиціонування товару.
- •90. Організація руху товару і стимулювання збуту.
- •91. Планування і контроль в системі маркетингу.
5. Ролі та якості менеджера.
Формальні повноваження, які отримують менеджери в організації визначають відповідний статус менеджера. Цей статус у свою чергу визначає характер міжособових відносин даного менеджера: з його начальниками; з робітниками рівного рангу; з підлеглими.Такі міжособові відносини з іншого боку забезпечують менеджеру отримання інформації, яка йому необхідна для прийняття рішень.
Головний керівник – символічний голова, в обов’язки якого входить виконання звичайних дій керівника (прийом відвідувачів, участь у церемоніях тощо). Лідер – відповідає за наймання, навчання та мотивацію робітників. Пов’язуюча ланка – забезпечує зовнішні контакти (переписка, участь в нарадах на стороні тощо). Той, хто приймає інформацію – розшукує і отримує різну інформацію (обробка пошти, особисті контакти, поїздки тощо). Той, хто розподіляє інформацію – передає отриману інформацію членам організації. Представник – передає інформацію для зовнішніх контактів організації, діє як експерт. Підприємець – шукає можливості для удосконалень, ініціює нове, забезпечує його реалізацію. Той, хто усуває порушення – забезпечує коригування курсу дій у випадку виникнення відхилень від планів. Той, хто розподіляє ресурси – розподіляє в межах своєї компетенції ресурси організації (розробка бюджетів). Той, хто проводить переговори – представляє організацію на зовнішніх переговорах.
Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно виділити наступні основні з них:
1) технічні здібності ( здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);
аналітичні здібності ( здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги);
діагностичні здібності ( здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);
здатність взаємодіяти з людьми ( здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);
концептуальні здібності ( здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, бачити, яким чином можна скоординувати діяльність окремих частин організації, аби досягти поставлених цілей найбільш продуктивним способом).
6. Еволюція управлінської думки. Школа наукового управління.
Хоча організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини 19 століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти нею системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у середині 19 століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.
Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:
досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статусу тощо;
підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;
незначне регулювання бізнесу з боку уряду США у ті роки дозволяло швидко збільшувати обсяги виробництва та сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.
На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини 20 століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту (див. рис.1.6.).
Виділяють три ранні підходи до менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.
Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи:
а) школу наукового управління;
б) адміністративну школу (класичну теорію організації).
Наукове управління було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.
Засновниками школи наукового управління були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілберт, Генрі Форд, Генрі Гант.
Концепцію наукового управління сформулював Ф. Тейлор як необхідність послідовної реалізації наступних чотирьох кроків управління:
аналіз робочої ситуації (у будь-якій робочій ситуації можна виділити три основні елементи - загальне завдання, робітники-виконавці, менеджер.
аналіз змісту загального завдання: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навиків, необхідних для їх виконання; визначення необхідної кількості робітників-виконавців;
3) підбір робітників для виконання окремих задач;
4) продовження управління - встановлення взаємозв’язків, планування, координація та узгодження дій усієї робочої групи.