- •Основи менеджменту та маркетингу
- •1. Поняття про організації.
- •2. Поняття “менеджмент”.
- •3 . Менеджмент як вид професійної діяльності
- •4. Сфери та рівні менеджменту.
- •5. Ролі та якості менеджера.
- •6. Еволюція управлінської думки. Школа наукового управління.
- •7. Еволюція управлінської думки. Адміністративна школа.
- •Принципи управління Анрі Файоля
- •Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера
- •8. Еволюція управлінської думки. Поведінкова теорія менеджменту.
- •9. Еволюція управлінської думки. Кількісний підхід (школа науки управління).
- •10. Інтегровані підходи до управління (процесний, системний, ситуаційний).
- •11. Основи теорії прийняття рішень.
- •12. Класична модель прийняття рішень.
- •13. Поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.
- •15. Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення.
- •16. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів.
- •17. Методи обгрунтування управлінських рішень.
- •18. Модель задачі теорії статистичних рішень.
- •19. Теорія ігор.
- •20. Експертні методи прийняття рішень.
- •22. Цілі управлінського планування.
- •23. “Управління за цілями” (mbo – management by objectives).
- •24. Стратегічне планування. Поняття стратегії та її рівней.
- •25. Визначення місії фірми.
- •26. Зовнішній аналіз.
- •27. Внутрішній аналіз.
- •28. Swot-аналіз.
- •29. Визначення цілей діяльності організації.
- •30. Розробка загальнокорпоративної стратегії.
- •31. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Метод “пакетного менеджменту”.
- •32. Матриця bcg.
- •Частка участі в ринку
- •33. Нова матриця bcg.
- •Розмір переваги
- •34. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Підхід з позиції моделі “життєвого циклу продукту”.
- •35. Методи вибору стратегій бізнесу.
- •Стратегія Стратегія
- •Стратегія фокусування
- •36. Надання стратегії конкретної форми.
- •38. Класична теорія організації.
- •39. Неоласична теорія організації.
- •40. Сучасна теорія організації. Вплив технології
- •41. Сучасна теорія організації. Вплив розміру організації.
- •42. Сучасна теорія організації. Вплив середовища.
- •43. Сучасна теорія організації. Вплив стратегії.
- •44. Основи організаційного проектування. Розподіл праці. Проектування робіт.
- •Вплив методів перепроектування робіт на базові параметри роботи
- •45. Основи організаційного проектування. Департаменталізація.
- •Після видокремлення окремих підрозділів здійснюється наступний етап організаційного процесу.
- •46. Основи організаційного проектування. Делегування повноважень.
- •Повноваження, що передаютья підлелим, бувають трьох типів: лінійні; штабні; функціональні.
- •47. Основи організаційного проектування. Діапазон контролю.
- •Порівняльна характеристика високої та плоскої структур організації
- •48. Основи організаційного проектування. Механізми координації.
- •49. Типи організаційних структур.
- •50. Управління організаційними змінами.
- •51. Управління організаційними змінами. Опір організаційним змінам.
- •Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін
- •53. Управління організаційними змінами. Проведення організаційних змін.
- •54. Поняття і сутність мотивації.
- •Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
- •55. Змістовні теорії мотивації. Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу.
- •Загальні приклади
- •Організаційні приклади
- •56. Змістовні теорії мотивації. Теорія erg Клейтона Альдерфера.
- •57. Змістовні теорії мотивації. Теорія потреб Девіда МакКлеланда.
- •Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:
- •58. Змістовні теорії мотивації. Теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.
- •59. Процесні теорії мотивації. Теорія очікувань в. Врума.
- •5.4.Модель мотивації за в. Врумом
- •60. Процесні теорії мотивації. Теорія справедливості” Стейсі Адамса.
- •61. Процесні теорії мотивації. Модель Портера-Лоулера.
- •62. Поняття і сутність лідерування.
- •63. Форми влади.
- •64. Методи впливу на підлеглих.
- •65. Лідерування.
- •66. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
- •67. Континуум стилів керування р.Лайкерта.
- •68. Двомірне трактування стилів керування.
- •3. Ситуаційні теорії лідерування
- •69. Ситуаційні теорії лідерування. Модель керування ф.Фідлера.
- •71. Процес комунікації.
- •71. Міжособові і організаційні комунікації.
- •Ефективність комунікаційних мереж
- •71. Управління комунікаційними процесами.
- •"Арена" "Темна пляма"
- •72. Поняття та процес контролю.
- •73. Види управлінського контролю.
- •74. Параметри ефективної системи контролю.
- •2. Інструменти управлінського контролю
- •75. Класифікація засобів управлінського контролю.
- •76. Аналіз фінансових коефіцієнтів.
- •77. Бюджетування.
- •78. Процес бюджетування.
- •78. Аудит.
- •79. Інструменти операційного контролю.
- •80. Контроль поведінки робітників в організації .
- •Маркетинг як особливий тип управління
- •81. Сутність, мета і функції маркетингу.
- •82. Сфера діяльності та принципи маркетингу.
- •83. Функції маркетингу.
- •84. Стратегія маркетингу.
- •85. Вивчення товару і комплексне дослідження ринку.
- •86. Прогнозування товарного ринку.
- •87. Формування потреб і прогнозування попиту.
- •88. Збір даних про товари, конкурентах і аналіз конкурентоспроможності підприємства
- •89. Сегментація ринку і позиціонування товару.
- •90. Організація руху товару і стимулювання збуту.
- •91. Планування і контроль в системі маркетингу.
18. Модель задачі теорії статистичних рішень.
Модель задачі теорії статистичних рішень можна описати так: якщо існує S = (S1, S2, . . . , Sn) - сукупність можливих станів природи, а X = (X1, X2 , . . . , X m) - сукупність можливих стратегій керівника, тоді складемо матрицю, кожний елемент якої Rij -є результатом і-ої стратегії за j-ого стану природи. В процесі прийняття рішення необхідно на основі наявних відомостей вибрати таку стратегію, яка забезпечить максимальний виграш за будь-яких станів природи. Отже, в задачах теорії статистичних рішень вже існує оцінка реалізації кожної стратегії для кожного стану природи. Проте зовсім невідомо, який із станів природи реально виникатиме. Для розв’язання таких задач використовуються наступні критерії:
Критерій песимізму (критерій Уолда). Згідно критерія песимізму для кожної стратегії існує найгірший з можливих результатів. Вибирається при цьому така стратегія, яка забезпечує найкращий з найгірших результатів, тобто забезпечує максимальний з можливих мінімальних результатів. Критерій песимізму у математично формалізованому виді можна представити так:
max ( min Rij ).
Критерій оптимізму. У відповідності до цього критерія, для кожної стратегії є найкращий з можливих результатів. За допомогою критерія оптимізму вибирається стратегія, яка забезпечує максимальний результат з числа максимально можливих:
max ( max Rij ).
Критерій коефіцієнта оптимізму (критерій Гурвіца). В реальності, особа яка приймає рішення, не є абсолютним песимістом або абсолютним оптимістом. Звичайно вона знаходиться десь поміж цими крайніми позиціями. У відповідності до таких передбачень і використовується критерій коефіцієнта оптимізму. Для математичної формалізації коефіцієнта оптимізму до його формули вводиться коефіцієнт , який характеризує (у долях одиниці) ступінь відчуття особою, яка приймає рішення, що вона є оптимістом. Вибирається при цьому стратегія, яка забезпечує:
max[ ( max Rij ) + ( 1- )( min Rij).
Критерій Лапласса. За допомогою трьох попередніх критеріїв стратегія вибиралася виходячи з оцінки результатів станів природи і практично не враховувалися ймовірності виникнення таких станів. Критерій Лапласа передбачає розрахунки очікуваних ефектів від реалізації кожної стратегії, тобто суми можливих результатів виникнення кожного стану природи зважених на ймовірності появи кожного з них. Вибирається при цьому стратегія, яка забезпечує максимальний очікуваний ефект:
n
max ( Rij * Pj ),
j=1
де Pj – імовірність виникнення j-го стану природи (у долях одиниці).
Критерій жалю (критерій Севіджа). Використання цього критерія передбачає, що особа, яка приймає рішення, має мінімізувати свої втрати при виборі стратегії. Іншими словами вона мінімізує свою потенційну помилку при виборі неправильного рішення. Використання критерія жалю передбачає:
побудову матриці втрат. Втрати (bij) при цьому розраховуються окремо для кожної стратегії за формулою:
bij = Rij - ( min Rij );
вибір кращої стратегії за формулою:
min ( max bij ).