3. Шляхи вирішення екологічних проблем латинської америки

Останнім часом на проекти освоєння Амазонії все більший вплив робить політика посилення заходів з охорони навколишнього середовища. Багато помилок, допущені в минулому і пов'язані в першу чергу з хижацьким знищенням лісів і затопленням великих територій при спорудженні потужних руслових ГЕС, вже зовсім або майже не повторюються. Ще в 1988 р. була розроблена державна програма захисту бразильських лісів, відновлення екологічної рівноваги. Була проголошена також програма «Наша природа», що передбачає скасування субсидій і кредитів на сільськогосподарські проекти в басейні Амазонки. Важливо і те, що ще в 1978 р. всі вісім країн регіону підписали Амазонський пакт про співробітництво в гармонійному освоєнні цього регіону. У 1992 р. на конференції ООН з навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро проблем Амазонії і її волого-тропічних лісів також було приділено багато уваги. Тепер у цьому регіоні налічується вже 19 охоронюваних природних територій. У 1996 р. Національний конгрес Бразилії прийняв спеціальний закон, покликаний стримати процес знищення тропічних лісів. Зокрема, він забороняє хліборобам зводити більше 20% незайманого лісу, що росте на їхніх ділянках.

Латинська Америка має значні резерви гідроресурсів для будівництва нових ГЕС. Зараз у регіоні споруджують переважно середні та малі ГЕС, що дасть змогу оптимальніше використовувати гідроенергетичні ресурси і зменшувати негативні екологічні впливи на довкілля.

— Серед основних шляхів розв’язання екологічних проблемє такі:

1) перехід до матеріало- та енергозберігаючих технологій, а в пер­спективі — до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;

2) використання нагромадженого за тисячоліття людської діяль­ності досвіду раціонального природокористування. Розробка регіональних схем використання ресурсів залежно від природ­них, економічних та соціальних особливостей території;

3) розширення природно-заповідних територій, особливо в райо­нах з нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси);

4) екологічна освіта й виховання населення.

4.Використання теми курсової роботи у шкільному курсі

Система безперервної екологічної освіти та виховання будується та розвивається на основі чинних державних законів України, Національної доктрини розвитку освіти України ХХІ ст. Домінуючим напрямком Концепції екологічної освіти є реалізація кардинального реформування підготовки вчителя до організації навчально-виховного процесу з екології.

В освітянських колах багато дискутують, якою повинна бути шкільна екологічна освіта в Україні. Екологічна освіта школярів, як правило, здійснюється за трьома моделями: шляхом екологізації змісту традиційних навчальних дисциплін (географії, біології, хімії, фізики), запровадження окремих інтегрованих курсів або за змішаною моделлю.

Проте небезпідставно можна стверджувати – найістотнішим недоліком нашої традиційної системи освіти є те, що під час вивчення природничих дисциплін у школі загальні закони природи зазвичай не виступають у ролі наскрізних принципів обґрунтування знань, у результаті чого в школярів формується інтелект на репродуктивному рівні (виконання будь-яких завдань за зразком або за інструкцією). Це призводить до невміння самостійно приймати своєчасні рішення.

За цих причин гальмується формування в учнів екологічного мислення (бережливого ставлення до природи, екологічної свідомості і екологічної культури).

Звичайно, причини і наслідки розвитку негативних екологічних ситуацій, можливість і необхідність подолання екологічної кризи мають відображувати засоби навчання. Але занадто перевантажені науковим змістом підручники з екології не відповідають віковим можливостям учнів.

Данну роботу, ми можемо використати лише на уроках географії десятого класу, «Глобальні проблеми людства», та сьомого «Південна Америка».