2. Екологічні проблеми країн латинської америки

Майже на 20% території Латинської Америки відчувається нестача вологи, а на значній території домінують сухий та вологий сезони. Найбільше опадів випадає в екваторіальній частині регіону. Цей район відзначається надлишковим зволоженням, що теж створює труднощі для ведення землеробства. У тропічних широтах значна частина опадів випадає у вигляді злив, що на відкритих ділянках місцевості викликає змив та ерозію ґрунтів.

Сьогодні перед Латинською Америкою гостро стоїть проблема збереження лісових ресурсів. Великі збитки лісовим ресурсам завдала підсічно-вогнева система землеробства. Крім того, деревина залишається важливим енергоносієм. Близько 2/3 населення регіону використовує деревину як паливо. Наприклад, у Гаїті 90% енергетичних потреб задовольняється деревним паливом. Гострі екологічні проблеми виникають у районах нового господарського освоєння. Найчастіше вони пов'язані із вирубуванням лісів Амазонії.

За різними оцінками у регіоні вирубано від 10 до 20% площі лісу. Особливо інтенсивно цей процес відбувається в північній частині Південної Америки, на північному сході Бразилії, у північній і північно-західній частині Мексики.

Екологічні проблеми у Латинській Америці пов'язані перш за все з високою територіальною концентрацією промислового виробництва і з розробками корисних копалин. Головні промислові центри регіону — Сан-Паулу, Мехіко і Буенос-Айрес — найбільш забруднені міста регіону. Особливо велике забруднення спричиняє діяльність нафтових заводів. Райони, де вони зосереджені, часто називають "долинами смерті".

2.1. Передумови формування екологічних проблем

Основною причиною виникнення екологічних проблем є нераціональне природокористування. Щодо Південної Америки, то швидка урбанізація супроводжується зростанням безробіття і неповною зайнятістю, що ускладнюється екологічною проблемою. Мешканці сіл, що прибувають у міста, здебільшого не знаходять постійної роботи і таким чином поповнюють ряди так званого маргінального (зайвого) населення великих міст. Така група населення змушена мешкати в нетрях. Слабо освоєні і досить рідко заселені Орінокська низовина, Гвіанське плоскогір'я, Амазонія. В Амазонії була побудована автомагістраль, яка перетнула Бразилію зі сходу на захід паралельно річці Амазонці. Було зроблено просіку через бразильські сельваси шириною 7 м. Будівництво цієї траси порушило природне середовище, яке може призвести до необоротної зміни унікальних амазонських ландшафтів. Знищення сельви може призвести до непоправного порушення екологічної рівноваги. В Ла-Платській області ( в Пампі) майже не збереглися природні ландшафти. Тепер Пампа здебільшого розорена або витоптана худобою. До приходу іспанських колонізаторів на островах Вогняної Землі мешкало кілька тисяч індіанських племен, таких як она, ягани та інші. Вони займалися полюванням, а колонізатори, освоюючи острови, майже знищили тубільців. В останні роки на острови почали проникати американські і англійські бізнесмени, «освоюючи» пасовиська, лісові масиви та організовуючи розшуки корисних копалин. Хижацьке ставлення до грунтово-рослинного покриву являється справжньою бідою Бразильського плоскогір'я. Араукорійові ліси з хорошою деревиною, які розміщенні відносно близько до океану чи на сплавних річках, виявилися зведеними на 60-70 %. Цінні види дерев зі східної гілеї поглинаються у вигляді полін топками потягів; для отримання деревного вугілля вирубано більшість високих дерев рідколісся; під плантації кави знищуються мішані ліси Парани. В результаті не лише зникають ліси, не лише зменшується родючість бідних гумусних латеритних ґрунтів, а й розвивається ерозія ґрунтів. Незакріплений верхній шар зноситься змивом під час злив, розвіюється в засуху вітром. Екологічні та економічні проблеми тісно пов'язані. Вирішення однієї з них приводить до пом'якшення, або й усунення іншої. Для охорони навколишнього середовища створюють національні парки, заповідники (наприклад, Галапагоські (Черепашські) острови оголошенні національним заповідником для збереження унікальної фауни і флори). В економічному відношенні запроваджують раціональне природокористування.

Що стосується екологічних проблем освоєння Амазонії, то їм раніше не приділялося майже ніякої уваги. Це перш за все відноситься до хижацького відома лісів, яке, у свою чергу, призвело до швидкого зростання грунтової ерозії. Дійсно, процес зведення тропічних лісів Амазонії вже торкнувся, за одними оцінками, 8%, а за іншими - 12% і навіть 25% їх загальної площі. У другій половині 1970-х рр.. щороку вирубували 1,7 млн га, а в першій половині 1980-х рр.. вже 3,5 млнга. Як країна з самої інтенсивної вирубкою лісів, Бразилія потрапила навіть до Книги рекордів Гіннесса.

Не можна не звернути увагу і на те, що активну участь в процесі збезлісення Амазонії брали західні монополії, які скуповували великі земельні ділянки. Так, багато писали про «імперії» американського мільярдера Даніеля Людвіга, який в 1967 р. придбав на північному березі Амазонки 1,6 млн га землі і облаштував її на свій розсуд. Американська ж ТНК «Доу Кемікал» отримала тут територію для складування токсичних відходів. У Амазонії влаштувалися також англійські «Брітіш петролеум» і «Ріо Тінто цинк», західнонімецький «Фольксваген». Крім того, західні фірми стали продавати бразильським золотошукачами-контрабандистам сотні кілограмів ртуті, що йде на промивання золотоносного піску, але отруює річки Амазонії.

Створення в Амазонії великих гірничодобувних підприємств також призводить до відома лісів і руйнування грунтового покриву, тим більше що видобуток корисних копалин ведеться тут переважно відкритим способом. При будівництві великих ГЕС, наприклад Тукуруи, їх водосховища затопили великі лісові масиви, наслідком чого стало погіршення якості води і поширення різного роду захворювань.

У Латинській Америці пов'язані перш за все з високою територіальною концентрацією промислового виробництва і з розробками корисних копалин. Головні промислові центри регіону — Сан-Паулу, Мехіко і Буенос-Айрес — найбільш забруднені міста регіону. Особливо велике забруднення спричиняє діяльність нафтових заводів. Райони, де вони зосереджені, часто називають "долинами смерті".