78. Економіка Радянської України доби "загальнонародної держави" 1961-1985

Усунення М. Хрущова від влади означало відмову від реформ і лібералізації. В Україні, як і в Радянському Союзі загалом, настало двадцятиліття панування консервативних сил. Після усунення М. Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва визначалася як «стабілізація». Система втратила два важливі стимули розвитку економіки.Від 1965 р. почалося здійснення економічної реформи з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвитку народного господарства СРСР. Реформа в с\гпередбачала: підвищення закупівельних цін на с/г продукцію; встановлення твердих планів закупівлі с/г продукції; перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства; заходи щодо розвитку соціальної сфери села. Істотних змін в аграрній політиці не відбулося-реформа лише дещо обновила колгоспну систему. Усе це сприяло створенню достатнього обсягу продовольстваі сировини для промисловості. Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління і включала переведення підприємств на госпрозрахунок, оцінку діяльності підприємств за обсягами не валової, а реалізованої продукції, створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання. Паралельно здійснювалася централізація управління економікою. На1етапі проведення реформи забезпечувалися відносно високі темпи розвитку промисловості. Економісти називали восьму п'ятирічку (1966—1970 pp.) «золотою». Проте, на початку 1970-х pp. з'явилися симптоми, які свідчили, що реформа зазнала-краху. Це трапилося через те, що вона не торкалася основ адміністративно-командної системи, не мала комплексний характер, не змінювала структурної та інвестиційної політики. Партійно-державний апарат не бажав відмовлятися від звичних методів управління економікою. Від початку 1970-х pp. темпи економічного зростання неухильно уповільнювалися. В Україні все чіткіше проявлялася притаманна колонії структура економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. Екон потенціал України нарощувався без урахування екологічних факторів. Протягом 1960—1980-х pp. спостерігалося певне зростання добробуту народу, підвищувалася заробітна плата. Проте цей добробут був відносним. За рівнем життя Україна значно поступалася передовим державам. Існував гострий дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу. Екон стабільність забезпечувалася за рахунок розпродажу національних природних багатств:нафти, газу, вугілля, лісу. Населення не знало, що тодішній відносний достаток має тимчасовий характер.

79. Етносоціальна ст-а укр. С-ва доби "загальнонародної держави" 1961-1985

З 1959 по 1989 його кількість збільшилася з майже на 10 млн чоловік. Але темпи приросту населення республіки істотно скоротилися. До кінця 1970-х рр. абсолютний приріст населення зменшився фактично більше ніж удвічі .

У проміжку часу між 1959 і 1989 рр. визначальними тенденціями змін у соціальному складі населення України були зростання урбанізації населення, збільшення кількості жителів міст, індустріальних центрів з одночасним зменшенням абсолютної кількості сільського населення. Одночасно протягом 1959—1989 рр. кількість міського населення збільшується у 1,8 разу. З 1979 р. в Україні— депопуляція, тобто переважання смертності над народжуваністю Посилювалася тенденція до його старіння, мало місце зменшення молодших вікових груп, зокрема осіб працездатного вікуШвидкими темпами знижувалася народжуваність, причому в сільській місцевості цей показник був нижчим, ніж у містах.Значних масштабів набула міграція, що становила в названі роки в міграційному середньорічному обігу близько 3 млн чоловікВідбулося скорочення частки українців серед населення республіки (а також інших національних меншин), проте зросла частка росіян. Доходи радянських громадян складалися з двох частин: заробітна плата і фонди соціального споживання .Фонд соціального споживання перевищував заробітну плату громадян у декілька разів.Низькими залишались пенсії та інвалідності в більшості категорій працівників. Незначними були й виплати різним слабозахищеним категоріям громадян. Це зумовлювало те, що п’ята частина громадян жила за межею бідності, отримуючи дохід, менший за прожитковий мінімум.Зростаючі доходи громадян не покривалися достатньою масою товарів народного споживання, що призвело до товарного дефіциту, до прихованої інфляції, появи черг, зниження якості продукції, поширення явища спекуляції (на «чорному ринку» ціна престижних товарів перевищувала реальну в десятки разів).Намагаючись покрити дефіцит товарів широкого вжитку, радянське керівництво вдається до широких закупок за кордоном. Це потребувало мільярдів доларів, які отримували за рахунок продажу на Захід нафти, газу та іншої сировини. Крім того, продовжувалась закупівля зерна та інших продуктів харчування.

Отримуючи заробітну плату, яка в 2—3 рази була вищою, ніж у робітників і колгоспників, представники номенклатури могли придбати на них у 5—10 разів більше товарів. Верхівка користувалася закритими санаторіями, поліклініками, лікарнями, будинками відпочинку, пансіонатами, мисливськими господарствами.