- •Харків 2009
- •Харків 2009
- •Від автора
- •Роль мови у суспільному житті
- •Фунціональні стилі української мови
- •Художній стиль
- •Науковий стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Епістолярний стиль
- •Конфесійний стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Розмовний стиль
- •Завдання
- •Орфоепічні норми української літературної мови. Вимова голосних і приголосних у мовному потоці
- •Вимова приголосних
- •Завдання
- •Берег дитинства
- •Виразне читання і мовлення
- •Завдання
- •Тести Варіант I
- •Варіант II
- •Варіант III
- •Варіант IV
- •Тексти для перекладу ***
- •Стиль идеальных конструкций
- •Контрольні запитання до I модуля
- •Лексичне багатство мовлення. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів, омонімів
- •Багатозначність слів
- •Антоніми
- •Завдання
- •Лексика сучасної української мови з погляду її походження
- •Завдання
- •Лексика сучасної української лутературної мови з погляду стилістичного використання
- •Особливості фразеологічної системи української мови
- •Завдання
- •Термінологічна лексика сучасної української літературної мови. Терміни образотворчого мистецтва і дизайну
- •Типи словників
- •Професійна лексика
- •Завдання
- •I. Тайный язык символов
- •Граматичний супровід
- •Модуль I
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Подвоєння в іншомовних словах
- •Написання и, і, ї в іншомовних словах
- •Написання е, є в іншомовних словах
- •Вживання апострофа
- •Вживання м’якого знака
- •Завдання
- •Завдання
- •Модуль II
- •Завдання
- •II модуль Контрольна робота
- •I варіант
- •Контрольна робота
- •II варіант
- •Контрольна робота
- •III варіант
- •Контрольна робота
- •IV варіант
- •Контрольні запитання до II модуля
- •Тексти для перекладу Елена Романова
- •Брендбук
- •Дизайн, как змея, постоянно себя за хвост кусает
- •Стиль – искусство выбора
- •Типографика – искусство текста
- •Образ в искусстве и в дизайне
- •Тематика рефератів
- •Література
Вимова приголосних
1. Одна із найважливіших орфоепічних рис приголосних – це тверда вимова всіх приголосних у позиції перед е та еи
[беиру], [веизу], [веисна] та інші.
2. У ряді позицій [в] змінюється на білабіальний [ў]: [читáў], [кохáў], [посміхáўс’а] та інш.
3. Вимова африкатів (складних приголосних) дˆз, дˆз’, дˆж, дˆж’. Як правило, африкати вимовляються злитно. Але якщо [д] і [з], [д] і [ж] відноситься до різних частин слова, тоді вони вимовляються окремо.
Наприклад: [гедз’] і [в’ід-знáчиетие ]
[бджола] і [п’ід - жáтие].
4. Подвоєні шиплячі у мовному потоці завжди пом’якшуються [ключ’а], [подрýж’а], [узвиш’].
5. Звук ц може бути твердим [ц] і м’яким [ц’].
Вимови [ц’] виступає у таких позиціях:
у кінці слів [молодéц’], [гравéц’];
на початку, в середині слова та в кінцевому складі його, перед приголосними а, у, о, і: [прáц’а], [криениц’а], [ц’омý].
перед напівпом’якшеними приголосними [ц’в’áх].
Твердий ц вимовляється:
перед голосним у та а: [цýцеик], [цáп];
перед приголосними е, е та и, и: [цирк], [циебул’а] та ін.
у кінці слова [шприц], [палáц], [бáц] та ін.
6. В українському літературному мовленні звук р виступає як м’який і як твердий .
М’ який р вимовляється:
на початку та в середині складу в сполученні з голосними а, і: [пр’áсти], [р’ýмсáти].
Твердий р буває завжди в кінці слова і в кінці складу [богатир], [сеикреитáр], [воротáр].
7. В українському літературному мовленні дзвінки приголосні в кінці слова і складу не оглушуються: [стéжка], [дýб] [беирізка], [кáзка].
8. Вимова ґ і г.
1)Глотковий, або фарингальний, звук г вимовляється, в переважній більшості українських слів: [горд’ій], [геирой] та ін.
2) Звук ґ вимовляється подібно до російського г. Вживаються в певній групі слів, таких як [ґиерли ґа], [ґрунт], [ґн’іт], [ґáва], [ґрáти], [ґеилґотáти],[ ґеилґот’ітие] та ін.
Фонетична транскрипція
Фонетична транскрипція – це запис тексту з метою відтворити його звучання, оскільки звичайне письмо це передати не може.
Орфографія не має повної відповідності між звуками і буквами; графіка не має у своєму запасі всіх знаків , необхідних для повного запису всіх звуків усного мовлення.
Тому фонетична транскрипція (від лат. transcripto – переписування) будується таким чином, що у ній кожна буква означає один звук, а кожен звук позначається однією і тією ж буквою.
Користуючись буквами українського алфавіту, фонетична транскрипція деякі букви не вживає і має деякі спеціальні знаки.
Букви, які застосовуються у фонетичній транскрипції:
[еи] – [е] з відтінком [и] у ненаголошеній позиції;
[ие] – [и] з відтінком [е] у ненаголошеній позиції;
[оу], [уо] – [о] з відтінком [у], [у] з відтінком [о] у ненаголошеній позиції: [коужух;]
[ў] – нескладовий [ў] в таких позиціях:
– на початку слова перед приголосним: [ўсе], [ўдома];
– після голосного перед приголосним: [глоўк], [д’іўчиена];
– після голосного в кінці слова: [ішоў], [браў];
j – для позначення середньоязикового приголосного j у позиціях перед голосним і між голосними: [jасний], [бjу];
і –для позначення і нескладового в тих самих позиціях й у :[зелениі], [раі].
Умовні знаки:
’ – м’якість приголосного: [л’акáтие];
: – подовження приголосного: [знан’:а’];
ˆ – дужка над сполученням букв, які читаються нероздільно: [дˆж], [дˆз], [дˆзеркало], [дˆжм’іл’];
/ – нетривала пауза в середині речення:[/цві’тýт бузки’ /садóк б’іл’іjе /і тихо рóнит’ пе’’л’устки];
// – тривала пауза в кінці речення:[у’см’ішка твоjа / jедина / мука твоjа/ jедина/ очі твої/ одн’і’//].