Особливості фразеологічної системи української мови

Фразеологічні засоби мови є одним із індивідуальних мовних засобів.

Фразеологізми – це слова і словосполучення, цілісні за значенням і стійкі за складом та структурою. Вони сприймаються як одне ціле, як єдиний вислів, як мовний зворот, не подільний на окремі частини без втрати значення.

Наприклад: ловити гав – бути неуважним; раків пекти – червоніти; ні світ ні зоря – рано.

Сукупність подібних одиниць у мові становить її фразеологічну систему.

Наука, що вивчає фразеологічну систему в її сучасному стані та історичному розвитку, називається фразеологією.

Певна увага фразеологізмам приділялася ще в працях М. Ломоносова. Протягом XIX століття фразеологізми були об’єктом наукових студій академіків Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, О.О. Шахматова, лінгвістів Ш. Баллі й А. Сеше.

Над теорією фразеологічних утворень і особливістю їх функціонування працювали у XX ст. російські учені В.В. Виноградов, М.М. Шанський, Б.О. Ларін, українські вчені Л.А. Булаховський, Л.Г. Авксентьєв, О.С. Юрченко та ін.

Основна концепція фразеологізмів базується на тому, що усі одиниці мови мають певний, тільки для них властивий набір диференційних ознак:

1. це готові утворення, які не виникають у процесі мовлення, а черпаються із пам’яті, як готові формули;

2. це звукові комплекси, складові компоненти яких мають два або більше основних наголосів;

3. це членовані утворення, компоненти яких усвідомлюються мовцями як слова.

Порівняйте дві групи словосполучень:

Велике приміщення Велике цабе

Зелена діброва Зелена вулиця

Дати хліба Дати на лапу

Гріти воду Гріти руки

Ці групи словосполучень у структурному плані є однаковими, але вони серйозно відрізняються своїм загальним змістом.

Для першої групи прикладів характерним є пряме значення кожного члена словосполучення. Це вільні словосполучення, які створюються кожного разу при мовному спілкуванні.

Другу групу прикладів становлять стійкі словосполучення, які, подібні за своєю структурою до 1-й групи, але цілком відрізняються значенням і використовується в процесі спілкування як уже готові до мовленнєвого акту.

Ми розглядаємо фразеологізми як окремі самостійні одиниці мови, які відрізняються від слова, словосполучення і речення, а також і як такі, що мають з останніми багато спільного.

Наприклад, фразеологічні одиниці, як слова і словосполучення, щоразу в процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо як готові мовні кліше.

Фразеологічні одиниці зближуються з лексемами і функціонально.

Фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони можуть утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари.

Наприклад: «говорити» – теревені правити, ляси точити, язиком чесати, верзти ахінею.

Фразеологізми, як і слова, можуть виконувати відповідні синтаксичні функції.

Наприклад: За тридев’ять земель – далеко; ще горшки не побили – ще не посваритися;а чи десь рукою подати – близько.

Класифікація фразеологічних одиниць (ФО)

Залежно від того, який принцип, покладено в основу кожної з класифікацій (семантичний, стилістичний, структурний, граматичний, генетичний), розрізнюють відповідні їх типи.

В основі вітчизняної концепції класифікації ФО лежить семантична класифікація, яку запропонував російський мовознавець В.В. Виноградов. Він виділив три типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні ФО, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень компонентів (бити байдики, собаку з’їсти, мокрим рядном накрити).

Фразеологічні єдності – тематично неподільні одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням компонентів (тримати камінь за пазухою, не нюхати пороху, прикусити язика).

Фразеологічне сполучення – це такі стійкі мовні звороти, які не є «безумовними семантичними одиницями», оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи перестановку: бере досада (зло, страх, жаль); порушити питання (справу, проблему).

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В. Виноградова, М.М. Шанський виділив четвертий клас – фразеологічні вирази, до яких належать такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком зі слів з вільним значенням.

Наприклад: Не все те золото, що блищить; вовків боятися – в ліс не ходити.

Деякі дослідники (Л.Г. Авксентьєв) об’єднують два типи фразеологічних одиниць – зрощення і єдності – в одному класі ідіом.

Ідіоми, що охоплюють у своєму складі фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності, характеризуються семантичною цілісністю, нерозкладністю, здатністю за своїм значенням співвідноситися з одними словами.

Наприклад: замилювати очі; п’ятами накивати; одного поля ягоди; пошитися в дурні; п’яте колесо до воза.

Крім семантичної класифікації В.В. Виноградова, існують ще інші класифікації, такі як генетична (Л.А. Булаховський, І.К. Білодід, Л.Г. Скрипник), стилістична (В.В. Виноградов, Л.А. Булаховський, І.І. Білодід, Б.О. Ларін та ін.).

Вивчення різних класифікацій фразеологічного складу мови допомагає з’ясувати природу фразеологічних одиниць, а також їх місце та особливості функціонування в мовній системі.

Джерела української фразеології

Значну частину фразеологічного фонду складають крилаті фрази, афоризми, вислови видатних філософів, політиків, письменників, митців – великих людей усього світу.

«Слово, чому ти не твердая криця?» (Л. Українка)

Велика частина фразеологізмів походить з античних джерел: Карфаген має бути зруйнованим; дамоклів меч; альфа і омега; перейти Рубікон; Аріаднина нитка.

У сучасному мовленні знаходять місце фразеологізми біблійного походження: ієрихонська труба; вовк у овечій шкурі; ходіння по муках; терновий вінець, у поті лиця, святая святих.

Особливе значення мають вислови народного походження, прислів’я, примовки, каламбури. Вони акумулюють в собі народний досвід, менталітет, дотепність, народознавчі категорії: сім п’ятниць на тижні; голод – не тітка; обіцянка-цяцянка; ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці; який Сава, така й слава.

Вирази професійно-виробничого походження також збагачують фразеологічну скарбницю: три чисниці до смерті; залишити поле бою; ставити на рейки; видавати вексель; натиснути на всі педалі; з іншої опери.

Фразеологізми іншою мовою дослівно не перекладаються. Треба відшукати еквівалент, значення якого було б відповідне до фразеологізму.

У мовленні сучасних державних діячів, представників бізнесової, технічної, мистецької еліти фразеологізми посідають важливе місце: це створює атмосферу невимушеності, легкості, доброзичливості. Відомо, що коли в офіційній промові американського президента відсутні фразеологізми, то така промова вважається невдалою.

Щоб уникати зайвої сухості, заштампованості, сірості мовлення, треба знати, що є такий важливий елемент мови, фразеологізм, і вчитися вільно користуватися цією унікальною лінгвістичною скарбницею.