Граматичний супровід

Модуль I

Правопис слів іншомовного походження

Подвоєння в іншомовних словах

1. У загальних назвах іншомовного походження подвоєння не відбувається. Наприклад: бароко, піанісимо, фортисимо, метал, шасі, фін (фіни), група та ін.

Винятки: нетто, брутто, мадонна, аннали, ванна, тонна, білль, вілла, мулла, гамма.

2. Відбувається подвоєння у випадку збігу кінцевого приголосного префікса і початкового приголосного кореня, якщо в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: інновація (новація), сюрреалізм (реалізм), імміграція (міграція), ірреальний (реальний) тощо.

3. У власних назвах подвоєні букви зберігаються, якщо вони є в мові, з якої запозичені: Міллер, Марокко, Голландія, Манн, Россіні та інші.

Написання и, і, ї в іншомовних словах

1. Буква и пишеться у загальних назвах іншомовного походження після д, т, з, с, у, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: дисципліна, фізика, арифметика, цистерна, афоризм, дисплей.

2. Буква і пишеться на початку слова у власних і загальних назвах: ідея, ієрархія, ілюзія, Інтернет, історія, ідіома, Іран, Ісландія, Індонезія.

3. Також буква і пишеться після приголосних у кінці невідмінюваних слів: таксі, рефері, журі, пенальті; після літер, що не входять до правила дев’ятки, перед наступним приголосним: хімія, ніша, адміністрація, містерія, а також після приголосних і власних і географічних назвах перед наступними приголосним і в кінці слова: Сочі, Капрі, Міллер.

4. Літера ї пишеться після літер, що позначають голосні звуки: мозаїка, інтуїція, хокеїст, ліцеїст.

Написання е, є в іншомовних словах

1. На початку слова, як правило, пишеться е: естафета, етап, ера, ескалація, енергія, естамп.

2. Після літер, що позначають тверді приголосні, пишеться е: декан, вестибуль, сегмент, телефон, менталітет; після а, о, у в середині слова: поет, силует, (але траєкторія), у іншомовних префіксах де-, ре-: делімітація, реінтеграція, реструктуризація.

Вживання апострофа

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться:

1. Після губних приголосних б, и, в, м, ф; шиплячих ж, ч, ш; задньоязикових г, к, х, р перед а, ю, є, і: інтер’єр, прем’єр, п’єдестал.

2. Після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед ю, є: ад’ютант, кон’юнктивіт, ін’єкція, суб’єкт.

Апостроф не пишеться:

1.Коли я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного: гравюра, бязь, пюре, варяг, фюзеляж.

2. Перед йо: курйоз, серйозний.

Вживання м’якого знака

М’який знак пишеться:

1. Після м’яких приголосних: д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: досьє, медальйон, ательє, альянс, шампіньйон, компаньйон, каньйон, ксьондз, мільйон та ін.

2. Відповідно до вимови після л перед наступним приголосним: асфальт, альтруїст, мультфільм, альбатрос.

3. У кінці слів відповідно до вимови: автомобіль, сталь, діагональ, мечеть.

Завдання

У наведених словах на місці крапок вставити, якщо потрібно, пропущені букви.

Інт…л…гент, лібрето…о, імпр…с…аріо, к…нджал, ц…ркуляція, фо…е, грам…, Міс…урі, тр…умф, Ц…ріх, верн…саж, г…нетика, іл….юзорний, д…закт…вація, …Єгипет, ре…стр, Трі…ст., реч…татив.

Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду з нулем флексії

При відмінюванні іменників II відміни чоловічого роду виникають паралельні закінчення -а (-я) і -у (-ю).

Закінчення -а (-я) мають такі групи іменників:

1. назви осіб, істот, конкретних предметів, назви мір, довжини, площі, об’єму, ваги, часу: студента, диспетчера, малюнка, портрета, радіуса, тангенс;

2. назви населених пунктів: Харкова, Парижа, Рима;

3. назви гідронімів з наголошеним закінченням: Дуная, Сиваша, Дністра.

Закінчення -у (-ю) мають такі групи іменників:

1. назви абстрактних понять: анімізму, реалізму, стилю;

2. назви збірних понять, установ, організацій, спортивних ігор: колективу, часопису, кодексу, театру, метрополітену;

3. назви будівель, споруд, приміщень і їх фрагментів: замку, мезоніну, палацу, але будинку, флігеля, карниза;

4. назви держав, регіонів, островів, півостровів: Криму, Пакистану, Сибіру.

5. Назви гідронімів з ненаголошеним закінченням: Бугу, Нілу, Рейну.