Багатозначність слів

Властивість слова вживатися в різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією (від гр. poli – багато, sema – знак).

Більша частина слів в українській мові, як і в інших, належить до багатозначних.

Багатозначність слів – це одне з найпродуктивніших джерел мови.

Пряме і переносне значення слова

Слово, вживаючись у багатьох значеннях, має одне основне для нього лексичне значення, або пряме.

Решта значень – переносні, або непрямі. Слово в прямому значенні виражає одне конкретне поняття. Переносне значення виникає внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші.

а) Троянди білі пелюстки

Ронить на білий папір.

Хто білішого вірша напише

(І. Драч)

На основі багатозначності можна виділити 3 основні типи переносних значень: метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора – переносне значення слова, що виникає внаслідок перенесення назви одних предметів, явищ, властивостей на інші на підставі схожості, подібності їх одна одній.

Чиста душа

Сміється небо

Надія дає крила

Б’є годинник

Грають хвилі

Метафори розрізняються за стилістичною роллю в реченні:

1. загальнонародні метафори («мертві», «скам’янілі») – дощ іде, сніг падає, хвіст літака;

2. індивідуальні, поширені в художній літературі, так звані фігуральні:

Сміється небо з небозводу,

Кудись хмарки на конях мчать.

(П. Тичина)

Метонімія – вживання переносного значення слова за ознакою суміжності, тобто за безпосередньою близькістю, тісним внутрішнім і зовнішнім зв’язком предметів і явищ.

Академія святкує своє 90-річчя.

Серйозна аудиторія.

Дружня квартира.

Іноді в мові замість назви цілого вживається назва його частини. Таке перенесення називається синéкдоха.

Слово буду своє гострити на кремені моєї душі. (В. Стефаник)

Тут слово вжито в значенні мова, думка.

Права рука в департаменті міжнародних відносин.

Права рука – в значенні найближчий помічник.

Одинадцятитомний словник української мови (1971–1980) нараховує понад 130 тис. слів, Сучасний електронний тлумачний словник містить 250 тис. слів, що свідчить про надзвичайно високий потенціал української лексики.

Синоніми

Синонімія – це явище, властиве усім стилям мови. Явище синонімії дає можливість якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки.

Поняття «близькозначне слово» для кожної людини дещо інше, визначається воно насамперед ступенем знання мови.

Легко уявити собі, що було б, якби в документі при перекладі були переплутані щойно названі слова: документ втратив би свою цілеспрямованість, точність.

Буває, що два слова різняться лише префіксами, але не є взаємопов’язаними; тут треба бути особливо обережними й уважними, бо від наявності чи відсутності навіть однієї літери у слові може змінитися значення всього тексту.

Антоніми

Антоніми – це слова з протилежним значенням. Але антоніми визначають не взагалі будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, об’єднані змістом на основі їх протиставлення.

Антоніми об’єднуються в антонімічні пари: високий – низький, сум – радість, добро – зло.

В антонімічні відношення вступають не всі слова нашої мови. Не входять в антонімічні зв’язки слова, які означають конкретні поняття, а саме: іменники з конкретними значеннями, велика кількість відносних прикметників, числівники, займенники.

Багатозначні слова у кожному значенні утворюють окрему антонімічну пару: свіжий (хліб) – черствий, свіжа (сорочка) – брудна, свіжа (газета) – стара, свіжа (риба) – копчена, тухла, морожена – залежно від контексту.

Антоніми бувають різнокореневі і однокореневі. Різнокореневі: старий – молодий, добре – погано. Однокореневі: друг – недруг, відбігати – підбігати.

Омоніми ( гр. сл. – однаковий, ім’я) – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні.

1) Лексичні – різні за значенням і однакові за звучанням (коса дівоча, залізна, морська).

2) Морфологічні – це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні.

3) Синтаксичні – один з яких є словом, а другий словосполученням (потри – по три; сонце – сон це; цеглина – це глина).

У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів, образності вислову.

Омографи – різні за значенням і звучанням слова, що мають однакове написання, але різняться вимовою: гори і гори.

Омофони – слова, які мають однакове звучання, але відрізняються семантикою і написанням: Кривий Ріг (місто), кривий ріг (на голові у тварини).

Омоформи – різні слова, що збігаються за звучанням тільки в окремих граматичних формах – ніс (іменник) – ніс (дієслово); води (іменник) – води (дієслово).

Пароніми – це слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням.

Наприклад: континент – контингент, фронтальний – фронтонний, дружний – дружній.

Нерідко пароніми мають однаковий корінь, а відрізняються лише суфіксом, однією чи кількома літерами в основі, префіксі, закінченні.

Найчастіше помилки у використанні слів-паронімів виникають через нерозрізнення значення кожного з них. Щоб уникнути помилок, слід звернутися до тлумачного словника.

Найчастіше в ділових паперах трапляються такі пароніми:

Виборний – виборна агітація, виборна посада, виборність і звітність правлінь та ін.;

виборчий – виборча компанія, виборчий бюлетень, загальне виборче право та ін.

Виключно – лише, тільки (…виключно для членів правління…);

винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).

Громадський – від «громада», не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).

громадянський – від «громадянин», такий, що має стосунок для людини як громадянина держави (громадянські права, громадянська позиція).

Дільниця – адміністративно самостійний об’єкт, або виробничий вузол на будівництві, шахті, залізниці, виборча дільниця);

Ділянка – частина поверхні, площі чогось (дослідна ділянка, ділянка фронту).

Загальноприйнятий – визнаваний усіма, узвичаєний;

загальноприйнятний – доцільний, вигідний, корисний.

Особистий – такий що стосується окремої людини, її долі, почуттів, переживань (особистий підпис, особисте життя).

особовий – найчастіше дані про людину, які зберігаються в установі (особова справа тощо).

Позбавити – відібрати щось у когось (позбавити прав);

позбавитися – запобігати чомусь, попередити щось неприємне (позбавитися аварійного стану).

Показник – наочне вираження чогось (у цифрах, графічно);в переносному значенні – те, з чого можна судити про розвиток і хід певного явища (економічний показник, показник можливостей);

покажчик – напис, стрілка та ін., що вказують на щось; довідник.

Повноваження – права певної особи на дії від імені когось (строк повноважень продовжено);

уповноваження – надання якійсь особі діяти від імені того, хто це доручає (за уповноваженням райвиконкому відряджається…).