15.З якою метою застосовується адміністративний метод державного регулювання національної економіки, та який характер притаманний його інструментам? Наведіть приклади.

Адміністративний метод державного регулювання представляє собою сукупність дій адміністрації держави (регіону), спрямованих на збалансованість інтересів господарюючих суб’єктів за допомогою нормативних актів, указів та розпоряджень. Адміністративні міри базуються на силі державної влади та включають в себе міри заборони, дозволу та примусу. Адміністративний метод покликаний: -встановити межі приватного підприємництва з метою запобігання об'єктивно властивих йому недоліків; -регламентувати взаємини між різними виробниками, виробниками і споживачами з метою захисту їх інтересів від недобросовісного бізнесу; -захистити від незаконного втручання державних і суспільних структур у підприємницьку діяльність; -ввести обов'язкові економічні і соціальні стандарти і санітарні норми; -забезпечити антимонопольні заходи. Усі інструменти адміністративного методу прийнято поділяти на економічні і правові (див. рис. 6.4). Адміністративні економічні заходи передбачають використання регуляторів, що регламентують вимоги до організації господарської діяльності, до якості продукції (робіт, послуг). Адміністративними правовими називають заходи регулювання, за допомогою яких встановлюються суворі правила і обмеження при здійсненні господарської діяльності і міри відповідальності за їх порушення.

18.Які міри бюджетного регулювання направлені на досягнення цілі забезпечення соціального захисту населення? Надайте пояснення.

Бюджетними називаються методи регулювання економіки, засновані на використанні ресурсів державного бюджету у вигляді асигнувань у національну економіку і соціально-культурну сферу. Їх головними функціями є: 1.Підтримка розвитку галузей економіки, виробництв і сфер діяльності, невигідних з точки зору ринку, але необхідних для суспільства в цілому: фундаментальна наука, виробнича інфраструктура і т.п. 2.Забезпечення соціальної стабільності суспільства через пом'якшення недоліків ринкової економіки, що призводять до майнового розшарування (за допомогою виплат з безробіття, допомоги малозабезпеченим, дотацій на уримання об'єктів соціальної сфери). 3.Стимулювання вкладень приватного капіталу у виробництва і сфери діяльності, що відповідають інтересам макроекономічної політики держави (за допомогою субсидій на розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, на впровадження прогресивних нововведень з більшим строком окупності та високим ризиком). У практиці державного регулювання розрізняють такі інструменти бюджетного регулювання:дотації; субсидії; субвенції; пряме бюджетне фінансування; державні допомоги; державні капіталовкладення; державні закупівлі. Загальним для всіх них є те, що асигнування не потрібно повертати.

16.Визначте тотожність чи відмінність понять «державне замовлення» та «державна закупівля».

Державне замовлення – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на конкурсній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на їх поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Державні замовники – Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи – головні розпорядники коштів державного бюджету. Виконавці державного замовлення – суб’єкти господарювання всіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють або поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб. Отже, можна сказати, що за формою державне замовлення – це договір, що укладається між державою, від імені якої виступає певне міністерство (відомство) або адміністрація регіону, з підприємством (організацією) на виробництво (надання) певного виду й обсягу продукції або послуг; а за своєю суттю державне замовлення – це спосіб прямого державного регулювання господарських зв'язків між державою-замовником і підприємством-виконавцем; форма співпраці держави і підприємства (організації). Держзамовлення зазвичай фінансується з власних джерел підприємства, а держава надає при цьому певні привілеї, пільги (в оподаткуванні, кредитуванні, гарантуванні ринку збуту); виконавцям держзамовлення держава гарантує реалізацію виготовленої продукції.

Державна закупівля фінансується з державного бюджету. Виконавець держконтракту централізовано забезпечується фінансовими ресурсами, використання яких контролюється державою. Саме тому, такий інструмент державного регулювання розглядається у складі інструментів бюджетного методу.Державне замовлення розміщується на конкурсних принципах і договори укладаються з тими підприємствами, які забезпечують найкращі умови їх виконання та найкращі результати. Державна закупівля – це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти. Предметом закупівлі є, зокрема:

-продукція харчової промисловості, лікарські засоби, вироби медичного призначення, пальне, послуги з організації гарячого харчування, транспортні послуги, послуги з ремонту, сировина; -поштові послуги, а також поштові марки та марковані конверти; -телекомунікаційні послуги, в тому числі щодо трансляції радіо- та телесигналів (за винятком послуг мобільного зв’язку та Інтернет-послуг); -послуги з транспортування нафти та нафтопродуктів трубопроводами; -послуги банків з приймання комунальних платежів та обслуговування поточних рахунків; -товари, послуги, безпосередньо пов’язані з розробленням дизайну, виготовленням захищеного паперу, банкнот і монет. Перелік не є вичерпним, більш детально про предмет державної закупівлі зазначено в Законі України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 2000 р. Державні закупівлі здійснюються на основі таких принципів: максимальна економія та ефективність; добросовісна конкуренція серед учасників; відкритість і прозорість на всіх стадіях державних закупівель; недискримінація учасників; об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання проявам корупції; вільного доступу відкритості та доступності інформації з питань закупівель у тому числі для громадян України та громадських організацій. Стадіями державних закупівель є такі: 1.затвердження кошторису (програми, плану використання державних коштів); 2.затвердження річного плану державних закупівель; 3.обрання і проведення процедур закупівель на підставі затвердженого кошторису (програми, плану використання бюджетних коштів) та річного плану державних закупівель; 4.визначення переможця процедури закупівель; 5.укладення договорів про закупівлю; 6.складання звіту про результати здійснення процедури закупівлі; 7.виконання договорів про закупівлю;

8.контроль за виконання договорів про закупівлю. Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів із зменшенням ціни; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного учасника.