8)Розміщення продуктивних сил і транспорт.

Розміщення виробництва в країні формується під впливом місцезнаходження природних багатств (родючих грунтів, лісів, родовищ вугілля, нафти, газу, руд тощо) і історично сформованого розселення жителів.

Основні принципи раціонального розміщення виробництва полягають у тому, щоб усіляко наближати переробні підприємства до джерел сировини і палива, а також до районів споживання продукції, що випускається; стимулювати внутрішню і зовнішню торгівлю, оберігати природу від забруднення.

Договірно-замовний тип господарських зв'язків між галузями і підприємствами вимагає від транспорту не просто кількісного виконання річних або місячних планів перевезень, а регулярної доставки в кожен пункт всіх вантажів передбаченої номенклатури і в точно встановлені терміни за узгодженими спеціалізованим розкладів (годинниковим графіками).

Якщо раніше претензії до транспорту при невиконанні ним зобов'язань пред'являлися міністерству чи відомству, то тепер - безпосередньо від колективів підприємств і супроводжуються штрафами за рахунок фондів матеріального заохочення винного транспортного підрозділу.

Разом з тим існує і певна залежність транспорту від дисципліни й чіткості роботи промислових, агропромислових та ін.. підприємств. Так, непред'явлення вантажу до перевезення, під який за встановленим (погодженим) планом подано відповідний порожній рухомий склад (РС), або несвоєчасне розвантаження підприємством доставленого йому вантажу призводять до непродуктивного простою, до уповільнення обороту РС, а в кінцевому рахунку зриву вивозу продукції на якихось інших підприємствах, для яких не вистачило ПС.

До клієнтів, які порушил встановлені плани, транспортні підприємства пред'являють претензії і стягують з них штрафи. Але страждають в основному споживачі (ми з вами).

9)Формування вантажних і пасажирських потоків.

Відповідно розміщенню продуктивних сил в країні вся територія Радянського Союзу була розділена на спеціалізовані економічні райони, в числі яких Північно-Західний, Центральний, Волго-Вятський, Центрально-Чорноземний, Приволзький, Північно-Кавказький, Уральський, Західно-Сибірський, Далекосхідний, Донецько – Придніпровский , Південний, Прибалтійський, Закавказький, Середньоазіатський, Казахстанський, Білоруська, Південно-Західний з виділенням Молдови в якості самостійної економічної одиниці.

Оскільки в кожному економічному районі існує своєрідний комплекс виробництва, він отримав ту чи іншу спеціалізацію.

Основною ознакою спеціалізації для кожного даного району є та масова продукція яка не може бути спожита на місці і повинна вивозиться за межі даного району. Звичайно, в даний час схема зазнає дуже великих змін. Крім того, якщо планування перевезень здійснювалося через центр на основі транспортно-економічного балансу (тобто з урахуванням надлишків і недоліків певних ресурсів у різних районах складається план: звідки і скільки взяти, куди і в якій кількості везти, і який транспорт використовувати) . То в даний час все це теж поступово змінюється.

Проте як би не змінювалися райони, зв'язки між ними, але перевезення вантажів між ними будуть, матеріальним вираженням яких є вантажопотоки. У тісному зв'язку з розміщенням виробництв знаходиться необхідність перевезення людей (тобто утворюються пасажиропотоки), щоправда, пасажиропотоки змінюються ще під впливом соціальних, побутових і культурних умов.

Вантажопотоки та пасажиропотоки вивчаються і аналізуються з метою організації найбільш ефективного транспортного процессу

.

Вантажопотік - кількість вантажу в тоннах, що рухається в певному напрямку, по одній дорозі, за певний період часу.

Вантажний потік характеризується потужністю.

Потужність вантажопотоку - це кількість тонн вантажу, що проходить через певний перетин дороги за певний проміжок часу.

Обсяг перевезень - кількість тонн вантажу, яке планується перевезти або вже перевезено.

Вантажообіг - транспортна робота в т / км планована або витрачена на виконання перевезень.