24)Основні елементи технологічного процесу повітряних перевезень. Ешелонування.

Етапи.

1. Запуск двигуна.

2. Рулювання.

3. Попередній старт.

4. Виконавчий старт.

5. Зліт (розбіг, відрив літака від землі, набір висоти).

6. Політ.

7. Посадка.

8. Рулювання.

9. Зупинка (заглушення двигуна).

При розбігу літак поступово набирає швидкість, необхідну для відриву від землі. Наприкінці розбігу підйомна сила крила стає рівною вазі літака. Після відриву починається набір висоти, швидкість ще більше збільшується. Зліт літака закінчується, коли він досягає певної висоти. При зустрічному вітрі для відриву літака від землі потрібна менша швидкість, а значить і менша довжина розбігу.

Захід на посадку й зліт - проти вітру, бічний вітер небезпечний тому йде "знос", попутний вітер допомагає в польоті.

Ешелонування

Повітряна лінія (траса) - ділянка повітряного простору, над поверхнею землі, в межах якої виконуються польоти літаків або вертольотів. Ешелони бувають вертикальні, бічні й поздовжні.

-Вертикальні ешелони влаштовують для того, щоб не зіткнулися літаки, що летять по одній трасі або по пересічних. Крім висоти польоту, їм вказується -ще безпечна відстань один від одного по висоті

- Поздовжнє ешелонування потрібно для того, щоб не зіткнулися літаки, що летять на одній висоті або на пересічних курсах. У цьому випадку залежно від виду польоту повітряним судам задається мінімальна відстань один від одного від 2 до 30 км.

_ Бічне ешелонування служить для безпеки обгону літака, що літає на тій же висоті. У візуальному польоті відстань між літаками допускається в межах 500м. При польоті за приладами не менше 20км. Міняти "повітряні коридори" можна тільки з дозволу диспетчера служби руху.

Метеорологи в аеропорту визначають погоду також по ешелонах і заздалегідь повідомляють, на яких ешелонах можуть зустрітися грозові хмари, що представляють небезпеку, про кількість і форму хмар, вертикальної

видимості, дальності видимості на злітній смузі, напрямку і швидкості вітру біля землі, t o-ре і атмосферному тиску на аеродромі і т.д.

26) Організаційна структура керування. Основні документи, застосовувані на повітряному транспорті.

Документи :1. Повітряний кодекс. (Україна)

Законодавчий акт, який містить права і норми, пов'язані з використанням повітряного простору, і визначає порядок діяльності цивільної авіації і цивільного повітроплавання. Регламентується порядок реєстрації та обліку повітряних суден, права та обов'язки екіпажів, порядок організації, реєстрації та експлуатації аеродромів і аеропортів, польотів повітряних суден у повітряному просторі України, СНД, при міжнародних польотах.

2. Регламент - технічний документ, що визначає зміст, порядок і терміни проведення обслуговування літальних апаратів.

3. Розклад руху літаків - змінюється два рази на рік, на літній та зимовий період.

4. Графіки обороту літаків.

5. Графіки роботи екіпажів.

6. Графіки роботи цехів, ремонтних підприємств.

Орг. Стр. Керування:

1. Міністерство цивільної авіації входить в корпорацію транспорту.

У складі Міністерства знаходяться:

- Управління льотної служби руху, радіонавігації, зв'язку;

- управління інженерно-авіаційної служби;

- Ремтехуправління (до складу якого входять заводи, технічне управління, управління перевезень і комерційної експлуатації. До складу останніх входять центральні агентсва повітряних сполучень, управління навчальними закладами;

- міжнародне управління.

2. Об'єднані авіазагони (підпорядковані управлінням) до складу яких входять: літні загони, повітряні судна, аеропорти, авіабази. Найбільш відповідальною в аеропорту є служба управління руху. Повітряний транспорт та аеродроми можуть мати інші Міністрества.

27) Основні переваги і недоліки повітряного транспорту.

Переваги

1. Висока швидкість доставки пасажирів та вантажів.

2. Економія часу. З Москви до Хабаровська поїздом – 171 год, а літаком 8 год; З Москви до Тбілісі – 44 год, а літаком 2,5 год

3. Комфортність поїздки (телевізори, кіно-салони).

4. Велика безпосадкова дальність польоту, що збільшує швидкість доставки.

5. Рух літаків відбувається по найкоротшій відстані між аеродромами.

6. Маневреність в організації пасажирських перевезень.

7. Висока культура обслуговування.

Недоліки

1. Висока вартість перевезень.

2. Залежність від метеорологічних умов.

3. Низька забезпеченість безпеки польотів.

4. Значні капіталовкладення у будівництво літаків, гелікоптерів та аеропортів.

28)Основні науково-технічні проблеми і перспективи розвитку повітряного транспорту.

Проблеми

Підвищення економічності, регулярності, комфорту і повного забезпечення безпеки польотів.

Перспективи розвитку:

1. Підвищення місткості пасажирських літаків.2. Створення важких вантажних літальних апаратів. 3. Підвищення паливної економічності.

2. Нові реактивні літаки мають більш економічні турбовентеляторні (двоконтурні) двигуни (менше на 20-25% витрати палива в порівнянні з першими реактивними).

Одним з основних шляхів підвищення економічності - зниження конструкційної маси, тобто досягнення максимального корисного навантаження (тобто маси вантажів, пасажирів, екіпажу, палива) при меншій масі конструкції: застосування алюмінієвих сплавів, синтетичних матеріалів, синтетичних матеріалів стільникової структури.

Використання композитних нових матеріалів, що представляють собою пластик, армований сіткою з графітових, скляних або складніших за складом ниток. Нові матеріали перевершують по міцності метал, не схильний до корозії. Але дуже складне і дороге їх виготовлення.

Поліпшення аеродинаміки.

Удосконалення технології обслуговування (утримання) літаків і організації їх польотів.