Тема 11. Основи управлінського обліку

Мета вивчення обліку виробництва. Роль бухгалтера-аналітика в управлінському процесі. Класифікація витрат: для виз­начення собівартості виробленої продукції і одержаного при­бутку, для прийняття управлінських рішень і планування, для здійснення процесу контролю і регулювання. Методи обліку виробництва. Бухгалтерський облік торгових операцій. Звіт про прибутки й збитки торгової компанії. Виручка від реалі­зації. Собівартість реалізованих товарів. Операційні витрати, їх облік та розподіл.

Розділ 2 Теоретичні основи фінансового обліку за кордоном тема 1. Основні принципи обліку Мета завдання

Засвоїти:

• мету концептуальної основи;

• якісні характеристики фінансових звітів;

• основні принципи бухгалтерського обліку й звітності, що передбачені концептуальною основою.

Метою концептуальної основи є: допомагати Раді КМСФЗ у розробці нових Міжнародних стандартів, у перегляді існую­чих стандартів обліку та звітності, допомагати національним органам у розробці національних стандартів обліку, допома­гати бухгалтерам і аудиторам у використанні та інтерпрета­ції інформації, що міститься у фінансових звітах, складених відповідно до МСФЗ.

Концептуальна основа охоплює:

• мету фінансових звітів;

• якісні характеристики, що визначають корисність інформації, наведеної у фінансових звітах;

• визначення, визнання та оцінку елементів, із яких складаються фінансові звіти.

Концептуальна основа розповсюджується на фінансові звіти усіх торговельних, промислових та комерційних підприємств, що звітують, незалежно від їхньої форми власності.

Якісні характеристики фінансової звітності є атрибутами, які роблять інформацію, що подається у фінансовій звітності, корисною для споживачів. Основними якісними характеристи­ками фінансової звітності є:

Дохідливість.

Доречність.

Достовірність.

Зіставність.

Дохідливість— це якість інформації, яка дає можливість ко­ристувачам сприймати її значення;

Доречність— характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі;

Достовірність— означає, що представлена інформація не містить помилок і перекручень, які можуть вплинути на при­йняття рішень;

Зіставністьінформації характеризується можливістю ко­ристувачів порівнювати дані фінансових звітів за різні періоди, або фінансові звіти різних підприємств.

Для того, щоб фінансові звіти відповідали поставленій меті, їх складають з урахуванням загальноприйнятих принципів:

Принцип облікової одиниці — під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відокремлена від власників — фізичних осіб. Адже відомо, що особисте майно й борги власників не відображаються у фінан­совій звітності фірми.

Принцип подвійності базується на припущенні, що сума ресурсів підприємства не може бути більшою або меншою його зобов'язань та капіталу.

Принцип грошового вимірника — факти, що приводяться в бухгалтерських звітах, завжди мають грошову оцінку. Бухгал­терський облік оперує виключно даними, що мають грошове вимірювання, дані, що не мають грошового виразу, не можуть бути представлені у фінансовій звітності підприємства.

Принцип нарахування — згідно з цим принципом ре­зультати операцій визнаються, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти і ві­дображаються в облікових регістрах та фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.

Принцип безперервності ще називають принципом три­валості діяльності підприємства. Суть принципу полягає в тому, що передбачається діяльність фірми протягом такого періоду, щоб виплатити всю існуючу заборгованість, яка ви­никає у процесі бізнесу.

Принцип нейтральності — досягається в бухгалтерському обліку за рахунок того, що інформація, яка міститься у фінансо­вих звітах, є неупередженою і в результаті відбору або викладу вона впливає на прийняття рішення або на судження з метою до­сягнення заздалегідь визначеного результату.

Принцип превалювання сутності над формою — інформа­цію, яка повинна правдиво відображати операції, слід розкрива­ти відповідно до сутності та економічної реальності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Принцип погодженості вигод і витрат — фірма здійснює витрати для того, щоб мати прибутки. Вигоди, отримані від ін­формації, повинні перевищувати витрати на її надання. Витрати можуть нести не ті, хто отримує вигоди, крім того, вигоди мо­жуть отримати не тільки ті, для кого готувалась інформація.

Принцип повноти відображення інформації — для вико­нання принципу необхідно, щоб інформація, представлена у фінансових звітах, була повною в межах суттєвості й витрат, пов'язаних із її отриманням.

Принципи суттєвості інформації — суттєвою є корисна ін­формація, яка може впливати на прийняття рішень користува­чів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки, допуще­ної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням.

Принцип періодичності — оскільки користувачі бажають че­рез певні періоди часу порівнювати фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства, необхід­но, щоб фінансова звітність відображала відповідну інформацію за попередні періоди.

Усі ці принципи — не закони, а правила, концепції, які вироблені практикою міжнародного досвіду ведення облі­ку і якими користуються при оцінці й відображенні ділових операцій.

За кордоном поширені три основні форми організації бізнесу: власне діло, товариство й корпорація.

Власне діло повністю належить одній особі і не потребує при створенні реєстрації або дозволу жодної державної устано­ви. Власне діло — найдавніша форма бізнесу і найпоширеніша у сфері послуг, роздрібної торгівлі.

Для окремих видів діяльності необхідна ліцензія, але в біль­шості випадків при наявності умов для роботи — бізнес уже існує.

Важливою перевагою власного бізнесу є простота обліку та звіт­ності. Власник бізнесу просто декларує свій щорічний прибуток.

Товариство (партнерство) також не потребує реєстрації.

Воно належить двом або більше власникам-партнерам. У до­говорі, який укладають партнери, обговорюються умови розподі­лу прибутку, умови розподілу майна в разі ліквідації товариства. Товариство юридично не відокремлюється від його власників, але облік ведеться в товаристві окремо від обліку інших справ його власників-партнерів. Слід зазначити, що товариство припи­няє свою діяльність, якщо помре один із власників — партнерів.

Корпорація — це юридична особа організована згідно із зако­нодавством. Власниками корпорації є акціонери: право власності закріплено в акціях, які можна вільно купувати й продавати.

Маючи “юридичну особливість”, корпорація повністю відо­кремлюється від своїх власників. На відміну від товариства, де кожен партнер має необмежену відповідальність за діяльність і борги товариства, власники корпорації мають обмежену відпові­дальність і ризикують лише вкладеними коштами.

У статуті корпорації визначають типи й кількість акцій доз­волених до випуску, мінімальну кількість акціонерів (2 чи 3), мінімальний розмір капіталу, який повинен бути внесений на момент реєстрації. Існує рада директорів корпорації, яка най­має менеджерів.

Саме корпорація — форма бізнесу, що переважає у більшості країн, оскільки така форма має певні переваги:

• обмежена відповідальність акціонерів;

• безперервне існування;

• можливість залучення капіталу шляхом емісії акцій;

• простота передачі права власності (продаж акцій).

Як недоліки в організації діяльності корпорації:

• подвійне оподаткування (оподатковується прибуток корпорації, а потім ще й дивіденди по акціях);

• корпорація втрачає безпосередній зв'язок із власниками.

Слід пам'ятати, що обліковою одиницею бухгалтерського об­ліку є активи, зобов'язання (пасиви), власний капітал, яким во­лодіє підприємство і які включаються в діловий оборот.