17. Історична спадщина адміністративно командної системи як головна причина економічної кризи

Така назва системи визначає витоки економічної

влади,

ініціативи і ключових рішень, державну власність та

контроль над

засобами виробництва. Найхарактернішим пред-

ставником такого типу економічної системи є Радянський

Союз. Її поява пов’язана з егалітарно-колективістськими цін-

ностями, що ґрунтуються на марксистській ідеології, яка ви-

никла з аналізу капіталізму у вигляді реакції на нього. Осно-

воположний постулат цієї ідеології полягає в тому, що

економічні відносини визначають усі інші. Тому кінцевою

метою суспільного ладу, а отже, її економічної системи, має

бути повна економічна рівність. Капіталізм базується на еко-

номічних несправедливостях та експлуатації робітників шля-

хом присвоєння власниками доданої вартості, створеної ро-

бітниками. Незважаючи на те, що капіталістична система

вивільняє великі

продуктивні сили і створює простір для їх-

нього розвитку, вона

приречена на руйнацію внаслідок внут-

рішніх антагонізмів і класової боротьби

До переваг системи слід віднести можливості:

•

визначати стійкі пріоритети і відповідно розподіляти

ресурси: тож існує можливість послідовно зосереджуватися,

наприклад, на створенні енергетичної бази, важкої промисло-

вості й матеріальної інфраструктури, наслідуючи приклад

інших країн;

•

обмежувати споживання і нарощувати темпи зростання

інвестицій;

•

надавати перевагу суспільним потребам, зокрема освіті,

охороні здоров’я, над індивідуальними потребами, наприклад

володіння автомобілем;

•

гарантувати повну зайнятість.

Вона має окремі недоліки, а саме:

•

потреба в нав’язуванні дисципліни і повної одноманітності;

•

насильне зволікання у задоволенні індивідуальних по-

треб споживача;

•

загальний низький рівень якості товарів широкого вжитку;

•

трудність перебування на передових рубежах у сфері

комерційно вигідних технологічних нововведень за умови

планування приз

водить до вибору легшого шляху копіювання

наявних досягнень, ніж сприяння новим винаходам;

•

відсутність конкурентоспроможності на світовому ринку,

за винятком експорту сировини та відносно простих товарів.

Цілком логічно припустити, що економічна система адмі-

ністративно-командного типу може бути ефективною:

•

у країні з наявним широким спектром ресурсів, а отже,

з потенціальною автаркією;

•

у країнах з надлишком робочої сили, в яких зайнятість

людей навіть у низькопродуктивних сферах це краще, ніж ма-

сове безробіття;

•

за надзвичайних ситуацій, коли раціонування і розподіл

ресурсів — єдиний шлях задоволення основних потреб;

•

в умовах необхідності швидкого проходження ранньої стадії

індустріалізації, особливо на етапі економічного піднесення.

У міру того, як країна досягає вищих щаблів індустріально-

го розвитку і могла б перейти до стадії масового споживання,

економічна система командно-адміністративного типу стає

громіздкою і несприйнятливою до змін — вона більше стри-

мує розвиток, ніж сприяє йому. Лише за наявності численних

центрів ухвалення економічних рішень і прояву ініціативи си-

стема може відгукнутися на різноманітні потреби й вимоги

населення. Водночас можна стверджувати, що після проход-

ження країнами стадії масового споживання і надання більшої

ваги суспільним потребам в економічному житті дедалі зро-

статиме роль уряду; отже, окремі ознаки економіки адміністра-

тивно-командного типу можуть бути ефективнішими за від-

повідні ознаки системи чисто вільного підприємництва, в якій

вільний ринок виступає єдиним розподільником