16. Які підприємства належать до колективної форми власності?

о числа корпоративних належить підприємство колективної власності, утворене двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, яке діє на основі об’єднання майна і трудової діяльності засновників (учасників) та їх спільного управління справами, на підставі корпоративних прав, у тому числі через органи, які ними створюються, за умови участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків.

Підприємство колективної власності, створене одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства, належить до унітарних підприємств.

Законодавство до підприємств колективної власності відносить:

1. виробничі кооперативи;

2. підприємства споживчої кооперації;

3. підприємства громадських та релігійних організацій;

4. інші підприємства, передбачені законом.

Правове становище виробничих кооперативів визначається ст.ст. 95–110 Господарського кодексу України та Законом України від 10 липня 2003 р. “Про кооперацію”. Відповідно до ст. 95 ГКУ виробничим кооперативом визнається добровільне об ’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Для виробничого кооперативу характерні такі ознаки:

1. створення на добровільних засадах, причому законодавство про кооперацію не вимагає наявності укладеного між засновниками кооперативу установчого договору, хоча зафіксована в протоколі установчих зборів домовленість між цими особами неодмінно присутня;

2. безпосереднє здійснення виробничо-господарської діяльності, а саме: виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг іншим організаціям та громадянам (виробнича діяльність радянським законодавством про кооперацію трактувалася більш широко: крім виробництва нових продукції й товарів, збирання й переробки вторинної сировини та відходів виробництва, до неї було віднесено торгівлю, побутове обслуговування, організацію культурного дозвілля, медичну допомогу, надання правових, транспортно-експедиційних, науково-дослідницьких, конструкторських, спортивно-оздоровчих послуг тощо);

3. наявність статусу юридичної особи, який набувається з моменту державної реєстрації кооперативу, що здійснюється в загальному для всіх суб’єктів підприємницької діяльності порядку;

4. наявність статуту як обов’язкового установчого документу, що має містити такі відомості: назва кооперативу, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до кооперативу і вихід з нього, права та обов’язки членів кооперативу, його органи управління й контролю, їхня компетенція, порядок утворення майна кооперативу, формування фондів і розподілу доходів, підстави й порядок виключення з кооперативу, умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу;

5. функціонування з метою отримання прибутку, що дозволяє віднести виробничі кооперативи до суб’єктів підприємницької діяльності, на відміну від споживчих кооперативів, основною метою яких є спільне ведення членами кооперативу господарської діяльності задля поліпшення свого економічного і соціального стану, в тому числі задоволення потреб членів кооперативу в певних видах продукції, роботах, послугах;

6. корпоративний устрій: мінімальна кількість засновників (членів) — троє; як правило, фізичні особи і наявність статутного (основного) капіталу, поділеного на паї;

7. обов’язкова наявність статутного та резервного фондів, причому закон не визначає вимоги до мінімального розміру статутного фонду, хоча резервний має становити 15% від розміру статутного, і неподільний фонд, що формується за рахунок вступних внесків членів і в разі виходу останніх із кооперативу ці суми їм не повертаються (неподільний фонд виконує значною мірою роль резервного фонду і стабілізує майнову базу кооперативу);

8. здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах самофінансування й самоокупності, тобто основним джерелом поповнення коштів виробничого кооперативу є прибуток, отриманий від реалізації його продукції, робіт, послуг;

9. корпоративний характер управління справами кооперативу, яке здійснюється його органами: вищим органом є загальні збори членів кооперативу або збори уповноважених; виконавчим — правління на чолі з головою; контрольним — ревізійна комісія або ревізор;

10. участь членів кооперативу в управлінні його справами здійснюється на засадах членства (під час голосування на загальних зборах кожний член кооперативу має один голос незалежно від розміру його паю);

11. обов’язкова безпосередня участь членів кооперативу в його виробничо-господарській діяльності;

12. розподіл чистого прибутку (після формування передбачених законом і статутом фондів) між членами кооперативу залежно від їх трудової участі, а в передбачених статутом випадках — з урахуванням майнового внеску;

13. наявність у членів кооперативу права вільного виходу з кооперативу і права на отримання свого паю в натурі: цінних паперах або в грошовій формі, а також майна (в натуральній формі), переданого кооперативу на праві користування;

14. наявність у кооперативу майна, що належить йому на праві власності. Власністю кооперативу є майно і грошові кошти, передані його членами як пайовий внесок, вироблена продукція, отримані від її реалізації доходи, дивіденди по акціях та проценти по облігаціях, що належать кооперативу, кредити банків, а також набуте за рахунок власних і запозичених коштів та на інших законних підставах необхідне кооперативу майно (устаткування, сировина, матеріали, паливо тощо); це, однак, не виключає можливості залучення кооперативом майна інших осіб на праві користування (насамперед платного, тобто оренди).

Порядок створення виробничого кооперативу, як і будь-якого іншого підприємства, визначається законодавством. При створенні виробничого кооперативу проводяться установчі збори, на яких приймається рішення про його створення, затверджується статут та призначаються органи управління кооперативу.

Виробничий кооператив вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації, що відбувається відповідно до положень ГКУ та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Для реєстрації виробничого кооперативу крім статуту та заяви, а також інших передбачених законом документів, обов’язково додається рішення про його створення. Таким актом може бути установчий договір або протокол установчих зборів засновників.

Припинення   діяльності   виробничого   кооперативу   відбувається   в   загально визначеному законодавством порядку: шляхом реорганізації за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному статутом; шляхом ліквідації на загальних засадах ліквідації суб’єктів господарювання, з урахуванням наступного:

1. ліквідація виробничого кооперативу здійснюється ліквідаційною комісією, призначеною загальними зборами, а у разі його ліквідації за рішенням суду — ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до цього рішення;

2. розпорядження землею виробничого кооперативу, що ліквідується, здійснюється в порядку і на умовах, передбачених земельним законодавством. Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом та кредиторами, розподіляється між членами виробничого кооперативу пропорційно до вартості їхнього паю.

Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь в його діяльності кооперативу. Громадяни можуть бути одночасно членами виробничого кооперативу та кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо). Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина та внесення вступного та пайового внеску у порядку, визначеному статутом. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами.