15.Поняття власності як економічної та юридичної категорії.

Власність – це одна з центральних категорій яка вивчається багатьма науками і тому характеризується з різних сторін найбільш важливими економічний та юридичний аспект . з економічного погляду власність це не річ сама по собі , а це певні виробничі відносини , що вникають між суб’єктами господарювання з приводу користування та розпорядження об’єктами власності . суб’єктами господарювання можуть виникати : окремі особи, юридичні особи, держава як суб’єкт господарювання , міжнародні організації . об’єктами власності можуть бути : земля, засоби виробництва, робоча сила, нерухомість, знання. З юридичного погляду власність характеризує майнові відносини між людьми що закріпленні чинним законодавством кожної країни , а також міжнародними правовими нормами .

16. Класифікація власності згідно до вертикально-історичного підходу.

згідно то вертикально історичного підходу розглядають такі типи власності що виникли в продовж усього періоду розвитку людської цивілізації .1)первісна власність характер рівними правами усіх членів первісної громади на знаряддя праці землю і результатом праці .2)рабовласницька власність характерно правами рабовласника на землю знаряддя праці і самого робітника.3)феодальна власність характерно абсолютними правами власності феодальна на землю і обмеженими правами власності феодально на землю і обмеженими правами на робітника.4)капіталістична власність характеризується зосередженням прав власності на засоби виробництва в руках підприємця і відсутністю власності прав на робітника.

17. Класифікація власності згідно до горизонтально-структурного підходу.

згідно до горизонтально структурного підходу розрізняють такі 2 основні типи власності. Приватна і суспільна власність. Приватна - це така в якій виключне право на володіння користування та розпорядження об’єктом власності закріплюється за окремою особою . Існує також форми.1)індивідуальн6а- трудова власність існує як результат підприємницької діяльності фіз..особи що здійснюється за допомогою знаряддя праць і роб. сили самої фіз. особи.

2)сімейна власність передбачає що використання праці однієї родини.3)партнерська власність-виступає як об’єднання капіталів.

Риси приватної власності-кожний акціонер виступає як приватний власник своїх акцій і може самостійно вирішувати їхню долю.

Риси суспільної власності. Означає спільне привласнення засобів виробництва та результатів господарюванню. Суспільна вл-ть існує в 2 формах державна і колективна.

Державна власність - система відносин в якій права на управління і розпорядження здійснюють органи державної влади: а)законодавча-спільна власність усіх громадян яка не поділяється на частини між окремими людьми. б)комунальна-така що перебуває в розпорядженні регіональних державних органів.

Колективна власність - це така форма відносин в якій права на управління і розпорядження здійснюють певні колективи.

18. Роздержавлення та приватизація як основні шляхи реформування відносин власності в Україні.

Роздержавлення - передача майна державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавленого підприємства.Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об'єктів державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, групою осіб та окремими особами.Роздержавлення і приватизація - об'єктивний процес, це "полігон", на якому йде випробування нових форм і методів господарювання, перевірка на зрілість і ефективність традиційних і новітніх форм власності. Механізм роздержавлення і приватизації в нашій країні здійснюється на основі відповідних принципів, форм і способів реформування власності, які визначені Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств та організацій"Основні принципи приватизації і роздержавлення:- законність надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів;- пріоритетне право громадян України на придбання держмайна;- безкоштовна передача частини держмайна кожному громадянинові України тощо. Класичною формою роздержавлення на сучасному етапі є акціонування (корпоратизація) державних підприємств. Другою формою роздержавлення є оренда майна роздержавнюваних підприємств їх трудовими колективами, господарськими об'єднаннями. Законодавчими актами пропонується декілька способів приватизації об'єктів:- викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів;- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом роздержавлення;- викуп державного майна, зданого в оренду;- продаж на аукціоні;- продаж за некомерційним конкурсом;- продаж за комерційним конкурсом;- продаж з відстрочкою платежу;- продаж акцій відкритих акціонерних товариств на аукціоні, на фондовій біржі, за конкурсом. Засобами приватизації є власні та позичені кошти покупців, а також приватизаційні номери (майнові приватизаційні сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки тощо).Об'єктами державної власності, які підлягають приватизації є: земельний фонд; житловий фонд; майно підприємств, ділянок, інших підрозділів, які відокремлюються в самостійні підприємства; незавершене будівництво; частка (паї, акції) в майні господарських товариств і об'єднань, що належать державі.Суб'єктами приватизації є покупці, продавці, представники, посередники і державні органи приватизації. Отже, відповідно до чинного законодавства, в Україні створені необхідні юридичні умови для здійснення принципових змін у формах власності. Проте економічні перетворення проходять дуже повільно і навіть із серйозними помилками і порушеннями. До фундаментальних недоліків, які лежать на поверхні процесів приватизації, відносять:- відсутність в Україні програми інвентаризації об'єктів національної економіки;- роздержавлення і приватизація за своїм масштабом вийшла за об'єктивно виправдані межі й у ряді випадків позбавили національну економіку тих переваг, які вона мала в дореформений період;- у суспільстві не склалася ринкова і особливо соціально-економічна мотивація поведінки підприємців і населення.- панівною в суспільстві в цілому і в економіці зокрема стала психологія хабарництва, зловживання службовим становищем, розкрадання національного багатства й незаконне його використання у власних корисних цілях.