- •Денікінщина. Радянсько – польська війна і Україна. Відновлення більшовицького режиму. Нова економічна політика
- •Відновлення більшовицького режиму (к. 1919 – п. 1920 рр.).
- •Політика
- •Економічна політика більшовиків в 1920 р. – „воєнний комунізм”
- •Радянсько – польська війна і Україна
- •Хід військових дій. Польський окупаційний режим
- •Окупаційний режим
- •Закінчення війни: плани більшовиків:
- •Ризький мир.
- •Другий зимовий похід військ унр.
- •Розгром Врангеля
- •Культура в 1917 – 1920 рр.
- •Розвиток науки
- •Література і мистецтво.
- •Образотворче мистецтво.
- •Релігія.
- •Нова економічна політика і Україна.
- •Голод 1921 – 1922 рр. В Україні.
- •Церковне життя.
- •Утворення срср. Відбудова господарства. Радянська модернізація України. Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Утворення срср. Входження України до складу срср.
- •10.12.1922 Р. – VII всеукраїнський з`їзд: схвалення Декларації про утворення срср і проект Конституції срср.
- •Радянська модернізація України. 1928 – 1939 рр.
- •Індустріалізація (створення важкої промисловості) в Україні.
- •Сільське господарство – прискорена колективізація.
- •Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •Культура України в 30-х роках
- •Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Друга світова війна і Україна (початок війни)
- •Промисловість і сільське господарство:
- •Організація українських націоналістів (оун)
- •Український монархізм.
- •Українські землі у складі Румунії.
- •Політичні партії.
- •Закарпаття.
- •Спроба контрнаступу радянських військ на Україні:
- •Друга світова війна і Україна. Післявоєнна відбудова народного господарства (початок). Окупаційний режим в Україні
- •1943 Р. – початок визволення України
Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Друга світова війна і Україна (початок війни)
Українські землі в складі Польщі:
Східна Галичина (Львівське, Тернопільське, Станіславське воєводства);
Західна Волинь (Волинське воєводство);
Західне Полісся (Поліське воєводство);
Підляшшя, Холмщина – в складі Люблінського воєводства.
Кількість українців близько 6 млн. чоловік.
Визначення статусу: 14.03.1923 р. – Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польщі. Інші землі – за Ризьким миром (1921 р.).
Політика щодо українського населення – полонізація. Рішення Ради послів: українські землі в складі Польщі мали одержати автономний статус. Але! Польща не виконує цього рішення.
Утиски українців:
Керівниками органів місцевого самоврядування призначалися поляки;
Українці не мали можливостей займати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади, посади в поліції, таємних службах;
1920 р. – Східна Галичина – „Східна Малопольща”: українські імена та прізвища замінялися на польські;
Укр. мова витіснена з державних і муніципальних установ;
Утиски укр. школи (1924 р. – „кресів закон”: основний тип школи – двомовна (утраквістична) школа). Вчителі – з центральної Польщі; вчителі – українці – на роботу в центральну Польщу;
Середня школа: Галичина – 5 укр. державних шкіл + 18 приватних;
Вищі навчальні заклади : відсоткова норма для українців (у Львівському університеті – 5%)
Промисловість і сільське господарство:
Польща | |
Польща „А”
|
Польща „Б”
|
Сільське господарство:
ґрунтується на приватній власності;
малоземелля і безземелля селян;
1919 р.: аграрна реформа в Польщі. Але! На Україні лише частина поміщичих земель підлягали парцеляції і розподілу між селянами. Крім того, значна частина земель була передана у колонізаційний фонд Східної Галичини, Волині, Західного Полісся.
Економічне становище українського населення:
безробіття;
тривалість робочого дня 10 і більше годин ( хоча існував закон про 8-годинний робочий день);
важкі умови праці;
епідемії, зменшення природного приросту населення;
еміграція, супроводжувалась колонізацією українських земель (насамперед поляками);
переслідування православних українців, знищення православних храмів, окатоличення населення;
права греко-католиків (митрополит А.Шептицький) захищалися конкордатом (особливою угодою) між Ватиканом і польським урядом (1925 р.);
Форми протесту українців:
В освіті – таємний університет у Львові (1921 – 1925 рр.); просвітянське товариство „Рідна школа” – 40 гімназій, ліцеїв, професійно – технічних шкіл; діяльність „Просвіт”; продовження роботи Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка (Львів).
Політична боротьба:
Українське національно – демократичне об’єднання (1925 р.), міжпартійне об’єднання, керівник – Д.Левицький. Програма: здобуття самостійності без терористичних методів, демократичний шлях розвитку України, у складі багато української інтелігенції зближення з владою в період запровадження федеративно – національної програми Ю. Пілсутським (дозволялось викладати укр. мовою в гімназіях Волині та польських школах Сх. Галичини; припинення переслідування православного духовенства тощо). Угода про „нормалізацію” з владою – УНДО відмовилося від антиурядової боротьби, уряд припинив переслідування українських демократичних організацій. Великий вплив серед населення.
Радикальна партія: Голова – Лев Бачинський (з 1930 р. – Іван Марчук). Програма: справедлива аграрна реформа, обмеження приватної власності, відокремлення церкви від держави, самостійність української держави. Об’єдналися з українськими соціалістами – революціонерами на Волині в Українську соціалістично – радикальну партію і вступили до ІІ Соціалістичного інтернаціоналу.
Компартія Західної України (КПЗІ, 1919 р.): у 1923 р. під тиском Комінтерну увійшла до складу КП Польщі як її автономна частина, діяла нелегально, легальне прикриття – Українське селянсько – робітниче соціалістичне об’єднання (“Сельроб”) (розпущене у 1932 р). Програма: об’єднання з Радянською Україною. 1938 р. – рішення Комінтерну про розпуск компартії Польщі і КПЗУ за прямою вказівкою ВКП(б).