1943 Р. – початок визволення України

Осінь 1942 р. – початок Сталінградської битви, німецькі війська оточені і 2 лютого 1943 р. капітулювали. Стратегічна ініціатива переходить до Червоної армії.

Кінець грудня 1942 р. – початок визволення України. Перший визволений населений пункт – с.Півнівка Міловського району Ворошиловградської області.

Військові дії:

Лютий 1943 р.: Південно – Західний фронт – бої на далеких підступах до Дніпропетровська та Запоріжжя; Воронезький фронт – оволодіння Курськом і Бєлгородом, 16 лютого – Харковом, але 19 лютого – контрнаступ німців (15 березня – знову звхопили Харків, а 18 березня – Бєлгород).

Квітень – серпень – підготовка сторін до нових операцій.

5 липня 1943 р. – початок Курської битви (50 днів), перемога Червоної армії = можливості для контрнаступу (завершення корінного перелому).

Серпень 1943 р. – Степовий та Воронезький фронти: „Бєлгородсько – Харківська операція”, 23 серпня визволено Харків.

Вересень 1943 р. – головне завдання: розгром німців на Лівобережжі, Донбасі, виходу до Дніпра та захоплення плацдармів на його правому березі.

Німці: будівництво „Східного валу” (по рр. Дніпро та Молочна). Під час будівництва – намагаються стримувати радянські війська на Лівобережжі та Донбасі. Але! Вже 8 вересня – рад. війська захоплюють центр Донбасу – м.Сталіно (Донецьк); Південний і Південно – Західний фронти вийшли на кордон Новомосковськ – Запоріжжя – р.Молочна. Північніше цього кордону: у вересні 1943 р. – визволено Суми, Чернігів, Полтаву, Червона Армія вийшла до Дніпра в районі Прип`яті. Кінець вересня – ЧА контролює 700 км лівого берега Дніпра. В кінці вересня – Центральний та Воронезький фронти форсували Дніпро і утворили плацдарм на правому березі Дніпра на північ і південь від Києва.

• Жовтень – від німців звільнено Лівобережжя. Рад. командування концентрує війська на правому березі Дніпра для продовження контрнаступу. В жовтні 1943 Воронезький, Степовий та Південно – Західний і Південний фронти були перейменовані в 1, 2, 3, 4 Українські фронти . Початок листопада – початок боїв за Київ. Наступ – з Лютізького плацдарму. Наказ – взяти Київ до річниці Жовтневої революції. 6 листопада – Київ звільнено.

Відновлення радянської влади

• Населення, що пережило окупацію, реєструвалося, як особи „які залишилися на зайнятій фашистами території”;

• Арешти осіб, що співробітничали з окупантами;

• Мобілізаційні заходи: утворення проривних груп.

Жителі України в радянському тилу: евакуйовані жителі України – в 43 областях і автономних республіках Росії, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану і Туркменії. Налагоджувалася робота українських підприємств: Харківський тракторний завод переходить на виробництво танків (в кінці 1942 – відновлено довоєнні потужності воєнної промисловості).

Рух опору в Україні в 1943 р.

!1943 р. – найвище піднесення партизансько – підпільної боротьби.

Радянський партизанський рух. Глибокі рейди радянських партизанських загонів на Правобережжя. Мали на меті: Відволікти сили німців; Нейтралізувати вплив ОУН на цих територіях. Рейди: Карпатський рейд (С.Ковпак) – вивести з ладу нафтопромисли (червень – жовтень 1943); Один із напрямків партизанської б-би: руйнування шляхів сполучення (під час Курської битви - „рейкова війна”); В партизанських загонах – професійні розвідники (М.Кузнєцов).

ОУН – УПА Жовтень 1942 р. – в Західній Україні почала діяти УПА. Центр формування – Волинь та Полісся. Влітку 1943 р. – ОУН починає формувати озброєні військові частини на Галичині. Весна 1943 р. – загони УПА з`явилися на Черкащині. Еволюція ОУН: червень 1943 – ІІІ надзвичайний великий збір ОУН-Б, розроблено соціально – економічну платформу організації: безоплатна передача землі селянам, свобода вибору форм господарювання; визнано право на існування політичних течій і партій. Роз`яснювання рішень серед населення – збільшення підтримки з боку населення. Збройна боротьба УПА в 1943 р.: зайнято кілька міст і містечок, руйнування військових та господарських об`єктів, військових комунікацій; встановлення контролю над цілими районами Волині й Поділля. Відносини з радянськими та польськими партизанами: В рад. партизанах ОУН бачило ворогів незалежності України, тому прагнули відтіснити з районів свого впливу рад. партизанські загони. Разом з тим – командування УПА намагалося налагодити контакти з рад. партизанами, зокрема, під час Карпатського рейду Ковпака. Але! Радянське керівництво – проти будь-яких контактів з ОУН – УПА (наприклад, було вбито комісара з`єднання С.Руднєва, який виступав проти конфронтації з УПА). З поляками не вдалося налагодити співпрацю.

Завершення розгрому німців в Україні

• Початок 1944 р. – вступ СРСР у завершальний етап війни. Завдання: остаточно витіснити війська з території СРСР, повний розгром Німеччини та її союзників. Головний удар передбачалося завдати на території України: силами Українських фронтів розгромити угрупування військ „Південь” і „А” та вибити німців з районів Правобережної України і Криму. Головні операції: Корсунь – Шевченківська (січень – початок лютого 1944 р.; знищення корсунь – шевченківського угрупування німців – „другий Сталінград”).

Весна 1944 р.: весняний наступ ЧА – визволено Правобережжя і частину західних областей України; в березні 1944 р. – наступ ЧА на Яссо – Кишинівському напрямку – 27 березня 1944 р. рад. війська вийшли на кордон СРСР з Румунією; одночасно 1-й Укр. фронт розгромив німецькі війська в р-ні Тернополя і Кам`янця – Подільського – 8 квітня вихід на кордон з Чехословаччиною. Квітень – початок 1944 р. – Кримська наступальна операція (12 травня 1944 р. – Крим повністю визволено). Травень 1944 р. – кримськотатарське населення було звинувачене в співробітництві з німцями і за рішенням Державного комітету оборони виселене в Середню Азію. Виселено також греків, вірменів, болгар з Криму. Ще в 1941 р. з південних областей України було виселено німців.

Літо 1944 р.: відкриття другого фронту в Європі – погіршення становища Німеччини – літній наступ Червоної Армії (головні удари: в Білорусії (операція „Багратіон” – розгром німців і вступ ЧА в межі Польщі) та в Західній Україні (проти групи військ „Північна Україна” – розгромлена) Одночасно на півдні України на півдні України – Яссько – Кишинівська операція (визволено Молдавію та Ізраїльську обл. України). Останній визволений в Україні населений пункт – с.Лавочне Дрогобицького району (8 жовтня 1944 р.). Офіційна дата визволення України – 14 жовтня 1944 р. (відбулося урочисте засідання в Києві). Закарпатська Україна визволена 28 жовтня 1944 р.

В 1944 р. – нових рис набуває партизанський рух:

• Частина загонів і з`єднань були розформовані, а їх бійці влиті в армію;

• В тил засилаються спеціально підготовлені диверсійно – розвідувальні групи;

• Рейди партизанських загонів і з`єднань (Львівсько – Варшавський рейд 1-ї української партизанської дивізії з`єднання Ковпака під командуванням П.Вершигори).

УПА і ОУН на завершальному етапі війни:

• УПА – приблизно 100 тис. бійців;

• Сформована позапартійна структура з функціями цивільного і військового управління – українська головна визвольна рада (УГВР): очолити збройну боротьбу в Україні проти окупантів, а після досягнення незалежності – передати владу Українським установчим зборам (і більшовики, й німці розглядалися як окупанти України);

• Репресії проти ОУН з боку німців: арешт А.Мельника, Олега Кандиби (сина О.Олеся) – тільки у листопаді 1944 р. з концтаборів випущено С.Бандеру, Я.Стецька, А.Мельника;

• Весна 1943 р. – формування дивізії СС „Галичина” – В.Кубійович (ОУН – М) (керівник єдиної легальної української організації – Український центральний комітет) – як „5-та колона” в Україні. Частина бійців – перейшла в УПА; частина в червні 1944 р. – була кинута в бій під Бродами.

Відновлення радянської влади:

• Репресії в Західній Україні (боротьба з ОУН та УПА: провокації проти УПА з метою позбавити їх підтримки місцевого населення – з метою позбавлення ОУН підтримки – 1944/45 рр. до північних і східних районів СРСР було відправлено 200 тис. членів сімей оунівців);

• Труднощі сталінського режиму в Україні – найшвидше відтворення більшовицьких партійних організацій, виконкомів Рад, міліції (партійно – державне керівництво УРСР очолює М.Хрущов). Але! В Західній Україні – радянський контроль відновлюється повільніше (переважно за рахунок вихідців із Наддніпрянщини);

• Поступки: 1 лютого 1944 р. – союзним республікаи надавалося право на дипломатичні відносини та організацію власних збройних угрупувань. Створено наркомати оборони та іноземних справ.

• Втрати України в роки війни: втрачено – 8 млн. чол. - п`ята частина населення; в стані розрухи – промисловість і сільське господарство – 1943 р., постанова Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) „Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах визволених від німецької окупації”. Насамперед відновлювалися шляхи сполучення, мости, засоби зв`язку – як силами цивільного населення, так і армійськими частинами. Відбудовуються основні галузі народного господарства: шахти Донбасу, металургія. Відбудовні процеси в селі: основна робоча сила – жінки, майже все вирощене забиралося державою.

Культура України в роки війни

Освіта:

• Руйнування закладів освіти (німці допускали існування тільки початкових шкіл);

• Відбудова школи – дуже важка; не вистачає найнеобхіднішого;

• ВНЗ: здебільшого – в евакуації, часто - об`єднувалися з іншими евакуйованими вузами або місцевими навчальними закладами (наприклад, лютий 1942 р. у Кизил – Орді (Казахстан) - Об`єднаний Український університет (Харківський та Київський університети). З визволенням – відновлення роботи в Україні.

Наука: більшість наукових установ АН УРСР – евакуйовано до Уфи. Діяльність – на потреби оборонної галузі, сільському г-ву, медицині (розробки: інституту електрозварювальних – удосконалення зварювання корпусів танків Т-34; М.Доброхотов – нові методи виплавки броньованої сталі. Лікарі (М.Стражеско, В.Філатов, Р.Кавецький); ін-т клінічної фізіології АН УРСР (О.Богомолець).

Література:

• Спілка радянських письменників України – понад 300 членів пішли в армію;

• В тилу: Київ – Спілка українських письменників (ОУН; О.Теліга), альманах української поезії „Литаври”. 21 січня 1942 р. – О.Теліга розстріляна в Бабиному Яру;

• В евакуації - радянські письменники (М.Бажан, П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, О.Корнійчук). В.Сосюра „Любіть Україну”, П.Тичина „Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була...” З ув`язнення звільнено О.Вишню. фронтова бригада українських письменників (А.Головко, С.Скляренко, А.Малишко, В.Сосюра, М.Стельмах тощо).

Театр і кіно:

• В період окупації: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Станіслав – відкриті укр. драматичні театри, ставили українську класику. Але! Більшість акторів разом з театрами – в евакуації.

• Утворюються фронтові бригади;

• В евакуації – українські кіностудії (Київська і Одеська): „Олександр Пархоменко”, „Як гартувалася сталь”, „Партизани в степах України”;

• Продовження роботи О.Довженка: кіноповість „Україна в огні” (критика з боку Й.Сталіна – у січні 1944 р. питання про кіноповість розглядалося на засіданні ЦК ВКП(б)).

Засоби масової інформації: на Україну вели передачі радіостанції ім.Т.Г.Шевченка (із Саратова) та „Радянська Україна” із Москви.

Церква: з початком окупації – відкрито близько 2 тис. православних храмів – повернення населення до релігії. Але! Відсутня єдність в релігійно – церковному житті:

• ВідновленоУАПЦ (архієпископ Полікарп – Сікорський);

• Українська автономна православна церква (митрополит Олексій – Громадський). Зверхність московського патріарху. Напружені стосунки між церквами.

З відновленням радянської влади ліквідовано УАПЦ, з весни 1945 р., під контролем Й.Сталіна – процес нищення УГКПЦ.