Спроба контрнаступу радянських військ на Україні:

• Грудень 1941 р.: після поразки німців під Москвою – наступальна операція рад. військ під Москвою, яка, за планами командування, мала перерости в загальний наступ Червоної армії на всіх фронтах: 25 грудня 1941 р. – 2 січня 1942 р. – Керченсько – Феодосійська десантна операція (мета – звільнення Криму – не досягнута).

Весна 1942 р. – німці збільшують загальну чисельність військ на Східному фронті; можливості і ресурси рад. військ внаслідок зимового наступу вичерпані.

Але! 12 травня 1942 р. – наступ радянських військ під Харковом, повний провал: радянські війська оточені, бої – до 29 травня, в полон потрапило 240 тис. рад. солдат і командирів.

Травень 1942 р. – поразка рад. військ на Керченському півострові, після чого на початку липня 1942 німці захопили Севастополь. О.Довженко: „Вся фальш, вся тупість, все безпардонне і безтямне ледарство, увесь наш псевдо демократизм, перемішанні з сатрапством, - все вилізає боком і несе нас, як перекотиполе, степами, пустелями... І над усім цим: „Ми переможемо!”

Поразки в Україні – перехід наступальної ініціативи до німців. Кінець червня 1942 р. – наступ німецьких військ проти Брянського фронту. 22 серпня 1942 р. – рад. війська залишили м.Свердловськ Ворошиловградської області: вся територія України окупована. На окупацію України у німців пішло 15 – зрив „блискавичної війни” (план „Барбаросса”).

Лекція № 20

Друга світова війна і Україна. Післявоєнна відбудова народного господарства (початок). Окупаційний режим в Україні

• Розчленування України:

  Чернівецька та Ізраїльська області до Румунії

  Одещина, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії – губернаторство „Трансністрія” (до Румунії)

  Західноукраїнські землі (Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська) – дистрикт „Галичина” (генерал – губернаторство, що охоплювало польські землі з центром в м.Краків)

  Чернігівщина, Сумщина, Харківщина і Донбас – підпорядкування військовому командуванню.

  Інші українські землі входили до рейхскомісаріату „Україна” (центр – у Рівному). Поділявся на 6 генеральних округів. Рейхскомісар – Еріх Кох.

• „Новий порядок”

  • окупаційна воєнна і цивільна адміністрації;

  • допоміжні адміністрації із представників місцевого населення, які виявляли бажання до співробітництва;

  • дискримінація українців;

  • план „Ост”: перетворити Україну на аграрно – сировинний придаток рейху, „життєвий простір для німців” – місцеве населення підлягало витісненню і навіть фізичному винищенню (Бабин Яр – в Києві розстріли всі 103 тижні окупації міста двічі на тиждень; знищено 215 сіл; створено 150 концентраційних таборів: Львівський, Славутський, Житомирський, Уманський, Кам`янець – Подільський, Сирецький і Дарницький (Київ));

  • економічне пограбування України: вивезення устаткування, сировини, металів, продовольства, творів мистецтва тощо;

  • вивезення на роботу в промисловості й сільському господарстві Німеччини 2.3 млн. чоловік;

  • прагнення налагодити роботу підприємств, електростанцій, залізниць. Робочий день – 12-14 годин; не ліквідовано колгоспи, які вважалися „державними маєтками” з примусовою працею селянства й передачею вирощеного врожаю владі.

Рух опору

Течії руху Опору

Радянське підпілля і партизанський рух (1941 – 1942) Керівництво СРСР розраховувало в майбутній війні вести боротьбу на чужій території, тому не дбало про організацію підпілля і партизанської боротьби; Червень – вересень 1941: на окупованій території залишені підпільні організації КП(б)У для партизанської і диверсійної боротьби – 3500 груп. Але! Значна кількість з них – виявлені та розгромлені. Одна з причин – відсутність належної підтримки з боку населення на початку війни; Посилення партизанського руху – після перемоги під Москвою. Виникнення партизанських з`єднань: Сумщина - з`єднання на чолі з С.Ковпаком і С.Руднєвим; 30 травня 1942 – створено центральний штаб партизанського руху (П.Пономаренко); червень 1942 – Український штаб партизанського руху (Т.Строкач); вересень 1942 – в Москві нарада командирів і комісарів підпільних наркомів. Рішення про проведення глибоких рейдів на Правобережжя, де вплив більшовицького підпілля був слабким; Молодіжні підпільні організації: „Партизанська іскра” (с.Кримка, Одеська область). Очільник – вчитель В.Моргуненко; диверсії на залізниці тощо.

ОУН. Оонівське підпілля УПА 1938 р. – вбивство Є.Коновальця. ОУН М (мельниківці): Більшовизм – ворог як ОУН так і Німеччини, тому можливість спільних дій проти більшовиків. Б (бандерівці): Не відкидали можливості співробітництва з німцями, але виступали за утворення власної армії і розгортання б-би за незалежність України. Між фракціями напружені стосунки. Керівництво Німеччини відкидаюь ідею української державності, але погоджуються на співпрацю з ОУН, бо сподіваються використати її в боротьбі с Червоною Армією; Утворено батальйони „Нахтігаль” і „Роланд” – Легіон українських націоналістів (для проведення диверсійних операцій на радянських територіях); 30 червня 1941 – скликані керівництвом ОУН – Б Українські національні збори (Львів) ухвалили відновлення незалежності України („Акт проголошення відновлення Української держави”); формування національного уряду (прем`єр – Я.Стецько). Але! 9 липня 1941 – уряд було розігнано, 15 вересня (за наказом Гітлера) ув`язнено Бандеру, Стецько, приблизно членів ОУН) – батальйони „Роланд” і „Нахтігаль” відмовилися виконувати німецькі накази, з часом розпущені. ОУН переходить до підготовки власних збройних сил для боротьби з окупантами.

ОУНівське підпілля в 1941 – 1942 рр. УПА.

• Підпілля завчасно підготовлене: ще до початку війни для організації роботи на окупованих німцями територіях стали формулюватися „похідні групи” (просуватися за німцями, де можна – випереджати їх та брати цивільну владу в кожному населеному пункті); в разі відмови німців погодитись з проголошенням незалежності – розгорнути підпільну боротьбу під антигітлерівськими та антисталінськими гаслами;

• Підпільні організації діяли в багатьох регіонах України, зокрема, на Лівобережжі, в Криму тощо;

• В Західній Україні – рух опору вже в 1941 р. починає набувати збройного характеру. Жовтень 1942 – загони оунівців Волині та Полісся об`єдналися під спільним керівництвом та під назвою Українська повстанська армія (УПА).

Боротьба німців з оунівцями: листопад 1941 р. – наказ про арешт та знищення керівників та членів оонівського підпілля: в Києві – арешт близько 300 бандерівців та мельниківців (серед страчених в Бабиному Яру – поетеса О.Теліга). Радянське і оунівське підпілля не могли налагодити спільних дій.