- •Екзаменаційний білет №1
- •1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- •2. Ідея природовідповідності та «вільного виховання» ж.-ж. Руссо.
- •3. Значення теорії й практики вільного виховання л. Толстого.
- •Екзаменаційний білет №2
- •1. Виникнення перших шкіл та організація виховання в них у світовій цивілізації.
- •2. Педагогічні погляди французьких філософів-матеріалістів к. Гельвеція та д. Дідро.
- •3. Ідея національного шкільництва м. Грушевського
- •Екзаменаційний білет № 3
- •2. Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці.
- •3. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища.
- •Екзаменаційний білет № 4
- •1.Давньогрецькі філософи про шляхи формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит).
- •2.Загальна характеристика епохи Середньовіччя. Система середньовічних шкіл.
- •Екзаменаційний білет № 5
- •2. Дидактика ф. Дістервега
- •3. Ідея національної школи м. Драгоманова
- •Екзаменаційний білет № 6
- •Екзаменаційний білет № 7
- •Екзаменаційний білет № 8
- •1. Ідея гармонійного виховання Песталоцці, його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання.
- •2. В.О. Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-тирічногго віку («Серце віддаю дітям»).
- •3. Значення діяльності братських шкіл на теренах України.
- •Екзаменаційний білет № 9
- •3. Ідея виховання особистості у творчості і. Франка та л. Українки
- •Екзаменаційний білет № 10
- •Екзаменаційний білет №11
- •Екзаменаційний білет №12
- •Екзаменаційний білет №13
- •1. Класно-урочна система я.А. Коменського («Велика дидактика»).
- •2. Загальна характеристика епохи Середньовіччя. Система середньовічних шкіл.
- •3. Педагогічна діяльність м.І. Пирогова, м.О. Корфа.
- •Екзаменаційний білет № 14
- •3. Статут 1786 року Російської імперії про зміст та особливості шкільної системи.
- •Екзаменаційний білет № 15
- •Екзаменаційний білет №16
- •Екзаменаційний білет №17
- •Екзаменаційний білет №18
- •Екзаменаційний білет № 19
- •Екзаменаційний білет №20
- •2. Педагогічні погляди французьких філософів к.Гельвеція та д.Дідро
- •3.Значення педагогіки о.Духновича
- •Екзаменаційний білет №21
- •Національна освіта в 20-ті роки XX століття
- •Білет №22
- •Билет № 23
- •3. Педагогічні ідеї л. Українки
- •Билет 24
- •Білет 25
- •Білет 26
- •Екзаменаційний білет № 27
- •2.Морально-трудове виховання школярів («Народження громадянина»).
- •3.Школа й педагогіка України у період Застою (70-80-ті роки).
- •Екзаменаційний білет № 28
- •1. Прагматична педагогіка Дж. Дьюї.
- •2.Ідея поєднання навчання з продуктивною працею а. Макаренка («Педагогічна поема», «Прапори на баштах»).
- •3. Виховання у первісному суспільстві.
- •Билет 29
- •Екзаменаційний білет № 30
- •Білет № 33
- •1. Теорія фізичного виховання особистості п.Лесгафта
- •2. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
- •3. Р.Оуен про формування особистості
- •Білет № 34
- •1. Предмет, завдання та джерела історії педагогіки
- •2. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
- •3. Система середньовічних шкіл
- •35 Билет
- •1 Школа та педагогіка стародавнього риму
- •2. Лицарське виховання в епоху середньовіччя.
- •3. Значення граматики м. Смотрицького.
- •36 Білет
- •2.Виховання в Київській Русі
- •3.Теорія фізичного виховання особистості п. Лесгафта
- •3. Виховання у древній греції
Екзаменаційний білет № 19
Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
Історія педагогіки — це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення.
Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій: «навчання», «освіта», «виховання», педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики.
Вивчення історії педагогіки дає змогу усвідомити, що на всіх етапах історичного розвитку школа і педагогічна думка відображали потреби суспільного прогресу.
Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципах історизму, логічного взаємозв'язку та об'єктивності (науковості). Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникнення того чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи. Також він передбачає окреслення складнощів і труднощів утвердження тих чи інших освітньо-виховних явищ. Тут передусім варто враховувати той факт, що історія педагогіки є наукою історичною, а тому її знання враховують набутки загальної історії. Реалізація принципу історизму призводить до виявлення новацій у педагогічному досвіді минулого і, разом з тим, дозволяє оцінити його з позицій сьогодення. Значення принципу логічного взаємозв'язку полягає насамперед у тому, що освіта й виховання виникають не ізольовано, а в складній системі суспільного розвитку. Вони є соціальними складовими цього процесу, розвиваються разом з розвитком самого суспільства, виходячи з його потреб.
Принцип об'єктивності передбачає розгляд історико-педагогічних явищ з відображенням їх істинності. Йдеться про об'єктивне оцінювання виникнення та ретроспективу становлення того чи іншого педагогічного поняття. Як соціальна наука історія педагогіки передусім має зв'язок з історією культури.
Історико-педагогічне знання передбачає наявність певної джерельної бази, яку становлять: пам'ятники древньої писемності, древні рукописи з питань освіти й виховання; архівні джерела; твори живопису, літератури, скульптури; закони, проекти, звіти, доповіді (офіційні матеріали) конкретних держав у минулому. Функції історії педагогіки як навчального предмета полягають у формуванні в майбутніх вчителів здатності до аналізу, співстав-лення, порівняння певних педагогічних явищ в їх історичній рет-роспективі.
В.О. Сухомлинський про формування гуманістичної особистості («Павлиська середня школа»)
Сутгєвим є те, що у системі В.Сухомлинського дитина наділялася значною автономією. Але вчений, розуміючи різницю в рівнях задатків і здібностей дітей, продовжує розвиток стилю взаємин і підсумовує, що саме у сфері формування моралі, поведінки школярі мають рівні можливості для свого гуманного, морального зростання.
Загалом, виховання гуманності, на думку педагога, починається з виховання любові до всього живого, до матері, бабусі, рідних. У книгах "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Павлиська середня школа" педагог розкриває конкретні форми становлення гуманної поведінки дітей. Серед них: створення лікарень для пташок і тварин, допомога немічним, участь в естетизації школи і селища тощо. Формуванню гуманізму дітей сприяло також створення галереї портретів матерів найвідоміших людей світу.
У програмі роботи школи поряд із загальними категоріями етики (моральний ідеал, гідність, чесність, працьовитість, справедливість) достатньо реалізуються й такі, як щастя, радість, совість, співчуття, духовність. Саме останні і відображають зміст гуманності як інтегральної риси підростаючої особистості. Проте заслуга вченого полягає не лише в тому, що він включив ці поняття до програми, але, насамперед, в реалізації цих понять у практиці роботи Павлиської школи.
У школі поважали гідність дитини, оскільки без любові і поваги до вихованців, за переконанням В.Сухомлинського, будь-які розмови про гуманність і людяність стають порожнім звуком. Природно, що формування гуманності школярів здійснювалося у Павлиші шляхом використання "Хрестоматії моральних цінностей людства" та "Хрестоматії з етики". Ці рукописні матеріали постійно поповнювалися вченим та його колегами і слугували розвитку у дітей людяності, доброти, гідності.
Ідея національного рідномовного виховання I. Огієнка.
Іван Огієнко (1881-1971) народився в м.Брусилів Житомирської області. Закінчив Київський університет, де згодом працював доцентом, професором..Написав ряд підручників для українських шкіл. Працював вчителем середньої школи та комерційного училища в м.Києві. Однією з найвідоміших сучасному читачеві наукових праць І.Огієнка є "Українська культура" (1918), де він постає як дослідник історії освіти та культури України. Звертаючись до епохи українського Відродження (XVII-XVIIICT.), вчений зробив висновок про культурно-освітнє посередництво України між Заходом і Сходом та про регенерацію української наукової думки у Московській державі.
У 1918-1920рр. ІОгієнко керував Міністерством освіти і віросповідань Української РесіІубліки та Кам'янець-Подільським державним українським університетом. За дорученням уряду Директорії він видав наказ про перехід на українську мову викладання в школах усіх типів; створив комісію з опрацювання українського правопису; видав постанову про запровадження обов'язкового безкоштовного навчання дітей шкільного віку.Головним у розвитку духовності української молоді І.Огієнко вважав християнську доброчесність, справедливість і працьовитість. Ці риси можливо виховати, на дум^ вченого лише на основі рідномовного виховання і тільки в родині. Таким чином, принциповими рисами педагогічних поглядів І.Огієнка можна вважати: різномовність, родинність, залучення християнських ідеалів.