Екзаменаційний білет №16

1. Теорія та практика колективу А.С. Макаренка.

У своїх працях великий педагог визначив принципи розвитку колективу: 1) відповідальної залежності; 2) гласності; 3) перспективних ліній; 4) паралельної дії. Розроблена ним технологія формування колективу охоплює чотири стадії.

Перша стадія включає: організаційне оформлення, формування органів самоврядування; висунення перед вихованцями системи педагогічних вимог;

Друга стадія пов'язана з: підтримкою частиною вихованців вимог наставника; постановкою активом вимог до себе і до своїх товаришів; висуненням перспективи діяльності колективу; поступовим залученням до громадського життя пасивних учнів;

Третя стадія націлена на: згуртування вихованців у єдиній діяльності та висунення колективом на цій основі вимог до кожного свого члена; надання прав колективу самостійно розв'язувати питання, пов'язані з плануванням своєї роботи.

Четверта стадія передбачає: появу складніших вимог, які колектив у процесі формування висуває до кожного свого члена; розширення прав та обов'язків активу; розгортання процесів самовиховання;

Центральною ідея- ідея виховання у колективі та через колектив.

Важливим засобом її реалізації є принцип системи перспективних ліній: близької, середньої і далекої, на основі яких спрацьовував "закон руху колективу".

Близька перспектива висувається на будь-якій стадії розвитку колективу. За часом досягнення вона є найближчою і найдоступнішою для кожного вихованця, який сприймає її як завтрашню радість. Це може бути якась змагальна гра, екскурсія, відвідування цирку тощо.

Середня перспектива дещо віддаленіша у часі. Передбачає певну підготовку, виконання низки завдань, які потребують концентрації сил та волі. Середній перспективі може передувати кілька близьких.

Далека перспектива - найвіддаленіша в часі. Її досягнення потребує не лише тривалого часу, а й значних зусиль від кожного члена колективу. (Виграти звання кращого колективу країни тощо )

Не менш важливим для повноцінного життя колективу є принцип паралельної дії. Згідно з цим принципом кожний вихованець повинен підпадати під паралельний вплив принаймні трьох педагогічно спрямованих сил: 1) педагога; 2) активу; 3) всього колективу.

2. К.Д. Ушинський про гармонійний розвиток особистості («Людина як предмет виховання»).

У педагогічній системі Ушинського важливе місце займає ідея гармонійного розвитку особистості.

Гармонійно розвинутою вважав людину, у якої поєднані розумова зрілість, моральна досконалість, фізична і естетична розвиненість. Усі сторони виховання розглядав як єдиний процес.

Головним вважав моральне виховання. Засоби морального впливу охоплюють сім’ю, школу і середовище, в якому перебуває дитина після класних занять. Продовжується моральне виховання у школі, де все, на думку Ушинського, повинно бути моральним, а саме:– зміст навчального матеріалу; – особистий приклад учителя;

– розумно влаштована навчальна діяльність дітей. Першоджерелом формування моральної сторони дитини, рівно як і всіх інших її сторін, у житті і у вихованні виступають засоби природи.

Велике значення на формування моральності дитини справляє гра: Через колективну гру здійснюється пізнання і входження у систему суспільних відносин.

Основним фактором і засобом виховання Ушинський називає працю.

Ушинський пропонує такі методи морального виховання дітей:

– особистий приклад вихователів;– наслідування;– вправи для вироблення моральних звичок;– переконання;– покарання і заохочення – радить по можливості уникати останніх.

Основними засобами естетичного виховання Ушинський вважав природу, працю, зміст шкільної освіти, мистецтво. У навчальні плани народних шкіл пропонував включити предмети естетичного циклу: малювання, музику, співи. Особливо цінував участь дітей у хоровому співі. У зв’язку з цим ставив питання про необхідність художньої освіти вчителів і вихователів.

Стосовно фізичного виховання Ушинський стверджував, що оскільки у дітей існує природна потреба до рухів, її потрібно задовольняти. Звертав увагу на необхідність для дітей частої зміни діяльності. Пропонував застосовувати під час навчання фізкультпаузи, гімнастику, різні фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі не тільки сприяли б збереженню здоров’я дітей, але й свіжості та жвавості їхнього навчання.

3. Значення теорії навчання й виховання Й. Гербарта.

Одним з найвидатніших представників німецького освітнього руху був Іоганн Фрідріх Гербарт (1776–1841), послідовник Песталоцці.

Й.Ф.Гербарт вважав, що мета виховання полягає у формуванні доброчесних людей, які вміють пристосовуватись до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому. І.Гербарт ввів у педагогіку категорію “педагогічний такт”.

Щодо процесу виховання, то він у Гербарта складається з 3-х складових частин: 1) виховуюче навчання; 2) керування; 3) моральне виховання.

На думку І.Гербарта, навчання має ґрунтуватися на багатосторонності інтересів, які спираються на досвід. Він вважав необхідним так вести викладання, щоб назустріч новим знанням у душі учнів піднімалося уявлення, що в них уже існують - асоціації (ввів поняття «апперцепція»).Основою інтересу І.Гербарт вважав увагу. Розглядаючи умови, що сприяють збудженню у дітей інтересу до шкільних занять, І.Гербарт вказував на необхідність систематичного, зв’язаного викладу матеріалу вчителем. У викладенні слід широко користуватися наочністю.

Процес навчання і зокрема урок, за Гербартом, проходить 4 стадії.

1. Ясність (виразність) – це заглиблення в навчальний матеріл у стані спокою. 2. Асоціація –новий матеріал вступає у зв’язок з наявними уявленнями учнів, отриманими раніше на уроках.

3. Система Характеризується зв’язним викладом нового матеріалу з виділенням основних положень, з виведенням правил і формулюванням законів.

4. Метод – це застосування отриманих знань на практиці.

Він розробив принципи керування у шкільному закладі: погроза, нагляд, накази і заборони, покарання (в тому числі і тілесні), уміння зацікавити дітей і заповнити їх час, авторитет і любов. Моральне виховання в системі педагогіки І.Гербарта пов’язане з навчанням. Метою морального виховання є виховання характеру. Воно повинно прагнути зробити пануючими у вихованця п’ять моральних ідей, які начебто охоплюють всю етику. Це ідея внутрішньої свободи, ідея вдосконалення, ідея приязні ідея права, ідея справедливості. І.Гербарт підійшов до важливого принципу виховання – опора на позитивне, що вимагає того, щоб вчитель та вихователь на перший план ставили те позитивне, яке є в кожного від природи.