3. Ідея виховання особистості у творчості і. Франка та л. Українки

І.Я. Франко (1856-1916)боровся за створення нових шкіл, які, будучи тісно пов'язаними з життям та потребами народу, були спрямовані на всебічний розвиток особистості, опиралися на використання надбань педагогічної науки. Важливим засобом виховання письменник вважав рідне слово, художню літературу, народну творчість.

У праці "Чого хоче галицька робітнича громада?' Г.Франко у таких положеннях пояснює вимоги робітничого руху у справах освіти:

1. Громадський характер навчання і виховання підростаючого покоління.

2. Освіта для всього народу.

3. Всебічний розвиток усіх здібностей в учнів.

4. Відокремлення школи від церкви.

Він вважав, що школа повинна давати учням широке коло знань про навколишній світ, його природу, суспільство й саму людину, забезпечувати розумовий розвиток, прищеплювати високі моральні, естетичні і трудові якості.

Мету навчання рідної мови він визначає як ознайомлення учнів з живою народною мовою. Щодо літератури, то він домагається від учителів критичного аналізу творів, уміння показати учням зв'язок їх з життям, їх суспільну вартість.

Леся Українка (Л.П. Косач-Квітка) (1871-1913) в нарисі "Школа" критикувала умови роботи народних шкіл. У низці статей висміювала систему освіти у царській Росії ("Голос однієї російської ув'язненої").

Велика поетеса наполягала на організації колективних читань для народу. Вважала, що завдання батьків у ході сімейного виховання - формувати в дитини риси громадянина-борця. В оповіданні "Помилка" письменниця приходить до висновку, що досягти цієї цілі можливо тільки розвиваючи природні здібності дитини.

Праця і трудове виховання молоді займають чільне місце в діяльності Лариси Петрівни.

У дитячих творах письменниця майстерна й оригінальна, як і в усій своїй творчості. Використання народно-поетичних образів, розумне тлумачення філософських понять, педагогічний такт і основне виховання любові і поваги до рідного народу і природи - ось найбільш цінне в творчості Лесі Українки для дітей.

Велику увагу у своїх публіцистичних творах вона приділяла розгляду ролі вчителя в народній школі. Про ідеал вчителя вона пише в листах до А.С.Макарової: "Уже одно то, что в школе есть человек неплохой, не черствая педантка, и притом честная, есть большая польза для детей".

Екзаменаційний білет № 10

1. Школа та педагогіка Стародавнього Риму.

Римська система виховання й навчання склалась в VI-V ст. до н.е. і відповідала розвитку рабовласницького ладу. Для бідного населення тут існували елементарні приватні і платні школи, для дітей привілейованих верств населення - граматичні школи.

Елементарні школи ( від 7 до 12 років) обслуговували деяку частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Там вчили писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави.

В граматичних школах( від 11 до 15 років), також приватних і платних, навчалися діти знатних батьків. Передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція) (оволодінню основами "вільних мистецтв" приділялось другорядне значення), здійснювалося формування "досконалого оратора".

Значно пізніше у Римі з'явилися школи риторів( від 15 до 20 років), в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним. Незначна кількість юнаків теоретично і практично детально вивчала ораторське мистецтво за зразком промов Цицеронадля підготовки до судової діяльності.

У середині 1-го тис. до н.е. приватні граматичні й риторські школи були перетворені в державні.

Найбільш відомим педагогом у Древньому Римі був Марк Фабій Квінтіліан. Зокрема, у своєму творі "Про виховання оратора" він вперше визначив якості викладача школи риторів. Доречними с його думки щодо утвердження рівних взаємин з учнями, виявлення поваги до них.

2. Принципи навчання, підручники Я.А. Коменського.

В дидактичному вченні Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Принципи навчання:

-як наочності

-свідомості і активності в навчанні

-систематичності і послідовності

-вправ і міцного засвоєння знань і навичок;

-посильності навчання.

Підручники Коменського.

"Видимий світ у малюнках" - це свого роду ілюстрована дитяча енциклопедія первісних знань. Вона містить 150 коротких статей, ілюстрованих малюнками. Тут вміщені дані про природу, діяльність людини, суспільне житгя.

“Відкриті двері мов і всіх наук“ – підручник для вивчення латинської мови. У ньому подано 8 тис. латинських слів і біля 1 тис. речень та оповідань.

Темою його книги "Материнська школа" стало виховання дітей в сім'ї.

"Новий метод мов"; в якому педагог узагальнив три найважливіших положення паралельного вивчення речей і слів, зробив навчання суворо послідовним, проголосив перехід від легкого до важкого у навчанні.

Були видані також "Фізика", "Астрономія", "Школа-гра", а також 8 шкільних п'єс, де Коменський широко використовував метод драматизації навчального матеріалу. Вийшов у світ збірник дидактичних творів видатного педагога.

3. Значення освітньої діяльності Т. Шевченка.

Тарас Григороеич Шевченко (1814-1861) - український поет, художник, мислитель. Народився у с. Моринцях .У 1838 році К.Брюллов та В.Жуковський викупили його з кріпацтва. У 1845 році закінчив академію мистецтв. Через рік вступив до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства. У 1847 році був заарештований і висланий у оренбурзькі степи солдатом. Помер у Петербурзі. За заповітом похований у Каневі.

Т.Г.Шевченко відстоював масову народну освіту, керуючись своїм знаменитим: "I чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь".

Винятково важливу роль у правильному вихованні людини Тарас Григорович відводив сім'ї, побожно ставився до жінки-матері: Глибокою повагою до матері-трудівниці пройняті багато його творів ("Катерша", "Наймичка", "Сова" та ін.).

Гнівно писав Шевченко і про тих матерів-аристократок, які безвідповідально ставились до виховання своїх дітей.

Надзвичайно велику увагу Т.Г.Шевченко надавав трудовому вихованню. Тільки в праці людина може знайти справжнє задоволення, і тому вона повинна займати домінуюче місце в житгі кожного. Покладаючи великі надії на недільні школи, Шевченко намагався надати їм всіляку підтримку. Так, у 1860 році в Петербурзі він, разом з іншими письменниками, виступив на літературному вечорі на користь недільних шкіл. Він регулярно передавав їм частину своїх коштів після реалізації видань "Кобзаря".

У листах до М.Костомарова та М.Чалого Шевченко підкреслював, що необхідно створити спеціальні підручники для цих шкіл. Сам він взявся за написання одного з них - "Букваря Южноруського", закінчив роботу над ним в 1860 році, вже тяжко хворим. "Буквар" був виданий у кількості 10 тис. примірників (вартість - 3 копійки). Усього кільканадцять сторінок нараховує ця книжечка, але це "прощальна лебедина пісня нашого національного генія".