Екзаменаційний білет №1

1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.

Історія педагогіки є порівняно молодою наукою. Започаткованою у XIX столітгі.

Історія педагогіки - це наука, яка вивчає становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій: "навчання”, "освіта", "виховання", педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики.

Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципах історизму, логічного взаємозв'язку та об'єктивності (науковості). Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникнення того чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи. Значення принципу логічного взаємозв'язку полягає насамперед у тому, що освіта й виховання розвивалися разом з розвитком самого суспільства, виходячи з його потреб. Тобто вони розвивалися у тісному взаємозв'язку з соціальним прогресом. Принцип об'єктивності передбачає розгляд історико-педагогічних явищ з відображенням їх істинності. .

Функції історії педагогіки: пізнавальна, дослідницька, системно-формувальна, прогностична, духовно формуюча. Вивчення ретроспективного становлення та розвитку освітніх і виховних систем дозволяє не тільки пізнати і дослідити їхній історичний аспект, а й цілісно розглянути сучасні педагогічні системи.

Згадані функції історії педагогіки й визначають основні її завдання.

2. Ідея природовідповідності та «вільного виховання» ж.-ж. Руссо.

Жан-Жак Руссо (1712-1778) - французький просвітитель. Найвидатніша книга"Еміль, або про виховання", який викликав велике незадоволення серед королівської влади і духовенства. Книга була спалена на одному з майданів

В системі виховання, за Ж.-Ж.Руссо, велика увага приділялась особистості дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що лише шляхом виховання можна перебудувати світ.

В основу виховання за Ж.-Ж.Руссо, повинен бути покладений принцип природовідповідності.,згідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чутгя вихованців. Навчати природовідповідно - значить дотримуватись законів розвитку організму дитини та ії здібностей.

Ж.-Ж.Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх дітей виховувати непотрібно: вони вже вихованні самим житгям. Потрібно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен з них став людиною, а не дармоїдом.

Він поділяє житгя свого вихованця на вікові періоди: а) від народження до 2х років, коли особливу увагу слід звертати на фізичне виховання; б) від 2 до 12 років - період "сну розуму", коли потрібно розвивати "зовнішні відчутгя", в) від 12 до 15 років (розумове виховання та трудове) слід розвивати спостережливість, самодіяльність, вчити їх працювати в саду, на городі, в полі, майстерні; вчити чиганню, письму; д) від 15 до повнолітгя (період морального і статевого виховання).