Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Рабочий стол / 005. 0554061_518FB_tyurmenko_i_kulturologiya_teoriya_ta_istoriya_kulturi.pdf
Скачиваний:
24
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
12.13 Mб
Скачать

РОЗДІЛ I. Основи теорії культури

РОЗДІЛ ІІ. ГЕНЕЗИС КУЛЬТУРИ

ТЕМА 1 ФОРМИ ІСНУВАННЯ ПРАДАВНІХ КУЛЬТУР

1.Антропо та соціокультурогенез первісності.

2.Духовне життя людини первісної доби.

3.Cвітоглядні та художньо естетичні особливості культури. Месопотамії та Єгипту.

4.Запитання для самоконтролю знань.

5.Література.

6.Ілюстрації.

1. АнтропоB та соціокультурогенез первісності

Первісна доба – одна з триваліших та найважливіших етапів культурного розвитку людства. Саме за тих часів формується як сама людина, так і суспільна організація, закладаються основи господарської діяльності, започатковуються релігійні вірування і культи, з’являються різні види мистецтва. Загалом людина первісної доби за інтенсивністю своєї розумової діяльності та культурного освоєння навколишнього середовища навряд чи може посту питися сучасній людині, оскільки основи цивілізації в її найголовніших проявах були започатковані саме за найдавніших часів.

Культура первісної доби це насамперед культура матеріальна. Особливо велику роль у житті первісної людини відіграли метали та техніка виго товлення знарядь праці, зброї, прикрас. Тому матеріали, які були провідними в господарському житті, і дали назви відповідним основним історико культурним періодам: кам’яна доба1 , мідна доба2 , доба бронзи та заліза.

Знання про культурний та духовний світ людини дають археологічні знахідки, що поділяються на місця проживання давніх людей, поховальні пам’ятки, місця культового призначення та окремі предмети. Як правило, вони доходять до нас у вигляді культурного шару, що являє собою суміш землі та решток археологічних пам’яток. Умовно однотипні пам’ятки, що мають спільні ознаки у спорудженні житла, ритуальних об’єктів, типах виготовлення посуду,

1Кам’яна доба – найдавніший період розвитку людства, коли знаряддя праці виготовлялися

зкаменю, дерева та кістки. Вона поділяється на палеоліт, мезоліт і неоліт. Нижня хронологічна межа кам’яної доби – близько 6 тис. років тому (в окремих регіонах, зокрема в Україні, кам’яна

доба закінчилася дещо пізніше).

2 Термін дещо умовний, оскільки мідь, як самостійний метал, використовувалася мало. Значного поширення набули експерименти з виготовлення сплавів. Вдалішим є термін “енеоліт”, що передбачає одночасне використання міді та каменю поряд із бронзою.

85

Культурологія: теорія та історія культури

прикрас, зброї та їхньої орнаментації, називаються археологічними культурами. Часто трапляються й такі пам’ятки, що належать до археологічних культур з близькими ознаками господарської діяльності, духовної культури, ритуальних культів. Це блоки культур, культурні області, що мають як спільні, так і суто специфічні риси. Формування археологічних культур відбувалося за часів раннього палеоліту, а культурних областей, які виникали внаслідок продук тивної діяльності споріднених етносів, – за неоліту.

За часів первісної доби людство пройшло різні стадії соціокультурного розвитку: від людського стада за часів раннього палеоліту до родової, сусідської та племінної громади за часів мезоліту та неоліту, союзів племен

– за часів мідного віку, або енеоліту. За доби мезоліту завершується формування великих рас. На Стародавньому Сході у неоліті утворилися перші держави в Передній Азії, Північно Східній Африці: Вавилон, Шумер, Єгипет, Ассирія, Урарту та ін.

Культурне освоєння навколишнього середовища починається з появою людини та її трудової діяльності. Еволюційний розвиток людини вивчається в рамках антропогенезу (від грец. antronos – людина, genesis – розвиток; виник нення та історико еволюційний процес становлення сучасного типу людини), що є предметом дослідження ряду природознавчих та суспільних наук, у тому числі археології, культурології, філософії. На думку вчених, людина сучасного типу, тобто “людина розумна” (homo sapiens) з’явилася 40–35 тис. років тому. Як вважає російський філософ П. Гуревич, антропогенез, або перехід від природного до надприродного життя людини, стався внаслідок предметної діяльності, використання нею вогню, становлення мовлення; дотримання табу, коли через застосування до себе насильства відбувалось формування людської істоти; виникнення мистецтва; створення свідомих угруповань, що поклали початок суспільній організації; появи міфів, які підпорядкували собі все життя первісної людини – від сімейного укладу до характеру праці і боротьби за виживання1 .

З появою людини сучасного типу культурний розвиток зростав у прискореному темпі. Це насамперед пов’язано з формами, засобами збереження та передавання нащадкам набутого досвіду, навичок та знань, формування соціальних відносин та суспільства загалом.

Етап еволюції, пов’язаний з появою “людини розумної”, найзагадковіший та найскладніший. Відносна стабільність фізичного типу людини, починаючи з 40 тис. років тому, також мало проливає світла на процес людської еволюції. Однак цілком очевидно, що сучасна людина сформувалася внаслідок еволюційної полілінійності та стадіальності. Хоч культурне середовище значно зменшило природний добір, однак біологічний розвиток людини не припинився. Протягом сучасної геологічної епохи (голоцену) людина йде шляхом “еволюції втрат”, що виявилося в послабленні щелепів та зубної системи. У розвитку людини простежуються й такі різноспрямовані видозміни,

1 Див.: Гуревич П. С. Культурология: Учеб. – 3 е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики. – 2002. – С. 35 36.

86

РОЗДІЛ II. Генезис культури

які за своїми характеристиками відносяться до акселеративного типу (збільшення маси тіла, голови, скелету, прискорення розвитку). Наскільки ці процеси торкаються генофонду, ще до кінця не з’ясовано. Деякі вчені вважають, що послаблення “природного добору” може негативно позначитися на розвитку людства, оскільки призведе до небажаних мутацій, генетичних захворювань, аномалій. Досить реальною, з непередбаченими наслідками залишається й проблема цілеспрямованого впливу людини на власний генетичний матеріал.

Із появою homo sapiens почався новий етап у розвитку людства. Головним результатом антропогенезу стало те, що людина створила не лише духовну сферу, а й суспільну предметність – систему виробництва та відтворення предметних форм, без чого немислима культура як така. Це були знаряддя праці і, що найголовніше, – знаряддя для виготовлення знарядь. Саме через створення предметів матеріальної культури людина набувала суспільного досвіду, передаючи його наступним поколінням. Виготовлення знарядь праці сприяло соціокультурному процесу.

Перші зразки матеріальної культури первісної людини з’являються в ранньому палеоліті1 . Знаряддя праці були досить примітивними і протягом достатньо тривалого часу майже не зазнали змін у засобах оброблення каменю. Поряд із застосуванням палиці та каменю як зброї, людина декількома грубими відщепами почала виготовляти знаряддя праці з гальки шляхом оббивання з одного – (чопери), або обох боків – (чопінги). Удосконалення обробки чопінгів спричинило появу ручного рубила, яке мало досить широке застосування. Технічна новація оброблення ручного рубила полягала в тому, що відбійним інструментом для відщепу використовували не камінь, а дерево, кістку, ріг. Значним кроком уперед у техніці оброблення та використання каменю стали нуклеуси. Це камені, з відщеп яких почали виготовляти знаряддя праці (скребки, свердла). З’являються протосокири рубила, або клівери. На деяких стоянках віднайдено й списи.

Значний переворот у техніці оброблення каменю стався з широким використанням кременю2 . Кремнева індустрія, що робилася на відщепах, представлена скребками, трикутниковими гостроконечниками, зубчастими знаряддями для обробки дерева. У ранньому палеоліті люди почали видобувати вогонь, споруджувати округле (зовні сферичне) житло із

1 Палеоліт (від грец. – палео – стародавній, lithos – камінь). Це перший найдавніший період кам’яного віку, що датується часом 3–2,6 млн. років – 10 тис. років до н.е. Він поділяється на ранній палеоліт (3–2,6 млн. – 40–33 тис. років тому; олдувайська, ашельська, мустьєрська епохи) та пізній палеоліт (40–33 – 10 тис. років тому; ориянська, солютрейська, мадленська епохи).

2 Кремінь – твердий, але ламкий камінь, що зустрічається у крейдових та вапнякових відкладах. За хімічним складом це кварц, але відрізняється від нього мікрокристалічною структурою. Завдяки властивостям кременю людина розколювала його (рідше шліфувала) в різних напрямах, щоб отримати потрібну форму. Кремінь був провідним матеріалом до початку металургії.

87

Культурологія: теорія та історія культури

заглибленою в землю підлогою, що нагадувало курінь. Його реконструкцію можна побачити в археологічному відділі Природничого музею НАН України.

ВУкраїні виявлено близько 200 ранньопалеолетичних пам’яток (іл. 1).

Упізньому палеоліті поряд з нуклеусами приходить широкий асортимент (понад 100 найменувань) знарядь праці. З’являються знаряддя із вкладками, або складені знаряддя: різці, гарпуни, предмети побуту, прикраси та зразки мистецтва. Завдяки застосуванню різця поширились знаряддя з кістки та рога. Об’єкти пізньопалеолетичної культури поширені в Європі, Палестині, Ірані, Афганістані. В Україні відомо близько 800 пам’яток пізнього палеоліту. Найвідомішою є Мезинська стоянка поблизу Новгорода Сіверського (Північне Подніпров’я).

За часів пізнього палеоліту значно урізноманітнилися житлові будівлі. Якщо в ранньому палеоліті домінувало округле житло легкої конструкції та з кісток і шкір мамонта, то за пізньопалеолетичних часів стало переважаючим довге житло, що могло слугувати притулком для кількох первісних громад. Трапляються також і “житлові майданчики” загальною площею близько 540 м2. Вони мали огорожу, за межі якої не виходила господарсько побутова діяльність людини. У пізньому палеоліті біля житла складається господарсько побутовий комплекс (місця для виготовлення знарядь праці, білуваня здобичі, ями для виготовлення їжі, культові місця тощо).

Однак, незважаючи на певний прогрес у способі життя, техніці виго товлення знарядь праці, господарська діяльність людини була привласнюючою. Провідними галузями були збиральництво та мисливство. Населення майже не знало осілості.

Доба мезоліту1 супроводилася відступом льодовика і різким потеплінням клімату. Флора і фауна набували сучасних видів. Розвивалося полювання рухливих тварин, що спричинило появу лука та стріл. Більшої ваги набуло рибальство та річкове збиральництво. У цей період з’явився водний транспорт, що давало людині більшу свободу в пересуванні. У пізньому палеоліті або ранньому мезоліті приручено собаку, яку спочатку, ймовірно, вживали в їжу та використовували під час полювання на звірів та птахів.

За доби мезоліту поширились мікроліти (дрібні знаряддя, виконані на кам’яній пластині або відщепі розміром близько 2,5 см). Вони мали різні геометричні форми і використовувалися самостійно (скребки, проколи, різці) як насадки (наконечники стріл) та мікровкладкові знаряддя. Вважається, що мікролітична індустрія свідчила не лише про певні досягнення в розвитку матеріальної культури, а й про наявність сировинної кризи. Поряд з мікролітами з’являються макроліти – знаряддя великих розмірів, які

1 Мезоліт (середня кам’яна доба) – перехідний період від палеоліту до неоліту. Верхня межа мезоліту датується переважно 8300 р. до н. е. Нижня межа на різних територіях коливається залежно від часу переходу до землеробства та скотарства. На Ближньому Сході, де вплив льодовика майже не змінив клімату, мезоліт був коротким (Х – VШ тис. тому ). В Англії мезоліт закінчився не раніше IV тис. до н.е.

88

РОЗДІЛ II. Генезис культури

використовувалися для спорудження житла, господарських комплексів, водного транспорту. Різновидом макролітів стала сокира.

Поселення через сезонні перекочовування були короткочасними. Житло будувалось наметоподібне, каркасне, з лози, очерету, обмазаних глиною. Такі типи житла характерні для Близького Сходу. Наближеними до них є переважна більшість українських поселень, що дало вченим підставу зробити висновок про спорідненість ближньосхідних та українських культур. Загалом в Україні нараховується приблизно 10 типів мезолітичних культур.

Кардинальні зміни в культурному розвитку суспільства відбулися за часів неоліту (нова кам’яна доба), коли здійснювався перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства (неолітична революція), тобто людина почала виготовляти продукти харчування, використовуючи вирощені нею рослини та приручені тварини. Важливу роль у соціокультурогенезі відігравав осілий спосіб життя, що привело до збільшення населення та зростання його добробуту. За добу неоліту набули поширення торгівля, землеробство, скотарство, ремесло (глиняна кераміка та тканина – перші штучні матеріали, створені людиною). Удосконалилась техніка оброблення знарядь праці (свердлення, пиляння, шліфування).

Пізній неоліт іноді називають мідним віком, чи енеолітом. У цей період уже панувало відтворююче господарство, а знаряддя праці та зброю вироблювали переважно з нового матеріалу – міді. Мідними виробами користувалися поряд із кам’яними. В Азії доба міді позначилася появою перших цивілізацій, а в Європі – пересуваннями племен кубків та шнурової кераміки, а, можливо, й появою індоєвропейських мов.

Україна здавна формувалась як землеробський регіон. На її теренах в середині VІ – V тис. до н.е. зародилася буго-дністровська археологічна культура, яку можна вважати найдавнішою землеробською культурою басейнів Південного Бугу і Середнього Дністра. Ця культура стала одним з компонентів формування трипільської культури.

Найрозвинутішою землеробською культурою доби енеоліту була трипільська культура (4000 – 2350 рр. до н.е.), поширена в Україні, Молдові та Східній Румунії. Основними галузями господарства стали землеробство та скотарство. Характерних рис трипільська культура набула за часів середнього етапу розвитку. Поселення з долин річок перемістилися на схили чорноземних плато. Вони укріплювались валами та ровами. Інколи житла розташовувались по колу, площа їх значно збільшувалася за розмірами та поділялась на окремі приміщення. Часто трапляється двоповерхове житло, побудоване з дерева та глини, з глинобитними підлогами та печами всередині. Відомі також моделі житла з двоскатними дахами та круглими вікнами.

Первісне землеробство в період середнього Трипілля досягло найвищого розвитку. Земля оброблювалася кам’яними та роговими мотиками. Для

89

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке Рабочий стол