15-09-2015_13-06-10 / 52-53

52

АРХЕТИПИ І КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

за це питання, скрізь ми потрапляємо в історію мови і мотивів, що веде напростець назад у примітивний світ див.

68. Візьмемо, наприклад, слово «ідея». Його корені сяга­ ють аж до поняття ειδος; у Платона: ці вічні ідеї є пра­ образами, що зберігаються у εν υπερουρανιω τοπω (понад- небесному місці) як трансцендентальні вічні формули. Око споглядача бачить їх як «imagines et lares»*, або ж як образи сну і одкровення. Чи візьмемо поняття «енергії», що пояснює фізичні події. Раніше воно було таємничим полум'ям алхіміка, флогістоном, властивою матерії те­ пловою силою, як і пратеплота стоїків чи Гераклітовий πυρ αει ζωον(вічний живий вогонь), що перебуває вже доволі близько з примітивним уявленням про загаль- нопоширену життєву силу, сили росту і магічного зці­ лення, яку, зазвичай, називають тапа^т.

69. Я не хочу без потреби нагромаджувати тут прикла­ ди. Достатньо знати, що немає жодної вагомої ідеї чи уявлення, які б не мали історичних попередників. В основі усіх них лежать, насамперед, архетипові прафор- ми, образи яких сформувалися тоді, коли свідомість ще не думала, а сприймала. Думку, яка була об'єктом внутрішнього сприйняття, не мислили, а відчували як явище, так би мовити, бачили чи чули. Думка була по суті своїй одкровенням, нічим винайденим, а чи­ мось нав'язаним або ж переконливим завдяки безпо­ середній фактичності. Мислення передує примітивній Я-свідомості, і воно є радше її об'єктом, аніж суб'єктом. Але навіть ми ще не досягнули найвищого рівня сві­ домості, а тому наділені преекзистентним мисленням, однак цього ми не усвідомлюватимемо, допоки нас під­ тримуватимуть традиційні символи: говорячи мовою сну, — допоки ще не помер батько чи король.

ПРО АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО 53

Те, як «мислить» і готує рішення несвідоме, я би хо­тів продемонструвати на одному прикладі. Тут ідеться про молодого студента теології, якого я особисто не знав. Він мав труднощі зі своїм релігійним переконан­ням, і у цей час йому наснився такий сон⁴²:

Він стояв перед гарним, старим чоловіком, одягне­ним в усе чорне. Він знав, що це був білий маг. Той щойно звернувся до нього з довгою промовою, зміст якої сновида вже не міг згадати. Він запам'ятав лише заключні слова: «І для цього нам потрібна допомога чорного мага». У цю мить відчинилися двері, і крізь них увійшов подібний до попереднього старий чоловік, лишень той був убраний у чорне. І він промовив до білого мага: «Мені потрібна порада, — при цьому він скоса і запитально поглянув на сновиду, на що білий чарівник відповів: Ти можеш спо­кійно говорити, бо він невинуватий». Після цього чор­ний маг почав оповідати свою історію. — Він походить із далекого краю, де трапилося щось дивне. Власне, цією країною керував старий король, котрий відчував на­ближення своєї смерті. І він — король — уже вибрав собі гробницю. Бо у тій країні була велика кількість гробниць з давніх часів, і найкращу з них король обрав для себе. Згідно з легендою, у ній була похована діва. Отож король звелів відкрити гробницю, аби підготувати її відповідно до своїх намірів. Коли ж скелет, який знаходився там, винесли на повітря, то він зненацька ожив і перетворив­ся на чорного коня, який утік до пустелі і там зник. Він — чорний маг, — почувши цю історію, відразу ж відпра­вився вслід за цим конем. Після багатьох днів подорожі, переслідуючи коня, він підійшов до пустелі і перетнув

⁴² Цей сон я вже згадував у Zur Phänomenologie des Geistes im Märchen [п. 398 цього тому] і у Psychologie und Erziehung [п. 208] як приклад «великого» сну, — без детального коментарю.

70

71

і