15-09-2015_13-06-10 / 60-61

6С

АРХЕТИПИ І КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

82 Символічний процес є переживанням образу і через образ. Його розвиток демонструє свою, як правило, енантіодромічну структуру, що властиве й для тексту Книги змін (І Цзин), а тому представляє собою ритм за­перечення і ствердження, втрати і здобування, світла і темряви. Його початок майже завжди характеризуєть­ся якимось тупиком чи інакшою складною ситуацією, а його метою, у загальних рисах, є осяяння чи вища сві­домість, завдяки чому ця ситуація долається на вищому рівні. Цей процес може проявитись стиснутим у часі, в межах одного сну чи одного короткого моменту досвіду, або ж тягнутися місяцями й роками, залежно від виду вихідної ситуації, від індивіда, втягнутого у цей процес, і від визначеної мети. Звичайно ж, багатство символів сильно варіює. І хоча ми попервах переживаємо все в образах, тобто символічно, все ж тут ідеться аж ніяк не про картонні небезпеки, а про цілком реальні ризики, від яких за певних обставин може залежати вся доля. Го­ловна небезпека полягає у самому піддаванню захопли­вому впливові архетипів, що може найшвидше трапи­тися тоді, коли ми не усвідомлюємо архетипові образи. Якщо існує якась психологічна схильність, тоді за цих умов може статися так, що архетипові фігури — яким і так через їхню природну нумінозність властива певна самостійність — взагалі звільняються з-під контролю свідомості і здобувають цілковиту самостійність, поро­джуючи феномен одержимості. Наприклад, при одержи­мості анімою хворий намагається завдяки самокастрації перетворитися на жінку на ім'я Марія, або ж перебуває у страхові, що щось подібне зроблять із ним насильно. Прикладом цього є відомий Шребер⁵². Хворі іноді вика-

⁵² Denkwürdigkeiten eines Nervenkranken.

ПРО АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО 61

зують цілу міфологію аніми з численними архаїчними мотивами. Один випадок такого роду у свій час опублі­кував Нелькен⁵³. А один пацієнт сам описав і прокомен­тував свої пережиття у власній книзі⁵⁴. Я нагадую про ці випадки, оскільки все ще існують люди, які вважають, що архетипи є моїми суб'єктивними вигадками.

Те, що брутально виходить на поверхню під час хво- 83 роби, під час неврозу все ще приховане на задньому плані, здійснюючи звідти, втім, не менший вплив на свідомість. Коли ж аналіз починає проникати на за­дній план феноменів свідомості, то там він знаходить ті самі архетипові фігури, що заселяють делірій психо-тика. Last but not least* численні літературно-історичні документи доводять те, що ці архетипи є нормальними типами фантазії, що зустрічаються практично повсюд­но. Патологічний елемент полягає не в екзистенції цих уявлень, а в дисоціації свідомості, яка вже більше не може контролювати несвідоме. А тому в усіх цих ви­падках дисоціації постає необхідність інтеграції несві­домого у свідомість. При цьому йдеться про синтетич­ний процес, який я називаю «процесом індивідуації».

Цей процес відповідає, власне, природному пере- 84 бігові життя, у ході якого індивід стає тим, ким він вже завжди був. Оскільки людина володіє свідомістю, тому такий розвиток проходить не так вже й гладко, а зі значними змінами чи порушеннями, бо свідомість знову і знову відходить од архетипічної інстинктивної основи і займає протилежну щодо неї позицію. Звід­си випливає необхідність синтезу обох позицій. Це є психотерапією ще на примітивному рівні, де вона відбувається у формі ритуалів зцілення. Прикладами

⁵³ Апalytische Beobachtungen über die Phantasien eines Schizophrenen.

⁵⁴ Сustance, Wisdoт, Мadness and Folly.