Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
0
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
34.8 Кб
Скачать

АРХЕТИПИ І КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

ПРО АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО

51

повноти життєвого досвіду народжується вчення, яке батько передає синові40.

  1. Мудрість і дурість у ельфійській сутності не лише виглядають одним і тим самим, але і є одним і тим са­ мим, — допоки їх представляє аніма. Життя дурне і значуще водночас. І Якщо не сміятися над одним його аспектом і не розмірковувати над іншим, то життя стає банальним: тоді все має малі виміри. Тоді існує лише малий сенс і мала нісенітниця. По суті, все не має жод­ ного значення, адже доки ще не було мислячої людини, доти й не було того, хто б міг витлумачувати явища. А витлумачувати потрібно лише для того, хто не розуміє: значенням наділене лише незрозуміле. Людина пробу­ дилась у світі, який вона не розуміла, а тому вона й на­ магається витлумачити його.

  2. Отож аніма, а завдяки цьому — життя, позбавлені значення: вони не пропонують жодного тлумачення. Однак вони мають придатну для витлумачення суть, адже в будь-якому хаосі є космос, у будь-якому безла­ ді — прихований лад, у будь-якому свавіллі — сталий закон, адже все дійсне ґрунтується на протилежності. Щоби все це розпізнати, потрібен дискримінуючий людський розум, що розчиняє все на антиномічні су­ дження. Коли він критично розглядає аніму, то її ха­ отична свавільність дає йому підстави здогадуватися про прихований у ній лад, тобто, виходячи поза межі її сутності, ми майже піддаємося спокусі сказати — «по­ стулювати» певні підстави, сенс і мету, однак це не від­ повідало б істині. Адже насправді людство від самого початку не наділене здатністю до холодного міркування, йому також не допомагала жодна наука чи філософія, а

40 Добрим прикладом цього є мала книга Schmaltz, Östliche Weisheit

Und westliche Psychotherapie.

традиційне релігійне вчення — лише дуже умовно. Ми втягнулися і заплуталися у безцільних переживаннях, наше судження з усіма своїми категоріями виявляє тут своє безсилля. Людська здатність витлумачення від­мовляє, адже турбулентній життєвій ситуації не пасує жодне з традиційних пояснень. Це момент руйнування. Людина поринає в останні глибини, що, як правильно говорить Апулей, «асі іпзхаг уоіипіагіае тогііз»41. Тут ми маємо справу не із добровільно вигаданою, а з при­родно вимушеною відмовою від власних здатностей: не морально виряджена, добровільна покірність і сми­ренність, а цілковита, однозначна поразка, увінчана панічним страхом і деморалізацією. Коли зламались усі основи і опори і вже ніщо нас не підстраховує, не обіцяє жодного, навіть найменшого укриття, щойно тоді виникає можливість переживання архетипу, який до того моменту приховувався у перевантаженому зна­ченнями безглузді аніми. Ним є архетип сенсу, як і ані­ма — архетипом життя.

Хоча й сенс завжди виглядає для нас нещодавньою 67 подією, оскільки ми дещо правомірно припускаємо, що власне ми й надаємо його, і оскільки ми, знову ж таки правомірно, віримо у те, що великий світ може існувати навіть не будучи витлумаченим. Але яким чином ми надаємо сенс? Звідки ми, врешті-решт, бе­ремо сенс? Форми нашого надання сенсу є історични­ми категоріями, які сягають аж до туманної давнини, що ми, зазвичай, не цілком усвідомлюємо. Надання сенсу послуговується певними мовними матрицями, які, зі свого боку, знову ж таки ведуть своє походжен­ня від первісних образів. З якого боку ми б не бралися

41 Мetamorphoseos, XI, 21,'

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке 15-09-2015_13-06-10