zap_2

степи мають проективне покриття травостою 90-100% і високу видову насиченість (в середньому 19 видів на 1 м2P )P . Внаслідок наявності щебню в субстраті, в справжніх степах цієї території присутні в невеликій кількості кальцефільні напівчагарнички з родів Teucrium,

Thymus, Artemisia.

Пустельні степи в регіоні є вторинними ценозами, що утворилися внаслідок інтенсивного випасання. Їм властиве домінування або співдомінування полинів – Лерхе (Artemisia lerchiana), кримського (A. taurica), австрійського (A. austriaca), разом з ковилами Лессінга і волосистою (Stipa lessingiana, S. capillata), кострицями борознистою і валіською (Festuca rupicola, F. valesiaca). Константними видами є шавлія ефіопська (Salvia aethiopis), жабник польовий (Filago arvensis), волошка сонячна (Centaurea solstitialis), сафлор шерстистий

(Carthamus lanatus), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana),

молочай степовий (E. stepposa), миколайчики польові (Eryngium campestre). Типове покриття травостою у цих ценозах – 70%, на 1 кв. м зазвичай 9-10 видів. Добре представлені петрофітні варіанти пустельних степів. В петрофітних полинових угрупованнях домінують полин Лерхе (Artemisia lerchiana) і полин кавказький (A. caucasica),

наявні такі кальцефільні види, як роман сумнівний (Anthemis dubia), вовчуг маленький (Ononis pusilla), самосили гайовий (Teucrium chamaedrys) та білоповстистий (T. polium), вероніка кримська (Veronica taurica), дрік білуватий (Genista albida), березки шовковиста

(Convolvulus holosericeus) і кантабрійська (C. cantabrica), карагана скіфська (Caragana scythica), катран шорсткий (Crambe aspera).

На щебнистих грунтах трапляються ценози з домінуванням чебреців Рьогнера (Thymus roegneri, ~ Th. callieri) і Дзевановського

(Th. dzevanovskyi), асфоделіни кримскої (Asphodeline taurica), юринеї вузьколистої (Jurinea stoechadifolia), березки шовковистої (Convolvulus holosericeus), деревія благородного (Achillea nobilis). Вказані угруповання мають помітну участь (10-15%) степових дернинних злаків (Stipa lessingiana, S. сapillata, S. ucrainica, Festuca rupicola, F. valesiaca, Agropyron pectinatum), що дозволяє ці ценози розглядати як степові. Загальне проективне покриття, як правило, 60-65 %. Петрофітні варіанти справжніх і пустельних степів найбільше ценотичне різноманіття мають саме на Тарханкутському п-ові (Вахрушева, 1985; Дидух, Вакаренко, 1987).

Крім вказаних петрофітних варіантів степів, на дуже щебнистих грунтах трапляються також фриганоїдні угруповання як природного, так і антропогенного походження. Вони можуть формуватися під впливом надмірного випасання з петрофітних степів, коли відбувається послідовне випадіння з травостою дернинних злаків і всіх

521

їстівних компонентів, а також заміна домінантів. Крім того, тут мають місце первинні фриганоїдні ценози, що виникли в процесі освоєння рослинами сильно щебнистих едафотопів. У них домінування повністю належить евксерофітним або гіперксерофітним напівчагарничкам: самосилам гайовому (Teucrium chamaedrys) та білоповстистому (T. polium), полинам кавказскому і Лерхе (Artemisia caucasica, A. lerchiana), чебрецям Рьогнера (Thymus roegneri), Дзевановського

(Thymus dzevanovskyi), вінниччю сланкому (Kochia prostrata). Із злаків ростуть окремі дернини келерій лопатевої (Koeleria lobata) і короткої (K. brevis). Чисельним є кальцефільне різнотрав’я: роман сумнівний (Anthemis dubia),T T вовчуг маленький (Ononis pusilla), еспарцет струн-

кий (Onobrychis gracilis), скабіоза передгірська (Scabiosa praemontana), перстач кримський (Potentilla taurica). Поширені фриганоїдні ценози переважно на вододільних і схилових частинах ландшафту.

Найбільший науковий інтерес мають петрофітні варіанти дерниннозлакових багаторізнотравних степів, сформовані ковилою Лессінга (Stipa lessingiana), асфоделіною кримською (Asphodeline taurica), юрінеєю вузьколистою (Jurinea stoechadifolia), а також асоціації ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima) і асфоделіни кримської з багатим різнотрав’ям, що збереглися на обмеженій площі лише на Джангульському зсувному узбережжі.

На занедбаних землях, особливо в циркоподібних верхів’ях балок, поширені угруповання з пирію повзучого (Elytrigia repens), пирію волосистого (E. trichophora), полину кримського (Artemisisa taurica) і степового гірчаку звичайного (Acroptilon repens).

Трапляються ценози тонконогу бульбистого (Poa bulbosa), тонконогу неплідного (P. sterilis) та однорічних бромусів – японського

(Bromus japonicus) і розчепіреного (B. squarrosus).

У балках і на зсувному узбережжі Джангульської ділянки є також деревно-чагарникові угрупування. Їх знаходження в степовій частині Криму має важливе значення для вирішення питань щодо походження флори Криму. З деревно-чагарникових видів відмічені:

груші звичайна (Pyrus communis) і маслинколиста (P. elaeagnifolia),

яблуня лісова (Malus sylvestris), берест (Ulmus minor), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), а також декілька видів шипшини і ожини, глід одноматочковий (Crataegus monogyna), жостір проносний (Rhamnus cathartica), терен (Prunus spinosa), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare), скумпія звичайна (Cotinus coggygria), бузина чорна

(Sambucus nigra), барбарис звичайний (Berberis vulgaris). Цікавою є присутність тут типового лісового виду – бруслини бородавчастої (Euonymus verrucosa), а також таких середземноморських видів, як жасмину кущового (Jasminum fruticans), дроку білуватого (Genista

522

albida) і особливо плюща кримського (Hedera taurica). Для останнього

– це одне з унікальних місць знаходження в степовому Криму. Під наметом кущів зустрічаються арум видовжений (Arum elongatum), фіалка дивна (Viola mirabilis), аспленій волосовидний (Asplenium trichomanes), види холодків (Asparagus officinalis, A. litoralis, A. verticillatus), рутвиця мала (Thalictrum minus), грястиця збірна (Dactylis glomerata), калачики прямостоячі (Malva erecta), подекуди катран мітридатський (Crambe mitridatis).

На колишніх перелогах після короткого періоду панування польових бур’янів поширені практично суцільні зарості волошки розлогої (Centaurea diffusa). До них приєднуються такі посухостійкі види як шавлія ефіопська (Salvia aethiopis), миколайчики польові

(Eryngium campestre), будяк пониклий (Carduus nutans), шандра чужоземна (Marrubium peregrinum) і молочаї (Euphorbia seguieriana,

E. stepposa, E. virgata). У своєму сучасному вигляді ці угруповання не мають ні флористичної, ні фітоценотичної цінності, але є перспективними для здійснення на них робіт по штучному відновленню степів.

Донні морські фітоценози розташовані від урізу води до глибини 18–20 м, ширина поясу макрофітів коливається від 300 до 1500 м. Найбільша фітоценотична різноманітність виявлена в прибережній зоні північної частини півострова. Поблизу урізу води переважають мозаїчні мікроугруповання зелених і червоних водоростей. В субліторальній зоні всюди домінують цистозіровий (Cystoseira crinita

+ C. barbata – Cladostephus spongiosus – Corallina elongata) і цистозірово-філлофоровий (Cystoseira crinita + C. barbata – Phyllophora crispa) фітоценози, приурочені до валунно-глибового і кам’янистого субстрату, глибин 0,5–10 м і 10–15 м відповідно. Вони характеризуються високим видовим різноманіттям, повночленною структурою, великою кількістю багаторічних водоростей. Окрім домінантів, найчастіше зустрічаються представники червоних

(Ceramium virgatum, Laurencia coronopus, L. obtusa), бурих (Dictyota fasciola) і зелених (Ulva intestinalis, Cladophora albida) водоростей. До бурих водоростей належить від 70 до 90% біомаси фітоценозів, що свідчить про відносну чистоту прибережних акваторій півострову.

Значні скупчення макрофітів і цистозіри зосереджені на ділянці урочище Рибальське – балка Кастель, їх більш розріджені зарості зустрічаються від урочища Атлеш до м. Урет. Велику кількість філлофори зареєстровано на ділянках урочище Джангуль – м. Прибійний і південний мис балки Чорноморська – урочище Рибальське. У середньому, на 1 га досліджуваного прибережжя нараховується 15,6 т макрофітів, у тому числі 10,7 т цистозіри і 0,2 т філлофори.

523

На більшості ділянок виявлено високу ступінь збереження угруповань макрофітобентосу, тому прибережні акваторії Тарханкутського п-ова мають високу природоохоронну цінність і значення.

За класифікацією європейської морської екомережі (Natura 2000; Habitats Directive (92/43/EEC, Annex 1) в акваторії НПП підлягають охороні природні комплекси, що мають високий охоронний статус:

біоценози Cystoseira і Phyllophora crispa, підводні луки Zostera. Чор-

номорські донні фітоценози в Зеленій книзі України не представлені. До Зеленої книги України (2009) занесені такі угруповання,

виявлені на території НПП “Чарівна гавань”:

угруповання формації асфоделіни жовтої та кримської (Asphodelineta luteae et tauricae),

угруповання формації ковили волосистої (Stipeta capillatae), угруповання формації пирію ковилолистого (Elytrigieta stipifoliae), угруповання формації мигдалю низького (Amygdaleta nanae), угруповання формації ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), угруповання формації ковили найкрасивішої (Stipeta pulcherrimae), угруповання формації ковили української (Stipeta ucrainicae). Флора території, за різними даними, налічує до 600 видів

судинних рослин. Вона має тісні зв’язки з флорою Гірського Криму. Давньосередземноморська флора представлена тут набагато більшим числом видів, ніж понтична. Відповідно до даних про ендемізм А.В. Єни (2009), тут росте 9 кримських ендеміків, з яких 3

ендеміки степового Криму (Alyssum kotovii Iljinskaja, Artemisia dzevanovskyi Leonova, кульбаба солончакова (Taraxacum salsum

Kirshner et Štěpánek), 6 кримських ендеміків, які трапляються і в Кримських горах: роман сумнівний (Anthemis dubia Steven), гвоздика Маршаллова (Dianthus marschallii Schischk.), чебрець Дзевановського

(Thymus dzevanovskyi Klokov et Shost.), глід клинолистий (Crataegus sphaenophylla Pojark.), пижмо Пачоського (Tanacetum paczoskii (Zefir.) Tzvelev), скабіоза передгірська (Scabiosa praemontana Privalova).

В акваторії прибережно-аквальних комплексів біля Джангульського зсувного узбережжя і мису Атлеш зустрічається понад 70 видів водоростей, з них половина належить до червоних макроводоростей. Різноманіття бурих водоростей невелике (14 видів). Найбільша видова насиченість притаманна родам червоних і зелених водоростей

(Ceramium, Polysiphonia, Ulva і Cladophora). Їх представники панують в псевдоліторальній зоні (Ulva intestinalis, U. linza, Cladophora albida, C. sericea, Chondrophycus papillosus), де бурі водорості зустрічаються рідко, за винятком Dilophus fasciola. Максимальне видове різноманіття макрофітів, особливо бурих і червоних водоростей, притаманне субліторальній зоні (глибина від 1 до 5 м).

524

До Червоної книги України (2009) занесено 38 видів судинних рослин, до Європейського Червоного списку – 15, до Червоного списку МСОП – 8, до Додатку І Бернської конвенції – 5:

•астрагал Геннінга (Astragalus henningii (Steven) Boriss.) (ЧКУ, ЄЧС, МСОП);

•астрагал сизий (Astragalus glaucus M.Bieb.) (ЧКУ);

•бурачок Борзи (Alyssum borzaeanum Nyár.) (ЧКУ, БЕРН);

•волошка козяча (Centaurea caprina Steven) (ЧКУ);

•волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleopow) (ЧКУ, МСОП);

•глід клинолистий (Crataegus sphaenophylla Pojark.) (ЄЧС);

•горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) (ЧКУ);

•громовик багатолистий (Onosma polyphylla Ledeb.) (ЧКУ, ЄЧС, МСОП, БЕРН);

•дрік скіфський (Genista scythica Pacz.) (ЧКУ);

•залізняк гібридний (Phlomis hybrida Zelen.) (ЄЧС);

•камка морська (Zostera marina L.) (БЕРН);

•карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.) (ЧКУ,

ЄЧС);

•катран мітридатський (Crambe mitridatis Juz.) (ЧКУ, ЄЧС);

•катран морський (Crambe maritima L.) (ЧКУ);

•катран шершавий (Crambe aspera М. Bieb.) (ЧКУ, ЄЧС);

•ковила Браунера (Stipa brauneri (Pacz.) Klokov) (ЧКУ);

•ковила волосиста (Stipa capillata L.) (ЧКУ);

•ковила каменелюбна (Stipa lithophila P.Smirn.) (ЧКУ, МСОП,

ЄЧС);

•ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.) (ЧКУ);

•ковила Мартиновського (Stipa martinovskyi Klokov) (ЧКУ);

•ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima K.Koch.) (ЧКУ);

•ковила Сирейщикова (Stipa syreistschikowii P.Smirn.) (ЧКУ,

МСОП, БЕРН);

•ковила українська (Stipa ucrainica P.Smirn.) (ЧКУ);

•критмум морський (Crithmum maritimum L.) (ЧКУ);

•ластовень кримський (Vincetoxicum tauricum Pobed.) (ЄЧС);

•лещиця скупчена (Gypsophila glomerata Pall. ex Adams.)

(ЧКУ);

•льонок піщаний (Linaria sabulosa Czern. ex Klokov) (ЄЧС).

•люцерна приморська (Medicago marina L.) (ЧКУ);

•мачок жовтий (Glaucium flavum Crantz) (ЧКУ);

•мікромерія чебрецелиста (Micromeria serpyllifolia (M.Bieb.) Boiss.) (ЧКУ, ЄЧС, МСОП);

525

•морковниця прибережна (Astrodaucus littoralis (M.Bieb.) Drude) (ЧКУ);

•пижмо Пачоського (Tanacetum paczoskii (Zefir.) Tzvelev) (ЄЧС, МСОП);

•пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski.) (ЧКУ, ЄЧС, МСОП);

•півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia L.) (ЧКУ, БЕРН);

•пізньоцвіт анкарський (Colchicum ancyrense B.L.Burtt) (ЧКУ);

•полин Дзевановського (Artemisia dzevanovskyi Leonova)

(ЧКУ);

•тюльпан Біберштейна (Tulipa biebersteiniana Schult. et Schult. f. s.l.) (ЧКУ);

•тюльпан двоквітковий (Tulipa biflora Pall.) (ЧКУ);

•тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel.) (ЧКУ);

•холодок Палласа (Asparagus pallasii Miscz.) (ЧКУ);

•холодок прибережний (Asparagus litoralis Steven.) (ЄЧС);

•цибуля білувата (Allium albidum Fisch. ex M.Bieb.) (ЧКУ);

•чебрець Дзевановського (Thymus dzevanovskyi Klokov et Des.-Shost.) (ЄЧС);

•шафран кримський (Crocus tauricus (Trautv.) Puring) (ЧКУ);

•шафран Палласа (Crocus pallasii Goldb.) (ЧКУ);

•штернбергія морозникоквіткова (Sternbergia colchiciflora

Waldst. et Kit.) (ЧКУ).

Камка морська (Zostera marina L.) і камка мала (Z. noltii Hornem)

занесені до Червоної книги Чорного моря (1999).

В акваторії росте 17 видів макроводоростей, занесених до ІІІ

видання Червоної книги України (2009). Серед них 5 видів бурих водоростей – діктиота дихотомічна (Dictyota dichotoma (Huds.) J.V. Lamour.), кадостефус губчастий (Сladostephus spongiosus (Huds.) C. Ag.), кладостефус кільчастий (Cladostephus verticillatus (Lightf.) C.Ag.=

C. spongiosus (Huds.) C. Ag. f. verticillatus (Lightf.) Prud’houme van Reine), пунктарія хвиляста (Punctaria tenuissima (C.Ag.) Grev. =

Desmotrichum undulatum (J.Ag.) Reinke) і сперматохнус особливий

(Spermatochnus paradoxus (Roth) Kütz.), 6 видів зелених – ентероморфа азовська (Enteromorpha maeotica Proschk.-Lavr.),

кладофора вадорська (Cladophora vadorum (Aresch.) Kütz.), кладофора далматська (Cladophora dalmatica Kütz.), кладофоропсис шкірястий (Cladophoropsis membranacea (Hofm.Bang. ex C.Ag.) Børg.), кодіум черв’якуватий (Codium vermilara (Olivi) Delle Chiaje),

хетоморфа Зернова (Chaetomorpha zernovii Woronich.), а також 6 видів червоних – евпогодон короткогостро-кінцевий (Eupogodon

526

apiculata (C.Ag.) P.C.Silva = Dasyopsis apiculata (C.Ag.) Zinova),

калітамніон зернистий (Callithamnion granulatum (Ducluz.) C.Ag.),

лоренсія чашоподібна (Laurencia coronopus J. Ag.), лофосифонія повзуча (Lophosiphonia reptabunda (Suhr) Kylin), осмундея гібридна

(Osmundea hybrida (A.P.deT Candolle)T K.W. Nam = Laurencia hybridaT (AT .P. de Candolle) T.Lestiboudois), осмундея зрізана (Osmundea truncata (Kütz.) K.W. Nam et Maggs = Laurencia pinnatifida (Huds.) Lamour.).

До Червоної книги Чорного моря (1999) занесено такі види:

CystoseiraH barbataH (Stackhouse) C. Ag., CystoseiraH crinitaH Duby,

Phyllophora crispa (Huds.) P.S. Dixon (= Ph. nervosa (DC) Grev.).

Серед азовсько-чорноморських ендеміків зустрічаються ентероморфа азовська (Enteromorpha maeotica), евпогодон короткогострокінцевий (Eupogodon apiculata) і хетоморфа Зернова (Chaetomorpha zernovii), що занесені до ЧКУ, а також кладофора сиваська (Cladophora siwaschensis C.Meyer).

Основним негативним чинником для біоти парку є майже нерегульована рекреація на прибережній території, особливо поблизу нижніх частин балок прибережних аквальних комплексів біля урочищ Атлеш і Джангуль, а також біля села Рибальське, бухти Ярилгацька і мису Тарханкут, що призводить до руйнування природних біотопів. Мальовничий берег Атлешу є відомим місцем для підводного плавання.

Парк знаходиться в процесі створення, функціональне зонування його території відсутнє. На цій території існують такі природно-заповідні території: ландшафтний заказник місцевого значення “Джангульське зсувне узбережжя” біля с. Оленівка площею 100 га, ботанічний заказник місцевого значення “Ділянка степу на Тарханкутському півострові” біля с. Красносільське площею 100 га, заповідне урочище “Балка Великий Кастель” біля с. Оленівка площею 20 га, гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення “Прибережно-аквальний комплекс біля Джангульського зсувного узбережжя” біля с. Оленівка площею 180 га (довжина узбережжя 6 км), гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення “Прибережноаквальний комплекс біля мису Атлеш” біля с. Оленівка площею 180 га (довжина узбережжя 6 км), заповідне урочище “Атлеш” біля с. Оленівка площею 12,13 га.

До складу НПП рекомендовано включення прибережної зони від с. Мар’їно до смт Чорноморське з прилеглими цілинними степовими ділянками і морською акваторією.

527

Список літератури

1.Агеенко В.Н О растительных формациях Таврического полуострова // Тр. СПб общества естествоисп., 1887. – Т. 18. – С. 1-4.

2.Белянина Н.Б., Шатко В.Г. Флористические находки с Тарханкутского полуострова // Бюл. Главн. ботанич. сада. – 1992. – Вып. 164. –

С. 57-63.

3.Белянина Н.Б., Шатко В.Г. Конспект флоры Джангульского побережья (Крым) // Бюл. Главн. ботанич. сада. – 1999. – Вып. 178. – С. 43-65.

4.Вахрушева Л.П. Использование количественного состава экобиоморф для классификации степных и галофитных ценозов Крыма / Автореф. дисс. …канд. биол. наук. – Симферополь, 1985. – 24 с.

5.Голубева И.В., Маслова И.И. Оценка современного состояния и предложения по заповедной охране степной растительности в связи с организацией Тарханкутского заповедника // Фонды Никитс. ботан. сада.

–Ялта, 1986. – 4 с.

6.Дідух Я.П., Вакаренко Л.П. Флористичні та ценотичні особливості Тарханкутського півострова (Крим) // Укр. ботан. журн. – 1987. – 44, № 3.

–С. 31-36.

7.Дзенс-Литовская Н.Н. Почвы и растительность степного Крыма.

–Л.; Наука. 1970. – 156 с.

8.Дзенс-Литовская Н.Н. Растительность степного Крыма // Ученые зап. Ленинградского ун-та. – Сер. Геогр. – Л.: ЛГУ, 1950. – № 125. – Вып. 7. – С. 128-219.

9.Дойч А.С. Растительность побережья Донузлавского озера в Крыму

// Тр. Гос. Никитс. ботан. сада. – Ялта, 1948. – т. 25, Вып. 1-2. – С. 62-74.

10.Ена В.Г., Ена Ал.В., Ена Ан.В. Заповедные ландшафты Тавриды.

–Симферополь: Бизнес-Информ, 2004. – 424 с.

11.Єна А.В. Феномен флористичного ендемізму та його прояви у Криму / Автореф. дис. … докт. біол. наук. – К., 2009. – 36 с.

12.Калугина-Гутник А.А. Фитобентос Черного моря. – Киев: Наук.

думка, 1975. – 248 с.

13.Концепция программы охраны окружающей среды Автономной Республики Крым до 2010 года / С.А.Карпенко, В.А.Боков, А.М.Лесов, А.И.Лычак и др. – Симферополь: ДиАйПи, 2005. – 115 с.

14.Корженевский В.В., Багрикова Н.А, Рыфф Л.Э., Левон А.Ф. Продромус растительности Крыма (20 лет на платформе флористической классификации) // Бюл. Глав. Ботан сада РАН. – 2003. – Вып. 186. – С. 32-63.

15.Коростелева П.Г. Овчинникова Г.Н., Савчук И.А. Путеводитель по Тарханкуту. – Симферополь: Бизнес-Информ, 2004. – 208 с.

16.Маслов И.И. Фитобентос заповедной акватории “Прибрежный аквальный комплекс у мыса Атлеш” (Черное море) // Экология моря. – 2001. – Вып. 56. – С. 30-34.

528

17.Маслов И.И. Макрофитобентос некоторых заповедных акваторий Черного моря (Украина) // Альгология. – 2002. – 12, № 1 – С. 81-95.

18.Мильчакова Н.А. Макрофитобентос // Современное состояние биоразнообразия прибрежных вод Крыма (черноморский сектор). – Севастополь: ЭКОСИ-Гидрофизика, 2003. – С. 152-208.

19.Мильчакова Н.А. Заповедание морских акваторий Крыма: проблемы и перспективы // Заповедники Крыма – 2007. Мат-лы IV междунар. науч.-практ. конф., 2 нояб. 2007 г., Симферополь. – Ч. 1. Ботаника. Общие вопросы охраны природы. – Симферополь, 2007. – С. 317-321.

20.Мильчакова Н.А., Миронова Н.В., Рябогина В.Г. Современное состояние запасов макрофитобентоса в прибрежной зоне Тарханкутского полуострова (Чёрное море) // Наук. записки / Тернопiл.

нацiонал. пед. ун-т. Сер. бiологiя. – 2010. – Т. 3 (44). – С. 176-179.

21.Пачоский И. Ботаническая экскурсия в Крым // Изв. Гос. Степ. зап-ка Аскания Нова. – 1923. – С. 43-49.

22.Пачоский И. Список растений, собранных на Тарханкутском полуострове в Крыму // Зап. Крым. общ. естествоиспытателей. –

Симферополь, 1915. – С. 22-28.

23.Подгородецкий П.Д. Тарханкутский национальный природный парк // Заповедники Крыма – 2007. Мат-лы IV междунар. науч.-практ. конф., 2 нояб. 2007 г., Симферополь. – Ч. 1. Ботаника. Общие вопросы охраны природы. – Симферополь, 2007. – С. 341-352.

24.Троицкий Н.А. Степные пастбища северо-западной части Крымского полуострова // Вопросы улучшения кормовой базы в степной, полупустынной и пустынной зонах СССР. – М.-Л. – 1954. – С. 137-143.

25.Black Sea Red Data Book / Ed. By H.J. Dumont. – New York: United Nations Office for Project Services, 1999. – 413 p.

26.Interpretation Manual of European Union Habitats / European Commission. – Eur27. Council of Europe Publications. – Strasburg, 2007. – 142 pp.

27.WCPA/IUCN. Establishing networks of marine protected areas: a guide for developing national and regional capacity for building MPA networks. – IUCN, Full Technical Report, 2007. – 213 pp.

529

НПП Черемоський

НПП “Черемоський” створено Указом Президента України від 11 грудня 2009 року (№ 1043/2009) в адміністративних межах Путильського району Чернівецької області у найбільш віддаленому і важкодоступному регіоні Буковини. Згідно цього Указу загальна площа НПП становить 7117,5 га, у тому числі 5556,0 га земель надано йому у постійне користування, а 1561,5 га включено без вилучення у землекористувача (Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК). Територія НПП складається з суцільного масиву площею 6856,1 га, який знаходиться у витоках Білого Черемошу, та п’яти відокремлених ділянок (від 18,0 до 107,0 га), підпорядкованих Карпатському держспецлісгоспу АПК і включених до складу парку без вилучення.

Становленню НПП “Черемоський” передувало утворення низки заповідних об’єктів різних категорій. Зокрема, в 1972 р. взяті під охорону скелі на вершині г. Великий Камінь як геологічна пам’ятка природи місцевого значення площею 2,0 га. Рішенням Чернівецького облвиконкому в 1979 р. її територію збільшено до 293,0 га і надано статус ландшафтного заказника, а Постановою Ради Міністрів України його оголошено загальнодержавним. У 1979 р. в околицях с. Сарата створено ботанічну пам’ятку природи місцевого значення “Жупани” площею 2,0 га, а також три гідрологічних пам’ятки природи: Джерело Сарата-1, Джерело Сарата-2, Джерело Сарата-3 площею 0,5 га кожна. У 90-х роках створюються карстово-спелеологічний заказник загальнодержавного значення “Молочнобратський карстовий масив” площею 20,3 га та комплексна пам’ятка природи місцевого значення “Білий потік” площею 5,0 га. У 1997 р. у верхів’ях Білого Черемошу створено регіональний ландшафтний парк “Черемошський” площею 6555,8 га. У 2004 р. Путильська районна рада вирішила розширити територію РЛП за рахунок територій лісового фонду Путильського держлісгоспу (загальною площею 13986,0 га) і Карпатського держспецлісгоспу АПК (площею 1561,5 га), що розташовані на висоті 1100 і більше метрів н.р.м. і звернулася з клопотанням до Чернівецької обласної ради про створення національного природного парку “Черемоський” в межах адміністративного підпорядкування Путильської районної ради. Парк підпорядкований Мінприроди.

За фізико-географічним районуванням (Екологічна енциклопедія, 2007) переважна більшість території НПП знаходиться в межах Рахівсько-Чивчинської та Полонинсько-Чорногірської областей Українських Карпат, дві з відокремлених ділянок розташовані в Зовнішньокарпатській області. За геоботанічним районуванням (Національний атлас України, 2008) територія належить до Європейської широ-

530

НПП “Черемоський” знаходиться в межах верхнього лісового поясу Карпат, пануюче положення тут займають угруповання хвойних лісів класу Vaccinio-Piceetea. В умовах парку ялина (Picea abies) формує монодомінантні угруповання, лише іноді з домішкою сосни кедрової (Pinus cembra). Разом з тим, характерною рисою флори цих лісів є тісний зв’язок з буковими лісами – багато видів фагетальної флороценосвіти (зубниці залозиста (Deпtaria glапdиlоsa) і бульбиста (D. bulbifera), анемона дібровна (Апетопе петоrоsа), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), молочай мигдалевидний (Euphorbia amygdaloides), живокіст серцевидний (Sутрhytит соrdatит), актея колосиста (Actaea spicata) та ін.) досить часто трапляються в їхньому складі, особливо в межах висот 1000-1200 м н.р.м. У деревному ярусі, крім ялини (Picea abies), поодиноко росте клен-явір (Acer pseudoplatanus), у чагарниковому найчастіше трапляються жимолость чорна (Lonicera nigra), шипшина повисла (Rosa pendulina), малина (Rubus idaeus), верба сілезька

(Salix silesiaca), таволга в’язолиста (Spiraea ulmifolia), горобина звичайна (Sorbus aucuparia). У складі цих угруповань з високою постійністю наявні чорниця (Vассіпіит туrtillus), ожика лісова (Lиzиlа sуlvаtіса), підбілик альпійський (Нотоgупе аlріпа), куничник волохатий (Сalamagrostis vіllоsa), стрептоп листообгортний

(Streptopus amplexifolius), щитник широколистий (Dryopteris dilatata),

фегоптерис з’єднуючий (Phegopteris connectilis), голокучник дубовий

(Gymnocarpium dryopteris), плаун річний (Lусороdіит аппоtіпит),

сугайник австрійський (Doronicum austriacum), квасениця звичайна (Охаlis асеtоsеllа), жовтозілля Фукса (Senecio ovatus), а ближче до верхньої межі лісу – аденостилес сіролистий (Adenostyles alliariae), безщитник розставленолистий (Athyrium distentifolium). Моховий покрив, як правило, добре розвинутий і складає 40-100%. Більшість угруповань цього класу на території НПП належать до союзу Piceion excelsae. На хребті Чорний Діл досить часто трапляються ділянки багатовидових ялинових лісів на евтрофних грунтах, які належать до асоціації Chrysanthemo rotundifolii-Piceetum Krajina 1933 і

відзначаються високим рівнем флористичного багатства й наявністю низки раритетних та постійною участю фагетальних видів.

Листяні ліси на території НПП займають невелику площу і нале-

жать до союзу Alnion incanae (клас Querco-Fagetea). Вони поширені,

як і скрізь в Українських Карпатах, вузькими смугами в долинах річок та потоків на алювіальних грунтах нижніх річкових терас, а також на корінних схилах уздовж тимчасових малих водотоків по всій території парку. Домінує у складі цих угруповань вільха сіра (Alnus incana). У деревному ярусі трапляються ялина європейська (Picea abies), горо-

533

бина звичайна (Sorbus aucuparia), верби козяча (Salix caprea) і сілезь-

ка (S. silesiaca), бузина червона (Sambucus racemosa), зрідка агрус відхилений (Grossularia reclinata). Типовими видами трав’яного ярусу є кропива дводомна (Urtica dioica), гадючник оголений (Filipendula denudata), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), калюжниця приємна (Caltha laeta), гравілат річковий (Geum rivale), астранція велика (Astrantia major), види роду Petasites і види субальпійського високотрав’я – аконіти молдавський (Aconitum moldavicum) та Дегена

(A. degenii), сугайник австрійський (Doronicum austriacum), королиця Вальдштейна (Leucanthemum waldsteinii), валеріани трикрила

(Valeriana tripteris) та бузинолиста (V. sambucifolia) тощо, нерідко трапляється медунка Філярського (Pulmonaria filarszkiana). Спільною характерною рисою сіровільшняків НПП “Черемоський” є відсутність у їхньому флористичному складі таких монтанних видів як страусове перо звичайне (Matteucсia struthiopteris) та крем’яник гарний (Telekia speciosa), які є досить звичайними компонентами цих угруповань на нижчих гіпсометричних рівнях.

Цінними у созологічному відношенні на території НПП “Черемоський” є скельні угруповання лісового поясу класу Asplenietea trichomanis, поширені в основному на хребті Чорний Діл і представлені ценозами двох асоціацій союзу Cystopteridion. Угруповання асоціації

Cystopteridetum fragilis Oberd. 1938 займають невеликі за площею ділянки (10-30 м2P )P і приурочені до затінених вапнякових скель г. Великий Камінь. На скельних відслоненнях південної та південно-східної експозицій цієї вершини поширені угруповання ендемічної для Східних Карпат асоціації Saxifragetum luteo-viridis Pawłowski et Walas 1949. У складі цих асоціацій росте низка раритетних видів: елізанта Завадського (Elisanthe zawadskii), скереда Жакена (Crepis jacquinii),

жовтушник трансільванський (Erysimum transsilvanicum), костриця cкельна (Festuca saxatilis), смілка сумнівна (Silene dubia), борідник Прейса (Jovibarba preissiana), білотка альпійська (Leontopodium alpinum), дзвоники Кладни (Campanula kladniana), міхурниця гірська

(Cystopteris montana) та ін.

Особливе природоохоронне значення на території парку мають угруповання субальпійських та альпійських лук класу Elyno-Sesleri- etea, які формуються на карбонатних породах і приурочені до схилів південної експозиції. Вони представлені однією ендемічною для Східних і Південних Карпат асоціацією Festucetum saxatilis Domin 1933. Ценози цієї асоціації трапляються серед відслонень карбонатних порід на схилах південної, південно-східної та південно-західної експози\ції крутизною 20-40º хребта Чорний Діл і належать до найбільш багатих і насичених рідкісними та ендемічними видами як в

534

Українських Карпатах загалом, так і на території парку зокрема. У їхньому складі ростуть аконіт Жакена (Aconitum jacquinii), коручка темночервона (Epipactis atrorubens), костриця cкельна (Festuca saxatilis), лілія лісова (Lilium martagon), зозулинець обпалений (Orchis ustulata), орлики чорніючі (Aquilegia nigricans), соссюрея різноколірна

(Saussurea discolor), нігрітела карпатська (Nigritella carpatica), смілка сумнівна (Silene dubia), підмаренник білий підведений (Galium album subsp. suberectum), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis),

скабіоза світла бородата (Scabiosa lucida subsp. barbata), трищетин-

ник альпійський голуватий (Trisetum alpestre subsp. glabrescens),

королиця Рациборського (Leucanthemum raciborskii), китятки гіркі гірські (Polygala amara subsp. brachyptera), щебрушка альпійська

(Аcinos alpinus), будяк відцвілий сизий (Carduus defloratus subsp. glaucus), волошка Кочі (Centaurea kotschyana), королиця Вальдштейна (Leucanthemum waldsteinii), жовтозілля чубкове

(Tephroseris papposa), гусимець овірський (Arabis ovirensis), заяча конюшина альпійська (Anthyllis alpestris).

Значну площу на території НПП займають справжні та пустищні луки, які поширені в основному на південних схилах пасма Яровиця– Томнатик, в околицях с. Сарата, місцями на хребтах Чорний Діл і Жупани. Переважно це післялісові луки, що сформувалися на місці зведених лісів і наступного використання цих ділянок під пасовища або сіножаті. На мезофільних луках переважають гребінник звичайний (Cynosurus cristatus), костриця червона (Festuca rubra), костриця лучна (F. pratensis), мітлиця тонка (Agrostis capillaris),

пахуча трава звичайна (Anthoxanthum odoratum), грястиця збірна (Dactylis glomerata). Звичайними компонентами цих угруповань є билинець довгорогий (Gymnadenia conopsea), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis), зозулині сльозі яйцевидні (Listera ovata), траунштейнера куляста (Traunsteinera globosa), дзвоники пилчасті (Campanula serrata). Своєрідні угруповання описані нами на теплих пологих схилах південної експозиції поблизу відслонень карбонатних порід в урочищі Жупани (с. Сарата, висота 1115 м н.р.м.). З високим ступенем постійності та рясності тут трапляються заяча конюшина звичайна (Anthyllis vulneraria aggr.), конюшина гірська (Trifolium montanum), вівсюнець плоскостеблий (Helictotrichon planiculme), костриця лучна (Festuca pratensis), трясучка середня

(Briza media), мітлиця тонка (Agrostis capillaris), тимофіївка лучна

(Phleum pratense), осока гірська (Carex montana), буквиця лікарська

(Stachys officinalis), підмаренник справжній (Galium verum).

Досить часто на території парку трапляються гігрофільні лучні угруповання. На них переважають осот прибережний (Cirsium

535

rivulare), купальниця звичайна (Trollius europaeus), скереда болотна

(Crepis paludosa), комонник лучний (Succisa pratensis), валеріана цілолиста (Valeriana simplicifolia), гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria), коронарія зозуляча (Coronaria flos-cuculi), дудник лісовий

(Angelica sylvestris), комиш лісовий (Scirpus sylvaticus) та ін.

На полонинах хребта Яровиця досить великі площі займають угруповання пустищних біловусових лук (союз Nardo-Agrostion tenuis класу Calluno-Ulicetea). На них домінує біловус стиснутий (Nardus stricta), постійними компонентами є мітлиця тонка (Agrostis capillaris),

щучник дернистий (Deschampsia caespitosa), ожика гайова (Luzula luzuloides), скорзонера рожева (Scorzonera rosea), щучник звивистий

(Avenella flexuosa), зіглінгія лежача (Sieglingia decumbens), арніка гірська (Arnica montana), чорниця (Vaccinium myrtillus), брусниця (V. vitis-idaea), поросинець одноквітковий (Hypochaeris uniflora).

На території НПП “Черемоський” досить добре представлені високотравні угруповання вогких і мокрих лук та заростей чагарників лісового і субальпійського поясів, які належать до класу Mulgedio-Aconite- tea. Союз Calamagrostion villosae представлений в основному ценозами з домінуванням щучника дернистого (Deschampsia caespitosa). Вони трапляються в основному на привершинних схилах хребта Яровиця. Цим угрупованням властивий високий рівень флористичного багатства, ядро складають види монтанного елемента флори, характерна багатоярусна структура за участю видів різних життєвих форм. З високим ступенем постійності тут трапляються тонконіг Ше

(Poa chaixii), фіалка відхилена (Viola declinata), ожика гайова (Luzula luzuloides), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea), костриця червона (Festuca rubra), гірчак зміїний (Bistorta officinalis), тимофіївка альпійська (Phleum alpinum), скорзонера рожева (Scorzonera rosea),

арніка гірська (Arnica montana), а з числа раритетних – осока затінкова

(Carex umbrosa), билинець щільноквітковий (Gymnadenia densiflora),

лілія лісова (Lilium martagon). Часто трапляються на території парку угруповання гігрофільного прируслового високотрав’я з домінуванням кремени судетської (Petasites kablikianus), детально охарактеризовані в окремій публікації К.А. Малиновського та Й.В. Царика (1995). У межах НПП в місцях стійбищ худоби поширені нітрофільні рудеральні угруповання з переважанням щавелю альпійського (Rumex alpinus) (союз Rumicion alpinae). Високу постійність в них мають жовтець повзучий (Ranunculus repens), кропива дводомна (Urtica dioica), жабрій гарний (Galeopsis speciosa), звіробій плямистий (Hypericum maculatum),

зірочник гайовий (Stellaria nemorum) та ін.

Болотні угруповання в межах НПП різноманітні у ценотичному і оригінальні у флористичному відношеннях, трапляються на всіх гіпсо-

536

метричних рівнях – від долин річок до привершинних схилів. Характерними є карбонатні болота з домінуванням осоки волотистої (Carex paniculata), виявлені на схилах хребта Яровиця і в околицях с. Сарата. Вони характеризуються багатим видовим складом за участю таких видів, як сверція багаторічна (Swertia perennis), пальчатокорін-

ники серценосний (Dactylorhiza cordigera) і травневий (D. majalis),

зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata), осока затінкова (Carex umbrosa), костриця Порціуса (Festuca porcii), язичник сибірський

(Ligularia sibirica), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis), же-

руха Мархольда (Cardamine marholdii). Невеликі за площею ділянки займають угруповання з домінуванням осоки здутої (Carex rostrata), осоки пухирчастої (C. vesicaria), осоки чорної (C. nigra). З прибереж- но-водних угруповань в межах НПП зрідка трапляються монодомінантні ценози їжачої голівки прямої (Sparganium erectum), рогозу ши-

роколистого (Typha latifolia), хвоща річкового (Equisetetum fluviatile).

Дуже рідкісними на території НПП є карбонатні приджерельні угруповання класу Montio-Cardaminetea. Вони займають невелику площу у витоках потоку карстового походження в урочищі Білий потік, потребують особливої уваги созологічного характеру і належать до союзу Cratoneurion commutati. У їхньому складі переважно домінують мохи, а також ростуть стенотопні види з широким ареалом, багато з яких є рідкісними – зозулині сльози серцелисті (Listera cordata), міхурниця гірська (Cystopteris montana), сверція багаторічна (Swertia perennis), товстянка альпійська (Pinguicula alpina), язичник сибірський

(Ligularia sibirica), кортуза Маттіолі (Cortusa matthioli), а також загальнокарпатський ендемік костриця карпатська (Festuca carpatica).

З території парку (вершина г. Великий Камінь) вперше описані рідкісні в Українських Карпатах угруповання асоціації Dryopteridetum robertianae Kaiser 1926 (союз Stipion calamagrostis, клас Thlaspietea rotundifolii), які приурочені до сухих кам’янистих осипищ карбонатних порід. Для них характерне виразне домінування голокучника Роберта (Gymnocarpium robertianum) за участю таких видів, як підмаренник білий підведений (Galium album subsp. suberectucm), ломикамінь волотистий (Saxifraga paniculata), будяк відцвілий сизий (Carduus defloratus subsp. glaucus), дзвоники ріпчастовидні (Сampanula rapunculoides), герань Робертова (Geranium robertianum), скабіоза гірська бородата (Scabiosa lucida subsp. barbata) та ін.

В межах НПП “Черемоський” виявлені такі угруповання, занесені до Зеленої книги України (2009):

угруповання формації костриці карпатської (Festuceta carpaticae)

– описано на карбонатних відслоненнях хребта Чорний Діл (г. Змієвон);

537

угруповання формації костриці скельної (Festuceta saxatilis) – зрідка трапляються на карбонатних осипищах хребта Чорний Діл;

угруповання формації осоки волотистої (Cariceta paniculatae) – поширені на хребті Яровиця і в околицях с. Сарата.

За попередніми даними флора судинних рослин НПП “Черемоський” налічує близько 650 видів. Серед них низка ендемічних. Це ендеміки Східних Карпат – аконіт опушеноплодий типовий (Aconitum lasiocarpum (Rchb.) Gáyer subsp. lasiocarpum), купальниця найвища Дейла (Trollius altissimus Crantz subsp. deylii Chrtek), жеруха Мархолда (Cardamine marholdii Tzvelev), підмаренник білий підведений (Galium album Mill. subsp. suberectucm (Klokov) E.Michalkova), медунка Філярського (Pulmonaria filarszkiana Jav.),

перестріч скельний (Melampyrum saxosum Baumg.), деревій карпатський (Achillea carpatica Blocki ex Dubovik), волошка мармароська (Centaurea marmarosiensis (Jav.) Czerep.), нігритела карпатська (Nigritella carpatica (Zapał.) Teppner, Klein et Zagulski),

тонконіг Ремана (Poa rehmannii (Asch. et Graebn.) Woł.); Південних і Східних Карпат – аконіт буковинський (Aconitum bucovinense Zapał.), аконіт Дегена типовий (A. degenii Gayer subsp. degenii), орлики трансільванські (Aquilegia transsilvanica Schur), жовтець карпатський

(Ranunculus carpaticus Herbich), елізанта Завадського (Elisanthe zawadskii (Herbich) Klokov), смілка сумнівна (Silene dubia Herbich),

фіалка відхилена (Viola declinata Waldst. et Kit.), жовтушник трансільванський (Erysimum transsilvanicum Schur (E. wittmannii

Zawadski subsp. transsilvanicum (Schur) P.W.Ball)) (на території парку знаходиться єдине в Україні місцезростання виду), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis (Domin) Fed.), жовтяниця альпійська (Chrysosplenium alpinum Schur), приворотень буковинський (Alchemilla bucovinensis Sytschak), борщівник пальчастий

(Heracleum palmatum Baumg.), скабіоза гірська бородата (Scabiosa lucida Vill. subsp. barbata NyárT .),T фітеума чотирироздільна (Phyteuma tetramerum Schur), фітеума Вагнера (Ph. vagneri A.Kern.), будяк Кернера типовий (Carduus kerneri Simonk. subsp. kerneri),

трищетинник альпійський голуватий (Trisetum alpestre (Host) P.Beauv. subsp. glabrescens); Західних і Східних Карпат – борідник Прейса

(Jovibarba preissiana (Domin) Omelczuk et Czopik); загальнокарпатські

– королиця Рациборського (Leucanthemum raciborskii M.Pop. et Chrshan.), костриця карпатська (Festuca carpatica F.G.Dietr.).

Спеціальне вивчення мікофлори, альгофлори та бріофлори на території НПП “Черемоський” не проводилось.

На території парку виявлено 49 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України (2009):

538

•аконіт Жакена (Aconitum jacquinii Rchb. (~ A. anthora aggr.)) – вапнякові скелі, осипи карбонатних порід на вершинах гір Великий і Малий Камінь, багато;

•аконіт опушеноплодий (Aсonitum lasiocarpum (Rchb.) Gáyer = A. degenii auct. non Gáyer) – рідко на узліссях в долині р. Сарата;

•баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart.) – часто у ялинових лісах по всій території парку;

•билинець довгорогий (Gymnadenia conopsea (L.) R.Br.) – на луках, узліссях, карбонатних скелях і осипах по всій території парку, іноді у великій кількості;

•билинець щільноквітковий (Gymnadenia densiflora (Wahlenb.) A.Dietr.) – спорадично на вологих луках і болотах, долина р. Сарата, хребет Яровиця;

•білотка альпійська (Leontopodium alpinum Cass.) – відома малочисельна популяція з вершини г. Великий Камінь, культивувався місцевим населенням на карбонатних скелях в урочищах Вапнярка і Широкий;

•борідник шерстистоволосистий (Jovibarba hirta (L.) Opiz. =

J. preissiana (Domin) Omelczuk et Czopik) – рідко серед відслонень карбонатних порід, на полицях, у тріщинах скель, серед щебнистого рухляку на вершинах гір Великий, Середній і Малий Камінь, в урочищі Широкий;

•гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.) – дуже рідкісний вид на території парку, знайдено кілька особин у ялиновому лісі на північно-східному схилі г. Великий Камінь;

•гронянка багатороздільна (Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Rupr.) – дуже рідкісний вид, відомий з двох локалітетів в долині річки Перкалаб, де виявлено по кілька особин на ділянках з порушеним травостоєм;

•гронянка півмісяцева (Botrychium lunaria (L.) Sw.) – досить часто трапляється у лучних фітоценозах по всій території парку, місцями у великій кількості;

•гудайєра повзуча (Goodyera repens (L.) R.Br.) – відоме одне місцезнаходження у ялиновому лісі біля вершини г. Великий камінь;

•дзвоники Кладни (Campanula kladniana (Schur) Vitasek) –

рідко на вапнякових відслоненнях г. Великий Камінь;

•елізанта Завадського (Elisanthe zawadskii (Herbich) Klokov)

– ендемік Південних і Східних Карпат, на території парку росте тільки на карбонатних скелях вершини г. Великий Камінь;

539

•зозулинець обпалений (Orchis ustulata L.) – відомі два місцезнаходження з території парку: на задернованих карбонатних осипах в урочищі Слатина (підніжжя хребта Чорний Діл в долині річки Сарата) і на території пам’ятки природи “Жупани” (с. Сарата);

•зозулині сльози серцелисті (Listera cordata (L.) R.Br.) – відомі з одного місцезнаходження в долині р. Сарата (заболочений ялиновий ліс з добре розвинутим моховим покривом в урочищі Білий потік);

•зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata (L.) R.Br.) – часто на вологих і заболочених луках, галявинах, лісових дорогах, узліссях, осокових болотах по всій території парку;

•коральковець тричінадрізаний (Corallorhiza trifida Châtel.)

–спорадично у ялинових лісах на хребтах Яровиця, Чорний Діл, Жупани;

•коручка болотна (Epipactis palustris (L.) Crantz) – зрідка на заболочених луках в околицях с. Сарата;

•коручка темночервона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser – зрідка на карбонатних відслоненнях і осипах гір Змієвон, Великий, Середній і Малий Камінь, околиці с. Сарата;

•коручка чемерниковидна (Epipactis helleborine (L.) Crantz)

–у лісах, на узліссях, лісових дорогах, спорадично поодинокими особинами, групами по декілька особин по всій території парку;

•косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.) – зрідка на заболочених луках в околицях с. Сарата;

•костриця cкельна (Festuca saxatilis Schur) – рідко на карбонатних скелях і осипах хребта Чорний Діл;

•костриця Порціуса (Festuca porcii Hack.) – рідко на трав’яних болотах хребта Яровиця;

•лілія лісова (Lilium martagon L.) – у лісах, на галявинах, узліссях, лісових дорогах, луках, карбонатних відслоненнях, по всій території парку, звичайно;

•міхурниця гірська (Cystopteris montana (Lam.) Bernh. ex Desv.) – дуже рідко на вапнякових скелях хребта Чорний Діл (г. Малий Камінь);

•міхурниця судетська (Cystopteris sudetica A.Braun et Milde)

–зрідка на вологих мохових подушках у лісах, біля витоків джерел, вздовж потоків на хребтах Яровиця і Чорний Діл, в урочищі Білий потік;

•нігритела карпатська (Nigritella carpatica (Zapał.) Teppner, Klein et Zagulski = Gymnadenia carpatica (Zapał.) Teppner et

540