zap_2

НПП Північне Поділля

Національний природний парк “Північне Поділля” створений згідно з указом Президента України № 156/2010 від 15.02.2010 року. Загальна площа парку становить 15587,92 га, у тому числі 5434,4 га земель, які надані йому в постійне користування, та 10153,52 га земель, що включені до його території без вилучення в землекористувачів. Парк підпорядкований Держлісагенству.

НПП “Північне Поділля” розташований на території Бродівського, Буського й Золочівського районів Львівської області. Територія парку має кластерну структуру. Вона складається з великої кількості окремих масивів і фрагментів, що розділені сільськогосподарськими угіддями, селітебними територіями та землями, які не ввійшли до складу парку за відсутності відповідних погоджень землекористувачів і землевласників.

Згідно з фізико-географічним районуванням України (Екологічна енциклопедія, 2006), територія парку знаходиться в межах Широколистолісової зони, Західноукраїнського краю, Розтоцько-Опільської горбогірної області та Західноподільської височинної області. За геоботанічним районуванням (Національний атлас України, 2007) парк знаходиться в межах Європейської широколистянолісової області, Центральноєвропейської провінції, Південнопольсько-Західно- подільської підпровінції, Опільсько-Кременецького округу букових, грабово-дубових лісів, справжніх та остепнених лук і лучних степів.

Історія вивчення флори й рослинності північно-західного Поділля (Гологоро-Кременецького кряжу), у тому числі й Вороняків, де розташована основна частина масивів парку, налічує понад 200 років. За цей час опубліковані сотні різноманітних робіт, що висвітлюють різні аспекти флористичної та фітоценотичної різноманітності фітобіоти регіону. Детальний огляд різних аспектів цього тривалого процесу з його обгрунтованою періодизацією неодноразово робили різні дослідники (Бухало, 1964; Заверуха, 1985; Кагало, 1996, 2004). Натомість, слід зауважити, що регіон північного Поділля, зокрема Вороняків, відіграв важливу роль у становленні заповідної справи на території сучасної України. Найперший резерват природи, призначений для виконання наукових та естетичних функцій не лише в західних регіонах, але й загалом в межах сучасної України, було створено саме на північному Поділлі майже на два роки раніше всесвітньо відомої Асканії-Нова (Борейко, 1995). Це була “Пам’ятка Пеняцька” – фрагмент букового пралісу площею 20 га. Створений він був 1886 року графом В. Дідушицьким на його землях поблизу с. Пеняки (нині Бродівський р-н Львівської обл.). Зараз ця територія,

381

на жаль докорінно змінена в часі Другої світової війни, включена до складу новоствореного національного природного парку.

Урослинному покриві парку переважає лісова рослинність. Найбільші площі займають мезофітні неморально-лісові ценози з домінуванням бука звичайного (Fagus sylvatіca), дуба звичайного

(Quercus robur), граба звичайного (Carpіnus betulus).

В трав’яному ярусі букових лісів найчастіше домінують осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), копитняк європейський (Asarum europaeum), зеленчук (Lamium galeobdolon), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), серед весняних ефемероїдів – анемона дібровна (Anemone nemorosa) і зубниця залозиста (Dentaria glandulosa). Крім названих домінантів, з високою постійністю у букових лісах трапляються безщитник жіночий

(Athyrium filix-femina), бруслини європейська (Euonymus europaea) і

бородавчаста (E. verrucosa), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium), в’яз гірський (Ulmus glabra), зірочник ланцетолистий

(Stellaria holostea), квасениця звичайна (Oxalis acetosella), клени гостролистий (Acer platanoides) і несправжньоплатановий (A. pseudoplatanus), купина багатолиста (Polygonatum multiflorum), ліщина (Corylus avellana), медунка темна (Pulmonaria obscura), ожина шорстка (Rubus hirtus), печіночниця звичайна (Hepatica nobilis), фіалка Рейхенбаха (Viola reichenbachiana), щитник чоловічий

(Dryopteris filix mas), щитник шартрський (D. carthusiana) (Рало, 2009).

Велике созологічне значення у регіоні мають кальцефільні букові ліси, диференційними видами яких є астрагал солодколистий

(Astragalus glycyphyllos), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa), булатка великоквіткова (Cephalanthera damasonium),

гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), дзвоники персиколисті

(Campanula persicifolia), кадило сарматське (Melittis sarmatica), лілія лісова (Lilium martagon), осока пальчаста (Carex digitata). Найбільшу цінність мають “чагарникові” кальцефільні ліси з підліском з клокички перистої (Staphylea pinnata), наявністю клопогону європейського

(Cimicifuga europaea), жимолості пухнатої (Lonicera xylosteum).

Упарку представлені також грабово-дубові ліси, переважно з домінуванням дуба звичайного (Quercus robur). Типовими домінантами їх трав’яного ярусу є осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), зеленчук (Lamium galeobdolon), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria).

Порівняно незначні площі займають ліси сосни звичайної (Pіnus sylvestrіs) з домінуванням лишайників, вересу (Calluna vulgaris), чорниці (Vaccinium myrtillus). На дуже обмеженій площі на південнозахідному схилі дюноподібного гребеня між селами Хмільова та

382

Сасів Золочівського р-ну наявний фрагмент соснового деревостану з пануванням у трав’яно-чагарничковому покриві лерхенфельдії звивистої (Lerchenfeldіa flexuosa) з домішкою мітлиці тонкої (Agrostіs capillaris), біловуса стиснутого (Nardus strіcta), вересу звичайного (Calluna vulgarіs) й участю таких видів, як одинарник європейський

(Trientalis europaea), грушанка мала (Pyrola minor), плаун булавовидний (Lycopodium clavatum) та ін. Цей тип угруповань характерний для дюн Середньої Європи.

Крім зазначених вище соснових лісів, на території парку представлені фрагменти соснових лісів з домінуванням осоки низької (Carex humilis). Зараз вони перебувають на різних стадіях демутаційних сукцесій, оскільки корінні ценози цього типу деградували протягом агрокультурного періоду (Литвинов, 1890; Клеопов, 1935; Жижин, Кагало, 1989; Кагало, Жижин, 1991)

Невеликими фрагментами на території парку представлені грабово-дубово-соснові ліси, переважно з домінуванням в трав’яному ярусі копитняка європейського (Asarum europaeum) і зеленчука (Lamium galeobdolon). У Колтівській улоговині представлені угруповання сосново-дубових лісів.

Трапляються у парку гігрофільні ліси вільхи чорної (Alnus glutinosa). Домінантами трав’яного ярусу в них є кропива жабрійо-

листа (Urtica galeopsifolia), гравілат річковий (Geum rivale), осока гостровидна (Carex acutiformis). Є також ліси берези пухнастої (Betula pubescens), з якою співдомінують береза повисла (Betula pendula),

сосна звичайна (Pinus sylvestris), вільха чорна (Alnus glutinosa),

крушина (Frangula alnus), верба попеляста (Salix cinerea), верба п’ятитичинкова (Salix pentandra), береза низька (Betula humilis).

Лучно-степовий тип рослинності на території парку представлений ценозами з переважанням осоки низької (Carex humilis) та куцоніжки пірчстої (Brachypodium pinnatum). Приурочені вони до схилів пагорбів різної крутизни (15-30°) південних експозицій, рідше східної та західної експозицій, переважно з дерновокарбонатними, рідше малопотужними, деградованими чорноземними грунтами. Ці формації представлені численними типами угруповань, структура й видовий склад яких добре описаний у багатьох роботах (Шеляг-Сосонко, Жижин, Куковиця, 1975; Куковица, 1976, 1984 та ін.).

Угруповання мезофітних лук представлені ценозами двох типів. По-перше, це ксеро-мезофітні луки, розташовані на виположених схилах південних експозицій з домінуванням райграсу високого (Arrenatherum elatіus), трищетинника жовтуватого (Trіsetum flavescens),

костриці овечої (Festuca ovіna) й участю видів лучно-степового різнотрав’я, а по-друге, мезофітні лісові луки, у складі яких домінан-

383

тами є костриця лучна (Festuca pratensіs), тонконіг лучний (Poa pratensіs), мітлиця тонка (Agrostіs capillaris) та ін., а асектаторами – мезофітні лучні та, частково, лісові види (королиця звичайна

(Leucanthemum vulgare), буквиця лікарська (Stachys offіcіnalіs),

звіробій звичайний (Hyperіcum perforatum), підмаренники справжній

(Gallіum verum), північний (G. boreale) та м’який (G. mollugo)).

Особливу фітосозологічну цінність мають гігрофільні трав’яні ценози прибережно-водної, болотної та болотно-лучної рослинності. Найбільші за розмірами й найкраще збережені болотні масиви на території парку знаходяться у верхів’ях рр. Західний Буг, Золочівка, Стир.

Для верхів’я р. Західний Буг у межах Колтівської улоговини характерні карбонатні болота (Кагало, 1990, 1991; Кагало, Жижин, 1995). Найціннішими є угруповання осоки Девелла (Carex davalliana), сашника іржавого (Schoenus ferrugineus) та меч-трави болотної (Cladium mariscus). Крім того, тут наявні угруповання осоки зближеної

(Carex appropinquata), очерету (Phragmіtes australіs), осок чорної (Carex nigra), жовтої (C. flava), здутої (C. rostrata), молінії голубої (Molinia caerulea), щучника дернистого (Deschampsіa cespіtosa).

Видовий склад і структура цих угруповань загалом аналогічні таким в інших екологічно близьких локалітетах північно-західного Поділля (Жижин, Кагало, 1988).

Прибережно-водна й водна рослинність представлена лише фрагментарно. Перша угрупованнями лепешняку великого (Glycerіa maxіma), рогозу широколистого (Typha latіfolіa), рогозу вузьколистого

(Typha angustіfolіa), очерету (Phragmіtes australіs), комишу лісового

(Scіrpus sylvatіcus), схеноплекту Табернемонтана (Scіrpus tabernaemontani), схеноплекту озерного (Scіrpus lacustrіs), осоки гост-

рої (Carex acuta). Друга – ценозами рдесників блискучого (Potamogeton lucens), плаваючого (P. natans), гребінчастого (P. pectinatus),

водяного жовтеця волосолистого (Batrachium trichophyllum), пухирника звичайного (Utrіcularіa vulgarіs) та деяких інших, які трапляються

устарицях Західного Бугу, ставах і меліоративних каналах.

УКолтівській улоговині представлена унікальна для регіону рослинність незакріплених піщаних дюн (Кагало, 1990) з переважанням псаммофільних ксерофітів: осоки вузьколистої (Carex stenophylla), костриць пісколюбної та шорстколистої (Festuca psammophylla, F. trachyphylla), чебрецю повзучого (Thymus serpyllum) та ін.

На території парку представлені такі рослинні угруповання, включені до Зеленої книги України (2009):

угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням барвінку малого (Vinca minor);

384

угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням плюща звичайного (Hedera helix);

угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum);

угруповання грабово-серцелистолипово-букових лісів (Carpineto (betuli)-Tilieto (cordatae)-Fagetа (sylvaticae));

угруповання звичайнососново-букових лісів (Pineto (sylvestris)- Fagetа (sylvaticae)) та грабово-звичайнососново-букових лісів

(Carpineto (betuli)-Pineto (sylvestris)-Fagetа (sylvaticae));

угруповання звичайнодубових лісів (Quercetа roboris) з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum);

угруповання звичайнососнових лісів (Pinetа sylvestris) з домінуванням у травостої осоки низької (Carex humilis);

угруповання формації вівсюнця пустельного (Helictotrichoneta desertori);

угруповання формації ковили пірчастої (Stipeta pennatae); угруповання формації осоки низької (Cariceta humilis); угруповання формації берези низької (Betuletа humilis); угруповання формації іржавосашниково-гіпнової (Schoenetо

(ferruginei)-Hypneta);

угруповання формації меч-трави болотної (Cladiеtа mariscі); угруповання формації осоки волотистої (Caricetа paniculatae); угруповання формації осоки Девелла (Сaricetа davallianae).

Флора парку за попередніми даними нараховує близько 1100 видів, які належать до 470 родів, 113 родин, 6 класів та 5 відділів. З цього числа 16 видів є ендеміками різного рангу: відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia Besser ex Szafer, Kulcz. et Pawł.), зіновать біла

(Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm.), жовтозілля Бессера (Senecio besserianus Minder.), підмаренники волинський та застарілий (Galium volhynicum Pobed., G. exoletum Klokov), незабудка литовська (Myosotis lithuanica (Schmalh.) Besser ex Dobrocz.) та ін. Близько 240 видів ростуть на межах своїх ареалів, або у локалітетах, відірваних від основного ареалу. Це, зокрема, астранція велика (Astrantia major L.), осоки Девеллова та затінкова (Carex davalliana Smith, C. umbrosa Host), мечтрава болотна (Cladium mariscus (L.) Pohl), коральковець тричінадрізаний

(Corallorhiza trifida Châtel.), пальчатокорінник Траунштейнера (Dactylorhiza traunsteineri (Saut. ex Rchb.) Soó), вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum L.),

ситник тупопелюстковий (Juncus subnodulosus Schrank), білоцвіт весняний

(Leucojum vernum L.), неотіанта каптурувата (Neottianthe cuculata (L.) Schlechter), сашник іржавий (Schoenus ferrugineus L.), клокичка пірчаста

(Staphyllea pinnata L.), ковила пірчаста (Stipa pennata L.), тофільдія чашечкова (Tofieldia calyculata (L.) Wahlenb.) та ін.

385

За результатами аналізу літератури та власних досліджень, проведених протягом 1982-2012 рр., на територіях, які нині належать до складу парку, виявлено 82 види судинних рослин, які включені до Червоної книги України (2009):

•аконіт Бессера (Aconitum besserianum Andrz. ex Trautv.) –

за літературними даними (Заверуха, 1985) наведений для території, що нині належить до парку, однак інформація потребує ретельної перевірки, оскільки всі наявні гербарні матеріали належать до світлоквіткових форм аконіту молдавського (Aconitum moldavicum);

•анемона нарцисоквіткова (Anemone narcissiflora L.) – рідко на остепнених ділянках північних і північно-західних схилів гір Лисої та Підлисецької (Білої);

•баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart.) – рідко, але практично в усіх типах широколистяних лісів парку поодинокими локусами;

•беладонна звичайна (Atropa belladonna L.) – дуже рідко трапляється на зрубах і при лісових дорогах у центральній частині парку;

•береза низька (Betula humilis Schrank) – у складі болотночагарникових угруповань у Колтівській улоговині;

•береза темна (Betula obscura А.Kotula) – дуже рідко й поодиноко трапляється в лісах парку;

•берека (горобина берека) (Sorbus torminalis (L.) Crantz) – дуже рідко трапляється у світлих широколистяних лісах центральної частини парку;

•билинець довгорогий (Gymnadenia conopsea (L.) R.Br.) – часто в усіх лучно-степових урочищах на території парку;

•билинець щільноквітковий (Gymnadenia densiflora (Wahlenb.) A.Dietr.) – лише на північному схилі Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну;

•білоцвіт весняний (Leucojum vernum L.) – у сучасних межах парку наявний лише в одному локалітеті поблизу с. Опаки Золочівського р-ну;

•борідник паростковий (Jovibarba sobolifera (Sims.) Opiz) – відомий з єдиного локалітету на піщаних узліссях в долині р. Західний Буг біля с. Сасів Золочівського р-ну;

•булатка великоквіткова (Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce) – спорадично невеликими групами трапляється в усіх типах широколистяних лісів парку;

•булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch.) –

дуже рідко в букових лісах (урочище Висока гора біля с. Жуличі,

386

гора Вапнярка біля с. Трудовач Золочівського р-ну, урочище Біле біля гори Шашкевича поблизу с. Волуйки Буського р-ну та ін.);

•булатка червона (Cephalanthera rubra (L.) Rich.) – дуже рідко, Підлисецька (Біла гора, або гора Шашкевича) біля с. Підлисся Золочівського р-ну

•верба Старке (Salix starkeana Willd.) – дуже рідко у складі болотних чагарникових угруповань у Колтівській улоговині;

•відкасник осотовидний (Carlina cirsioides Klokov) – рідко на лучно-степових схилах на горах Лиса, Стінка, Сипуха, Жулицька, Свята, Висока, Підлисецька Золочівського р-ну та Макітра Бродівського р-ну;

•відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia Besser ex Szafer, Kulcz. et Pawł.) – дуже рідко на горах Лиса, Стінка, Жулицька, Підлисецька Золочівського р-ну та Макітра Бродівського р-ну;

•вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum L.) – рідко трапляється на лучно-степових ділянках гір Лиса, Стінка, Свята, Висока, Жулицька, Підлисецька Золочівського р-ну та Макітра Бродівського р-ну;

•гвоздика несправжньопізня (Dianthus pseudoserotinus Błocki) – на лучно-степових ділянках г. Макітра біля с. Суховоля Бродівського р-ну;

•гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.) – досить часто в усіх типах широколистяних лісів парку;

•горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) – спорадично на всіх лучно-степових ділянках, подекуди у складі остепнених лук (околиці с. Стінка Золочівського р-ну);

•гронянка віргінська (Botrychium virginianum (L.) Sw.) – була зібрана лише один раз Й. Мондальским біля с. Сасів Золочівського району в 30-х роках минулого століття;

•гронянка півмісяцева (Botrychium lunaria (L.) Sw.) – дуже рідко на сухих, іноді трохи еродованих, схилах (г. Макітра, урочище Бучок біля с. Суховоля Бродівського р-ну та ін.);

•жовтозілля Бессера (Senecio besserianus Minder.) – за літературними даними (Заверуха, 1985) наводиться для території, що нині належить до складу парку, вказівка потребує ретельної перевірки;

•жостір фарбувальний (Rhamnus tinctoria Waldst. et Kit.) – спорадично трапляється на території парку у складі ксеротичних чагарникових угруповань (наприклад, околиці с. Хмелева Золочівського р-ну);

387

•зіновать біла (Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm.) –

спорадично трапляється на лучно-степових схилах, остепнених узліссях по північно-західному краю території парку;

•зіновать Блоцького (Chamaecytisus blockianus (Pawł.) Klásk.) – рідко трапляється на лучно-степових ділянках гір Лиса, Стінка, Висока, Жулицька, Свята, Підлисецька Золочівського р-ну

йМакітра Бродівського р-ну;

•змієголовник австрійський (Dracocephalum austriacum L.) – лише на західних схилах Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну;

•змієголовник Рюйша (Dracocephalum ruyschiana L.) –

відомий єдиний локалітет у Колтівській улоговині на задернованих піщаних дюнах між сс. Кругів і Верхобуж;

•зозулинець обпалений (Orchis ustulata L.) – відомий за гербарними зборами 30-х років минулого століття для Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну;

•зозулинець пурпуровий (Orchis purpurea Huds.) – дуже рідко – гора Стінка біля с. Стінка, урочище Ліс над Трудовачем біля с. Трудовач Золочівського р-ну;

•зозулинець салеповий (Orchis morio L.) – за гербарними матеріалами першої половини минулого століття відомий для Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну;

•зозулинець чоловічий (Orchis mascula (L.) L.) – відомий за гербарними зборами 30-х років минулого століття для Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну;

•зозулинець шоломоносний (Orchis militaris L.) – спорадично трапляється практично на всіх лучно-степових ділянках парку, подекуди – у вторинних сухих лучних ценозах відкосів доріг;

•зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata (L.) R.Br.) – спорадично у світлих, переважно букових, лісах парку, подекуди на післялісових луках і остепнених схилах;

•зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.) – рідко у складі лучно-степових угруповань на горах Лиса, Стінка, Висока, Свята, Підлисецька Золочівського р-ну, Макітра Бродівського р-ну, іноді у розріджених букових лісах (урочище Біле біля гори Шашкевича (Підлисецької) поблизу с. Волуйки Буського р-ну);

•клокичка периста (Staphylaea pinnata L.) – спорадично трапляється по всій території парку у світлих лісах і на сухих сонячних узліссях;

388

•ковила пірчаста (Stipa pennata L.) – дуже рідко на Лисій горі біля с. Червоне й на г. Висока біля с. Жуличі Золочівського р- ну, на г. Макітра біля с. Суховоля Бродівського р-ну;

•конюшина червонувата (Trifolium rubens L.) – спорадично на більшості лучно-степових ділянок парку;

•коральковець тричінадрізаний (Corallorhiza trifida Châtel.)

–єдиний відомий на сьогодні локалітет – на г. Висока біля с. Жуличі Золочівського р-ну;

•коручка болотна (Epipactis palustris (L.) Crantz) – рідко у складі угруповань карбонатних боліт у Колтівській улоговині та долині р. Золочівка;

•коручка пурпурова (Epipactis purpurata Smith) –

спорадично у сухих широколистяних лісах парку;

•коручка темночервона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser) – рідко трапляється на лучно-степових схилах і серед розріджених низькоосокових сосняків на горах Свята, Висока, Лиса Золочівського р-ну;

•коручка чемерниковидна (Epipactis helleborine (L.) Crantz )

–звичайно в усіх типах лісів парку;

•косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.) – рідко у складі угруповань мезофітних і гідрофітних лук у Колтівській улоговині, біля сс. Пониква, Пеняки, Голубиця Бродівського р-ну;

•костриця різнолиста (Festuca heterophylla Lam.) – за гербарними зборами 30-х років відома в околицях с. Трудовач Золочівського р-ну;

•лілія лісова (Lilium martagon L.) – спорадично невеликими групами в усіх типах лісів парку;

•ложечниця польська (піренейська) (Cochlearia pyrenaica DC. s.l., C. polonica E.Froehl.) – єдиний для регіону й України загалом локалітет знаходиться на території парку в Колтівській улоговині;

•ломикамінь болотний (Saxifraga hirculus L.) – за гербарними матеріалами початку минулого століття відомий для Колтівської улоговини, очевидно зник;

•ломикамінь зернистий (Saxifraga granulata L.) – на сьогодні відомий єдиний локалітет в околицях с. Підгірці Бродівського р-ну біля давньоруського городища Пліснеськ;

•лунарія оживаюча (Lunaria rediviva L.) – рідко у вологих лісах, лісових ярах, зокрема у Колтівській улоговині, в околиця с. Опаки (заказник “Сасівський”);

•любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.) – спорадично у світлих широколистяних лісах і на післялісових луках;

389

•любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.) – спорадично, але рідше від попереднього виду, у світлих широколистяних лісах;

•малаксис однолистий (Malaxis monophyllos (L.) Sw.) – відомий єдиний локалітет на східному схилі г. Сторожиха біля с. Жуличі Золочівського р-ну;

•меч-трава болотна (Cladium mariscus (L.) Pohl s.l. subsp. mariscus) – у Колтівській улоговині й долині р. Золочівка у складі угруповань карбонатних боліт;

•надбородник безлистий (Epipogium aphyllum Sw.) – відомий за гербарними зборами 30-х років минулого століття для Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну;

•неотіанта каптурувата (Neottianthe cucullata (L.) Schlechter) – за гербарними матеріалами 30-х років минулого століття відома з околиць с. Струтин Золочівського р-ну;

•осока Госта (Carex hostiana DC.) – у складі угруповань карбонатних боліт у Колтівській улоговині та в долині р. Золочівка;

•осока Девелла (Carex davalliana Smith) – на карбонатних болотах у Колтівській улоговині й долині р. Золочівка, локально домінує;

•осока затінкова (Carex umbrosa Host) – на території парку трапляється дуже рідко на вологих схилах і при виходах джерел у Колтівській улоговині, біля Лисої гори (околиці с. Червоне Золочівського р-ну);

•пальчатокорінник м’ясочервоний (Dactylorhiza incarnata (L.) Soό s.l.) – рідко у складі болотних угруповань у Колтівській улоговині, долині р. Золочівка, поблизу сіл Пониква, Пеняки, Голубиця Бродівського р-ну;

•пальчатокорінник плямистий (Dactylorhiza maculata (L.) Soό s.l.) – спорадично на вологих луках і болотах, численний на осушених торфових луках у Колтівській улоговині й у долині р. Золочівка, трапляється в околицях сіл Пониква, Голубиця, Пеняки, Жарків та ін. Бродівського р-ну;

•пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F.Hunt et Summerhayes s.l.) – спорадично на вологих луках і болотах, численний на осушених торфових луках у Колтівській улоговині й у долині р. Золочівка, трапляється в околицях сіл Пониква, Голубиця, Пеняки, Жарків та ін. Бродівського р-ну;

•пальчатокорінник Траунштейнера (Dactylorhiza traunsteineri (Saut. ex Rchb.) Soό) – відомий єдиний локалітет у

390

Колтівській улоговині, де вид був зібраний один раз наприкінці 80-

хроків минулого століття;

•пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soό) – спорадично у вогкуватих і мокрих лісах парку;

•підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.) – спорадично, але подекуди у великій кількості в усіх типах широколистяних лісів парку;

•плаун річний (Lycopodium annotinum L.) – рідко в широколистяних лісах центральної частини парку (у Вороняках) та в Колтівській улоговині;

•сашник іржавий (Schoenus ferrugineus L.) – на карбонатних болотах в Колтівській улоговині й долині р. Золочівка, утворює угруповання;

•сверція багаторічна (Swertia perennis L.) – у складі угруповань карбонатних боліт у Колтівській улоговині;

•сеслерія голуба (Sesleria caerulea (L.) Ard.) – у складі угруповань карбонатних боліт у долині р. Золочівка біля с. Зарваниця Золочівського р-ну;

•ситник тупопелюстковий (Juncus subnodulosus Schrank) – у складі угруповань карбонатних боліт у Колтівській улоговині та в долині р. Золочівка поблизу с. Зарваниця Золочівського р-ну;

•скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.) – за матеріалами початку минулого століття відома для Лисої гори біля с. Червоне Золочівського р-ну, на сьогодні очевидно зникла;

•скорзонера австрійська (Scorzonera austriaca Willd.) – єдиний у парку й регіоні локалітет на г. Стінка;

•сон великий (Pulsatilla grandis Wender.) – у вигляді відносно малочисельних популяцій, але практично на всіх лучностепових ділянках парку;

•сон розкритий (Pulsatilla patens (L.) Mill. s.l.) – у вигляді значно численніших популяцій, ніж сон великий, також практично на всіх лучно-степових ділянках парку;

•товстянка двоколірна (Pinguicula bicolor Woł.) – у складі угруповань карбонатних боліт у Колтівській улоговині й долині р. Золочівка;

•тофільдія чашечкова (Tofieldia calyculata (L.) Wahlenb.) – у складі угруповань карбонатних боліт у Колтівській улоговині й долині р. Золочівка;

•цибуля ведмежа (Allium ursinum L.) – рідко трапляється в дубових і букових лісах (Колтівська улоговина – між сс. Верхобуж і Кругів, околиці с. Опаки);

391

•чина гладенька (Lathyrus laevigatus (Waldst. et Kit.) Fritsch)

–дуже рідко у свіжих букових лісах центральної частини парку;

•шипшина Чацького (Rosa czackiana Besser) – спорадично трапляється на лучно-степових ділянках та ксеротичних узліссях (наприклад, гори Свята та Висока, Підлисецька, Макітра);

•язичник сибірський (Ligularia sibirica Cass.) – за гербарними зборами 70-х років минулого століття відомий для околиць с. Підлисся Золочівського р-ну (можливо, локалітет поза сучасними межами парку);

•язичок зелений (Coeloglossum viride (L.) C. Hartm.) –

єдиний відомий на сьогодні локалітет – на г. Макітра біля с. Суховоля Бродівського р-ну.

Крім того, за літературними даними (Шеляг-Сосонко, Жижин,

Куковиця, 1975) для Лисої гори біля с. Червоне вказана рутвиця смердюча (Thalictrum foetidum L.). До цього часу виявити цей вид у зазначеному локалітеті не вдалося, крім того, екологічні умови урочища не відповідають вимогам цього виду, тому цю вказівку з високою ймовірністю можна вважати помилковою.

Чотири види судинних рослин включені до Червоного списку МСОП: відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia Bess. ex Szaf., Kulcz. et Pawł.); зіновать Блоцького (Chamaecytisus blockianus

(Pawł.) Klásk.); ложечниця польська (піренейська) (Cochlearia polonica

E.Froehl.), товстянка двоколірна (Pinguicula bicolor Wołoszcz.).

Чотири види занесені до Європейського Червоного списку: відкасник осотовидний (Carlina cirsioides Klokov), жовтозілля Бессера

(Senecio besserianus Minder.), зіновать Блоцького (Chamaecytisus blockianus (Pawł.) Klásk.), ложечниця польська (Cochlearia polonica

E.Froehl.).

Вісім видів включені до Додатку I Бернської конвенції: відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia Bess. ex Szaf., Kulcz. et Pawł.);

змієголовник австрійський (Dracocephalum austriacum L.); змієголовник Рюйша (Dracocephalum ruyschiana L.); зозулині черевички справжні

(Cypripedium calceolus L.); ложечниця польська (Cochlearia polonica

E.Froehl.), сон великий (Pulsatilla grandis Wend.), сон розкритий

(Pulsatilla patens (L.) Mill.), язичник сибірський (Ligularia sibirica Cass.).

На жаль, парк був створений на площі майже вдвічі меншій, ніж було передбачено за обгрунтуванням. Згідно з обгрунтуванням він мав складатися з п’яти кластерів. Реально нині територія парку представлена кількома десятками розрізнених фрагментів. Тому проектне (в рамках наукового обгрунтування створення парку) зонування не може бути застосоване. У найближчій перспективі парку необхідно провести детальну інвентаризацію біоти всіх територій для

392

подальшого формування інформаційної основи для обгрунтування природоохоронного влаштування території, зокрема функціонального зонування.

Список літератури

1.Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. – К., 1995. –

183 с.

2.Бухало М.А. Флора и растительность Гологор: Автореф. дисс. …

канд. биол. наук. – К., 1964. – 26 с.

3.Жижин Н.П., Кагало А.А. Особенности охраны пойменных экосистем заповедных объектов северо-западного Подолья, УССР // Проблемы изучения и охраны заповедных экосистем. Тез. докл. научно.- практич. конф., посвященной 20-летию Карпатского гос. заповедника. –

Рахов, 1988. – С. 20-22.

4.Жижин Н.П., Кагало А.А. Проблемы сохранения структуры дериватов реликтовых сосняков Волыно-Подолья // Развитие лесного х- ва в западных областях УССР за годы Советской власти. Тез. докладов конф. Секция III Рекреационное лесопользование и садово-парковое строительство. – Львов, 1989. – С. 78-79.

5.Заверуха Б.В. Флора Волыно-Подолии и ее генезис. – К.: Наук.

думка, 1985. – 192 с.

6.Кагало О.О. Фітосозологічна характеристика болотного масиву у верхів’ї р. Західний Буг // Укр. ботан. журн. – 1990. – 47, № 1. – С. 80-84.

7.Кагало О.О. Види, що охороняються у флорі Вороняків // Актуальні проблеми вивчення фітобіоти західних регіонів України: Мат-ли відкритої конф. молодих ботаніків м. Львова. – Львів, 1991. – С. 48-51.

8.Кагало О.О. Флора Вороняків (північно-західне Поділля, Україна),

їїструктурна диференціація та охорона: Автореф. дис. … канд. біол.

наук. – Київ, 1996. – 24 с.

9.Кагало О.О. До історії ботанічних і фітосозологічних досліджень у регіонах. Волино-Поділля // Раритетний фіто генофонд західних регіонів України (нозологічна оцінка й наукові засади охорони) / С.М. Стойко, П.Т. Ященко, О.О. Кагало, Л.І. Мілкіна, Л.О. Тасєнкевич, М.М. Загульсь-

кий. – Львів: Ліга-Прес, 2004. – С. 24-32.

10.Кагало А.А., Жижин Н.П. Популяционный аспект мониторинга реликтовых флороценотических комплексов (на примере PinetoCaricetum humilis Восточной Европы) // Популяции растений: принципы организации и проблемы охраны природы – Мат-лы конф. – Йошкар-

Ола, 1991. – С. 35-36.

11.Кагало А.А., Жижин Н.П. Особенности изменения видового состава сообществ в процессе демутации прибрежно-водной растительности в искусственных водоемах северо-западного Подолья (Украина) //

393

Четвертая Всерос. конф. по водным растениям. – Борок, 1995. – С. 39-41.

12.Клеопов Ю.Д. Про геоморфогенетичні мотиви розвитку рослинного вкриття УРСР // Журн. iн-ту ботан. УАН. – 1935. – № 5. – С. 13-74.

13.Куковица Г.С. Степная растительность Ополья и ее охрана // Актуальные вопросы современной ботаники. – К.: Наук. думка, 1976. – С. 78-92.

14.Куковица Г.С. Растительность степей Западной Подолии и ее охрана: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. – К., 1984. – 21 с.

15.Литвинов Д.И. Геоботанические заметки и заметки о флоре Европейской России // Bulletin de la Soc. des Natur. de Moscou. – 1890. –

№3. – С. 322-434.

16.Рало В.М. Матеріали до класифікації букових лісів Верхобузького пасма (північно-західне Поділля) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності / Тематичний збірник Інституту екології Карпат НАН України. – Вип. 8-9. – Львів, 2009. – С. 65-102.

17.Шеляг-Сосонко Ю.Р., Жижин М.П., Куковиця Г.С. Степова рослиннiсть Львiвської областi // Укр. ботан. журн. – 1975. – 32, № 5. – С. 630-638.

18.Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. – К.: Наук. думка, 1982. – 286 с.

394

Загальна площа парку (261316,0 га) розподіляється за основними типами використання таким чином: сільскогосподарські землі становлять 148048,8 га (56,6 %), з них на ріллю припадає

130264,4 га (49,8%), багаторічні насадження 4628,7 га (1,8%),

сіножаті – 7028,4 га (2,7%), пасовища – 6127,3 га (5,1%); заповідні й рекреаційні території (сюди належить частина лісових, степових та лучних ділянок) – 13229,5 га (5,1%); під забудовою знаходиться 39383,7 га (15,1%); ліси й лісовкриті території займають (крім тих, що увійшли до лісових і заповідних територій, і тих, що належать сільськогосподарським організаціям) – 25732,6 га (9,8%); кам’янисті землі, яри – 4057,4 га (1,6%); до категорії “інші землі” належить 30864,0 га (11,8%). Розподіл загальної площі лісів на території парку за основними категоріями земель має такий вигляд: загальна площа земель лісового фонду становить 38857 га (14,9% загальної площі парку), у т.ч.: 22708 га – на землях ДЛГО “Хмельницькліс”, 3298,2 га – на землях, підпорядкованих парку, 12453,3 га – на землях Хмельницького обласного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства “Хмельницькоблагроліс”. З них вкритих лісовою рослинністю 34670 га, у т.ч. лісових культур – 18756 га, нелісових земель в межах земель лісового фонду – 1837 га. Такий загальний розподіл площ за основними категоріями земель, характером їх використання і типом рослинного покриву зумовлює значні проблеми, пов’язані з плануванням і реалізацією природоохоронної діяльності парку.

Переважаючими породами в лісах парку є дуб звичайний

(Quercus robur) – 15879 га, граб звичайний (Carpinus betulus) – 8966

га, ясен звичайний (Fraxinus excelsior) – 1921 га, бук лісовий (Fagus sylvatica) – 672 га, клен гостролистий (Acer platanoides) – 235 га.

Невелику площу займають ліси з домінуванням липи серцелистої

(Tilia cordata) – 42 га, осики (Populus tremula) – 57 га, вільхи чорної

(Alnus glutinosa) – 17 га та ін. Штучні насадження робінії звичайної

(Robinia pseudoacacia) займають 1248 га, сосни звичайної (Pinus sylvestris) – 3144 га, берези повислої (Betula pendula) – 512 га.

Панівне значення в природному рослинному покриві парку мають ліси з домінуванням дуба звичайного (Quercus robus) і граба звичайного (Carpinus betulus), які належать до союзу Carpinion betuli. В негустому підліску ростуть бруслини бородавчаста (Euonymus verrucosa) та європейська (E. europea), ліщина звичайна (Corylus avellana). Найпоширенішими домінантами трав’яного ярусу є зелен-

чук (Lamium galeobdolon), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria),

осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), копитняк європейський (Asarum europeum), зірочник

397

ланцетолистий (Stellaria holostea), переліска багаторічна (Mercurialis perennis). Дуже різноманітними є синузії весняних ефемероїдів, в яких найчастіше домінують анемона дібровна (Anemone nemorosa), анемона жовтецева (A. ranunculoides), рівноплідник рутвицелистий

(Isopyrum thalictroides), ряст порожнистий (Corydalis cava), пшінка весняна (Ficaria verna). Такі угруповання зутрічаються у в урочищах Совий яр, Княжпільська дача, Панівецька дача, Івахновецький ліс, Вишнівчицький ліс та ін.

Цікавою особливістю регіону, зокрема Товтрового кряжу, є наявність лісостанів з домінуванням ясена звичайного (Fraxinus excelsior), які займають, переважно привершинні частини товтр, де субстрат стає дуже кам’янистим або відслонюються материнські породи. Час-

тина з них належить до ас. Aceri platanoidis-Fraxinetum Onyschenko 1998 союзу Tilio platyphylli-Acerion pseudoplatani). Типовими видами є кінський часник (Alliaria petiolata), глуха кропива крапчаста (Lamium maculatum), плющ (Hedera helix), шоломниця висока (Scutellaria altissima). Характерними є рідкісні види, що зумовлють созологічну цінність таких лісів: лунарія оживаюча (Lunaria rediviva), листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium), скополія карніолійська (Scopolia carniolica). Зокрема, такі ліси поширені на товтрах “Велика і Мала Бугаїха” та поблизу с. Свіршківці Чемеровецького району.

Невелику площу у парку займаюь ліси з домінуванням бука лісового (Fagus sylvatica) (союз Asperulo-Fagion), які знаходяться тут на східній межі ареалу в межах Городоцького та Чемеровецького р- нів. В цих лісах домінують цибуля ведмежа (Allium ursinum), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), осока волосиста (Carex pilosa).

Менш поширеними є гігрофільні угруповання союзу Alnion incanae з домінуванням вільхи чорної (Alnus glutinosa). Вони трапляються у заплаві річок Збруч і Тернава.

Важливою складовою рослинності парку є світлі дубові ліси, деревостан яких сформований дубом звичайним (Quercus robur) і

дубом скельним (Quercus petraea) порядку Quercetalia pubescentis, які найбільш поширені в каньйоні Дністра (ур. Панівецька дача, Чапля, Кривчанський ліс, Врублівецький ліс). Підлісок у них часто утворює кизил (Cornus mas), як домінанти трав’яного ярусу трапляються егоніхон фіолетово-голубий (Aegonychon purpureo-caeruleum), осока волосиста (Carex pilosa), осока парвська (Саrex brevicollis).

Близько 16% лісової рослинності займають штучні насадження деревних порід, зокрема тих, які є чужими аборигенній флорі. Перш за все – це робінія звичайна (Robinia pseudacacia), ялина (Picea abies), сосна кримська (Pinus pallasiana), сосна чорна (Pinus austriaca), сосна звичайна (Pinus sylvestris) та ін. Посадки цих порід

398

здійснювалися переважно на територіях, характерною для яких була степова або ксеротермно-чагарникова рослинність.

На території парку представлені також термофільні чагарникові угруповання (клас Rhamno-Prunetea) з переважанням терену колючого (Prunus spinosa), т. степового (P. stepposa), свидини кров’яної

(Swida sanguinea), жостеру проносного (Rhamnus cathartica), видів роду глід (Crataegus), видів роду шипшина (Rosa), спіреї середньої

(Spirea media) кизильника чорноплодного (Cotoneaster melanocarpus).

З трав’яної рослинності найбільші площі займають степові й лучно-степові угруповання з домінуванням осоки низької (Carex humilis), костриці валіської (Festuca valesiaca), келерії гребінчастої

(Koeleria cristata), тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia), пирію середнього (Elytrigia intermedia), ковили пірчастої (Stipa pennata),

ковили найкрасивішої (S. pulcherrima), сеслерії Гейфлерової (Sesleria heuflerana), куцоніжки пірчастої (Brachypodium pinnatum). Виріз-

няються наскельні степи з домінуванням зміївки пізньої (Cleistogenes serotina), тонконогу різнобарвного (Poa versicolor) тощо.

Значну площу в парку займає лучна рослинність (клас MolinioArrhenatheretea) з домінуванням куничника наземного (Calamagrostis epigeios), перстача сріблястого (Potentilla argentea), мітлиці тонкої

(Agrostis capillaris), тонконога вузьколистого (Poa angustifolia), костриці лучної (Festuca pratensis), китника лучного (Alopecurus pratensis).

На території парку у лісових масивах трапляються скельні рослинні угруповання класу Asplenietea trichomanis (ас. Asplenietum ruta-murariae-trichomanis Kuhn. 1937, Cystopteridetum fragilis Oberd. 1938), де домінують пухирник ламкий (Cystopteris fragilis), багатоніжка звичайна (Polypodium vulgare), аспленій волосовидний (Asplenium trichomanes), аспленій муровий (Asplenium ruta-muraria). На відкритих вапнякових схилах (Вербецькі, Вільховецькі, Івахновецькі, Чернецькі, Боришковецькі товтри), поширені угруповання класу KoelerioCorynephoretea, в які входять вероніка сива (Veronica incana), щебрушка польова (Acinos arvensis), цибуля гірська (Allium montanum), цибуля подільська (A. podolicum), аспленій муровий

(Asplenium ruta-muraria), ауринія скельна (Aurinia saxatilis), костриця валіська (Festuca valesiaca), підмаренник дзвониковидний (Galium campanulatum), перлівка трансільванська (Melica transsilvanica),

перстач пісковий (Potentilla incana), очиток їдкий (Sedum acre), молодило руське (Sempervivum rutenicum), шиверекія подільська

(Schivereckia podolica), лещиця дністровська (Gypsophila thyraica).

Оскільки значна частина території парку зайнята сільскогосподарськими вгіддями, більшість з яких належать до орних земель, синтаксономічно багатою є сегетальна й рудеральна рослинність.

399

Інші типи рослинності, зокрема, водна, прибережно-водна, болотна представлені на порівняно незначних площах і не відіграють істотної ролі у формуванні рослинного покриву парку. Здебільшого це угруповання з домінуванням елодеї канадської (Elodea canadensis), ряски малої (Lemna minor), рогозу широколистого (Typha latifolia), р. вузьколистого (T. angustifolia), очерету звичайного (Phragmites australis) та ін. На кількох ставах (біля с. Почапинці) утворюють угруповання глечики жовті (NupharT luteа) за участю латаття білого (Nymphaea alba). НаявністьT великої кількості ставів зумовлює значну синтаксономічну різноманітность водної рослинності: близько 25

асоціацій класів Lemnetea та Potametea.

До Зеленої книги України належать такі угруповання, виявлені на території НПП “Подільські товтри”:

угрупованняT букових лісів (Fageta sylvaticae) з домінуванням у травостої барвінка малого (Vinca minor);

угруповання букових лісів (Fageta sylvaticae) з домінуванням плюща звичайного (Hedera helix);

угруповання букових лісів (Fageta sylvaticae) з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum);T

угруповання буково-звичайнодубових лісів (Fageto (sylvaticae) – Querceta (roboris));

угруповання звичайнодубових лісів (Querceta roboris) з домінуванням плюща звичайного (Hedera helix);

угруповання звичайнодубових лісів (Querceta roboris) з домінуванням у травостої скополії карніолійської (Scopolia carniolica); угруповання звичайнодубових лісів (Querceta roboris) з

домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum); угруповання звичайнодубових лісів деренових (Querceta (roboris)

cornosa (maris)) та польовокленово-звичайнодубових лісів деренових

(Acereto (campestris)-Querceta (roboris) cornosa (maris));

угруповання звичайнодубових лісів кров’яносвидинових

(Querceta (roboris) swidosa (sanguineae)) з домінуванням у травостої осоки парвської (Carex brevicollis);

угруповання яворових лісів (Acereta pseudoplatani) з домінуванням у травостої лунарії оживаючої (Lunaria rediviva);

угруповання яворових лісів (Acereta pseudoplatani) з домінуванням у травостої скополії карніолійської (Scopolia carniolica);

угруповання яворових лісів (Acereta pseudoplatani) з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum);

угруповання формації ковили волосистої (Stipeta capillatae); угруповання формації ковили найкрасивішої (Stipeta pulcher-

rimae);

400