Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по уу для СФПК.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
1.52 Mб
Скачать

4.4. Способи калькуляції

Способи калькуляції – це технічні прийоми розрахунку собівартості продукції за допомогою певних процедур.

Способи калькуляції доповнюють методи калькулювання. Послідовність та порядок розрахунків у калькуляції залежить від технології створення продукції, можливостей локалізації витрат за калькуляційними об’єктами, наявності зворотних відходів, супутніх та побічних продуктів тощо.

Спосіб нагромадження (сумування) витрат полягає в тому, що собівартість калькуляційного об’єкта й калькуляційної одиниці визначається сумуванням витрат за частинами продукції або продукції в цілому, за процесами, переділами.

Наприклад, при попередільному методі обліку витрат собівартість продукції визначається шляхом послідовного нашарування витрат за кожним переділом.

Спосіб розподілу витрат використовується у виробництвах комплексної переробки сировини, при виробництві декількох видів продукції одним технологічним процесом і неможливості прямого обліку витрат за кожним калькуляційним об’єктом, а також при організації аналітичного калькуляційного обліку за групами однорідних виробів.

Наприклад, в овочівництві в результаті одного виробничого процесу одночасно одержують декілька видів готової продукції (огірки, томати, перець та ін.). Витрати між окремими продуктами розподіляються за коефіцієнтом, що встановлюється на підставі оптових цін.

Спосіб прямого розрахунку полягає в тому, що зібрані витрати виробництва у розрізі калькуляційних об’єктів поділяють на кількість калькуляційних одиниць за кожним об’єктом у розрізі статей калькуляції чи елементів витрат. Цей спосіб універсальний і в кінцевому розрахунку собівартості продукції використовується при інших способах калькуляції. При цьому у поєднанні з іншими способами калькуляції він не називається, хоча передбачається його обов’язковість.

Наприклад, для розрахунку собівартості однієї тонни хліба «Український» необхідно собівартість випуску поділити на кількість виробленої продукції.

Спосіб виключення витрат застосовується при розмежуванні спільних витрат і визначенні собівартості основної й побічної продукції, які отримані в одному технологічному процесі.

Наприклад, у м’ясній промисловості при виробництві м’яса спочатку проводиться оцінка супутньої продукції, яка виключається з загальної суми витрат, а потім здійснюється калькуляція собівартості м’яса.

За кожним методом обліку витрат у залежності від технології виробництва і характеру продукції, що виробляється, застосовується один або декілька способів калькуляції.

4.5. Організація системи калькулювання собівартості

Калькуляція є частиною такого більш широкого поняття, як «виробничий облік». Для того щоб калькуляція могла вирішити поставлені перед нею завдання, необхідно організувати аналітичний облік витрат на виробництво продукції, робіт, послуг у такому розрізі, який максимально забезпечує даними для розрахунку собівартості продукції. Аналітичний облік виробничих витрат перегруповує первинні дані паралельно в багатьох напрямках – за центрами витрат, відповідальними особами, виробами, переділами, технологічними лініями тощо. Можливість перегрупування витрат дозволяє формувати інформацію для калькулювання в такому напрямку, як це вимагає система управління.

А отже, передумовою калькулювання є облік виробничих витрат – виробничий облік. Він є первинним по відношенню до калькулювання.

З системою калькулювання пов’язано багато робіт, які вимагають методологічного вирішення. До них зокрема відносять:

- формування та вивчення методологічної бази щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) певної галузі;

- визначення переліку витрат, що включаються до технологічної й виробничої собівартості продукції, собівартості реалізованої продукції та повної собівартості продукції;

- визначення переліку статей виробничих витрат за видами діяльності підприємства;

- визначення переліку статей кошторисів витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут тощо;

- класифікація витрат;

- визначення методів обліку витрат фактичної собівартості продукції та способів калькуляції;

- обґрунтування методики відображення витрат та їхнє оцінювання за кожною статтею калькуляції;

- встановлення принципів розподілу витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом;

- розробка обґрунтованих способів розподілу непрямих витрат між окремими видами продукції, робіт і послуг;

- визначення переліку об’єктів калькуляції й калькуляційних одиниць;

- розробка форми калькуляційного листа;

- визначення періодичності калькулювання;

- встановлення центрів витрат і сфер відповідальності та видів продукції, за якими складаються стандартні (нормативні) та фактичні калькуляції;

- визначення відповідальних осіб за організацію системи калькулювання.

Як видно з наведеного переліку, обсяг калькуляційної роботи досить великий, а характер робіт складний, тому до цієї роботи повинні залучатися висококваліфіковані спеціалісти управлінської бухгалтерії.

Етапи організації системи калькулювання повинні знайти відображення в обліковій політиці підприємства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]