- •. Оптика
- •13. Хвильова оптика
- •13.1. Інтерференція світловиххвиль
- •13.1.1.Додавання когерентних хвиль
- •13.1.2. Розподіл результуючої амплітуди в умовах інтерференції
- •13.2.Когерентність
- •13.2.1.Час когерентності.
- •13.2.2.Довжина когерентності.
- •13.2.3.Радіус просторової когерентності.
- •13.3. Дослід Юнга
- •13.4. Видність інтерференційної картини
- •13.5. Інтерференція у тонкій плівці
- •13.6. Кільця Ньютона
- •13.7. Багатопроменева інтерференція
- •13.8. Інтерферометр Майкельсона
- •13.9. Голографія
- •14. Дифракція
- •14.1. Принцип Гюйгенса-Френеля
- •14.2. Зони Френеля
- •14.3. Дифракція на круглому отворі та дискові
- •14.3.1.Дифракція на круглому отворі.
- •14.3.2.Дифракція на круглому дискові.
- •14.4. Дифракція Фраунгофера на плоскопаралельній щілині
- •14.5. Дифракція Фраунгофера на дифракційній решітці
- •14.6. Дифракція на кристалічній решітці
- •14.7. Роздільна здатність оптичного приладу
13.9. Голографія
У 1948 році Д.Габор запропонував голографічний метод одержання зображень предметів. Голографія є метод одержання просторових зображень (голограми) предметів шляхом фотографічного запису результатів інтерференції двох когерентних лазерних пучків світла. Для одержання голограми лазерне випромінювання поділяють на два пучки 1 опорний і 2 сигнальний (предметний), що розсіюється об'ємною поверхнею деякого предмета (див.Мал.150). Після зведення пучка 1 і розсіяного пучка 2' на фотопластинці, остання зафіксує просторову картину їх інтерференції. Після проявлення фотопластинки одержимо голограму узор із малих областей різного роду почорніння фотоемульсії, який не має ніякої схожості з предметом. Голограма фіксує амплітудні й фазові співвідношення у розсіяному від предмета світлі, які визначаються взаємним просторовим розташуванням частин предмета.
Відтворення зображення предмета з голограми відбувається шляхом освітлення її таким же опорним пучком світла, як і при записі голограми.
Якщо товщина фотоплівки мала, то голограму називають двовимірною і зображення предмета можна спостерігати не тільки при освітленні опорним лазерним пучком, а й світлом, наприклад, ртутної лампи. Однак освітлення голограми опорним світлом дає повне і якісне зображення предмета.
При утворенні голограми на фотопластинці (див.Мал.151), усі її ділянки освітлюються розсіяним випромінюванням від усіх частин предмета, а тому кожна частинка голограми містить усю інформацію про предмет і усі разом вони дають чітке зображення предмета. Чим менша частинка голограми використовується ти менш чітким буде образ предмета.
При відтворенні образу предмета він створюється як відбитим так і випромінюванням, що пройшло голограму. Відбита хвиля створює уявне зображення, а та, що пройшла створює дійсне зображення.
Використання як опорного та сигнального лазерного випромінювання трьох основних кольорів (червоний, зелений, синій) дає змогу одержати кольорову об'ємну голограму у прозорій фотоплівці товщиною ~ 1520 мкм. Випромінювання від лазерів S проходить через пластинку й фотоплівку, розсіюється предметом і повертається у шар фотоемульсії, де інтерферує з падаючим випромінюванням. Відновлення кольорового зображення можливе у звичайному білому світлі.
У 1962 році Ю.М.Денисюк вперше одержав об'ємну голограму у товстій фотоемульсійній плівці. Такі голограми подібні до просторових дифракційних решіток. Відтворення зображень предметів з таких голограм можливо у білому світлі.
Голографія відкриває широкі перспективи у створенні великих систем пам'яті обчислювальних машин, систем інформаційного пошуку, систем розпізнавання образів і, нарешті, у створенні систем стереоскопічного кольорового кіно та телебачення.
14. Дифракція
Явище відхилення світла від прямолінійного розповсюдження в середовищі з різко вираженими оптичними неоднорідностями називається дифракцією. До згаданих явищ відносять огинання світлом макроперешкод, проходження через отвори та інше. В результаті в геометричній тіні спостерігаються освітлені та затемнені області. Розрізнюють дифракцію сферичних хвиль – дифракція Френеля та дифракцію плоских хвиль –дифракція Фраунгофера.