Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
історія вся.docx
Скачиваний:
29
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
169.57 Кб
Скачать

29. Соціальна культура суспільних верств другої половини XIX – початку XX ст.: поміщики, бюрократії, підприємці, селянство.

Слід сказати, що цей період був насичений сутнісними зрушеннями в суспільному житті. В цей період змінюється соціальна структура. Селяни отримують особисту свободу, розкладається класс поміщиків. Частина поміщиків стають підприємцями. Частина іде в інтелігенцію, бюрократію, з'являється в цей період суспільний клас промислових робітників та капіталістів. В цей період відбувається прискорений економічний розвиток, впроваджуються нові технологічні досягнення. Політичне життя характеризується появою політичних партій, напруженною політичною боротьбою, яка відбувається в радикальних формах. На початку XX ст. відбувається серія революційних вибухів. Така обстановка виробляє нові культурні цінності людей. В 2 половині XIX ст. було характерним орієнтація на вирішення проблем народних масс. Тенденція орієнтації на народ найкраще проявилася в народницькому русі. Це рух за обстоювання загально народних інтересівшляхом спрямування суспільного розвитку в некапіталістичному напрямку. Народники вважали капіталізм згубним для інтересів суспільства. З точки зору народників передбачався розвиток дрібного селянства та ремісничого господарявання, створення на базі селянських общин колективних господарств та розвиток кооперативних форм господарювання. Соціалізм з точки зору партії міг бути побудований шляхом революції, терористичних актів. В той же час інша частина народників вважала, що необхідні зміни в суспільстві шляхом його реформування. Серед революційних народників панував культ ненависті до існування порядків, жорстокість до політичних супротивників та нігелізм(заперечення всіх досягнень суспільства). Народники, які виступали за мирні методи боротьби притримувались принципів демократизму, поваги до особистих принципів.

Серед певної частини інтелігенції домінували національні цінності. Вони спонукали до пізнання національної мови, традицій, звичаїв. Цю частину інтелігенції називали українською, або українофілами. Діяльність цієї течії також вилилась в назві української всторіографії, етнографії, а на початку XX ст. зумовила появу перших українських політичних партій. На початку XX ст. ціннояті інтелігенції стають більш різнобарвними. Поряд з ними з'являються прихильники ліберальних цінностей та марксисти. Ліберальна течія формувалась поступово з 70-х рр. XIX ст. На початку XX ст.стала однією з впливових. Вони ставили ідеї вільного ринку, невтручання в особисте життя, демократичні свободи. Ліберали заперечували революційне насильство, засновували пресу і політичні організації. Марксизм починає формуватися з 70-х рр. До 1890-х рр.залишається на переферії суспільної уваги. Наприкінці XIX ст. набуває найбільшого поширення. Він поширюється серед різних течій інтелігенції. Марксизм вплинув на лібералів, став засобом спростування народницьких теорій. Для частини інтелігенції марксизм став засабом утвердження революційних цінностей, виробляв ненависть до політичних та класових супротивників. Для певної частини інтелігенції марксизм став способом обгрунтування свободи, братства, рівності, справедливості. Марксизм вилився у формування соціал-демократичних організацій та став популярною науковою теорією суспільного розвитку. В 2 пол. XIX – на початку XX ст. відокремлюються промисловці і банкіри. Культурні цінності вони черпали з поміщицького життя. Вони мали комплекс залежності від бюрократії. Поміщики і бюрократи переживали соціальну кризу. В них домінували звички до заможного життя, доступу до державної влади. В ринкових умовах значна частина поміщиків розорювалися. Доходи поміщиків знижувались, не задовольняли їхні притензії до заможного життя, що і зумовлювало деприсивний стан. Частина дворянства втратила характерні для свого прошарку стремління і будувала свою поведінку як інтелігенція, чи бюрократія.

Селянство жило традиціями і звичаями, які дісталися від предків. У моралі вони притримувались прадавніх форм. Основна увага була прикута до землі. Вони були переконані, що земля належить їм. Селяни поступово переходили на покупну продукцію, поступово знайомилися з новою технікою та організацією господарства. На початку XX ст. поширюєтся нова форма господарювання – кооперативна. Найбільш освідчені селяни розпочинали використовувати агротехнічні досягнення.