Інформаційна модель сучасної аналітичної преси Німеччини на прикладі
О. М. Білоус
Газета "Франкфуртер Альгемайне Цайтунг" розпочинає свою історію з 1 листопада 1949 року, коли її співзасновники, як і всі інші у повоєнній Німеччині, отримали ліцензію на видання друкованого засобу масової інформації на підставі чинних тоді законів у зонах союзників [2].
Перший номер газети вийшов одразу ж через кілька місяців після проголошення Федеративної Республіки Німеччини. Видавці відразу ж поставили собі за мету бути повністю незалежними від будь-яких політичних груп чи партій, внутрішніх чи зовнішніх сил і служити для своїх громадян, бути у повному розумінні "газетою для Німеччини" – як уже півстоліття незмінно написано під логотипом газети. На той час "Ф.А.Ц." розвивалась разом зі своєю молодою країною, яка тільки піднімалась з руїн; приймала нову Конституцію, закони, владу.
Основні принципи видання
"Франкфуртер Альгемайне Цайтунг" є фактично ровесником своєї післявоєнної країни. На вершині світової журналістики газета тримається завдяки багатьом чинникам, які визначаються незмінними принципами видання.
Якщо говорити про загальний напрям газети, то його можна назвати консервативним. Він виявляється у всьому: від змісту до оформлення. Відомо, що перша сторінка газети не має жодної фотографії чи малюнка – це суцільний текст. Цьому є пояснення: відсутність фото – частина маркетингової стратегії, що дозволяє вирізнити газету з-поміж інших. Фотографія на першій сторінці у "Франкфуртер Альгемайне" друкувалася всього один раз – на день об'єднання Німеччини. Газета висуває високі вимоги до світлин – вони повинні мати глибокий зміст і говорити самі за себе. Вдале фото містить у собі інформації більше ніж 100 слів і несе велике емоційне навантаження.
Розділ "Політика"
Думка на початку та думка як аналіз у кінці є найважливішою характеристикою першого розділу "Політика" "Ф.А.Ц.". Передова стаття та головний коментар на першій сторінці покликані довести одне: газета чітко відстоює власну думку (це умовно називається у редакції як "думка на початку"). Закінчується розділ рубрикою "Часопис", де щодня з'являються три коментарі, дві політичні аналітичні статті та один портрет.
Титульна сторінка є візитною карткою газети. На першій шпальті зліва розміщується зміст. Він ніби окреслює актуальні теми сьогодення у політиці, економіці, культурі та спорті. По п'ятницям з'являється ще одна шпальта зі змістом "Журналу Франкфуртер Альгемайне". Під шапкою на першій сторінці розміщується список співвидавців "Ф.А.Ц.", що керують редакцією, проте в жодному разі їх не можна назвати "керівним органом". Основна лінія газети затверджується не тільки п'ятіркою співзасновників чи шеф-редактором, тут діє так званий колегіальний принцип, де кожний журналіст має своє слово. Система такого управління газетою дуже прогресивна. Співвидавці обмінюються думками з редакторами газети. У середньому один раз на тиждень усі вони збираються разом на конференцію, що проходить у формі жвавої дискусії. Президія цього заходу обирається щорічно. Якщо один із співвидавців виходить, інші пропонують нову кандидатуру на розгляд. Незалежність редакції газети гарантована другим параграфом договору від 12 грудня 1949 року: "Франкфуртер Альгемайне Цайтунг" є незалежною від управлінських органів, партій і груп та існує на добровільно-громадських засадах".
У постіндустріальному суспільстві газета все ще залишається одним із найголовніших засобів інформування. Із великої кількості повідомлень, які постійно надходять до редакції з різноманітних джерел, співробітники обирають найактуальніші, що гідні зайняти шпальти на першій сторінці. Тут на одну із перших ролей виходить так зване "головне повідомлення", що розміщується на верхівці першої сторінки. У цій частині містяться також статті під умовною назвою "Сенсаційний заголовок", що є візитною карткою всього номера. Під нею розміщуються так звані "друга і третя сенсаційки" . Знизу – блок найважливіших новин із трьох-чотирьох повідомлень. У правій частині першої сторінки – головний коментар та передова стаття – новина та думка.
Перекручена новина дуже швидко викриває себе перед читачами, проте у новині з фальшивим коментарем вже важче розпізнати неправду [4]. Саме тому журналісти "Ф.А.Ц." вважають замітку чистим жанром. Звичайно ж, рівень її написання залежить від того, як вона сформульована, як у ній представлені факти, яким чином вона розміщена за вагою події та ступенем актуальності. Але це не означає, що чіткий розподіл між фактом та думкою є найважливішим принципом газети – журналісти роблять це з об'єктивних причин. Розподільна лінія, що йде згори і донизу, на першій сторінці між четвертою та п'ятою шпальтами є своєрідною межею між новинним, подієвим блоком та аналітикою, тобто основним коментарем і головною статею. До речі, заголовки, на підтвердження їх елітності та цінності, набрано особливим шрифтом, що має назву "жирний готичний" і є незмінним уже 50 років.
Блок новин на першій сторінці представляють "короткі повідомлення", що їх називають приправою до величезного меню газети: кожне з них має своє самостійне значення та окрему вагомість. Це є виклади всіх видів, які редакція відділу новин щоденно вибирає та затверджує. Якщо все це привести до спільного знаменника, можна ствердити: всі ці маленькі повідомлення створюють хроніки дня, вони є відображенням політичної, економічної та культурної історії сьогодення. Предметом повідомлення також може стати невеликий уривок з чогось цілого, наприклад, витяг із закону, протоколу тощо.
Головний коментар
Завжди розміщується угорі першої сторінки, поряд з найважливішими новинами дня. І це не випадково. Нероздільне сусідство головної новини та коментарю дня є вираженням переконливого, очевидного порядку сторінки. Ретельний і точний виклад фактів, з одного боку, різнопланова оцінка й трактування події – з іншого: "Ф.А.Ц." має достатньо честолюбства, щоб давати і те, й інше [3]. І це вже видно з першої сторінки. На початку становлення газети такий підхід вважався ризикованим кроком. Проте час довів, що саме завдяки сміливим рішенням "Ф.А.Ц." стала великою газетою.
Працівники редакції відчувають себе зобов'язаними розставляти акценти навколо щоденних подій. Це і є сенс "головного коментарю", громадська воля активно формує суспільну думку.
Яким чином твориться "головний коментар"? У другій половині дня збираються редактори на так звану "конференцію коментарю". Тут коротко обговорюється та підбивається політичний підсумок дня. Керівник інформаційного відділу пропонує найактуальніші події, які потребують пояснення. Колективно обирається найважливіша, і вже потім вирішується, де саме слід у ній розставити акценти у коментарі. Таким чином газета заявляє свою позицію.
Коментар, або глосарій, походить від латинського слова "глоса" (слово, що потребує тлумачення) і означає невживане, незрозуміле слово чи вислів, що трапляється у тексті і пояснення до нього. Це далеке від сьогодення визначення дає змогу краще зрозуміти суть коментарю, що є своєрідним тлумаченням, роз'ясненням. А ще словом "глоса" греки та римляни позначали слова з темних, варварських мов і діалектів. Отже, редактори "Ф.А.Ц." вважають коментар "одним із таких жанрів, що несе світло серед темряви".
Передова стаття "Франкфуртер Альгемайне" займає провідне місце першої сторінки і виділяється від усіх інших матеріалів трохи більшим шрифтом і так само, як і головний коментар, заголовком, що виділений фірмовим "жирним готичним" шрифтом. Завдання передової статті – не тільки пояснювати найважливіші події, а й подавати їх істотне значення. Вона має не лише зіставляти увесь потік інформації, а й спонукати, закликати читача не бути пасивним стосовно світових подій, змушує їх замислитись, і навіть включитися в них. Передова стаття ставить читача на дорогу політичних переконань та уподобань журналістів. Проте це зовсім не самоціль. У газети немає конкретного наміру нав'язати свою думку читачеві. Справа в тому, що за передовою статтею хоч і стоїть одна людина, але її думки повністю відображають політику видання. Автор передової статті у "Ф.А.Ц." має тягар великої відповідальності перед суспільством, адже саме таким чином формується громадська думка, і вже на її основі – громадянська позиція [4].
На думку журналістів "Ф.А.Ц.", передова стаття їхньої газети має переконувати, вимагати, застерігати, заохочувати. Вона пробуджує громадську думку, сприяє також її вираженню; дає ідейну підтримку.
На відміну від інших статей у газеті, передова стаття підписується повним іменем (як відомо, у німецькій пресі існує традиція не ставити повні підписи імені та прізвища під матеріалом, а користуватися лише скороченнями – ініціалами тощо). Отже, передова стаття асоціюється у читачів, насамперед, з іменем, особистістю. Таким чином, автор є повністю відкритим до суспільства і ставить на терези лише власну честь та сумління. Ніхто не знає точної правди, проте, якщо з'ясовувати її колективно, різнобічно, то можна дуже близько підійти до істини. Для того, щоб пересічному громадянинові розібратися у політичному житті, недостатньо лише знати, які політичні події відбулися і які рішення було прийнято. Передова стаття, на відміну від іншої аналітики, покликана розширити межі стереотипів та уявлень, дати внутрішню логіку речей, вказати на справжні причини, спрогнозувати всі можливі наслідки.
Робота закордонних та регіональних кореспондентів
Друга сторінка газети майже повністю складається з матеріалів власних закордонних та регіональних кореспондентів "Франкфуртер Альгемайне" і має назву "новинної сторінки". Тут знаходять своє продовження матеріали з першої сторінки, у центрі з'являється основне фото номера, а також здійснюється огляд міжнародних подій і внутрішнього політичного життя Німеччини. Якщо поглянути на її зовнішній вигляд, то можна помітити багатоневеликих інформаційних заміток. Їх велика кількість і розміри зовсім не зменшують їхню значущість. Усі ці повідомлення є суто особистим продуктом "Ф.А.Ц.". Це означає, що інформація здобута не через посередників – інформаційних агенцій – а з перших рук. І завдячувати тут слід власній кореспондентській мережі "Франкфуртер Альгемайне", величина якої ставить цю газету серед провідних видань світу.
Формування мережі кореспондентів за кордоном почалося понад 15 років тому. Співзасновники "Ф.А.Ц." зрозуміли, що це необхідно для видання, яке хоче називатись одним із найкращих у світі. Адже великі інформаційні агенції дають лише голі факти. Це також непогано, якщо вони стосуються гарячих точок чи катастроф, тому що потужності агентств дозволяють мати своїх журналістів у подібних місцях. У компетенції власних кореспондентів – ґрунтовний всебічний пошук та інтерпретація інформації. Інколи вони самі визначають, які теми є актуальними і чи слід їх розробляти. Але доволі часто працюють за редакційним завданням.
Окрім стандартних вимог щодо професійного рівня, від закордонних журналістів "Ф.А.Ц." вимагаються високий рівень знання мови країни перебування, досвід журналістської роботи, знання проблем та особливостей регіону перебування.
Класний репортаж має свою тональність. Він створює в читачеві враження, ніби той сам був учасником подій. Наприклад, він повідомляє не просто про результати голосування у Бундестазі, не тільки про зміст прийнятих законів чи висунуті аргументи на партійних засіданнях. Репортаж покликаний передавати атмосферу. Вирази обличчя, жестикуляція, висота голосу, рухи – усе це актуально у репортажі. На відміну від повідомлення, яке представляє читачеві лише сухі факти, репортаж дає живу картину, що її забезпечує особиста присутність автора. Репортаж вимагає від журналіста дуже доброго знання теми, що дає йому право на певну частку суб'єктивності. Репортерами не стають – ними народжуються, адже репортерське чуття властиве не кожному.
Репортаж – це привілейований жанр у Німеччині, найбільш динамічний і гнучкий. Головна його якісна ознака – оперативність. Але це зовсім не означає, що радіо та телебачення роблять репортерську діяльність непотрібною. Адже тільки газетний репортаж за допомогою майстерного слова може передати суть інформації, очистити її від зайвого баласту.