Концепция еженедельника «Фокус» и его отличия от «Шпигель»
Сегодня в сегменте общественно-политических еженедельников Германии находятся в постоянной борьбе за читателей «Шпигель» (Der Spiegel) и «Фокус» (Focus).
В 1993 г. издательский концерн «Бурда» (Burda) запустил проект новостного еженедельника «Фокус». И тем самым произвел подлинную сенсацию: была нарушена 45-летняя монополия главного общественно-политического еженедельника Германии «Шпигель». Успех запуска нового еженедельника немецкие исследователи СМИ связывают прежде всего с грамотной маркетинговой стратегией продвижения журнала и с созданием уникальной концепции современного еженедельника для читателей XXI века.
Журналу «Фокус» нелегко было вступать в конкуренцию с признанным и авторитетным новостным журналом. Поначалу его критиковали как обывательское, легковесное, банальное издание, даже называли «журналистикой короткой дистанции». Но прогнозы экспертов о быстром исчезновении «Фокуса» с рынка не оправдались. За короткое время он приобрел более полумиллиона читателей и отобрал у «Шпигеля» часть рекламодателей и тиража2.
Сегодня журнал «Фокус» еженедельно читают 5,24 млн немцев (8,5% всего населения страны)3. Журнал «Фокус» − журнал общественно-политический. Он информирует читателей о главных событиях в мире, предоставляет интересную и актуальную информацию о достижениях в сфере науки, техники, медицины, о путешествиях и культуре народов разных стран. Слоган «Фокуса»: «Факты, факты, факты». Они подаются как News-to-use «полезные новости», необходимые читателям для работы и в частной жизни.
«Фокус» − журнал, созданный для читателей, для информационной элиты, которая хочет все знать. Журнал пользуется успехом, так как содержание соответствует информационным запросам аудитории. Авторы журналистских материалов в первую очередь стараются привести различные интересные факты по проблеме, а потом подкрепляют их авторитетным мнением. Журнал « Шпигель» был создан в 1947 г. группой молодых немецких редакторов, возглавляемой Рудольфом Аугштайном. Журнал «Шпигель является в Германии самым влиятельным новостным еженедельником, а в Европе изданием с самым большим тиражом. Журнал «Шпигель» позиционирует себя, прежде всего, как журнал мнений и предлагает своим читателям глубокий, осмысленный анализ происходящего в Германии и мире. Редакция журнала политически и экономически Спектр тем журнала «Шпигель» очень широк – от политики и экономики до науки, медицины, техники, культуры и развлечений, СМИ, общества и спорта4.
Первый этап анализа концепции еженедельника «Фокус» – язык журнала. Материалы написаны литературным языком, но стиль выдержан в рамках современной элитарной коммуникации. Язык журнала «Фокус» связывает нуждающегося в динамичной информации читателя с элитой информационного общества. Авторам журнала необходимо найти и проверить много дополнительной информации, чтобы написать интересный и познавательный текст. В статьях про науку и технику авторы легко играют научными терминами и приводят технические данные, используя цифры. Перед авторами, которые пишут о новостях из разных уголков планеты, стоит другая, но не менее сложная задача - описать свои впечатления от увиденного так, чтобы читатель, который в этой стране никогда не был и скорее всего не будет, мог себе все пережитое автором представить.
Язык журнала «Фокус» соответствует критериям классического новостного еженедельника: сильная персонализация текстов, игра слов, преобладание глаголов в активной, а не пассивной форме, употребление поговорок, красноречивых, образных прилагательных, ирония.
Большое значение имеет редакционная политика по формированию единого стиля журнала, что достигается через подбор авторов, позиция и стиль работы которых соответствует представлениям хозяев издания. Авторы журнала «Фокус» создали особый стиль общения с экспертами и читателями. Журналисты позволяют себе иронизировать и остро формулировать вопросы собеседникам в интервью. Конечно, в зависимости от жанра и темы публикации степень эмоциональной нагрузки текста меняется, но авторы свободно пользуются языковыми средствами немецкого языка.
Проф. док. Хуберт Бурда и Хельмут Маркворт сформулировали основные принципы содержания, которыми руководствуются журналисты издания:
сосредоточенность на релевантных фактах;
точное соотношение мнения и факта;
ценностная ориентация;
актуальность;
инновационное соотношение текста, фотографий и инфографики.
Журнал «Фокус», выходя один раз в неделю, с точки зрения оперативности сообщений проигрывает ежедневным газетам, но зато выигрывает в масштабности познания и отображении действительности. Авторы издания имеют возможность дольше работать над статьей и глубже уходить в поиски информации. Благодаря своему большому объему, журнал позволяет уделять каждой проблеме недели целые полосы. Формат журнала позволяет предлагать читателям как оперативно-событийную информацию, так и тематически-познавательную. Релевантность – ценность и значимость для аудитории сообщаемых сведений; декодируемость – доступность сообщения, возможность понимания его аудиторией; небанальность- оригинальность сведений, сообщаемых аудитории. Эти требования перекликаются с концепции содержания, которую разработали проф. док. Хуберт Бурда и Хельмут Маркворт, и, следовательно, соблюдаются постоянными авторами немецкого журнала.
Чтобы отвечать запросам информационного общества разработчики концепции новостного еженедельника интегрировали три элемента – текст, фотографии и графику – в одну единую систему. Журнал делает упор на визуализацию текста, создавая так называемый «текстовой дизайн».
Концепция «текстовой дизайн» рождена не столько стремлением выделиться среди конкурентов, сколько намерением привлечь к журналу то поколение людей, которое в качестве источника информации привыкло использовать телевидение и интернет. Там новости подаются лаконично, ясно, с акцентом на видеоряд. «Фокус» работает в том же русле. Картинки и темы меняются быстро, чтобы не утомить читателей и не позволить им переключиться на что-то другое. Этой задаче служит и язык текстов.
Лингвистический анализ текста представляет собой одну из сложнейших методических задач. Он включает в себя, в частности, исследование формы, содержания и функции языковых элементов. Для нас особенно важно выявить те языковые особенности, которые способствуют коммуникативности текста, его информативной насыщенности, выразительности и объективности. На первом плане здесь – длина предложения. Короче оно или длиннее, к примеру, чем в текстах журнала «Шпигель»? Анализ показал, что длина предложения, измеряемая количеством содержащихся в нем слов, в «Фокусе» короче, чем в «Шпигеле». В «Фокусе» предложение состоит в среднем из 13 слов, а в «Шпигеле» − из 15. Заметим, что немецкие лингвисты предложения из 13 слов классифицируют как «простые» и «достаточно простые» для понимания, предложения с 15 словами – как «в общем понятные», а с 17 словами предложения относят как «довольно сложные «для понимания»5. Таким образом, рекламный девиз «Фокуса» «коротко, ясно и точно» реализуется посредством простых по конструкции предложений.
Исследование языка журнала на соответствие критериям новостной журналистики выявило, что 30% заголовков к статьям представляли содержание в драматическом, преувеличенно сенсационном или патетическом ключе. Эти преувеличения можно объяснить желанием редакции привлечь внимание читателей к своим материалам, а не просто проинформировать о событии или явлении. А это уже отход от объективности.
До головних типологічних характеристик преси Федеративної Республіки Німеччини належать:
1. Сфера розповсюдження. Звідси їхній розподіл на надрегіональні й регіональні (або місцеві). Регіональні газети виконують функцію місцевих, тому що виходять під однією "шапкою" і мають внутрішньо іншу наповненість номера – так звані місцеві частини.
2. Періодичність виходу газет. Щоденними вважаються газети, що виходять як щодня, так і дватри разу на тиждень.
3. Адресат, або аудиторія, на яку розраховане видання. У цьому випадку преса поділяється на якісну, якісномасову (змішану) та бульварну. Характеристики класифікації на ці типи ідентичні вітчизняним. Уся традиційна надрегіональна преса Федеративної Республіки – якісна. Виняток становить газета "Більд". Вона – традиційно бульварна. Складніше визначити тип східних газет "Нойес Дойчланд" і "Юнге вельт", тому що вони не відповідають традиційним критеріям. Якісномасовими, як правило, є регіональні газети. Усередині цієї підсистеми в окрему групу дослідники виділяють абонементні або передплатні видання.
4. Належність друкованого видання до тієї чи тієї інформаційної групи або видавничого концерну. Тут експерти виділяють десять монополістів, за ними йде поділ на окремі газетні, журнальні й інші видавничі групи. Цей критерій уважається важливим, тому що від позиції групи/концерну деякою мірою залежить політична орієнтація видання. Не йдеться про політичне ангажування видань – це з огляду на демократичні традиції відсутнє, і преса незалежна, мовиться про симпатії тій або тій політичній партії [2].
Регіональна преса
Головною особливістю Федеративної Республіки є широке розповсюдження регіональної преси. Усього наприкінці 80-х рр. у країні виходило 1300 видань цього типу. Загальний тираж регіональної преси, що виходила від імені 108 публіцистичних одиниць, яким належали регіональні газети з повними редакціями, дорівнював 13,3 млн примірників, тобто 64,8 % або 2/3 тиражу всіх німецьких газет. При цьому, як уже зазначалося, цей тип преси міг виходити під однією "шапкою" і від імені однієї редакції. Водночас газета могла мати кілька різних видань. Наприклад, "Зюдвест пресе", що виходила в Ульмі, мала 41 локальне видання.
Надрегіональна преса
Надрегіональні газети посідають важливе місце в системі ЗМІ Федеративної Республіки Німеччини, а також у світі. До цього типу видань традиційно належать: "Зюддойче цайтунг" (3Ц), "Франкфуртер альгемайне цайтунг" (ФАЦ), "Франкфуртер рундшау" (ФР), "Ді вельт" й "Тагесцайтунг" (ТАЦ). Усі п'ять газет, крім своєї наднаціональної спрямованості, орієнтуються також на німецьких читачів, зокрема на жителів тих регіонів, де вони видаються. Це означає, що вони виходять із локальними.
"Зюддойче цайтунг" заснована 6 жовтня 1945 р. створеним тимчасовим органом, що одержав ліцензію від американської окупаційної влади. Газета, що має найбільший тираж серед щоденних видань Федеративної Республіки, залишається й досі для регіону, в якому видається (Хайматблат), "рідною газетою" [3]. Від моменту свого заснування й дотепер дві третини тиражу продаються (абонуються) у рідній Баварії, а найбільше – в Мюнхені та його околицях. Її концепція була сформульована в 1951 р. головним редактором Вернером Фрідманном. Цю концепцію розвив його послідовник і спадкоємець Херманн Проебст, який був головним редактором у 1960–1970 рр. Він зазначав: "(Газета. – О. Б.) лояльна до чинного уряду, але залишається пильною і критичною, рухається скоріше вліво від центру: відкрита й толерантна, однак не індиферентна" [Т 2].
На думку дослідників, газету люблять у Німеччині завдяки якості репортажів сторінці й щоденному коментарю. що вміщується на 1й сторінці. Відповідно до класифікації, прийнятій у ФРН, її політична позиція визначається як "ліволіберальна" (linksliberal).
"Франкфуртер альгемайне цайтунг" – не менш популярна в Німеччині, ніж "Зюддойчеуайтунг". Газета заснована в 1949 р., нею керує колегія з п'яти видавців, що фактично виконує функцію головного редактора й визначає політичну лінію видання. Читачами газети, відповідно до її власного дослідження, є економічний і політичний істеблішмент країни. Головна особливість газети – якісний аналіз політичних й економічних національних і міжнародних подій. Велику популярність серед читачів має культурний розділ, що виходить під загальною назвою "Фейлетон" (жанр "фейлетону" в німецькій мові не аналогічний сатиричному в російській). Газета не залежна від політичних партій і визначається у Федеративній Республіці як "традиційно-консервативна" [4].
Від 1958 р. газета виходить п'ять разів на тиждень із самостійним додатком "Блік дурх ді віртшафт" (Погляд на економіку).
"Франкфуртер рундшау" заснована в 1945 р. сіма видавцями, що одержали ліцензію від американської окупаційної влади. Однак незабаром після утворення газета опинилася в руках лише двох видавців: комуніста Арно Рудерта й соціал-демократа Карла Герольда. Будучи дуже впливовою особою в політичних колах Федеративної Республіки, останній був від 1954 до 1973 р. єдиним власником, видавцем і головним редактором газети. У 1975 р. газета була передана у володіння фонду Карла Герольда. За одну ніч мінився не тільки власник газети, а й була докорінно змінена політична лінія: з "ліволіберальної", як вона сама себе визначала, вона перетворилася в газету, що виступає "за постійні реформи нашого суспільства".
У 1989 р. "Франкфуртер рундшау" виходила в трьох виданнях. Одне було національним (надрегіональним), друге призначалося для ФранкфуртанаМайні та його околиць і третє – щоденне вечірнє за назвою "ФР ам абенд" ("Вечірня ФР"). Вечірнє видання мало бульварний характер, воно не розповсюджувалося за передплатою, а продавалося на вулицях. Кульмінацією популярності газети німецькі експерти називають 60-ті рр., коли вона була на чолі студентських заворушень.
"Ді вельт" ("Світ") створена в 1946 р. у Гамбурзі британською окупаційною владою як надпартійна й "національно" орієнтована. Хоча газета видавалася німецькою редакцією, протягом семи років вона перебувала в руках британської окупаційної влади, оскільки спочатку планувалося позиціонувати її як взірець демократичної газети. Її фактичний успіх супроводжували ліберальна, відкрита для світу програма, а також підключення до інформаційної мережі лондонської "Таймс". До 1944 р. вона мала реалізований тираж до 1 млн примірників. Після скасування ліцензій і створення на території Західної Німеччини регіональних газет її тираж упав до 170 тис. примірників. У 1953 р. вона була куплена видавничим концерном Акселя Шпрінгера.
Тимчасом як німецькі дослідники характеризують "Ді вельт", як "строго консервативну", один з її колишніх головних редакторів Герберт Кремп визначав газету як "лояльну до держави й законослухняну". Він також зазначав: "Орієнтація на атлантичний й європейський Захід, на економічну відповідальність визначається рівнем життєвих цінностей". Газета виступала за свободу й возз'єднання двох німецьких держав, за соціальну ринкову економіку, проти будь-якої форми тоталітаризму. Її тираж становить 220 тис. примірників.
До надрегіональних газет належать й "Тагесцайтунг" ("Щоденна газета"). Вона була створена в 1979 р. у Берліні кількома ініціативними групами, що декларували себе як "ліві недогмати", що виступали за ідеї радикальної громадянської демократії. Газета від самого початку оголосила себе альтернативною. Сам проект керування газетою відрізнявся оригінальністю: було оголошено, що це самостійне економічне підприємство без власника, з редакцією, але без керівних структур, зі співробітниками, що мають рівне соціальне становище й однакові невеликі оклади. Рішення ж повинні приймати вони самі, відповідно до демократичного принципу – без делегування керівних повноважень якомусь одному або групі осіб. На щоденному "пленумі" повинні обговорюватися колегіально всі нагальні проблеми. Один із німецьких дослідників зазначав: "На старті "ТАЦ" дивувала хваткою, оригінальністю й гостротою. Вона була, як ніяка інша щоденна газета, не зручна ні владі, ні політикам, ні поліції, ні юриспруденції" [5].
Проте із часом їй довелося відмовитися від первісних проектів і повернутися до традиційних, або класичних форм, функціонування газети: були введені посади головного редактора й завідувачів відділів, змінена форма оплати праці – відмова від зрівняння. Водночас газета, залишаючись дискусійною трибуною різних груп лівої орієнтації, відображала актуальні події з різних сфер життя Федеративної Республіки.
Оригінальною газета залишалася за формою економічного існування. Як і раніше, вона відмовлялася від фінансування за традиційною схемою німецьких газет – на дві третини за рахунок реклами: її надходження від реклами становили від 10 % до 15 %, тираж – 69 тис. примірників. При цьому майже половина розповсюджується за передплатою. Виживала вона за рахунок прибутків від друкарні.
До головних тем "ТАЦ" належали внутрішня політика, екологічні й соціальні проблеми, становище й роль жінки в суспільстві, захист національних й етнічних меншостей. У зовнішньополітичній проблематиці пріоритетне місце займала ситуація в "третьому світі". На думку німецьких експертів у галузі ЗМІ, "Тагесцайтунг" є однією з небагатьох газет країни, якій удалося вижити [6].
Крім названих, до надрегіональних належить і "Хандельсблат" ("Діловий листок"). Газета не відповідає класичному критерію універсального видання і згідно з типологічними характеристиками скоріше є спеціалізованою. Газета створена в 1946 р. з дозволу британської окупаційної влади й виходить у Дюссельдорфі від імені однойменного видавничого дому. Від 1959 р. – як "щоденна біржова" газета. Маючи тираж близько 120 тис. примірників і розповсюджуючись у всій Європі, була найбільшою німецькомовною фінансово-економічною газетою. Вважається, що кожен номер газети читає п'ять-шість осіб, тому її аудиторія налічує майже півмільйона читачів.