Чому у Швеції джинса не в моді
На працівників шведських медіа поширюється жорстке антикорупційне законодавство.
За даними Transparency International, Швеція стабільно входить до числа найменш корумпованих країн світу. Втім, цей рейтинг обурює шведську громадськість, мовляв, які ж найменш корумповані, коли корупційні скандали та розслідування мало не щодня з’являються в ЗМІ? Та шведи не помічають, що в їхніх медіа практично немає замовних матеріалів. Можливо, тому, що журналісти знають: будь-яка спроба буде розслідувана і покарана.
Суворі антикорупційні закони породили у шведському суспільстві традицію не давати хабарів. Також там з’явилася звичка уникати поведінки, яку можуть сприйняти як корупційну спробу. Цього не знала авіакомпанія «Тайські авіалінії». Її представництво у Стокгольмі зробило звичну для себе, та й для багатьох країн, річ: запропонувало журналістам великі знижки на авіаквитки.
На подив тайського перевізника, шведська прокуратура розпочала детальне розслідування. За повідомленням thelocal.se, правоохоронці вбачали в діях авіакомпанії спробу підкупити журналістів, надаючи знижки на авіаквитки.
Представники «Тайських авіаліній» у Швеції відкинули звинувачення у підкупі журналістів, заявивши, що знижки, які надавалися навесні – влітку 2007-го та 2008 років, були звичайною акцією, які часто проводять авіакомпанії. Втім, дії, звичні для Азії, у Швеції викликали нерозуміння – у Європі знижки для журналістів ніщо інше, як хабар. Так само в цій країні поставилися б до подарунків та фуршетів для журналістів, організованих посадовими особами, політиками або бізнесом – навіть без певного інформаційного приводу та планів на співпрацю. Втім, у цій скандинавській країні такого й не практикують. А поодинокі корупційні скандали, в яких замішані журналісти, лише підтверджують цю практику.
Корупційну справу, в якій фігурував журналіст, у країні згадують уже другий рік. У вересні 2007-го розгорівся скандал: з’ясувалося, що відомий журналіст телеканалу TV4 Тронд Сефастсон (Trond Sefastsson) отримав хабар за свій сюжет. Раніше в ефір вийшов його матеріал про чоловіка, засудженого за злочини, пов’язані з наркотиками. Стало відомо, що журналіст отримав 400 000 крон від родини героя матеріалу. Коли поліція виявила факт передавання грошей, Сефастсон пояснив його тим, що надавав родині засудженого юридичні консультації і виявлена сума – отриманий гонорар. Проте під час допитів сім’я підтвердила, що заявлена сума була платою за телевізійний сюжет про їхнього родича. Матеріал, як вони сподівалися, мав вплинути на перегляд справи.
Як тільки вибухнув скандал, Сефастсона звільнили з каналу, втім, журналісти стали на його захист пізніше, коли під час обшуку його помешкання поліція вилучила комп’ютер із матеріалами. Журналіст понад 10 років займався розслідуваннями, і на комп’ютері було багато інформації від таємних джерел (які журналіст має право не розголошувати навіть у суді). На думку журналістів та правозахисних організацій, такий крок із боку правоохоронних органів був перевищенням службових повноважень. Вилучати комп’ютер не було необхідності, оскільки сюжет уже був в ефірі, а всі деталі передавання хабара на той час уже були з’ясовані. Пізніше поліція та прокуратура визнали, що в їхніх діях не було крайньої потреби і вони перевищили повноваження, порушивши конституцію, права журналіста та його джерел (thelocal.se). Отже, вимагаючи суворого дотримання законів, держава перш за все має дотримуватись їх сама – інакше цей механізм не працюватиме.
Жорстке антикорупційне законодавство стосується не лише журналістів. Тієї ж осені 2007 року за необачну поведінку держсекретар Швеції Ульріка Шендштрьом (Ulrica Schenström) поплатилася своєю посадою та репутацією.
Вся Швеція жваво обговорювала, як пані Шендштрьом весело проводила вечір у барі з журналістом того ж таки TV4 Андерсом Філбладом. За словами очевидців, держсекретар була дуже п’яна – отже, у випадку будь-якої термінової ситуації, пов’язаної з роботою, вона би не змогла виконувати свої обов’язки (а ситуація навколо уряду тоді була напружена).
«Держсекретар (а це міністр закордонних справ і традиційно друга особа в уряді після прем’єр-міністра) завжди на роботі, і він не може нехтувати свої професійні обов’язки поза кабінетом!»; «А що, якби того вечора стався якийсь міждержавний конфлікт?» – обурювалася громадськість. Пані Ульріка пішла у відставку, а конституційна комісія почала розслідування.
Окрім нехтування службовими обов’язками, постало ще одне питання: хто оплачував рахунок у барі? Згідно зі шведським законодавством, посадова особа має платити за себе сама – в іншому випадку це хабар. Держсекретар заявила, що сама платила за напої, а прем’єр-міністр публічно сказав, що вірить своїй підлеглій. Та, схоже, лише він їй і повірив: було виписано ордер на обшук телеканалу, щоби знайти рахунок з бару, з якого було би видно, хто за що платив. Рахунок не знайшли, та, перевіривши операції по кредитних картках, правоохоронці дійшли висновку, що того вечора пригощав журналіст. Те, що джентльмен платив за даму – не аргумент, особливо у Швеції. Вийшло, що Шендштрьом отримала хабар від журналіста, який, не виключено, хотів дізнатися від неї якусь інформацію. Поліція допитувала редакторів телеканалу, щоби виявити, над якими темами працював Філблад і яка інформація могла його зацікавити. Телеканал робив заяви про обмеження свободи слова, втім, вони виявилися безпідставними. Швеція жорстко контролює, як дотримуються закону її громадяни – як журналісти, так і міністри. Й останні, через свою публічність та підзвітність, можливо, страждають навіть більше.
Отже, шведський рецепт боротьби з корупцією, в тому числі в медіа, простий: закони діють для всіх, і для всіх вони однаково суворі. Адже держава може вимагати дотримання законів лише тоді, коли робить це сама.