- •Міністерство освіти і науки України
- •2. Види повторних досліджень
- •5. Види шкал
- •6. Види анкетних запитань
- •7. Композиція анкети
- •8. Види інтерв’ю
- •9. Методика проведення фокус-групи
- •Методу притаманні такі характеристики:
- •10. Види експертного опитування. Відбір експертів
- •Методи формування групи експертів
- •Об'єктивні і суб'єктивні методи формування групи експертів
- •11. Методика проведення експерименту
- •Класифікація соціологічних експериментів
- •12. Види спостереження
7. Композиція анкети
I Вступ |
Введення знайомить опитуваного з цілями наукового дослідження, змістом анкети, дає йому необхідну інформацію про правила заповнення анкети. Воно покликане показати, яку користь отримає респондент, взявши в ньому участь. Головне завдання вступу — переконати респондента взяти участь в опитуванні. У вступі до анкети обов'язково треба вказувати на анонімність та конфіденційність, а також розміщувати правила заповнення. У разі анонімності респондент повинен бути впевнений, що його ім'я та інші реквізити не будуть відомі дослідникам. У разі конфіденційність передбачається, що ім'я респондента відомо тільки досліднику, але аж ніяк не замовнику даного обстеження. У телефонному опитуванні та при опитуваннях, пов'язаних з присутністю інтерв'юерів, опитування носить тільки конфіденційний характер. У практиці західних соціологів у вступі прийнято приводити приклади питань зі складною технікою заповнення і пояснювати правила роботи з ними. |
II Реквізитна частина |
У реквізитній частині наводиться інформація, що стосується респондентів. Крім того, тут ідентифікується сам запитальник, тобто йому дається назва, зазначаються дата, час і місце проведення опитування, прізвище інтерв'юера. |
III Інформативна частина |
Інформативна частина складається із змістовних питань (закритих і відкритих, прямих і не прямих тощо), які дають спеціалісту всю необхідну інформацію про об'єкт дослідження. Питання випливають з наростанням ступеня труднощі. |
IV Класифікаційна частина |
Класифікаційна частина містить соціально-демографічні та професійно-кваліфікаційні відомості про респондентів. Інакше її називають «паспортичкою». |
V Заключна частина |
Заключна частина анкети містить подяку відповідальному за участь у дослідженні. |
Використане джерело:
Добреньков В.И. Общая композиция анкеты / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко //Методы социологического исследования . 2004. С.323
8. Види інтерв’ю
За ступенем стандартизації вербального діалогу | |
1. Формалізоване інтерв'ю |
Бесіда за детально розробленою програмою, що включає в себе послідовність і конструкцію питань, варіанти можливих відповідей із закритими і відкритими питаннями. Цього виду можна було б дати максимальну оцінку по шкалі стандартизації, якби ми її побудували. |
2. Неформалізоване інтерв'ю |
Тривала бесіда за загальною програмою, але без уточнення конкретних питань, з мінімальною деталізацією поведінки інтерв'юера. Воно характеризується мінімальним рівнем стандартизації. |
За кількістю обговорюваних тем | |
1. Фокусоване, або спрямоване |
Докладне обговорення однієї теми, з якої респондент заздалегідь ознайомлений, може бути формалізованих і неформалізованих). На уявній шкалі стандартизації цей вид зайняв би проміжне-точне положення, оскільки являє собою наступний щабель до зменшення несвободи у взаємодії інтерв'юера і опитуваного. |
2. Нефокусоване (ненаправлене) |
Інтерв'ю, де немає предметного єдності, загальної теми або дослідницького задуму. Тут царює тематична солянка, питання на різні теми перемежовують один одного, не утворюючи логічній послідовності. |
За кількістю учасників | |
1. Індивідуальне чи особисте інтерв'ю |
бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним у довірливій обстановці при відсутності сторонніх спостерігачів |
2. Групове інтерв'ю |
Бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з декількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет). Головні різновиди — фокус-група, мозкова атака. |
За місцем проведення | |
1. Інтерв'ю за місцем проживання |
У домашній обстановці людина володіє великим часом. У звичних умовах він охоче відповідає на гострі питання, які потребують повідомлення критичної інформації про негативні факти і явища. Бесіда набуває менш офіційний характер, ніж у службовому приміщенні. Домашня обстановка налаштовує на досить тривалий інтерв'ю з високим ступенем концентрації на проведеному обстеженні. Для маркетолога цей спосіб цінний ще й тим, що легко встановлюються довірчі відносини, можливий показ зразків товару, рекламних матеріалів і т. п. Бажано попереднє узгодження термінів інтерв'ю по телефону. Однак це найдорожчий метод збору даних. |
2. Інтерв'ювання відвідувачів магазинів |
Компанії, що проводять такі обстеження, можуть у великих магазинах мати свої офіси. Відвідувачі магазину опитуються інтерв'юером в приміщенні магазину або можуть запрошуватися на інтерв'ю в офіс. За допомогою даного методу без використання спеціальних методичних підходів важко забезпечити репрезентативність результатів обстеження і вдумливе ставлення опитуваних до заданим питань. Порівняно з першим методом даний метод є більш дешевим. |
3. Інтерв'ю за місцем роботи |
Інтерв'ю за місцем роботи, занять, може проходити в службовому приміщенні. Для багатьох категорій респондентів саме трудова обстановка є більш звичною, природного і спонукає до продуктивного обміну думками. Це найбільш доцільно, коли вивчаються виробничі або навчальні колективи, а предмет дослідження пов'язаний з трудовою або економічною тематикою. Перевага виробничого середовища полягає в тому, що навколо знаходяться предмети, які активізують свідомість у потрібному напрямку, можуть підказати або нагадати щось важливе. У маркетингу подібні інтерв'ю зазвичай використовуються при зборі інформації про продукцію виробничо-технічного та офісного призначення. Цей метод по суті володіє тими ж перевагами і недоліками, що і перший метод, однак має більш високу вартість, обумовлену використанням більш кваліфікованих інтерв'юерів і витратами робочого часу, що оплачується фірмою. |
Використане джерело:
Добреньков В.И. Типология интервью / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко//Методы социологического исследования . 2004. С.416420