1. Загальні|спільні| положення|становища|

Гранично допустимий викид (далі - ГДВ) - науково-технічний норматив, який встановлюється за умови, що|аби| вміст забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери від джерела або їх сукупності (з урахуванням|з врахуванням| перспективи розвитку промислових підприємств) не перевищував нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря; а саме гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.

Гранично допустимі нормативи викидів (ГДВ) забруднюючих речовин в атмосферу розробляються конкретно для кожного підприємства незалежно від форм власності. Лише за наявності узгодження розроблених нормативів підприємство отримує|одержує| дозвіл на викид забруднюючих речовин і ліміти викидів. Дозвіл на викиди дається у вигляді потужності викидів (г/с), а ліміти підприємство отримує|одержує| у вигляді потужності викидів (т/рік).

За перевищення дозволених об'ємів|обсягів| викидів підприємство платить штраф. На підставі отриманих|одержувати| лімітів підприємство здійснює платежі до бюджету за викиди забруднюючих речовин. У випадку, якщо|у разі , якщо| органи держінспекцій екобезпеки виявлять перевищення лімітів, платежі підприємства до бюджету коректуються в кратному розмірі (з використанням коефіцієнта кратності, розмір якого встановлюють органи місцевої самоврядування|самоврядування| з урахуванням|з врахуванням| місцевих особливостей).

Значення ГДВ розробляються при проведенні відомчих досліджень ГДВ, при складанні зведених|зведених| томів “Охорона атмосфери міста та нормативи ГДВ для міста або населеного пункту”, розділів, що стосуються захисту атмосфери від забруднення (у розділі “Охорона навколишнього середовища”) різних видів передпроектної і проектної документації на будівництво нових і реконструкцію існуючих підприємств. Вони розробляються як для тих, що будуються, проектуються так і для підприємств, що діють, з урахуванням|з врахуванням| перспективи їх розвитку, узгодженої|погодженої| в проектно-кошторисній| документації.

Розробка ГДВ проводиться|виробляє| з урахуванням|з врахуванням| граничних нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться|відводять| в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого устаткування|обладнання|, споруд|споруджень| і об'єктів, із застосуванням методів розрахунку забруднення атмосфери промисловими викидами, а також фізико-географичних|, кліматологічних умов місцевості|місцевий| розташування промислових майданчиків і ділянок існуючої і проектованої житлової забудови, санаторіїв, зон відпочинку міст, взаємного розташування промислових майданчиків і сельбищних| територій, як на існуюче положення|становище|, так і на перспективу.

Гранично допустимий викид розробляється для кожного стаціонарного джерела викидів по кожній речовині.

Нормуванню підлягають викиди речовин, що забруднюють атмосферу, від технологічних джерел виділення, вентиляційних пристроїв|устроїв| і іншого устаткування|обладнання|, що працює в стаціонарному технологічному режимі. А також залпові викиди забруднюючих речовин, які характерні|вдача| для багатьох технологічних процесів. Аварійні викиди при розробці відомчого тому нормативів не нормуються.

Залповий викид речовини, що забруднює атмосферу, - це викид від організованого або неорганізованого джерела викидів, що триває менше 20 хвилин|мінут|.

Величина ГДВ розробляється в г/с і т/рік. ГДВ (г/с) встановлюється для умов повного|цілковитого| навантаження технологічного і газоочисного устаткування|обладнання| і дотримання граничних нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться|відводять| в атмосферне повітря при експлуатації технологічного і іншого устаткування|обладнання|, споруд|споруджень| і об'єктів. Значення ГДВ (г/с) відносяться до того ж тимчасового усереднення (20 хв), що і норматив екологічної безпеки атмосферного повітря (ГДК максимальноразові).

Значення ГДВ т/рік встановлюються для окремого джерела викидів з урахуванням|з врахуванням| тимчасової нерівномірності викидів, зокрема за рахунок планового ремонту технологічного і газоочисного устаткування|обладнання|.

Для оцінки темпів зниження викидів і можливості|спроможності| утилізації газоповітряних викидів встановлюється ГДВ (т/рік) в цілому|загалом| по підприємству.

Для того, щоб встановити норматив для джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що має характер|вдачу| залпового, необхідно визначити концентрацію забруднюючих речовин в газах, що викидаються, і час, протягом якого відбувається|походить| залповий викид. У таблицях локального тому ГДВ величини нормативів для залпового викиду (т/с і т/рік) приводяться|призводять| в натуральних величинах, а розрахунок розсіювання речовин, що забруднюють атмосферу, проводиться з урахуванням|з врахуванням| приведення залпового викиду до 20-хвилинного|мінута| періоду усереднювання.

Для діючих підприємств, якщо в повітрі міст або інших населених пунктів концентрації речовин, що забруднюють атмосферу, перевищують нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, а також якщо підприємство не виконує вимоги, і значення ГДВ в даний час|нині| не можуть бути досягнуті, за узгодженням з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України передбачається поетапне, з|із| вказівкою тривалості кожного етапу, зниження викидів забруднюючих речовин до значень ГДВ. Воно повинно забезпечувати досягнення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря, граничних нормативів утворення забруднюючих речовин при експлуатації технологічного та іншого устаткування|обладнання|, або повне|цілковите| запобігання викидам. На кожному етапі до забезпечення значень ГДВ встановлюються тимчасово-узгоджені|погоджені| викиди речовин (ТУВ), що забруднюють атмосферу, з урахуванням|з врахуванням| значень викидів підприємств з|із| сучасною технологією виробництва.

Значення ТУВ, також як і ГДВ, встановлюються для джерел і для підприємства в цілому|загалом| по кожній окремо взятій речовині.

Для знов|знову| проектованих підприємств (об'єктів) значення ТУВ не встановлюються.