- •Історія держави і права зарубіжних країн.
- •2.1. Виникнення держави та її розвиток
- •2.2. Суспільний устрій та його еволюція
- •2.3. Державний лад, суд, збройні сили
- •2.4. Основні риси права
- •3.1. Особливості виникнення і розвитку держави і права Месопотамії
- •3.2. Утворення Вавилонської держави
- •3.3. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства
- •3.4. Державний устрій, суд, збройні сили
- •3.5. Джерела права. Закони царя Хаммурапі
- •4.1. Виникнення держави та її розвиток
- •4.2. Особливості суспільного ладу
- •4.3. Державний устрій, суд, збройні сили
- •4.4. Закони Ману
- •5.1. Виникнення держави та її розвиток. Держава Шан (Інь)
- •5.2. Держава Чжоу
- •5.3. Держава Цінь
- •5.4. Держава Хань
- •5.5. Основні риси права
- •6.1. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тезея
- •6.2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
- •6.3. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах
- •6.4. Державний лад, суд, збройні сили. Основні риси афінського права
- •6.5. Виникнення держави у Спарті
- •6.6. Суспільний лад та державний устрій Спарти
- •7.1. Зародження римської державності. Реформа Сервія Туллія
- •7.2. Утворення аристократичної республіки. Правове становище населення
- •7.3. Державний устрій, суд, збройні сили. Управління провінціями
- •7.4. Криза і падіння республіки. Зміни в суспільному ладі
- •7.5. Перехід до монархії. Принципат. Зміни в економіці, суспільному ладі та державному устрої в період принципату
- •7.6. Домінат. Суспільний лад та державний устрій. Реформи Діоклетіана
- •7.7. Джерела римського права
- •8.1. Особливості виникнення держави у франків
- •8.2. Суспільний лад. Реформа Карла Мартелла
- •8.3. Державний устрій. Верденський договір 843 р. І розпад франкської держави
- •8.4. Джерела права. Салічна правда
- •9.1. Розвиток феодальних відносин. Період феодальної роздробленості
- •9.2. Станово-представницька монархія. Центральне і місцеве управління (xіv – XV ст.)
- •9.3. Абсолютна монархія. Державний устрій в період аб-солютизму. Реформи Рішельє та Людовіка xіv
- •9.4. Джерела та характерні риси права
- •10.1. Poзвитoк фeoдaльниx віднocин в Aнглії. Утвopeння aнглocaкcoнcькиx дepжaв
- •10.2. Hopмaндcькe зaвoювaння ma йoгo вплив нa суспільний і дepжaвний уcтpій Aнглії в xі – xіі cт. Peфopми Генріха іі. Beликa Xapтія вoльнocтeй 1215 p.
- •10.3. Утвopeння cтaнoвo-пpeдcтaвницькoї мoнapxії. Дepжaвний ycтpій.
- •10.4. Bиникнeння і ocoбливocті aнглійcькoгo aбcoлютизмy. Зміни в cycпільнoмy лaді тa дepжaвний ycтpій.
- •10.5. Xapaктepні ocoбливocті джepeл пpaвa. Cyдoвий пpeцeдeнт.
- •11.1. Утворення і розвиток феодальної держави в X – xіі ст.
- •11.2. Виникнення та особливості станово-представницької монархії
- •11.3. Становлення князівського абсолютизму
- •11.4. Особливості розвитку феодального права в Німеччині
- •12.1. Особливості становлення класового суспільства і держави в арабів
- •12.2. Суспільний лад
- •12.3. Організація держави і влади. Суд
- •12.4. Джерела права
- •13.1. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі
- •13.2. Виникнення і розвиток феодальної держави у Чехії
- •13.3. Особливості виникнення і розвитку феодальної держави у Болгарії
- •13.4. Виникнення і розвиток феодальної держави у Сербії
- •14.1. Виникнення держави і її розвиток
- •14.2. Суспільний лад
- •14.3. Державний лад станово-представницької монархії
- •14.4. Становлення абсолютної монархії і її особливості
- •14.5. Джерела права
- •15.1. Історія виникнення податків.
- •15.2. Види податків.
- •15.3. Податкові органи.
- •15.4. Відповідальність за ухилення від сплати податків.
- •16.1. Передумови, етапи та особливості англійської буржуазної революції. Проголошення республіки. Державний устрій. Реставрація монархії.
- •16.2. Розвиток конституційної монархії і парламенту в XVII – xiXст.
- •16.3. Зміни в державному устрої в кінці хіх – на початку хх століття.
- •16.4. Основні джерела і риси права.
- •17.1. Економічне і політичне становище північно-американських колоній Англії. Революційна війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 року.
- •17.2. Створення конфедерації. Конституція сша 1787 року. Білль про права 1791року.
- •17.3. Причини та хід громадянської війни 1861-1865 р.Р. Другий цикл по-правок до конституції. Реконструкція Півдня.
- •17.4. Зміни в державному устрої сша у другій половині хіх століття.
- •18.1. Буржуазна революція 1789-1794 р. Проголошення республіки.
- •18.2. Державний переворот 1799 року. Проголошення імперії і її падіння. Реставрація монархії Бурбонів.
- •18.3. Революція 1848 року і проголошення Другої республіки. Паризька Комуна.
- •18.4. Проголошення Третьої республіки. Конституційні закони 1875 року.
- •18.5. Джерела і основні риси права.
- •19.1. Німеччина після Віденського конгресу.
- •19.2. Революція 1848 року і її вплив на розвиток німецьких держав.
- •19.3. Утворення Німецької імперії. Конституція 1871 року.
- •19.4. Характерні риси права.
- •20.1. Державні реформи першої половини 18 століття.
- •20.2. Формування нової системи права.
- •20.3. Реформи 60-х—70-х років .Селянська реформа 1861р. Земська реформа 1864 р. Міська 1864р.Військова реформа 1874р.
- •20.4. Оформлення конституційної монархії
- •20.5. Розвиток права на початку хх ст.
- •21.1. Централізація державної влади. Новий курс президента ф.Д. Рузвельта.
- •21.2. Зміни в конституції.
- •21.3. Партійна система і її вплив на формування державних органів.
- •21.4. Місцеве управління, суд, поліція.
- •21.5. Характеристика основних джерел і галузей права.
- •22.1. Листопадова революція 1918 року. Зміни в державному ладі, політичному режимі та партійній системі.
- •22.2. Встановлення фашистської диктатури. Зміни в державному ладі та праві.
- •22.3. Крах фашистської диктатури. Потсдамські угоди. Проголошення Федеративної Республіки Німеччини. Державний лад фрн.
- •22.4. Проголошення Німецької демократичної республіки. Об’єднання Німеччини.
- •23.1. Зміни в державному устрої та політичному режимі між двома світовими війнами. Падіння Третьої республіки.
- •23.2. Державний устрій та політичний режим Четвертої республіки.
- •23.3. Державний устрій та політичний режим п’ятої республіки.
- •23.4. Основні джерела та риси права.
19.2. Революція 1848 року і її вплив на розвиток німецьких держав.
Наприкінці 40-х років політична ситуація в Німеччині ускладнилась економічною кризою та неврожаєм. Виступи селян загрожували перерости в селянську війну. В березні 1848 року в багатьох містах Німеччини почалися революційні демонстрації і влада в Бадені, Гессені, Дармштадті, Вюртемберзі перейшла до рук ліберальної буржуазії. Коаліційні буржуазно-дворянські уряди були створені в Саксонії та Баварії.
В столиці Пруссії Берліні революційні події почалися 6 березня. 18 березня був опублікований указ Фрідріха-Вільгельма IV про скликання об'єднаного для усіх восьми прусських провінцій ландтагу. Цей же документ проголошував необхідність прийняття нової конституції Німецького союзу, яка б передбачала створення загальнонімецьких збройних сил, ліквідацію внутрішніх митниць тощо. Інший указ проголошував відміну цензури. 29 березня у Пруссії був сформований новий уряд, прем'єром якого став лідер рейнських лібералів Кампгаузен. Більшість міністерських портфелів опинилася у руках обуржуазнених аристократів.
1 та 8 травня 1848р. відбулися двоступеневі вибори до прусських Установчих зборів. 22 травня вони розпочали свою роботу. Кампгаузен поставив на обговорення цих зборів проект конституції, яка передбачала збереження в Пруссії монархії та запровадження двопалатного парламенту. Одночасно Установчі збори виступили проти демократичного вирішення аграр-
ного питання. Зокрема, вимога відміни феодальних повинно-
стей без викупу була відкинута, що називається, з порогу.
Навесні 1848 р. були проведені вибори до загальнонімець-
кого парламенту. Більшість отримали представники ліберальної буржуазії.
Поразка червневого повстання робітників у Парижі озна-
чала поворот європейської (в т. ч. і німецької) ліберальної буржуазії до союзу з феодальною аристократією та монархічними режимами. Це мало свій вплив і на долю німецького об'єднання. Шанс здійснення цього об'єднання революційним
шляхом, під тиском широких народних мас одночасно з про-
веденням назрілих демократичних перетворень був остаточно
упущений.
Відразу після поразки пролетаріату в Парижі, в Пруссії впав ліберальний кабінет Кампгаузена і був сформований контрреволюційний уряд генерала Пфуля. А 17 вересня у Берлін були введені гвардійські полки. 3 листопада в Берліні утворилося нове міністерство графа Бранденбурга. Усі ліві газети були закриті, національна гвардія роззброєна, демократичні організації розпущені. 9 листопада державний переворот у Пруссії завершився. Прусські Установчі збори були спершу переведені до Бранденбурга, а 5 грудня 1848 р. їх без особливого шуму розпустили. Тоді ж населенню Пруссії була «дарована» досить ліберальна конституція. Вона гарантувала свободу слова, зібрань та союзів представництво в палатах. Стаття 8 проголошувала недоторканість приватної власності. Разом з тим королівська влада проголошувалася «Божою милістю». Король отримував у повноваження право абсолютного вето, безконтрольного управління армією, оголошення війни. Зберігалося попереднє карне законодавство та податкова система, вводилися певні обмеження виборчого права.
Уже 30 травня 1849 р. король видав т. зв. «трикласний виборчий закон», яким була здійснена відміна загального виборчого права. Згідно цього документа, чоловіче населення Пруссії у віці від тридцяти років поділялося на три курії в залежності від рівня сплачуваних податків. Усі три класи виборців (відповідно - 153 тис., 409 тис. та 2651 тис. чол.) обирали по однаковому числу виборщиків. В свою чергу, ці виборщики шляхом відкритого голосування обирали депутатів прусського ландтагу. Така процедура «виборів» забезпечила в першому з обраних ландтагів 250 з 350 депутатських місць королівським чиновникам.
31 січня 1850 р. Пруссія знову ж таки з рук короля, а не ландтагу, одержала нову конституцію, за якою двопалатний парламент отримав право вотування законів, затвердження бюджету та податків. Члени нижньої палати обиралися на основі «трикласного закону» 1849 р. Верхня палата була задумана як наполовину виборна, але уже з 1852 р., за наполяганням канцлера Бісмарка, стала пожиттєвою і спадковою. Вона формувалася з принців крові, князів і призначуваних королем перів. Сюди ж спочатку потрапили обер-бургомістри великих міст та представники університетів, але у 1852 р. їх представництво
було скасоване.
За Конституцією 1850 р. король зберігав право абсолютного вето з метою не допустити «довільної зміни існуючого становища». Йому ж належало право законодавчої ініціативи. Король був главою виконавчої влади. Він міг розпускати нижню палату, що іноді й відбувалося ще навіть до першого засідання ландтагу, якщо склад обраних депутатів видавався монарху надто ліберальним. Міністри були непідзвітними ландтагу, не несли колективної відповідальності не йшли у відставку внаслідок вотуму недовіри. По суті, ландтаг залишався дорадчим органом при королі. З деякими поправками ця конституція діяла у Пруссії до 1919 р.
До середини ХІХ ст. авторитет Австрії серед німецьких держав став помітно падати. Революція 1848 року в Угорщині, як і в інших німецьких державах, зазнала поразки. Однак австрійський уряд був змушений скасувати деякі феодальні порядки.
Наявність численних пережитків феодалізму, слабкість буржуазії були причиною сповільнених темпів економічного розвитку Австрії та збереження абсолютної монархії навіть після революції 1848 року. В кримінальному уложенні 1852 року були передбачені суворі покарання за організацію страйків, робітничих спілок.
У 1866 році у битві під Садовою Прусія завдала Австрії нищівної поразки. Монархія Габсбургів розвалювалася під ударами національно-визвольного руху чехів, угорців, словаків, хорватів, поляків, італійців. У цій ситуації дворянство і велика буржуазія Австрії переконали короля у необхідності піти на союз з поміщиками Угорщини для того, щоб послабити національний рух в Угорщині і врятувати від розвалу австрійську монархію.
У 1867 році австрійський парламент (рейхсрат) затвердив угоду про утворення Австро-Угорської монархії. Офіційно визнавалась державна унія двох держав. Двоєдину державу очолив імператор Австрії, він же король Угорщини. Угорщині було дозволено обирати свій парламент, кожна країна мала власну конституцію. Дворянство і велика буржуазія Угорщини добилися розширення своїх політичних прав. Основною метою цієї угоди верхів було запобігти назріванню нової буржуазної революції.
Угорський сейм, в якому засідали переважно представники дворянства й великої буржуазії, був однопалатним; рейхсрат Австрії складався з двох палат: верхньої – вона називалась палатою панів, і нижньої – палати представників. У верхній палаті рейхсрату засідали представники земельної аристократії, вищої знаті, частина з них призначалась імператором. Депутати нижньої палати обирались сеймами областей. Міністри повністю були відповідальними лише перед імператором, а не перед рейхсратом. Влада парламенту була мізерною, всі функції у сфері управління здійснювали чиновники. Імператор був главою виконавчої влади і главою держави, він сам міг видавати надзвичайні укази.
В Австро-Угорській монархії у загальному віданні залишились військові питання, фінанси і зовнішня політика. Відповідно було всього три загальноімперських міністри. Для контролю над ними та вирішення загальноімперських питань, здебільшого про бюджет, щороку в столицях обох країн повинні були збиратись делегації від законодавчих органів (по 60 чоловік від кожного). З невеликими змінами Австро-Угорська дуалістична (двоєдина) монархія проіснувала до кінця першої світової війни.