1.Основні етапи розвитку країн Латинської Америки.

2.Народи Латинської Америки напередодні європейської колонізації.

3.Цивілізація майя. Ма́йя — одна з цивілізацій Месоамерики, що відома своєю розвиненою писемністю, вражаючими досягненнями в архітектурі, мистецтві, астрономії та математиці. Попри поширені хибні уявлення, народ майя нікуди не зник, мільйони індіанців майя продовжують жити на тих самих територіях, де тисячу років тому мешкали їхні предки; багато в чому вони все ще дотримуються тих самих традицій і мови, що й сторіччя тому. Зникла лише велична у своїй красі класична цивілізація майя.Цивілізація майя почала формуватися у докласичну добу (2000 до н. е. — 250 н. е.), досягла розквіту в класичний період (250—900) і продовжувала існувати в гірській Гватемалі та на Юкатані аж до прибуття конкістадорів.

Майя будували величні кам'яні міста, більшість з яких було залишено ще до прибуття європейців. Станом на початок 1980-х років археологами було відкрито близько 1000 городищ майя та 3000 селищ. Деякі городища, зокрема Паленке, Чічен-Іца та Ушмаль у Мексиці, Тікаль і Кірігуа у Гватемалі, Копан у Гондурасі та Хойя-де-Серен у Сальвадорі включено до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.Майя створили розвинену систему ієрогліфічної писемності та розробили оригінальну календарну системуЦивілізація майя мала багато спільного з іншими цивілізаціями Месоамерики. Вплив культури майя знаходять в регіонах Мексики на відстані до 1000 км від центру їхнього розповсюдження. Розроблений майя календар використовувався й іншими народами Центральної Америки.

На територіях, де поселилися майя люди вже мешкали принаймні з 10-го тисячоліття до н. е. Залишки поселень вздовж тихоокеанського узбережжя датовані приблизно 1800 р. до н. е. Структура суспільства і економікаСуспільство майя мало чіткий поділ на класи знаті, священиків, воїнів, ремісників, торговців, селян (яких було більшість) і рабів. На чолі суспільства стояли верховні вожді, котрі отримували владу в спадщину від батька і делегували її вождям поселень. Соціальна структура суспільства майя була досить складна, кожний суспільний клас також ділився в залежності від майнових, статевих чи інших чинників. Селяни, які складали більшість підрозділялися на власне селян, слуг і рабів. Знать підрозділялася на воїнів, священиків, службовців і вождів. Приналежність до класу священиків теж передавалася в спадщину серед класу знаті. На нижчому щаблі суспільства знаходились раби. Рабами звичайно ставали захоплені в полон інші майя, або злочинці. Знать і нижчі класи суспільства переважно не знаходились в антагоністичному протистоянні один з одним оскільки їх поєднували родові зв'язки.Основною сферою економічної діяльності майя було землеробство. Вони вирощували кукурудзу, бавовну, боби, перець, какао, маніоку, фрукти, тощо. Вважається, що сама назва майя походить від слова «кукурудза». Майя також мали домашню худобу, приручили собаку, тримали індиків, займалися бджільництвом. Торгівля з іншими народами і племенами була досить розвинена. Торговці користувалися повагою і шаною всього суспільства, до того ж деякі з них займалися шпигунством на користь своєї колонії. Грошей як таких не існувало, функцію грошей використовували зерна какао, маленькі мідяні дзвоники, пір'я орла. Також була поширена мінова торгівля.

4.Держава ацтеків. Ацте́ки — найбільший народ американських індіанців Мексики, що прийшов у центральну частину країни з півночі в 12 столітті. Інша автентична назва ацтеків — мешіка[1]. Вважається, що в 1325 вони почали будувати свою столицю — Теночтітлан (на місці сучасного Мехіко). Теночтітлан поступово став столицею імперії, яка розкинулася далеко за межі Мексиканської долини.За власною легендою, ацтеки прийшли в Мексиканську долину з місцини, що за легендою називалася Ацтлан — звідси і назва народу. Ацтекська культура мала широку і складну мережу міфологічних і релігійних традицій, високорозвинене мистецтво, глибокі знання в різних галузях науки. Ацтеки доби імперії розмовляли мовою науатль, яку прийнято визначати як класичний науатль. Ацтеки створили велику кількість пам'яток власної літератури, більшість з котрих була знищена під час та після іспанського завоювання.

Імперія ацтеків була зруйнована під час Конкісти — вторгнення іспанців на чолі з Ернаном Кортесом у 1521. Мова ацтеків — науатль — належить до юто-ацтекської родини мов. У теперішній час мовою науатль розмовляє більш ніж 1,5 мільйона людей, і деякі з них продовжують називати себе ацтеками, однак традиційно ацтеками називають тільки представників доколоніальної цивілізації.Джерелами знань про культуру та історію ацтеків є археологічні знахідки в розкопках, ацтецькі кодекси, записані на бересті, свідчення очевидців на зразок Ернана Кортеса та Бернала Діаса дель Кастільйо, а також із описів 16 та 17 століть, написаних іспанськими священиками й самими ацтеками іспанською мовою або мовою науатль, як наприклад, флорентійський кодекс францисканського ченця Бернардіно де Саагуна.

5.Держава інків. І́нки — правлячий клан народу кечуа, що мешкав на території сучасного Перу і створив велику централізовану імперію зі столицею у місті Куско в Андах. Історично інками називали лише чоловічу частину клану правителів (жінок з клану називали пальями чи н'юстами, а правлячу палью — койя). Однак зараз в побуті словом інки називають усіх підданих синів Сонця. Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 року до 1533. У 1533 році останній правитель інків Атауальпа був задушений іспанцями.Археологічні дослідження показують, велика кількість цивілізаційних здобутків була успадкована інками від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: Моче (або культура Мочіка, відомі своєю кольоровою керамікою та ірригаційними системами), Уарі (або Варі, їх держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (центр — місто Чімор, характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою), Тіауанако (цивілізація міста Тіауанако з населенням близько 40 000, що знаходилось на східному березі озера Тітікака), Чачапойяс (Воїни Хмар, відомі своєю грізною фортецею Келап, яку ще називають «Мачу-Пікчу півночі»).

Перше європейське зображення Інків. Педро Сьєса де Леон. Хроніка Перу, 1553Імперія інків простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини.Самоназва імперії інків — Тауантінсую (чотири сторони світу об'єднані разом). З Куско у чотири сторони виходили чотири дороги і кожна з них називалась за назвою тої частини імперії в яку вона вела.

6.Досягнення народів доколумбової Америки у сфері науки та культури. Культура доколумбової Америки сформувалася в умовах, коли народи доколумбової Америки перебували в географічній ізоляції протягом декількох тисячоліть. Внаслідок цього, хоч культура і розвивалася за загальними законами, але для неї було характерне відставання у часі від основних світових цивілізацій, повільніший розвиток. Європейська колонізація фактично зруйнувала й знищила індіанські цивілізації і привела до їх забуття, що викликало необхідність заново їх відкривати. До моменту відкриття Латинської Америки Х. Колумбом існувало безліч релігійних культів (за винятком монотеїстичних), вірувань і обрядів, що склалися у різних етнічно-соціальних груп корінного населення. Значного поширення набув тотемізм, в якому у перекрученому вигляді відображалися кровнородинні зв'язки індіанської первісної общини. Як пережиток тотемізму збереглося шанування древніми перуанцями пуми, кондора, яструба, риб, восьминога, мавп, кукурудзи, картоплі тощо. Становлення науки у народів доколумбової Америки нерозривно пов'язане з історичним процесом їх економічного, культурного і суспільно-політичного розвитку. Окремі народи, які населяли цю територію, за глибокої давнини досягли значних успіхів у розвитку ряду галузей знань: техніка вирощування і селекції багатьох сільськогосподарських культур з використанням зрошування і природних добрив, винахід системи лічби і писемності, календаря; будівництво великих ритуальних і оборонних споруд, прокладання мощених доріг, створення іригаційних систем, видобуток і виплавка металів, ювелірна справа, суднобудування (піроги, каное), виготовлення канатних та текстильних волокон, ткацтво та інші ремесла.У процесі багатовікового розвитку доколумбової Америки індіанськими народами були накопичені багаті знання особливо з астрономії і математики, медицини, різноманітні практичні відомості з будівельної техніки, ковальської справи і зварювання металів, географії, метеорології, кліматології, сейсмології та інших. Розвиток цих знань був тісно пов'язаний з релігійним культом. Одним з важливих результатів процесу культурного розвитку було формування різних систем писемності у деяких народів доколумбової Америки.

Цікавим зразком примітивної «писемності» в області Анд було «вузликове письмо» — кіпу, яке являє собою шворку або палицю з прив'язаними до них відвідними різнокольоровими (кольору надавалося символічне значення) шнурками, на яких на різній відстані один від одного зав'язувалися вузлики. Іноді у вузлику закріплювався який-небудь предмет (шматочок дерева, камінь, зерно тощо). У Тауантінсуйу було значне число професійних кіпукамайок («майстрів кіпу»). На думку одних вчених, кіпу являло собою чисто мнемонічне пристосування, на думку інших — своєрідну форму письма. За найбільш спірною концепцією, кіпу містить тексти хронік, законів і політичних творів. Існує припущення, що кіпу служило атрибутом похоронного ритуалу.Щось схоже зустрічаємо і у Північній Америці у ірокезів — їхнє «письмо», яке називалося «вампум», — це стрічка, або пасок з ниток, на які нанизано кольорові черепашки, різні за формою і розміром. Траплялося, що вампум налічував по 6-7 тисяч черепашок. Нанизані на нитки мушлі утворювали хитромудрі візерунки певного змісту.Писемність ацтеків і народів куна являє собою піктографічне (малюнкове) письмо з елементами ієрогліфики. Певної системи розташування піктограм не існувало: вони могли розташовуватися і горизонтально, і вертикально. Вперше писемність народів куна відкрита і вивчена норвезьким етнографом Е. Нордельшельдом. Піктографічним письмом записані легенди, книги рецептів народної медицини.Система писемності у народів давньої Мексики склалася у ІІ-V ст. н. е. в ольмеків. Вона являє собою поєднання елементів піктографічного і складового письма. Неодмінним супутником запису був малюнок. Семантичне значення мали колір і розташування знаків.Найдовершенішою системою писемності в давній Америці було ієрогліфічне письмо майя. У ньому вживалися фонетичні знаки (алфавітні і складові), ідеографічні (цілі слова) і ключові (пояснювальні значення слів, але такі, які не читаються). Всього виявлено близько 300 знаків. Мова ієрогліфічних текстів значно відрізняється від живої мови за вимовою, словником, граматикою. Ієрогліфічні тексти і написи майя досі повністю не перекладені. Перші спроби розшифрувати письмо майя належать до середини XIX ст. У середині 1950-х років великий внесок у дешифровку письма майя вніс радянський вчений Ю. В. Кнорозов, родом з Харківщини.Календарні системи, системи літочислення були найточнішими з усіх, створених древніми цивілізаціями.

7.Причини і передумови ВГВ.Відкриття Америки Колумбом. Доба великих географічних відкриттів стала переломною між середніми віками та новим часом: людство накопичило достатньо знань і відчуло потребу пізнати Землю з її невідомими просторами.Наприкінці середніх віків торгівля з країнами Сходу набула постійного характеру. Різноманітні східні товари — прянощі, ювелірні вироби, тканини тощо — стали звичними для європейців. Однак у другій половині XV ст. ситуація значно ускладнилася внаслідок загарбання турками-османами Близького Сходу. Різноманітні побори з торговельних караванів і кораблів, грабунки, піратство робили торгівлю вельми ризикованою, невигідною та нерегулярною. З'явилася велика кількість посередників (арабів, італійців), що призводило до подорожчання товарів. Шлях до Індії через Єгипет і Червоне море повністю контролювали араби, які не допускали сюди європейців.До пошуків казково багатої Індії європейців підштовхувала й інша причина: для розвитку торгівлі, заснування нових підприємств потрібні були золото і срібло. У Західній Європі його не вистачало.Передумовами великих географічних відкриттів стали важливі удосконалення, досягнуті на той час у мореплавстві та військовій справі, зокрема:1. Португальці в XV ст. створили швидкий і легкий вітрильник для далеких подорожей — каравелу. Вона мала три щогли з прямими і скісними вітрилами та могла рухатися за будь-якого вітру, досягаючи швидкості 22 км на годину.2. Було удосконалено компас і морські карти. Компас, що з'явився в Європі наприкінці XII ст., мав вигляд магнітної стрілки, яку клали на шматок дерева, що плавав у посудині з водою. Тепер же магнітну стрілку скріпили з котушкою і настромили на стержень, що надало їй схожості з сучасним морським компасом. У XIV ст. з'явилися перші морські компасні карти-портолани з нанесеною компасною стрілкою. Вони досить точно відображали відомі європейцям землі та моря.3. Європейські мореплавці почали використовувати винайдену арабами астролябію для визначення місцезнаходження корабля у відкритому морі за зірками.4. Важливе значення мало і вдосконалення вогнепальної зброї: було винайдено ручні її різновиди — аркебузи, пістолети, мушкети.Нові шляхи до країн Сходу першими почали шукати Португалія та Іспанія.

Проторувавши морський шлях до Індії, португальці не допускали кораблів з інших країн у свої володіння. Іспанці шукали нових шляхів до цієї країни.

На той час європейці вже здогадувалися, що Земля має форму кулі. Отже, якщо вирушити на захід, можна досягти східних берегів Азії і казково багатих земель Індії та Китаю. Христофор Колумб— мореплавець, який був на службі в іспанського короля,добився спорядження експедиції для пошуку західного шляху до Індії. У 1492 р. каравели «Санта-Марія» (мал. 7), «Пінта»та«Нінья» вирушили у плавання на захід. Подорож Атлантичним океаном тривала 33 дні. Моряки були у відчаї. Вони не вірили в існування суходолу потойбіч Атлантики і готувалися до бунту. Аж раптом вахтовий з корабля «Пінта» сповістив: «Земля!». Колумб був упевнений, що досяг берегів багатої й таємничої Індії. З легкої руки мандрівника статних і гостинних жителів із червонуватою шкірою назвали індіанцями. А самі острови дістали назву Вест- Індія, тобто Західна Індія. Нині - це Багамські та Антильські острови. Колумб здійснив до цих берегів ще кілька плавань і твердо був переконаний, що відкрив західний шлях до Індії. З часом стало очевидним — великий мореплавець досяг нової частини світу, тобто Америки. Чому її назвали саме так? Припущення про відкриття Христофором Колумбом нового материка висловив італійський мореплавець-дослідник Амеріго Веспуччі. 12 жовтня 1492 р. вважають офіційною датою відкриття Америки європейцями. Внаслідок загарбницької політики Іспанії, Португалії, Англії та Франції місцевому населенню було завдано великого лиха.

8.Причини та початок конкісти. Розгром конкістадорами держави ацтеків. Іспанська колонізація Америки (1492-1898, конкіста, конквіста [1] ісп. La Conquista) почалася з відкриття іспанським мореплавцем Колумбом перших островів Карибського моря в 1492 році, які іспанці вважали частиною Азії. Продовжувалася в різних регіонах по-різному. Більшість колоній зуміли завоювати незалежність на початку XIX століття, коли сама Іспанія переживала період глибокої соціально-економічного занепаду. Тим не менше, ряд острівних регіонів (Куба, Пуерто-Ріко, тимчасово також Домініканська Республіка) управлялися Іспанією до 1898 року, коли США позбавили Іспанію її колоній в результаті войни.Поіск іспанцями (а також португальцями, голландцями, французами та ін) нового шляху до Індії був продиктований прискорити темпи розвитку європейського суспільства, зростанням обсягів промисловості і торгівлі, потребою знайти великі запаси золота (яка згодом відбилася в легендах про Ельдорадо і Пайтити), попит на яке різко зріс. Важливим був і той факт, що в самій Іспанії тільки-тільки закінчилася Реконкіста країни, південь якої був звільнений від маврів. За довгі 8 століть Реконкісти в Іспанії сформувався численний клас військових, у тому числі військових авантюристів, які звикли жити за рахунок військової здобичі, грабежів, мародерства та експлуатації морисків, прикриваючись при цьому прагненням поширити віру Христа і звільнити землю Іберії від невірних мусульман. Необхідно було терміново зайняти цих лицарів новими завойовними проектами, інакше їх подальше перебування в країні могло загрожувати соціальним вибухом. Також прискорився зростання населення Іспанії призвів до нестачі земель на посушливому, маловодному півдні країни. Крім того, після завершення Реконкісти все мавританські землі були поділені скоро, і в країні з'явилася значна кількість так званих ідальго, молодших синів лицарів, які не отримали спадщини і поневірявся в пошуках швидкої наживи, промишляючи бандитизмом на дорогах країни. Всі ці групи в подальшому склали основу класу конкістадорів. Спочатку Іспанія планувала продовжити витіснення мусульман з північної Африки, однак мусульмани чинили сильний опір і, крім захоплення ряду невеликих прибережних фортець, успіхи в цьому напрямку були незначні. Увага конкістадорів незабаром перейшло на підкорення великих і найчастіше малонаселених просторів Нового Світу.

Ернан Кортес прийшов до Теночтітлана на чолі великого війська, в якому іспанці складали тільки невелику частину. Кортес об'єднався із ворогами ацтеків із Тласкали.

Падіння Теночтітлана не означало миттєвої загибелі мезоамериканської культури, але загін Кортеса був лише невеликим авангардом, за яким послідувало песелення в Америку значної кількості європейців. Європейці привезли з собою нові хвороби, до яких у індіанців не було імунітету. Епідемії віспи й тифу призвели до значного зменшення населення.

9.Завоювання конкістадорами держави інків та наслідки конкісти. У 1521 році Ернан Кортес завоював ацтеків. Це завоювання надихнуло Франсиско Пісарро завоювати інків у 1531 році. 1532 року Пісарро прибуває на узбережжя сучасного Перу з 200 пішими воїнами та всього лиш 27 кіньми. Однак в дорозі його армія доповнюється невдоволеними пануванням інків. Інка люто бореться з завойовниками але його імперія була ослаблена внутрішніми негараздами та міжусобною війною. Велика кількість воїнів померли від віспи, занесеної іспанцями. Столиця інків, місто Куско було підкорене 1536 року. Інка з невеликою кількістю прихильників перемістився у гірський регіон Вількабамба, де його панування продовжувалось протягом 30 років. 1572 року останній лідер інків — Тупак Амару був обезголовлений. Це позначило кінець імперії Тауантінсую.