- •Історія держави і права зарубіжних країн.
- •2.1. Виникнення держави та її розвиток
- •2.2. Суспільний устрій та його еволюція
- •2.3. Державний лад, суд, збройні сили
- •2.4. Основні риси права
- •3.1. Особливості виникнення і розвитку держави і права Месопотамії
- •3.2. Утворення Вавилонської держави
- •3.3. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства
- •3.4. Державний устрій, суд, збройні сили
- •3.5. Джерела права. Закони царя Хаммурапі
- •4.1. Виникнення держави та її розвиток
- •4.2. Особливості суспільного ладу
- •4.3. Державний устрій, суд, збройні сили
- •4.4. Закони Ману
- •5.1. Виникнення держави та її розвиток. Держава Шан (Інь)
- •5.2. Держава Чжоу
- •5.3. Держава Цінь
- •5.4. Держава Хань
- •5.5. Основні риси права
- •6.1. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тезея
- •6.2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
- •6.3. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах
- •6.4. Державний лад, суд, збройні сили. Основні риси афінського права
- •6.5. Виникнення держави у Спарті
- •6.6. Суспільний лад та державний устрій Спарти
- •7.1. Зародження римської державності. Реформа Сервія Туллія
- •7.2. Утворення аристократичної республіки. Правове становище населення
- •7.3. Державний устрій, суд, збройні сили. Управління провінціями
- •7.4. Криза і падіння республіки. Зміни в суспільному ладі
- •7.5. Перехід до монархії. Принципат. Зміни в економіці, суспільному ладі та державному устрої в період принципату
- •7.6. Домінат. Суспільний лад та державний устрій. Реформи Діоклетіана
- •7.7. Джерела римського права
- •8.1. Особливості виникнення держави у франків
- •8.2. Суспільний лад. Реформа Карла Мартелла
- •8.3. Державний устрій. Верденський договір 843 р. І розпад франкської держави
- •8.4. Джерела права. Салічна правда
- •9.1. Розвиток феодальних відносин. Період феодальної роздробленості
- •9.2. Станово-представницька монархія. Центральне і місцеве управління (xіv – XV ст.)
- •9.3. Абсолютна монархія. Державний устрій в період аб-солютизму. Реформи Рішельє та Людовіка xіv
- •9.4. Джерела та характерні риси права
- •10.1. Poзвитoк фeoдaльниx віднocин в Aнглії. Утвopeння aнглocaкcoнcькиx дepжaв
- •10.2. Hopмaндcькe зaвoювaння ma йoгo вплив нa суспільний і дepжaвний уcтpій Aнглії в xі – xіі cт. Peфopми Генріха іі. Beликa Xapтія вoльнocтeй 1215 p.
- •10.3. Утвopeння cтaнoвo-пpeдcтaвницькoї мoнapxії. Дepжaвний ycтpій.
- •10.4. Bиникнeння і ocoбливocті aнглійcькoгo aбcoлютизмy. Зміни в cycпільнoмy лaді тa дepжaвний ycтpій.
- •10.5. Xapaктepні ocoбливocті джepeл пpaвa. Cyдoвий пpeцeдeнт.
- •11.1. Утворення і розвиток феодальної держави в X – xіі ст.
- •11.2. Виникнення та особливості станово-представницької монархії
- •11.3. Становлення князівського абсолютизму
- •11.4. Особливості розвитку феодального права в Німеччині
- •12.1. Особливості становлення класового суспільства і держави в арабів
- •12.2. Суспільний лад
- •12.3. Організація держави і влади. Суд
- •12.4. Джерела права
- •13.1. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі
- •13.2. Виникнення і розвиток феодальної держави у Чехії
- •13.3. Особливості виникнення і розвитку феодальної держави у Болгарії
- •13.4. Виникнення і розвиток феодальної держави у Сербії
- •14.1. Виникнення держави і її розвиток
- •14.2. Суспільний лад
- •14.3. Державний лад станово-представницької монархії
- •14.4. Становлення абсолютної монархії і її особливості
- •14.5. Джерела права
- •15.1. Історія виникнення податків.
- •15.2. Види податків.
- •15.3. Податкові органи.
- •15.4. Відповідальність за ухилення від сплати податків.
- •16.1. Передумови, етапи та особливості англійської буржуазної революції. Проголошення республіки. Державний устрій. Реставрація монархії.
- •16.2. Розвиток конституційної монархії і парламенту в XVII – xiXст.
- •16.3. Зміни в державному устрої в кінці хіх – на початку хх століття.
- •16.4. Основні джерела і риси права.
- •17.1. Економічне і політичне становище північно-американських колоній Англії. Революційна війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 року.
- •17.2. Створення конфедерації. Конституція сша 1787 року. Білль про права 1791року.
- •17.3. Причини та хід громадянської війни 1861-1865 р.Р. Другий цикл по-правок до конституції. Реконструкція Півдня.
- •17.4. Зміни в державному устрої сша у другій половині хіх століття.
- •18.1. Буржуазна революція 1789-1794 р. Проголошення республіки.
- •18.2. Державний переворот 1799 року. Проголошення імперії і її падіння. Реставрація монархії Бурбонів.
- •18.3. Революція 1848 року і проголошення Другої республіки. Паризька Комуна.
- •18.4. Проголошення Третьої республіки. Конституційні закони 1875 року.
- •18.5. Джерела і основні риси права.
- •19.1. Німеччина після Віденського конгресу.
- •19.2. Революція 1848 року і її вплив на розвиток німецьких держав.
- •19.3. Утворення Німецької імперії. Конституція 1871 року.
- •19.4. Характерні риси права.
- •20.1. Державні реформи першої половини 18 століття.
- •20.2. Формування нової системи права.
- •20.3. Реформи 60-х—70-х років .Селянська реформа 1861р. Земська реформа 1864 р. Міська 1864р.Військова реформа 1874р.
- •20.4. Оформлення конституційної монархії
- •20.5. Розвиток права на початку хх ст.
- •21.1. Централізація державної влади. Новий курс президента ф.Д. Рузвельта.
- •21.2. Зміни в конституції.
- •21.3. Партійна система і її вплив на формування державних органів.
- •21.4. Місцеве управління, суд, поліція.
- •21.5. Характеристика основних джерел і галузей права.
- •22.1. Листопадова революція 1918 року. Зміни в державному ладі, політичному режимі та партійній системі.
- •22.2. Встановлення фашистської диктатури. Зміни в державному ладі та праві.
- •22.3. Крах фашистської диктатури. Потсдамські угоди. Проголошення Федеративної Республіки Німеччини. Державний лад фрн.
- •22.4. Проголошення Німецької демократичної республіки. Об’єднання Німеччини.
- •23.1. Зміни в державному устрої та політичному режимі між двома світовими війнами. Падіння Третьої республіки.
- •23.2. Державний устрій та політичний режим Четвертої республіки.
- •23.3. Державний устрій та політичний режим п’ятої республіки.
- •23.4. Основні джерела та риси права.
16.3. Зміни в державному устрої в кінці хіх – на початку хх століття.
Наприкінці XIX століття відбуваються серйозні зміни в співвідношенні зако-нодавчої і виконавчої влади, парламенту і уряду. Парламент часто перетворюється на установу, яка реєструє волю уряду. Тепер не законодавчий орган контролює ви-конавчу владу, а навпаки — кабінет отримує функції контролю. Кабінет, таким чи-ном, стає головною ланкою державного механізму Великобританії. Тепер більшість біллей народжувалася на засіданнях уряду. Законодавча ініціатива у фінансових справах цілком переходить до уряду.
Кабінет нарівні з парламентом отримує можливість видавати правові акти. Така нормотворча діяльність кабінету отримала назву «делегованого законодавства». У Ве-ликобританії воно набуло дуже великого поширення. Відсутність у країні писаної кон-ституції усувала навіть формальні перешкоди розширенню законодавчих функцій уря-ду.
Форми делегованого законодавства були різноманітними: накази Таємної ради; розпорядження, накази і вказівки, спеціальні інструкції міністрів; підзаконні ак-ти публічних корпорацій.
Таким чином, делеговане законодавство стало ще одним проявом всемогутності кабінету.
У місцевому управлінні також відбувалися зміни. Відразу після першої виборчої ре-форми 1835 року в інтересах промислової буржуазії було проведено реформу міського самоврядування. Відповідно до неї управління містом передавалося виборним місь-ким радам. У виборах цих органів брали участь усі платники податків — власники будинків і наймачі квартир, як чоловіки, так і жінки. Міська рада обирала на один рік мера міста і олдерменів.
У 1888 році була введена система самоврядування в графствах. Англія і Уельс були розбиті на 122 територіальні округи, що отримали найменування «адміністративних графств», або «графств-бургів», якими ставали великі міста. На чолі таких округів стояли представницькі органи — ради, яким було передано колишні адміністративні повноваження мирових судців. Активне виборче право мали особи, що досягли двадцяти одного року, займали протягом дванадцяти місяців помешкання або частину помешкання, а також власники земельної ділянки, яка приносила прибуток не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Акт 1894 року радикально реформував управління в приходах. Тут утворювалися приходські збори, в яких брали участь усі, хто сплачував місцеві податки. Якщо кіль-кість мешканців перевищувала вісімсот чоловік, утворювалася приходська рада, яку обирали приходські збори строком на один рік.
Збройні сили теж зазнали змін. В умовах широкої колоніальної експансії англійсь-ка буржуазія мала потребу не тільки в кваліфікованому чиновництві, але і в боєздат-них армії і флоті. Постійна модернізація збройних сил, зростання воєнного бюджету були характерною рисою політики правлячих кіл Великобританії..
У 1883 році був створений Особливий відділ Лондонської поліції. Його завдан-ням стала боротьба з національно-визвольними рухами, а також з опозиційними по-літичними силами в самій Англії. Поліція Лондона і заснована 1874 року Ірландська королівська поліція були ударними підрозділами поліцейських формувань. Так, на кінець XIX століття в Лондонській поліції служила одна третина усіх поліцейських країни.
Особливий Постійний комітет з представників судових органів і ради графст-ва призначав головного констебля графства. Головний констебль набирав полі-цейський персонал і керував ним. У містах, що мали власну поліцію, її начальник призначався міською радою. Нагляд за полісменами здійснював Комітет громад-ської безпеки.
Місцеві поліцейські сили Великобританії формально були автономні. Однак, насправді вони завжди діяли під контролем міністерства внутрішніх справ, яке видавало обов'язкові відомчі правила та інструкції, а також визначало суми, необ-хідні на утримання місцевої поліції.
Складна судова система Англії в 1873-1876 роках також зазнала реформуван-ня.
Верховною судовою інстанцією Великобританії залишалася палата лордів. У 1876 році Актом про апеляційну юрисдикцію був заснований інститут апеляційних лордів. Два апеляційних лорди повинні були засідати в палаті лордів, коли вона виконувала роль судового органу. Призначалися вони довічно.
Крім перевірки скарг на рішення Апеляційного суду в цивільних справах і
Апеляційного суду в кримінальних справах палата лордів виступала і як суд пер-шої інстанції для звинувачених у кримінальних злочинах перів.
Актами, прийнятими в 1873-1875 роках, була піддана реорганізації судова сис-тема Англії. Так, три головних суди «загального права», а також Суд канцлера, Суд по заповітах, Суд по розлученнях, Суд адміралтейства, Суд казначейської палати і Апе-ляційний суд канцлера були скасовані. В 1875 році створився новий Верховний суд Великобританії, який складався з двох частин: Високого суду і Апеляційного су-ду в цивільних справах. У свою чергу Високий суд мав такі відділення: 1) суд коро-лівської лави; 2) суд канцлера; 3) суд загальних тяжб; 4) суд палати шахової дошки; 5) суд у справах адміралтейства, заповітах, розлученнях. У 1881 році пройшла чергова реорганізація. У Високому суді було залишено лише три відділення: суд ко-ролівської лави, суд канцлера і суд у справах адміралтейства.
Лорд — головний суддя, призначався короною за поданням прем'єр-міністра, інші судді вищих судів затверджувалися монархом за рекомендацією лорда-канцлера.
На початку XX ст. основна боротьба між лібералами і консерваторами роз-горнулась з питання про митні тарифи. Консерватори, що були тісно зв'язані з важкою індустрією, вимагали встановлення протекційного мита для захисту їх-ньої продукції від конкуренції з боку Німеччини. Крім того, введення тарифів підвищило б (на вигоду лендлордів) ціни на сільськогосподарську продукцію.
Представники, інших галузей промисловості, особливо тих, що працювали на експорт (наприклад, текстильної), були зацікавлені у збереженні вільної тор-гівлі. Особливістю британської економіки була нестача вітчизняної промислової сировини і продовольства для населення. Введення протекціоністського мита спричинило б занепад більшості галузей англійської промисловості. Зберегти вільну торгівлю треба було ще й тому, що від цього залежали низькі ціни на споживчі товари.
Конфлікт між консерваторами й лібералами виник також навколо питання про пенсії. Особливо гострими були ці розбіжності в 1910 р. після того, як па-лата общин прийняла новий бюджет. Верхня палата, що була під контролем консерваторів, майже одностайно відкинула його. Небачене в історії Англії від-хилення палатою перів бюджету ліберали тлумачили як боротьбу лордів проти народу.
Опір консерваторів став приводом для ліберального кабінету міністрів до того, щоб підготувати парламентський білль, який істотно обмежував консти-туційні права верхньої палати.
Акт про парламент 1911 р. встановлював, що коли фінансовий білль, який прийняла палата общин і якого надіслано принаймні за місяць до закінчення сесії до верхньої палати, не буде прийнятий нею без поправок протягом міся-ця, то він стає законом після затвердження його короною, навіть якщо палата перів не дасть на це згоди. На спікера палати общин покладався обов'язок посві-дчувати, що зазначений законопроект є фінансовим.
Права палати лордів були урізані і в питаннях законодавства по фінансо-вих публічних біллях. Так, якщо протягом трьох років
послідовних сесій парламенту (не обов'язково однієї і тієї ж легі-
слатури) законопроект, який приймала палата общин, заперечувався
палатою перів, його все одно заносили до книги статутів Вели-
кобританії. Однак для цього потрібно було, щоб між другим чи-
танням білля під час першої сесії і третім його читанням на третій
сесії минуло два роки. Отже, верхня палата могла тільки затягнути
на два роки прийняття неугодного для неї закону, а не відхилити
його.