Тема 7. Суспільна свідомість і її структура
1. Взаємозв'язок суспільної й індивідуальної свідомості.
2. Структура суспільної свідомості. Ідеологія і суспільна психологія.
3. Форми суспільної свідомості.
При вивченні першого питання “Взаємозв'язок суспільної й індивідуальної свідомості” слід зрозуміти, що, по-перше, терміни “суспільна свідомість” і “соціально-культурна сфера” сьогодні нерідко вживають як синоніми, (тобто тотожні чи близькі за значенням); по-друге, сутність суспільної свідомості можна розкрити, тільки вирішивши питання про співвідношення суспільного буття і свідомості.
Суспільне буття - це реальний процес життя людей, ті суспільні відносини, що складаються в суспільстві на основі даного способу виробництва і культури.
З погляду ідеалізму, свідомість визначає буття. Така точка зору, що отримала своє концентроване вираження в концепції Гегеля та його послідовників, спирається на так називаний “здоровий глузд”. Люди беруть участь у суспільних діях, керуючись певними поглядами, почуттями, спонуканнями, і дослідники роблять звідси висновок про визначальну роль свідомості. При цьому недооцінюється роль економіки, техніки і технології в житті людей, ігнорується той факт, що людині, незважаючи на її свідомість, не дано в повному обсязі передбачати результати своєї діяльності (згадаємо крилату фразу: “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”). Більш того, навіть у шлюбних контрактах мова йде не стільки про духовні, скільки про матеріальні основи життя людей, що створюють сім'ю.
Для матеріалістів суспільна свідомість є похідною від буття, тобто буття визначає свідомість. З цього погляду, суспільна свідомість - це сукупність таких ідей, теорій, поглядів, почуттів, настроїв людей, які відображують буття людей, умови їх існування.
Суспільна свідомість не функціонує поза свідомістю конкретних людей, але це не є доказом тотожності індивідуальної і суспільної свідомості. Індивідуальна свідомість - це внутрішній (духовний) світ особистості, її життєвий досвід, світовідчування і світосприймання. Вона відображує через призму конкретних умов життя людини не всю реальність, а лише окремі її сторони і риси, фіксуючи багато окремого, неповторного, того, що має цінність для даної людини.
Виникнення, функціонування і розвиток індивідуальної свідомості є функціонуванням і становленням конкретної людини. Зі смертю людини індивідуальна свідомість завершує свій цикл, хоча ті чи інші результати діяльності індивіда, його свідомості в тій чи іншій формі передаються іншим людям, продовжують жити в їхній пам'яті чи в конкретних видах духовного буття: музичних творах, віршах, фразах, афоризмах.
На відміну від індивідуального, суспільна свідомість виступає колективною, усеосяжною пам'яттю, різнобічним духовним досвідом суспільства. Поки буде існувати людство, буде існувати і функціонувати суспільна свідомість. Відволікаючись від подробиць, властивих індивідуальній свідомості, вона виступає як узагальнююча картина людського світобачення.
Студенту необхідно розібратися у взаємозв'язку суспільної й індивідуальної свідомості, зрозуміти, що суспільна свідомість за своїм походженням (генетично) формується з найважливіших досягнень індивідуальної свідомості. Ті чи інші ідеї, концепції, прогнози проходять через “сито” суспільної думки, дуже прискіпливо екзаменуються часом, епохами з їх цінностями, установками, підходами до розуміння досягнень людської думки, що постійно змінюється.
У свою чергу, індивідуальна свідомість є суспільною свідомістю, тому що кожна людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, засвоюючи те, що людство нагромадило в суспільній свідомості в попередній період.
При розгляді другого питання “Структура суспільної свідомості. Ідеологія і суспільна психологія” варто виходити з того, що суспільна свідомість являє собою багатогранне, дуже складне явище соціального життя. Вона має певну структуру, під якою розуміється розчленованість свідомості на складові елементи і характер взаємозв'язку між ними.
Існує безліч підходів до аналізу суспільної свідомості. Один з них структуру суспільної свідомості розглядає у трьох основних аспектах:
Конкретно-історичному, виділяючи типи свідомості: свідомість первісного суспільства, свідомість античності, середніх віків, Нового часу, свідомість сучасного суспільства.
2. Гносеологічному(епістемологічному), виділяючи види (емпірична, теоретична, художньо-образна, масова, професійна свідомість) і рівні свідомості (повсякденна - пізнання явищ, і наукова - пізнання сутності).
3. Соціологічному, виділяючи окремі сфери (ідеологію і суспільну психологію) і форми свідомості (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну).
Далі студенту треба зосередити свою увагу на соціологічному аспекті і розібратися в першу чергу з тим, що таке ідеологія і суспільна психологія і як вони взаємодіють між собою.
Ідеологія - це цілісна система ідей і поглядів, що відбиває умови життя людей, їх суспільне буття з позиції певних соціальних сил, а також цілі (програми), спрямовані на зміцнення чи розвиток (зміну) існуючих у суспільстві відносин.
Ідеологія виникає завдяки діяльності теоретиків: учених, письменників, релігійних, суспільних і політичних діячів. Головна її особливість - лозунговість, директивність, спрямованість на масову свідомість, коли фактор віри переважає над фактором знання, орієнтованість на соціально-економічну реальність. Крім того, вона повинна пропонувати певний спосіб життя, без нього вона на може бути прийнята людьми, не може їх захопити.
Ідеологія знаходить своє вираження в Конституції держави, у програмних заявах політичних партій, у релігійних писаннях, в інших документах і матеріалах.
Суспільна психологія являє собою систему почуттів, емоцій, переконань, установок, у яких відбиваються, у першу чергу, найближчі умови буття людей.
Суспільна психологія, на відміну від ідеології, є продуктом життєдіяльності всього суспільства або конкретних груп людей. Вона не існує поза психологією індивідів і розвивається в тісному зв'язку з індивідуальною психологією. Однак якщо явища індивідуальної психології притаманні тільки окремій особистості, то явища і процеси суспільної психології носять колективний характер і виявляється як психологія певних соціальних груп, партій, суспільства, націй.
Студенту необхідно усвідомити, що визначальним у становленні психології людей виступає суспільне буття й особливе стан економіки, культури, освіти, традицій. Немаловажним впливом на суспільну психологію позначається і ідеологія.
У свою чергу суспільна психологія впливала і впливає на ідеологічні процеси і політичну практику. В умовах України і країн СНД це іноді виступає у формі популізму, руху (і ідеологічних побудів), що апелює до свідомості широких народних мас, граючи на хвилинних настроях людей, обіцяючи простим шляхом вирішити всі задачі, які завідомо важко вирішити.
Розгляд третього питання “Форми суспільної свідомості” доцільно почати з характеристики політичної свідомості.
З виникненням громадянського суспільства з'являється держава і зароджується новий вид людської діяльності - політика.
Політика - це діяльність соціальних груп, націй, партій, держави, ядром якої є проблема влади. Займатися політикою - значить відстоювати інтереси певних груп людей, керувати політичними процесами.
Політика, як певні відносини і дії, знаходить своє відображення в політичній свідомості.
Політична свідомість являє собою сукупність ідей, теорій, поглядів, почуттів, настроїв, що відбивають ставлення до влади різних соціальних груп, партій, суспільства.
Вона містить у собі політичну ідеологію і психологію.
Політична ідеологія – це система поглядів, що обґрунтовують політику, яку проводить та чи інша партія, соціальна група чи держава. Вона знаходить своє теоретичне вираження в конституціях, у програмних заявах, гаслах партій, соціальних угруповань.
Політична психологія включає в себе, головним чином, почуття, настрої, емоції, поведінкові установки тієї чи іншої соціальної групи або суспільства в цілому, які виявляються в процесі реалізації політичних цілей і задач.
Політична свідомість не є незмінною. Вона функціонує, розвивається і змінюється в залежності від стану суспільного буття, від змін у соціальній практиці.
Правосвідомість - це сукупність переконань людей щодо правомірності чи неправомірності своїх обов'язків, прав і вчинків у суспільстві.
Правосвідомість є специфічною. Кожна соціальна група, національне співтовариство й інші об'єднання мають свої правові погляди на соціальні процеси, власну правосвідомість. Незважаючи на це, усі змушені рахуватися з існуючими в суспільстві законами, правом.
Право - це система обов'язкових норм, правил поведінки людей, виражена в юридичних законах.
Право є продуктом конкретного економічного, соціального, політичного, екологічного, культурного стану суспільства, історичних традицій, характеру і розміщення політичних сил у суспільстві. Воно охороняється силою держави.
Право, як і політична та правова свідомість, з'являється з виникненням громадянського суспільства і держави.
На відміну від них, моральна свідомість (моральність) є найбільш давньою формою свідомості і соціальною формою регуляції діяльності людини. Мораль - це сукупність поглядів, уявлень, норм і оцінок поведінки людей у суспільстві з погляду добра, зла, справедливості, несправедливості, честі і безчестя.
Студенту варто мати чітке уявлення про механізми дії правових норм і моралі. Якщо порушується право, то держава за допомогою апарата насильства може змусити людину підкоритися вимогам закону. За мораллю, де найбільше чітко помітні елементи суспільної психології, стоїть сила переконання, прикладу, традицій, суспільної думки, культури. Вимоги права і моралі не в усьому збігаються. У праві на першому плані - покарання, у моралі - виховання.
Так само, як і право, мораль є історичною, конкретною. У ній є наявним цілий ряд загальнолюдських елементів на кшталт “Не укради!”, “Не вбий!”. Однак поряд з ними існує чимало елементів, що у різних соціальних сил у різні історичні епохи мали різні ціннісні оцінки.
Однієї з найдавніших форм свідомості, поряд з мораллю, є естетична свідомість. Естетична свідомість – це система поглядів і почуттів, що відбивають дійсність з погляду прекрасного і потворного, комічного і трагічного.
Вищою формою естетичної свідомості виступає мистецтво. Мистецтво - це форма відображення дійсності в художніх образах.
Мистецтво виконує наступні функції:
пізнавальну (наприклад, про Другу світову війну люди знають більше з творів мистецтва, ніж з історичних документів);
- естетичну (твори мистецтва змушують людей радіти і захоплюватися, ненавидіти й обурюватися, сприймати прекрасне і визначатися стосовно ницього і потворного);
- виховну (спілкування зі світом прекрасного учить людей відрізняти шляхетне від вульгарного, величне від незначного);
- соціальну, ідеологічну (твори мистецтва специфічно виражають певні інтереси, емоційний настрой, почуття, світовідчування і світосприймання певних соціальних груп, їхній політичний, правовий, моральний тощо погляди, ідеї, концепції).
Релігійна свідомість - одна з найдавніших форм усвідомлення світу і регуляції людської діяльності. У її основі лежить віра в надприродні сили і поклоніння їм.
Історія людства знала безліч різних типів і варіантів релігій: від язичества, з вірою у велику кількість богів, до релігій, що визнають єдиного бога. Однак кожна релігія містить у собі три обов'язкові елементи: міфологічний - віру в реальне існування тих чи інших надприродних, чудодійних сил; емоційний - релігійні почуття, що виникають під впливом віри; нормативний - вимоги по дотриманню релігійних приписань.
Сутність релігії полягає в тому, що віруючі роблять певні дії з метою навернути до себе надприродні сили і з їх допомогою відвернути від себе й інших людей різні нещастя чи одержати якусь користь.
В останні роки в України відбуваються глибокі зміни поглядів на роль релігії в соціальному житті. Слово “релігія”, яке ще недавно, перекладаючи з латини, тлумачили як “віру в існування надприродних сил”, “предмет культу”, “побожність”, зараз нерідко трактують і як “ретельне обмірковування”, “перечитування”, “об'єднання”, сюди ж додають “совісність”, “благочестя”, “сумлінність”, “побожність”.
* * *
Більш детально у довідковій літературі дивіться наступні статті:
Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М.: 2002. Ст.: “Массовое сознание”, “Мораль”, “Политика”, “Право”, “Эстетика”, “Этика”, “Религия”.
Філософський енциклопедичний словник. - К.: 2002. Ст.: “Суспільне буття і суспільна свідомість”, “Суспільне життя”, “Ідеологія”, “Політика”, “Право”, “Мораль”, “Естетика”, “Релігія”.
