Тема 12. Суспільство. Основи філософського аналізу

1. Суспільство як підсистема об'єктивної реальності.

2. Проблема побудови теоретичної моделі суспільства.

3. Соціальне пізнання і його специфіка.

При вивченні першого питання “Суспільство як підсистема об'єктивної реальності” особливу увагу слід звернути на те, що суспільство виникло в результаті складного процесу становлення людини, виділення її з природи і може розглядатися як підсистема об'єктивної реальності, але такої, що має певну специфіку.

Ця специфіка полягає в тому, що суспільство, на відміну від природних об'єктів, потребує для свого існування виробництва, що постійно поновлюється. Для виробництва необхідні фізіологічні і біологічні передумови. Однак не вони визначають сутність матеріального виробництва. Промислові комплекси, що служать головним інструментом впливу людини на природні об'єкти, створені людиною, а не природою. У процесі матеріального виробництва людина виступає перетворювачем природи.

Тварини так само змінюють природу, але змінюють у силу своєї присутності. Так, мавпи за допомогою тонких листів вивуджують із гнізд термітів, за допомогою пережованих листів виготовляють щось подібне до губки для видобутку води. Однак тварини не тільки не удосконалюють від покоління до покоління знаряддя праці, що характеризує людину, але й не змінюють свого тваринного способу життя, пристосувального відносно природи.

Для людини та або інша форма постійного контакту з природою є разом з тим і певним образом життя. Змінюючи знаряддя праці, за допомогою яких людина впливає на природу, вона змінює свій спосіб життя. Крім того, у знаряддях праці і продуктах своєї діяльності вона “матеріалізує”, фіксує свою психологію, свій світогляд.

Для суспільства, як специфічної підсистеми об'єктивної реальності, характерна наявність раціональних, духовних елементів у вигляді філософських, релігійних, естетичних, екологічних ідей, та відповідних їм відносин і інститутів (установ).

Будь-яка підсистема, у тому числі і суспільство, може розглядатися як система, що є нерозривною єдністю її складових елементів. Особливості системи не зводяться до простої суми елементів, що її складають. Стосовно зовнішнього світу, у даному випадку - стосовно відношення суспільства до природи, система виступає як щось ціле.

Таким чином, суспільство, з одного боку, виступає як нерозривна складова частина єдиного цілого - природи. З іншого боку, вийшовши в результаті тривалої еволюції з надр природи, суспільство, у свою чергу, виступає як певна система елементів.

Існування будь-якої системи завжди засновано на взаємозв'язку елементів, що її становлять. Момент зв'язку і взаємодії елементів системи прийнято називати відносинами. Виходячи з цього, можна сказати, що суспільство, як цілісний соціальний організм, являє собою соціальну систему, що включає в себе єдину безліч соціальних відносин і взаємозв'язків, носіями яких є людина і соціальні прошарки і групи, що утворюються людьми. Суспільство формується і функціонує на основі певного способу виробництва, соціокультурної сфери і способу життя.

Через те, що виробництво матеріальних благ і функціонування суспільства як соціальної системи не може здійснюватися без людського (суб'єктивного) фактора, то саме людська життєдіяльність виступає специфічним способом існування суспільного (соціального) як матеріального носія соціальної форми руху.

Переходячи до розгляду другого питання “Проблема побудови теоретичної моделі суспільства”, слід пам’ятати, що суспільство - не тільки специфічна, але й надзвичайно складна система. Пізнання цієї системи має певні особливості.

Теоретичний, науковий аналіз суспільства як певної системи відбувається на базі конкретної ідеальної моделі суспільства. Кожна галузь науки фактично створює свою модель, або теоретичний об'єкт. Іншими словами, розглядається не весь об'єкт - соціальний організм, а тільки яка-небудь його конкретна частина. Так, для істориків реальний історичний процес постає не сам по собі, а через окремі фрагменти дійсності: архівні матеріали, документи, пам'ятники культури. Для економістів економіка постає у вигляді цифрових викладень, матеріалів статистики.

Дослідники не ставили і не ставлять своєю метою охопити весь об'єкт. Розглядаючи його під певним кутом зору, як ідеальну модель, дослідники дістають можливість аналізувати явища “у чистому вигляді”.

Ідеальна або теоретична модель того або іншого фрагмента суспільства і реальне суспільство відрізняються. Однак аналіз моделі дозволяє виявити істотне, закономірне в об'єкті, не заблукати в складному лабіринті соціальних явищ, фактів і подій.

Студентові слід знати, що світоглядною основою побудови і наступного вивчення теоретичної (ідеальної) моделі суспільства виступають натуралізм, ідеалізм і матеріалізм.

Натуралізм закономірності функціонування і розвитку суспільства намагається пояснити законами природи. Він виходить з того, що природа і суспільство єдині, а отже, немає розходжень у функціонуванням природного і соціального.

Ідеалізм вважає свідомість (абсолютну ідею або комплекс відчуттів) за кінцеву і визначальну причину соціального розвитку.

Матеріалізм за основу приймає суспільне буття, реальний процес життя людей, в основі якого лежить певний спосіб виробництва, рівень розвитку культури, спосіб життя, що склався, і відповідний йому менталітет, тобто склад розуму, характер почуттів і мислення.

Кожний з розглянутих вище світоглядних підходів має свої раціональні моменти. З їхньою допомогою були дані пояснення соціальних процесів, зроблені реальні кроки в пізнанні суспільства.

Студентові необхідно критично ставитися до цих підходів і вміти аргументовано обґрунтовувати сильні сторони і недоліки кожного з них.

При вивченні третього питання “Соціальне пізнання і його специфіка” слід пам'ятати, що пізнання закономірностей суспільства має конкретну специфіку в порівнянні з пізнанням явищ природи.

У суспільстві діють люди, наділені свідомістю і волею, тут неможливо повне повторення подій. На результати пізнання впливають дії політичних партій, всіляких економічних, політичних та військових блоків і союзів. Соціальні експерименти мають колосальні наслідки для доль людей, людських співтовариств і держав, а за певних умов - і для всього людства.

Однією з особливостей соціального розвитку є його багатоваріантність. На перебіг соціальних процесів впливають різні природні, а особливо, соціальні фактори, свідома діяльність людей.

Дуже коротко специфіка соціального пізнання може бути визначена так:

1. У соціальному пізнанні неприпустима абсолютизація природного або соціального, зведення соціального до природного і навпаки. У той же час завжди належить пам'ятати, що суспільство – така ж об’єктивна реальність, як і природа, тож не можна їх протиставляти.

2. Соціальне пізнання, маючи справу не з речами, а з відносинами, нерозривно зв'язане з цінностями, установками, інтересами і потребами людей.

3. Соціальний розвиток має альтернативи, різні варіанти свого розгортання. Одночасно існує безліч світоглядних підходів до їх аналізу.

4. У соціальному пізнанні велику роль відіграють методи і прийоми дослідження соціальних процесів і явищ. Характерною їхньою особливістю є високий рівень абстракції.

Основна мета соціального пізнання - виявлення закономірностей суспільного розвитку і на їхній основі - прогнозування шляхів подальшого розвитку суспільства. Суспільні закони, що діють в соціальному житті, власне як і в природі, являють собою повторюваний зв'язок явищ і процесів об'єктивної реальності.

Відмінність законів суспільства від законів природи полягає в тому, що соціальні закони не мають жорсткої спрямованості. Вони, визначаючи основну лінію розвитку суспільства (соціальних процесів), виявляються як тенденції. Суспільні закони є переконливою ілюстрацією того, як необхідність виявляє себе через масу випадків.

Студентові варто усвідомити, що пізнання законів суспільного розвитку відкриває широкі можливості їхнього використання в соціальній практиці. Соціальні закони як об'єктивні феномени діють і впливають на долі людей. Чим глибше і повніше вони будуть пізнані, тим більш свободною буде діяльність людей, тим значнішою буде можливість їхнього використання в управлінні соціальними процесами в інтересах усього людства.

^* _* ^*

У довідковій літературі зверніться до наступних статей:

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М.: 2001. Ст.: “Общество”, “Идеальный объект”, “Закономерность историческая”, “Субъект социальный”.

Філософський енциклопедичний словник. - К.: 2002. Ст.: “Суспільство”, “Суспільне буття і суспільна свідомість”.