Тема 3. Рекреаційне районування світу в україні

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню рекреаційного районування світу.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• знати визначення понять;

• мати уявлення про принципи рекреаційного районування;

• вміти визначати належність країн до таксономічних одиниць районування.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Рекреаційне районування — розподіл території на зони (ділянки), які відрізняються структурою рекреаційних ресурсів і напрямком їх освоєння. Цей термін з’явився в 90-х роках ХХ ст.

Принципи районування наступні:

1) генетичний (райони виділяють на основі спільності виникнення);

2) соціально-економічний (врахування задоволення рекреаційних потреб суспільства, раціонального використання ресурсів);

3) спільність з адміністративно-територіальним поділом;

4) ієрархічність;

5) конструктивність;

6) об’єктивність.

Районування може трактуватися в кількох аспектах:

• метод виявлення параметрів;

• схематичне відтворення територіальної диференціації та інтеграції географічної оболонки;

• діяльність спрямована на раціональне використання природних ресурсів у відповідності із здійсненою територіальною диференціацією

Мета районування – оптимізація рекреаційного освоєння територій.

Завдання:

- забезпечення оптимального функціонування рекреаційних систем;

- координація рекреаційної сфери з іншими галузями;

- виявлення особливостей територіального поділу праці;

- створення умов для раціонального використання рекреаційних ресурсів.

Фактори, що формують рекреаційні райони:

1) Геополітичне положення – найважливіший фактор, прийнято виділяти такі його складові як:

А) фізико-географічне положення;

Б) економіко-географічне положення;

В) політичне положення;

Г) історичне виникнення;

Д) правове положення.

2) Рекреаційні ресурси

3) Туристсько-рекреаційна інфраструктура

4) Транспортна доступність

Таксономічними одиницями рекреаційного районування території України є: рекреаційний регіон - рекреаційний район - рекреаційний підрайон - рекреаційний вузол - рекреаційний центр - рекреаційний заклад.

Рекреаційний регіон (зона) - це територіальна рекреаційна систе­ма, яка включає підсистеми тривалого відпочинку, санаторно-курортного лікування і туризму, а також управління обслуговуванням і транспортом.

За В.Преображенським, рекреацшний район - це однорідна за характером рекреаційного використання територія, яка відрізняється від інших цілим комплексом ознак.

Серед цих останніх - унікальність і наявність стандартного набору певних властивостей. Функціонування рекреаційного району підпорядковане завданню максимального задоволення рекреаційних потреб споживачів шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу території.

Частина рекреаційного району, яка включає один або кілька курортів однакового профілю з зонами відпочинку і центрами туризму в межах адміністративних районів, має назву рекреаційного підрайону .

Базовим елементом при рекреаційному районуванні і заснуванні курортів є рекреаційний заклад - спеціалізований заклад для короткочасного і тривалого розміщення людей у процесі задоволення їх рекреаційних потреб.

До рекреаційних закладів належать: санаторії та пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, а також загальнокурортні та інші лікувальні, спортивно-оздоровчі і оздоровчі центри, в т. ч. дитячі; туристичні готелі, бази, мотелі, кемпінги; будинки мисливців, рибалок, будинки творчості.

Існує багато підходів до виділення районоутворюючих ознак, що обумовлено визнанням пріоритетності тих чи інших параметрів рекреаційної території. Головними з них виступають:

• характер рекреаційної спеціалізації та її розвиненість;

• міра рекреаційної освоєнності територїі (часто визначається як співвідношення сумарної кількості місць у закладах відпочинку і площі даної території);

• рекреаційні ресурси та їх територіальні комбінації;

• географія рекреаційних потоків, їх потужність, структура і динаміка (за цією ознакою райони можна умовно поділити на відкриті і закриті);

• наявність рекреаційного вузла;

• перспективність розвитку, яка визначається безпечністю, багатством рекреаційних ресурсів, рівнем розвитку інфраструктури, популярністю району на вітчизняному і зарубіжних туристичних ринках.

Формування рекреаційних районів і перспективи їх розвитку значною мірою залежать від їх територіального розміщення відносно центрів формування рекреаційних потоків, а також інших - особливо однотипних районів; зовнішніх баз постачання продуктами та додатковою робочою силою в пікові сезони; транспортних артерій.

Змінюваність районоутворюючих ознак обумовлює несталий характер схем рекреаційного районування як таких, що відображають лише конкретний історичний зріз у розвитку рекреаційного господарства.

Таксономічні одиниці рекреаційного районування світу в Україні наступні:

- макрорайон

- мезорайон

- підрайон

- мікрорайон

Районування світу за ЮНВТО

За цією системою районування світ поділяється на 6 макрорайонів:

1. Європейський макрорайон;

2. Американський;

3. Азіатсько-Тихоокеанський;

4. Африканський;

5. Близько-Східний;

6. Антарктичний.

В Україні існує своє альтернативне районування (районування за О. Бей диком), за яким світ поділяється на 8 макрорайонів:

1) Європа;

2) Азія;

3) Африка;

4) Північна Америка;

5) Центральна Америка;

6) Південна Америка;

7) Австралія та Океанія;

8) Антарктида.

Європейський макрорайон включає 13 мезорайонів:

1) Прибалтійський (Польща, Латвія, Литва, Естонія);

2) Центральний (Чехія, Словакія, Угорщина);

3) Причорноморський (Румунія. Болгарія, Україна, Молдова);

4) Адріатичний (Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія та Герцеговина, Словенія, Македонія, Албанія);

5) Піренейський (Іспанія, Португалія, Андорра, Гібралтар);

6) Апеніно-Мальтійський (Італія, Ватикан, Сан-Маріно, Мальта);

7) Греція;

8) Франція та Монако;

9) Німеччина та країни Бенюлюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург);

10) Великобританія та Ірландія;

11) Альпійський (Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн);

12) Північна Європа (Данія, Швеція, Норвегія. Фінляндія, Ісландія);

13) Росія та Білорусь.

Азіатський макрорайон включає 6 мезорайонів:

1) Південно-Західна (Кіпр, Туреччина, ОАЕ, Ірак, Іран, Бахрейн, Кувейт, Катар, Ізраїль, Йорданія, Йемен, Ліван, Саудівська Аравія тощо)

2) Південна Азія (Індія, Пакистан, Непал, Бутан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Мальдіви)

3) Південно – Східна (М’янма, Таїланд, Малайзія, Лаос, Камбоджа, В’єтнам, Індонезія, Сінгапур, Філіпіни, Східний Тимор)

4) Центральна і Східна Азія (Китай, Монголія, Японія, КНДР, Північна Корея)

5) Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан)

6) Середня Азія (Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Туркменістан)

Африканський макрорайон поділяється на шість мезорайонів:

1) Середземноморський мезорайон (Єгипет, Алжир, Туніс, Марокко, Лівія, Сеута та Мелілья (володіння Іспанії в Марокко). Цей мезорайон має ще іншу назву Північна Африка.

2) Приатлантичний (включає в себе країни на північ від Марокко до Анголи, що омиваються Атлантичним океаном а саме Мавританія, Сенегал, Гвінея, Сьерра-Леоне, Ліберія, Гана, Камерун та інші, всього 20 країн та територій)

3) Східний мезорайон складають країни, що омиваються Індійським океаном (Кенія, Танзанія, Уганда, Сомалі, Руанда, Бурунді, Судан та інші)

4) Внутрішній (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Чад, ЦАР)

5) Південний (Ангола, Замбія, Малаві, Зімбабве, Мозамбік, Намібія, ПАР, Свазиленд, Лесото)

6) Острівний (Мадагаскар, Маврікій, Реюньон, Сейшельські острови, Коморські острови)

Північно Американський макрорайон поділяється на мезорайони:

1) Мексика

2) Канада, США

Південно Американський макрорайон поділяється на 4 мезорайони:

1) Північний (Венесуела. Колумбія, Гайана, Гвіана, Сурінам)

2) Центрально-Східний (Бразилія, Уругвай, Парагвай)

3) Західно-Андійський (Еквадор, Перу, Болівія)

4) Південно-Андійський (Чілі, Аргентина, Фоклендські (Мальвінські) острови)

Центрально Америкиканський макрорайон поділяється на 2 мезорайони:

1) Країни Карибського басейну

2) континентальна Центральна Америка

Антарктичний макрорайон не поділяється на мезорайони в зв’язку з його незначним розвитком.

Рекреаційне районування України

Рекреаційне районування за О. Бейдиком передбачає поділ країни на чотири великих рекреаційних зони (регіони).

1) Карпатський регіон (зона) включає такі райони: Закарпатський, Прикарпатський, Гірський та 18 підрайонів.

2) Причорноморсько-Азовський регіон (зона) включає3 райони:

- Кримський

Підрайони Південний берег Криму

Гірський Крим

Західний Крим

Південно-Східний Крим

Північно-Східний Крим

- Азовський

- Чорноморський

3)Подільський регіон

4) Центральний регіон (зона)

Альтернативне районування України включає 10 рекреаційних районів:

1. Кримський район

2. Карпатський

3. Столичний

4. Причорноморський

5. Донецький

6. Придніпровський

7. Подільський

8. Північно-Східний

9. Північно-Західний

10. Центральний

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що проблема рекреаційного районування і сьогодні залишається актуальною, оскільки досі відсутні єдиний методичний підхід до територіальної організації рекреаційного господарства, механізм регулювання рекреаційних потоків, єдине бачен­ня перспектив розвитку санаторно-курортної бази і шляхів розвитку но­вих видів рекреаційних занять.