Тема 8. Проблеми розвитку рекреаційних комплексів україни

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню рекреаційних комплексів України.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• знати основні курорти України;

• ознайомитися з проблемами розвитку рекреаційних комплексів України;

• вміти давати характеристику основних рекреаційних районів України.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Рекреаційна сфера України має давню історію розвитку. Ще з античних часів в Пантикапеї (сучасне місто Керч) були спеціальні приміщення для лікування мінеральними водами з місцевих джерел, про що свідчать розкопки. В ХІІІ ст.. вже використовувалися в лікуванні воду та грязі Лакського озера.

В ХV—XVII ст.. відкрили лікувальні води Карпат. Найстаріші курорти Шкло(1576 р.), Великий Любінь (1578 р.), Голубине (1781 р.), Кваси (1789 р.).

Найбільш активно курорти розвивалися з ХІХ ст. у Львівській, Харківській, закарпатський, Криму, Донецькій області.

Зараз в Україні налічується більше 3 тис закладів. Лідерами санаторно-курортної сфери України є АР Крим, Донецька, Одеська, Дніпропетровська, Миколаївська, Запоріжська. Менш за все рекреаційних закладів в Кіровоградській області. За кількістю готелів лідерами є місто Київ, АР Крим, Дніпропетровська, Одеська, Донецька області (менш за все готелів в Кіровоградській області).

Сьогодні в низовій ланці організації та управління набуває популярності ідея курортно-рекреаційних кластерів як форми розвитку територіальних систем. П. Гудзь визначає курортно-рекреаційний кластер як сконцентровану за географічною ознакою групу взаємопов’язаних виробників рекреаційних послуг, спеціалізованих фірм у суміжних галузях (постачальники товарів, послуг, інформації) та пов’язаних із їх діяльністю неприбуткових організацій - які хоч і конкурують між собою, але проводять узгоджену - в т.ч. з місцевою владою - спільну діяльність.

Характеристика основних курортів України.

Курорт - це місцевість, яка має природні лікувальні фактори і необхідні умови для їхнього використання з лікувально-профілактичною метою.

Правовий режим, організаційні та економічні засади благоустрою і функціонування курортів в Україні визначаються Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року. В ст. 1 даного закону курорт визначається як «освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації; профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні».

Нормальне функціонування курортів забезпечується достатньою вивченістю природних лікувальних ресурсів, наявністю відповідних лікувально-профілактичних закладів; спеціального обладнання і будівель (питні галереї, бювети, грязьові та водолікарні, аеросолярії тощо), а також спортивних, культурно-освітніх закладів та майданчиків; закладів харчування, торгівлі, побутового обслуговування і комунального облаштування.

В даному законі визначення курортної місцевості як території з природними факторами, сприятливими для зміцнення здоров’я, лікування та профілактики захворювань (замінене поняттям «лікувально-оздоровча місцевість», яке трактується як природна те­риторія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань).

За умови вивчення їх природних можливостей та освоєння у визначеному порядку ці території визнаються курортами. Причому клопотання про оголошення природних територій курортами повинно бути розглянуте відповідними органами (спеціальним уповноваженим центральним або місцевим органом виконавчої влади) в місячний термін.

Рішення ж про оголошення природних територій курортами державного значення приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; місцевого значення - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, а також Київською і Севастопольською міськими радами за поданням відповідних органів місцевого самоврядування.

Найпоширенішим підходом до типології курортів є їх поділ за характером провідних природних лікувальних факторів на бальнеологічні, грязьові, кліматичні або їх поєднанням, кумисолікувальні і т. ін.

За характером оздоровчого впливу курорти поділяються на:

• рекреаційно-профілактичні - покращення здоров’я і профілактика захворювань у практично здорових людей;

• реабілітаційні - оздоровлення після перенесених захворювань;

• лікувальні - лікування хворих в активній фазі захворювання органів травлення, дихання, тощо.

Такий поділ є досить умовним, оскільки будь-який курорт може одночасно виконувати кілька функцій.

Найбільш численними в Україні є санаторно-курортні заклади, що спеціалізуються на лікуванні захворювань системи кровообігу.

Більшість санаторіїв і профілакторіїв з лікуванням даного медичного профілю припадає на:

• АР Крим - «Київ», «Лівадія», «Запоріжжя», «Енергетик» (Ялта); «Зоряний», «Мирний», «Шевченко», «Прикордонний» (Євпаторія); Одесу «О.М. Горького», «Дружба», «Лермонтовський», «М. Чувиріна», «Батьківщина», «Україна», «Фонтан», «Чорноморський», «Юність»;

• Донецьку область - «Артема», «Донецьк», «Сонячний», «Шахтар» (Святогірськ); «Щурівський» (Красний Лиман), «Юбілейний» (Слов’янськ). Важливими центрами є також Бердянськ «Азов», «Бердянськ», «Лазурний», «Приазов’я», Ворзель «Зоря», «Україна», Кваси «Гірська Тиса», Поляна «Поляна», Брюховичі «Львів», Великий Любінь «Любінь Великий», Кремінна «Озерний», Верхньодніпровськ «Славутич», Щербинці тощо.

Реабілітація після перенесеного інфаркту міокарда та інсульту здійснюється у здравницях Хмільника, Верхньодніпровська, Ворзеля, Слов’янська та ін.

Приблизно така ж географія і кількість санаторно-курортних закладів, що спеціалізуються на лікуванні захворювань нервової системи.

Вони знаходяться переважно в південних областях України:

• Одеській «Золота Нива», «Патрія», «Сергія Лазо» (Сергіївка), «Лермонтовський», «Примор’я», «Якір» (Одеса), «М. Семашко» (Куяльник);

• Донецькій «Артема», «Донецьк», «Сонячний», «Шахтар» (Святогірськ), «Донбас», «Юбілейний» (Слов’янськ), «Щурівський» (Красний Лиман), «Металург» (Маріуполь);

Запорізькій - «Бердянськ», «Дельфін», «Київ», «Лазурний» (Бердянськ), «Кирилівка» (Кирилівка);

• АР Крим - «В. Куйбишева», «Золотий пляж», «Орлине гніздо» (Ялта), «Полтава», «Саки» (Саки). Слід відзначити також «Хмільник» (Хмільник), «Дніпровський» (Дніпродзержинськ), «Гірська Тиса» (Кваси), «Карпати» (Чинадійово), «Квітка Полонини» (Голубине), «Синяк» (Синяк), «Черче» (Черче), «Першого травня», «Труд» (Пуща-Водиця), «Озерний» (Кремінна), «Немирів» (Немирів), «Гопри» (Гола Пристань) та ін. Основним центром санаторно-курортної реабілітації та соціальної адаптації дітей з органічною патологією нервової системи і захворюваннями очей є санаторій «Хаджибей».

Захворювання органів дихання нетуберкульозного характеру є лікувальним профілем таких закладів, як:

• «Буревісник», «В. Куйбишева», «Волга», «Гірник», «Комунари», «Кримська оздоровниця», «Марат», «Місхор», «Пальміро Тольятті», «Парус», «Україна», «Ясна Поляна», «Севастополь» (Велика Ялта), «Карасан», «Алушта», «Робочий куточок», «Слава», «Утьос» (Алушта) в Криму; «Шахтар» (Святогірськ), «Донбас» (Слов’янськ), «Щурівський» (Красний Лиман) у Донецькій;

• «Квітка Полонини» (Голубине), «Синяк» (Синяк) у Закарпатській;

• «Золота Нива», «Патрія» (Сергіївка), «Перлина» (Одеса) в Одеській областях.

Серед інших - «Бердянськ», «Лазурний» (Бердянськ), «Приморський» (Приморськ, Запорізької обл.), «Сонячний» (Очаків), «Ялинка» (Курортне, Харківської обл.), «Водоспад» (Яремча), «Озерний» (Кремінна).

На лікуванні туберкульозу (переважно легенів) спеціалізуються кліматичні курорти в основному лісостепової зони і Карпат. Це, зокрема, санаторно-курортні заклади Прохорівки, Качанівки, Печери, Соснівки, Білої Церкви, Косова, Ворохти, Татарова, Яремчі, Старого Криму, Пущі-Водиці, Ялти, Сергіївки та ін.

Здравниці, що спеціалізуються на лікуванні захворювань органів травлення, приурочені до джерел мінеральної води і локалізуються здебільшого у –

• Львівській- «Берізка», «Весна», «Дніпро», «Алмаз», «Каштан», «Кристал»), «Рубін» (Трускавець), «Дністер», «Мармуровий палац», «Перлина Прикарпаття», «Черемош», «Пролісок», «Ранок» (Моршин), «Роздол» (Роздол), «Шкло» (Шкло);

• Закарпатській - «Верховина» (Сойми), «Квітка Полонини» (Голубине), «Поляна» (Поляна), «Шаян» (Шаян), «Синяк» (Синяк);

• Полтавській - «Березовий гай», «Миргород», «Полтава», «Хорол») (Миргород) - областях. Широковідомими є санаторно-курортні заклади даного профілю в Бердянську «Бердянськ», «Лазурний»), Березівці «Березівські Мінеральні Води»), Пісочині «Рай-Оленівка»), Степан і «Горинь»), Одесі «О.М. Горького»), Феодосії «Восток»).

Розвідка та оцінка нових джерел мінеральної води відкриває перспективи заснування санаторно-курортних закладів даного профілю не лише в західних і центральних областях, а й на півдні та сході України.

Досить широкою є географія лікування захворювань опорно-рухового апарату. Це санаторії:

• «Зоряний», «Мирний», «Геліос», «Прикордонний», «Жовтень», «Таврида», «Шевченко», «Ударник» (Євпаторія), «Ім. Бурденко», «Саки» (Саки) в АР Крим;

• «Золота Нива», «Патрія» (Сергїівка), «М. Семашко» (Куяльник), «Лермонтовський» в Одеській області;

• «Бердянськ», «Лазурний» (Бердянськ), «Кирилівка» (Кирилівка), «Приморський» (Приморськ) у Запорізькій області;

• «Донбас», «Слов’янський», «Ювілейний» (Слов’янськ), «Металург» (Маріуполь) в Донецькій області.

• Важливими центрами є також Хмільник, Дніпродзержинськ, Кваси, Синяк, Черче, Немирів, Затока, Гола Пристань та ін.

Захворювання сечостатевої системи - лікувальний профіль спеціалізованих санаторно-курортних закладів Євпаторії, Чинадієвого, Миргорода, Голої Пристані, Куяльника, Бердянська, Трускавця, Немирова (Вінницька обл.), Ялти та ін.

На лікуванні гінекологічних захворювань спеціалізуються санаторії та профілакторії «Геліос», «Жовтень», «Передовик» (Євпаторія), «Золота Нива», «Патрія» (Сергїівка), «Бердянськ», «Приазов’я», «Лазурний» (Бердянськ), «Донбас», «Ювілейний» (Слов’янськ), «Синяк» (Синяк), «Металург» (Маріуполь), «Кирилівка» (Кирилівка), «Любінь Великий» (Великий Любінь), «Гопри» (Гола Пристань).

Урологічні захворювання є профільними для таких санаторно-курортних закладів, як «Берізка», «Алмаз», «Весна», «Дніпро», «Каштан», «Кристат), «Рубін» (Трускавець), «Донбас», «Ювілейний» (Слов’янськ), «Бердянськ», «Лазурний» (Бердянськ), «Щурівський (Красний Лиман), «Гірська Тиса» (Кваси), «Шаян» (Шаян), «Шкло» (Шкло) та ін.

В структурі профспілкових санаторно-курортних закладів на лікуванні захворювань шкіри спеціалізуються «Лазурний» у Бердянську, «Синяк», «Любінь Великий» та «Немирів» - у однойменних населених пунктах. Серед інших можна назвати санаторії-профілакторії «Берізка» в Сатанові та «Авангард» у Немирові вінницької області, лікувальним профілем яких є післяопікова реабілітація.

Сьогодні Україна має розгалужену мережу санаторно-курортних закладів різного медичного профілю. Спостерігається урізноманітнення форм і способів управління рекреаційним господарством. При цьому серйозною проблемою в функціонуванні рекреаційної сфери залишається відсутність налагодженого механізму управління, відповідного ринковим умовам функціонування.

Регіональні особливості розвитку рекреаційних комплексів.

Кримський рекреаційний район - головний рекреаційний район міжнародного значення в Україні. Він має унікальні, компактно розміщені рекреаційні ресурси, що забезпечують розвиток як природничо орієнтованих (лікувально-оздоровчий, спортивний, екологічний тощо), так і соціокультурних (пізнавальний, етнографічний, науковий та ін.) видів туризму.

Район займає площу, яка становить 4,5% територїї України, але при цьому є дуже неоднорідним за специфікою рекреації та рівнем освоєння рекреаційних ресурсів.

Регіон характеризується наявністю:

• найбільших в Україні експлуатаційних запасів мінеральних вод.

• 26,4% розвіданих запасів мулових органо-мінеральних сульфідних грязей (використовуються лише три родовища, в яких зосереджено близько третини запасів), єдиного в Україні Булганацького родовища сопкових грязей;

• унікальних (навіть у межах Чорноморського басейну) кліматичних умов ПБК, а також природних можливостей для організації гірськолижного відпочинку;

• поєднання в межах компактної території унікальних ландшафтів, об’єктів природно-заповідного фонду і багатовікової культурно-історичної спадщини.

Санаторно-курортна мережа розосереджена по території регіону надзвичайно нерівномірно, в залежності від розміщення природних лікувальних ресурсів. Малорозвиненою вона залишається на північному сході, у степовій частині півострова, при наявності сформованих курортних зон у районі Судака, Євпаторїі, Феодосії, Алушти, Ялти, розташованих на південному і західному узбережжі з піщаними та гальковими пляжами. На Крим припадає 27,1 % місць в установах організованої рекреації, хоча величина і якість фонду розміщення досі є серйозною проблемою для рекреаційного господарства республіки.

Досить розвиненим і надзвичайно перспективним рекреаційним районом є Карпатський. Завдяки наявності унікальних і різноманітних рекреаційних ресурсів, розвитку інфраструктури та вигідному географічному положенню рекреаційні об’єкти району надзвичайно популярні серед вітчизняних і зарубіжних туристів. У регіоні знаходяться:

• 55,9% ресурсів мінеральних вод країни

• всі родовища озокериту і значна кількість цінних родовищ торфових грязей;

• соляні шахти і солоні озера, що мають унікальні лікувальні властивості, та мало освоєні в рекреаційному відношен­ні печери Буковини;

• сприятливі для оздоровлення та різних видів літнього і зимового відпочинку кліматичні умови рівнинних, передгірських і гірських районів;

• численні пам’ятки природи, історико-культурні ресурси (13%, зареєстрованих в Україні), місцевий етнічний колорит, що створює можливості для розвитку «зеленого» туризму.

В. Євдокименко на основі рекреаційної спеціалізації, ресурсної бази, наявності можливостей для задоволення різноманітних потреб відпочиваючих виділяє в межах Карпатського регіону 18 рекреаційних районів. Санаторно-курортне господарство є базовим для організації рекреаційної діяльності у Прикарпатському, Розтоцькому, Воловецько-Міжгірському, Свалявсько-Мукачівському районах і має важливе значення для більшості інших районів.

При розвиненості в районі цієї галузі рекреації порівняно з іншими регіонами України вона вимагає значного інвестування на потреби реконструкції і розвиток інфраструктури, підвищення її якості. У цьому контексті саме курортне господарство покликане забезпечити подальший соціально-економічний розвиток краю і розв’язати проблему сезонності рекреаційно-туристичної діяльності.

Подальший розгляд регіональних особливостей геопросторової організації рекреаційного господарства України пропонуємо у розрізі суспільно-географічних районів.

По-перше, саме цей рівень найбільшою мірою може задовольнити найголовніші цілі будь-якого районування - координацію розвитку рекреаційного господарства з іншими галузями та забезпечення оптимального функціонування рекреаційних систем.

По-друге, такий підхід відповідає основним принципам рекреаційного районування.

По-третє, мережа суспільно-географічних районів значною мірою відображає територіальну диференціацію рекреаційного потенціалу.

По-четверте, області, які входять до певного суспільного району, мають спільні проблеми щодо сучасного стану санаторно-курортного господарства і програми розвитку перспективних функцій, напрямів, тенденцій та закономірностей рекреаційного освоєння і раціонального використання рекреаційних ресурсів.

Столичний район, який має найбільшу площу (15,1 % території України), посідає друге місце після Донецького за чисельністю населення, що й визначає надзвичайно високі його рекреаційні потреби. Вони част­ково можуть бути задоволені завдяки:

• сприятливим кліматичним умовам і наявності численних водних об’єктів;

• широкому залученню до рекреаційної сфери лісових масивів,

• об’єктів природно-заповідного фонду;

• експлуатації джерел мінеральної води;

• наявності найпотужнішого (18,9%) і надзвичайно різноманітного історико-культурного потенціалу.

Однак наявний рекреаційний потенціал, розвиненість інфраструктури (зокрема, лише 5,7% місць в установах організованоїрекреації) і напружена екологічна ситуація не дають змоги повною мірою реалізувати потребу населення в лікуванні, оздоровлені та відпочинку.

Надзвичайно важливим рекреаційним районом України є Причорноморський (14,3% площі і 10,1% населення країни). Його основними рекреаційними ресурсами є:

• тепле море, численні пляжі, насичене ароматом степових трав і морськими солями повітря;

• 72,1% розвіданих запасів сульфідних лікувальних грязей;

• близько 7,5% запасів мінеральних вод різних типів (бромні, йодобромні, радонові, без специфічних компонентів і властивостей);

• надзвичайно різноманітна історико-культурна спадщина (10,9%),

• етнічна своєрідність населення окремих територій;

• значний (третій за кількістю лікувальних закладів та їх місткістю) санаторно-курортний фонд.

Природно-географічними особливостями обумовлена концентрація санаторно-курортного господарства у вузькій прибережній смузі, тоді як решта території забезпечує потреби району в сільськогосподарській продукції. В регіоні сформувався потужний Одеський рекреаційний район і поки що мало освоєні курортні зони Коблевого, Очакова, Миколаєва, Голої Пристані, Скадовська, Арабатської Стрілки.

Проблема двох інших районів півдня України - Донецького і Прид­ніпровського - полягає в подібності їх природно-ресурсної рекреаційної бази як між ними самими, так і з Причорноморським районом, що має довшу історію рекреаційного освоєння і є більш конкурентоспроможним. Хоча вони мають і свої специфічні особливості.

Перевага Донецького району полягає в оптимальному співвідношенні основних факторів розвитку рекреації. Ця територія є найбільш густонаселеною в Україні і сильно урбанізованою, що обумовлює найвищу потребу населення в різних видах відпочинку, для задоволення якої достатньо наявних ресурсів. Головними рекреаційними ресурсами краю є:

• мінеральні води (11,2% загальноукраїнських запасів - 2 місце серед регіонів України), переважно без специфічних компонен­тів, бромні, радонові і залізисті;

• лікувальні грязі озер Ріпне, Сліпне;

• особливості мікроклімату лісових масивів басейну Сіверського Донця в північній частині району і на узбережжі Азовського мо­ря, особливо сприятливому для розвитку дитячої рекреації;

• розвинена санаторно-курортна база (їі місткість - переважно за рахунок баз відпочинку і дитячих оздоровчих таборів - становить 13,5 % від загальноукраїнського показника).

Локалізація району в межах степової зони з незначною довжиною узбережя Азовського моря, надзвичайно висока концентрація екологічно небезпечних виробництв (гірничовидобувна, металургійна та хімічна промисловість), дефіцит чистої прісної води, небагата історико-культурна спадщина (найбільшу цінність представляють пам’ятки античної культури) обумовили зосередження санаторно-курортних закладів у крайніх північних і крайніх південних районах регіону. Найбільш відомі курорти - Слов’янськ, Святогірськ, Старобільськ, Кремінна, Маріуполь, Мелекіне.

Перевагами Придніпровського району порівняно з попереднім є його більш широкий вихід до Азовського моря, знаходження на його території великої водної артерії - Дніпра в його нижній течії, а також значно більша кількість культурно-історичних пам’яток, особливо елліністичного періоду і козацької доби. До інших ресурсів краю відносяться:

• родовища лікувальних грязей (Молочний та Утлюцький лимани, озера Велике, Красне, Кирилівське, Солоний Лиман);

• різні типи мінеральних вод (бром на, йодо-бромна, без специфіч­них компонентів і властивостей, радонова);

• кліматичні умови, сприятливі для проведення таласо-, геліо- та аеротерапiі.

Найвідоміші курорти регіону - Бердянськ, Приморськ, Кирилівка, Солоний Лиман, Новомосковськ.

У перспективі на важливий рекреаційний район країни може перетворитись Подільський, де вже сьогодні успішно розвивається пізнавальний, паломницький, водний (сплавляння на байдарках і каное), сільський і спелеотуризм. Подальший розвиток рекреаційної сфери в регіоні може бути забезпечений за рахунок:

• сприятливих кліматичних умов;

• значних експлуатаційних запасів мінеральних вод (без специфічних компонентів, радонова, з підвищеним вмістом органічних речовин - типу Нафтуся, сульфідна, крем’яниста, бромна), торфових лікувальних грязей (родовища Війтівецьке, Настасівське та ін.), сапропелів (Микулинецьке);

• водних рекреаційних ресурсів басейнів Дністра та Південного Бугу;

• мальовничих ландшафтів Кременецьких гір, Подільських і Мурафських Товтр;

• об’єктів природно-заповідного фонду (в районі знаходиться найбільший за площею національний парк «Подільські Товтри»);

• спелеоресурсів (можливість їх використання як туристичних об’єктів і з лікувальною метою);

• унікальних історико-культурних ресурсів (Кам’янець-Подільський, Почаїв, Кременець, Немирів та ін);

• найсприятливіших екологічних умов.

Сьогодні в районі функціонують такі популярні курорти як Хмільник, Сатанів, 3аліщики, Немирів. Розвивається санаторно-курортна база в Гусятині, Печері, Микулинцях, Скалі-Подільській та ін.

Певну складність становить оцінка рекреаційного потенціалу Північно-Східного району - єдиного серед районів України, розташованого в межах трьох природних зон: мішаних лісів, лісостепу і степу. Це надзвичайно урізноманітнює його ресурси, серед яких:

• сприятливі кліматичні умови як для зимових (на півночі), так і літніх (на півдні) видів рекреаційних занять;

• мінеральні джерела. Загальнодержавного значення (води без специфічних компонентів, бром на, йодо-бромна, крем’яниста, радо нова тощо);

• мальовничі лісові пейзажі, річкові долини Хоролу, Ворскли, Сейму, Пселу, простори найпівнічніших в Україні степів;

• практично необмежені ресурси для розвитку сільського туризму, загальноукраїнським центром якого сьогодні є Диканька;

• цінна історико-культурна спадщини, зокрема, скіфського періоду, козаччини, українського національного відродження кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також етнокультурні особливості територіі

Відносно стабільна екологічна ситуація в перспективі може сприяти роз­витку, крім уже відомих курортів (Миргород, Березівські Мінеральні Води, Рай-Оленівка, Ліщинівка), інших рекреаційних центрів - Путивля, Нових Санжар, Пісочина, Високою та ін., які перебувають у стадії становлення.

Північно-Західний і Центральний райони мають різну структуру рекреаційних ресурсів, але відзначаються однаково: слабким розвитком, санаторно-курортної бази.

Північно-Західний найменший за площею, має такі основні ресурси:

• значні лісові масиви з унікальними мікрокліматичними особливостями, багатою флорою і фауною;

• сприятливі кліматичні умови;

• водні об’єкти (численні озера, річки, ставки);

• перспективні для рекреаційного використання басейни лікувальних торфів (зокрема, Журавицьке), сапропелів (розвідані запаси лише на Волині становлять б 1,2 млн. т), мінеральні джерела (води без специфічних компонентів, бромна, радонова);

• історико-культурна спадщина, переважно періоду Київської Русі та козаччини, і етнографічні особливості краю.

Сьогодні активно формуються Шацький, Степаньський, Грем’ячський, Острозький та інші рекреаційні вузли і центри.

Унікальність Центрального району в аспекті його рекреаційного використання полягає вже в тому, що з ним пов’язані імена видатних діячів української історії і культури: Б. Хмельницького, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, С. Скляренка, В. Чорновола та ін. Серед інших рекреаційних ресурсів району:

• м’який, помірно континентальний клімат;

• мінеральні джерела - радонові і без специфічних компонентів і

• властивостей;

• мальовничі краєвиди, особливо уздовж берегів Дніпра, Росі, Тясмину, Інгульця і численних ставків;

• об’єкти природно-заповідного фонду (ландшафтний парк «Трахтемирів»; «Хутір Надія», Онуфріївський, Тальнівський, Корсунь-Шевченківський парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва, дендропарк «Софіївка» та ін.).

Курортно-рекреаційне господарство району є слабко розвиненим, що пов’язано перш за все з поганою транспортною доступністю. Тут функціонують курорти і курортні місцевості Соснівка, Сокирна, Прохорівка, Світловодськ.

Останнім часом на фоні постійного інтересу до проблем рекреаційного районування на макрорівні з’являється багато робіт, присвячених виділенню рекреаційних підрайонів у межах Карпатського, Кримського та інших рекреаційних районів і окремих адміністративних областей.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що проблема рекреаційного районування і сьогодні залишається актуальною, оскільки досі відсутні єдиний методичний підхід до територіальної організації рекреаційного господарства, механізм регулювання рекреаційних потоків, єдине бачення перспектив розвитку санаторно-курортної бази і шляхів розвитку нових видів рекреаційних занять.